СИСТЕМА МАТИ – ПЛІД

Система мати – плід виникає в процесі вагітності і включає дві підсистеми – організм матері і організм плода, а також плаценту, яка є зв’язковою ланкою між ними. Взаємодія між організмом матері і організмом плода забезпечується насамперед нейрогуморальними механізмами. При цьому, в обох підсистемах розрізняють наступні механізми: рецепторні, які сприймають інформацію, регуляторні, які здійснюють її переробку, і виконавчі.

В організмі матері в матці розташовані чутливі нервові закінчення, які першими сприймають інформацію про стан плода. В ендометрії знаходяться хемо-, механо- і терморецептори, а в кровоносних судинах – барорецептори. Рецепторні нервові закінчення вільного типу численні в стінках маткової вени і в децидуальній оболонці в ділянці прикріплення плаценти. Подразнення рецепторів матки викликає зміни інтенсивності дихання, рівня кров’яного тиску в організмі матері, що направлені на забезпечення нормальних умов для плода.

Регуляторні апарати матері включають відділи центральної нервової системи (скронева частка мозку, гіпоталамус, мезенцефальний відділ ретикулярної формації), а також гіпоталамо-гіпофізарну систему. Важливу регуляторну функцію виконують гормони – статеві, тироксин, кортикостероїди, інсулін та інші. Так, під час вагітності відбувається посилення активності кори наднирників матері і підвищення виробки кортикостероїдів, що сприяє забезпеченню плода необхідною кількістю поживних речовин, солей і гормонів. У плаценті виробляється хоріонічний гонадотропін, який стимулює утворення АКТГ гіпофіза, що активує кору надниркових залоз і посилює секрецію кортикостероїдів.

Регуляторні нейроендокринні апарати матері забезпечують необхідний рівень функціонування серця, судин, кровотворних органів, печінки та ін., які забезпечують оптимальний рівень обміну речовин в залежності від потреб плода. Таким чином, у цілому функціональні системи матері забезпечують: збереження вагітності і ріст матки, формування механізмів, які забезпечують необхідний для нормального розвитку плода рівень енергетичних та обмінних процесів, транспортування газів і поживних речовин, виділення продуктів обміну та ін. В організмі плода також є рецептори, які сприймають сигнали про зміни організму матері або власного гомеостазу. Вони виявлені в стінках пупкових артерій і вени, устях печінкових вен, в шкірі і кишечнику плода. Подразнення цих рецепторів приводить до зміни частоти серцебиття плода, швидкості кровотоку в його судинах, впливає на вміст цукру в крові та ін.

Регуляторні нейрогуморальні механізми у людського плода формуються в процесі розвитку. Перші рухові реакції у плода виявляються на 2-3 місяці розвитку, що свідчить про дозрівання нервових центрів. Механізми, що регулюють газовий гомеостаз, формуються наприкінці ІІ триместру ембріогенезу. Початок функціонування центральної ендокринної залози – гіпофіза – відмічається на 3 місяці розвитку. Синтез кортикостероїдів в надниркових залозах плода починається з другої половини вагітності і посилюється з його ростом. У плода посилений синтез інсуліну, який необхідний для забезпечення його росту, який зв’язаний з вуглеводним і енергетичним обміном.

У новонароджених від матерів, які хворіють цукровим діабетом, знижена виробка інсуліну, спостерігається збільшення маси тіла і підвищення продукції інсуліну в острівцях підшлункової залози.

Дія нейрогуморальних регуляторних систем плода спрямована на виконавчі механізми – органи плода, які забезпечують зміну інтенсивності дихання, серцево-судинної діяльності, м’язової активності та зміни рівня газообміну, обміну речовин, терморегуляції та інших функцій.

Особливо важлива роль в системі мати – плід належить плаценті, яка здібна не тільки акумулювати, але і синтезувати речовини, що необхідні для розвитку плода. Плацента виконує ендокринні функції, виробляючи ряд гормонів – прогестерон, естрогени, хоріонічний гонадотропін, плацентарний лактоген та ін. Через плаценту між матерю і плодом здійснюються гуморальні та нервові зв’язки. Існують також екстраплацентарні гуморальні зв’язки через плідні оболонки та амніотичну рідину.

Гуморальний канал зв’язку самий широкий та інформаційний. Через нього відбувається надходження кисню та вуглекислого газу, білків, вуглеводів, вітамінів, електролітів, гормонів, імунних тіл та ін. В нормі чужорідні речовини не проникають з організму матері через плаценту. Вони можуть проникати лише за умов патології, коли порушена бар’єрна функція плаценти. Важливим компонентом гуморальних зв’язків є імунологічні зв’язки, що забезпечують підтримку імунного гомеостазу в системі мати – плід. Існує певний взаємозв’язок гомологічних органів матері і плода: пошкодження будь-якого органу матері приводить до порушення розвитку однойменного органу плода. В експерименті на тваринах встановлено, що сироватка крові тварини, у якого видалена частина будь-якого органу, стимулює проліферацію в однойменному органі. Однак, механізми цього явища вивчені недостатньо.

Нервові зв’язки включають плацентарний і екстраплацентарний канали: плацентарний (у плода – інтероцептивний) – подразнення баро- і хеморецепторів у судинах плаценти і пуповини, а екстраплацентарний (у плода – екстероцептивний) – надходження в центральну нервову систему матері подразнень, які зв’язані з ростом плода та ін. Наявність нервових зв’язків в системі мати – плід підтверджується даними про іннервацію плаценти, високим вмістом в ній ацетилхоліну, відставанням розвитку плодів у денервованому рогу матки та ін.

В онтогенезі людини можна виділити декілька критичних періодів розвитку в прогенезі, ембріогенезі і постнатальному житті:

1. Розвиток статевих клітин – овогенез і сперматогенез,

2. Запліднення,

3. Імплантація (7-8 доба ембріогенезу),

4. Розвиток осьових зачатків органів і формування плаценти (3-8 тиждень розвитку),

5. Стадія посиленого росту головного мозку, формування основних функціональних систем організму і диференціювання статевого апарату (15-24 тиждень розвитку),

6. Народження,

7. Період новонародженості (до 1 року),

8. Статеве дозрівання (11-16 років).

Постнатальний розвиток організму – складний процес глибоких якісних змін, які виявляються не тільки в морфологічній перебудові і диференціюванні всіх клітин та тканин і всього організму в цілому, але і в розвитку його функціональних здатностей. В цьому складному процесі органічно пов’язані як фізичний розвиток (ріст і диференціювання органів і тканин), так і розвиток психіки дитини.

Ріст організму в постнатальному онтогенезі відбувається внаслідок росту клітин, їх розмноження і збільшення маси міжклітинних утворень. Ріст організму відбувається нерівномірно, і періоди посиленого росту змінюються періодами його сповільнення. У період повільного росту відбувається найбільш інтенсивне диференціювання тканин і органів та їх формоутворення. Одночасно з цим, розвиваються функції окремих органів і вдосконалюється їх функціональна залежність, яка регулюється вищими відділами центральної нервової системи і насамперед корою головного мозку.

Найбільш інтенсивний ріст тіла дитини в довжину спостерігається на першому році життя (20-25 см за рік). У подальшому прибавка росту в довжину щороку зменшується і в дошкільному віці становить 7-8 см, у дітей молодшого шкільного віку 4-5 см за рік. При цьому, для хлопчиків цей показник дещо менший, ніж у дівчаток. В період статевого дозрівання ріст у довжину тіла дітей знову посилюється, досягаючи 8-9 см за рік.

Приблизно до 20-25 рокам ріст людини припиняється і наступає відносно стабільний період існування. Тривалість його у різних людей різна. Наявність закономірних зв’язків між змінами, що відбуваються в організмі, і певним віком дає можливість виділити в розвитку дитини декілька періодів.

1. Період новонародженості (перші 3-4 тижні життя).

2. Грудний, або період немовляти (до року життя).

3. Переддошкільний, або ясельний, період (від року до трьох років життя).

4. Дошкільний період (молодший, середній, старший) від 3 до 7 років.

5. Шкільний період (від 7 до 17-18 років життя). Шкільний період в свою чергу ділиться на:

а) початковий шкільний вік (7 років).

б) молодший шкільний вік (від 7-8 до 11-12 років життя).

в) середній шкільний, або підлітковий вік (від 12 до 14-15 років життя).

г) старший шкільний, або юнацький вік (до 17-18 років).

Згідно вікової схеми А.А.Маркосяна:

Новонароджений – 1-10 днів життя

Грудний період – 10 днів-1 рік життя

Раннє дитинство – 1-3 роки життя

Перше дитинство – 4-7 років життя

Друге дитинство – 8-12 років (хлопчики)

9-11 років (дівчата)

Підлітковий вік – 13-16 років (хлопці)

12-15 років (дівчата)

Юнацький вік – 17-21 рік (хлопці)

16-20 років (дівчата)

Зрілий вік:

І період - 22-35 (чоловіки)

21-35 років (жінки)

ІІ період - 36-60 років (чоловіки)

35-55 років (жінки)

Похилий вік - 61-74 роки (чоловіки)

56-74 роки (жінки)

Старечий вік - 75-90 років (чоловіки і жінки)

Довгожителі - 90 років і більше.

Р о з д і л ІІІ

---

Дата добавления: 2015-10-13