Котику маленький

Сьогодні ми вийшли побродити трохи наодинці.

Мій брат собі, я — собі. Домовилися зустрітися трохи пізніше, але обоє відчували, що хочемо побути трохи самі.

Сиджу на лавці і спостерігаю за народом. Мені добре від того, що є так багато тих, хто не є мною. Що існує так багато інших. Відчуваю, які вони мені рідні. Пнуться зі всіх своїх сил, щоб чогось досягну ти. Як і я.

Проходить багато таких, яким зле. Бідних чи сумних.

Нам варто бути уважнішими один до одного. І не лише в Америці. Всім нам у світі. Уважнішими.

Підводжуся і намагаюся заговорити до тих, хто про ходить повз мене. Багато хто відверто мене ігнорує, але декотрі таки озиваються.

Запитую, що для них у житті головне. Дехто каже, що кохання.

Дехто — що друзі.

Для декого головне сім'я. Для інших — музика.

Один тип бовкнув — "моя машина".

Ще один — гроші, але він такий, що любить собі поприколюватися. Хтось каже — дівчата.

Хтось — хлопці.

Багато хто наливає і друзів, і родину. Декотрі кажуть, що жодної гадки не мають.

Запитую також, чи вони вірять у те, що все врешті-решт буде добре.

Багато хто у відповідь тільки махає головою, а ті, що відповідають, розділяються в судженнях навпіл: одні кажуть "так", інші "ні".

Тепер мене мордує і гака думка: чи може бути оте опитування репрезентативним і для решти населення?

Купую пакетик якогось молочного напою і заціджую його в себе по дорозі. Нові кросівки просто супер. Nike просто супер.

Це місто вщерть нашпиговане торгівельними марками. Частково череа те, що тут повсюди розвішано рекламні щити, але і через те, що тут багато головних офісів різних компаній.

Ось минаю контору Rolex.

Запитую хлопчину на дверях, чи можна мені зайти досередини й подивитися на годинники, але той каже, що у них там тільки виробництво. Той їхній цех мусить бути гігантським. Хлопчина поводиться зі мною дуже ввічливо. Хіба я маю вигляд того, хто може дозволити собі Rolex?

От тепер, коли я звернув увагу па рекламні щити, наштовхуюся на них на кожному кроці.

Дивно, дуже навіть дивно, але деякі марки й продукти викликають у мене хвилі приємних відчуттів, а декотрі взагалі глибоку приязнь:

- Nike

- Levi's.

- Volvo.

- Snapple.

- Ray Ban.

- Brio.

- Nikon.

- Sony.

- Findus.

- Cannondale.

- Rolex.

- Rema 1000.

- Carhart.

- Colgate.

- BBC.

- Berghaus

- Universal Pictures

- NRK.

- Urtekram.

- Farris.

- Statoil.

- Apple Macintosh.

- SAS.

- Sorladschips.

- Absolut Vodka.

- Atomic.

- Fjallraven.

- Solo.

- Bang&Olufsen.

- Europcar.

- Stussy.

- Massey Ferguson.

Тут ідеться не тільки про рекламу. Багато з тих компаній виготовляють продукцію, якої я ніколи і в очі не бачив, ані їхньої реклами. Вони просто асоціюються мені з чимось добрим, я навіть точно не знаю, з чим. А деякі симпатії взагалі перейшли до мене по спадковості. От, наприклад, Rema 1000. Мій тато страшенно любить Rema 1000. Там він купує собі все. Навіть спальний мішок нещодавно звідти приволік.

Але ж Statoil і Massey Ferguson? А вони звідки у моєму списку? Навіть не знаю.

Це або маркетологи у них такі вправні, що створю ють фікцію самостійного вибору тих марок, або ж то моя натура настільки сприйнятлива для простих назв, що відразу всмоктує їх у себе без зайвих запитань.

А може, річ тут у тому, що легше вибрати собі мар ку раз і назавжди, ніж кожного разу мордуватися проблемою вибору, коли купуєш щось нове.

Мені, мабуть, ніколи в світі не знадобиться купу вати собі трактор, але якщо все ж колись життя при мусить, то це буде тільки Massey Ferguson. Отак воно все просто.

Підписую поштівку для Лісе. Питаю, який би вона придбала собі трактор, як би щось.

Сиджу на лавці й допиваю своє молоко — аж тут мене навідує одна ідея. Бізнесова.

Уся ця капіталістична атмосфера трохи й мене розрухала. Ідея пов'язана з послугами телефоном.

Треба буде обов'язково вивчити можливість на дання таких послуг. Це має бути щось дуже приємне.

Бо ж більшість таких послуг зараз — бридота й повний моральний занепад. Вони апелюють до тем ного боку нашої душі, до таких людей, як Кент - мій поганий друг. До наших інстинктів, до страху перед самотністю.

А я надаватиму зовсім інші телефонні послуги. Добрі. Для тих, хто хоч на хвильку хоче відчути, що світ добрий.

Я попрошу Бьорре заспівати пісеньку про маленького котика і запишу це на касету. Пісня ж хороша.

Котику маленький, де ти ходив?

— Ходив я додому, до рідної мами. Котику маленький, що ти гам робив?

— Поцупив у неї трохи сметани. Котику маленький, і що заробив?

— Дістав я під хвостик від рідної мами. Котику маленький, що ти просив?

— Не треба, мамуню, м'яв, буду слухняний!

От зареєструю лінію 829, виплачу Бьорре одноразовий гонорар: так десь із 1000 крон, подам у Dagbladet* (щоденна газета в Осло) оголошення і братиму по 12 — або ні, по 15 крон за хвилину з тих, хто телефонуватиме.

Так можна й трохи підзаробити.

Відчуваю, що така послуга знайде свого споживача. Заповнить свою нішу на ринку. Всі ми маємо свої важкі часи. Дні, коли всі думки опановує почуття беззмістовности і ми топимося у власному цинізмі та іронії. Дні, коли ми перестаємо вірити у кохання й у те, що все колись буде добре.

Справжнє спасіння у такі хвилини - почути тоненький, тремтливий дитячий голосок, який співає таку ніжну пісеньку.

Якщо б така послуга телефоном уже існувала, я особисто був би її постійним споживачем. Може бути, що мені навіть би вдалося вже дотепер видряпатися з тієї ями, в якій я застряг.

Така собі добра і ніжна послуга.

А для початку треба випробувати ґрунт.

Коли щось вдасться, то будемо ширитися, виходити на ринок із більшою кількістю пісень.

Є ж іще пісенька про стару конячку. Про мою книжечку.

Я знаю їх сотні. Список ще довгий.

Це треба буде обов'язково розповісти моєму братові.

Може, він підкине трохи стартового капіталу. Якщо справа закрутиться, поверну йому вдвічі більше. Мета ж у мене зовсім не розбагатіти. На життя мені потрібно зовсім небагато. Аби було все найнеобхідніше, ну, і ще бажано б якогось добротного годинника.

А якщо вже й справді зароблю дуже багато — віддам якійсь нескомпрометованій організації.

Ідея просто блискуча.

Дивно тільки, чому мені треба було пертися аж до Америки, щоб вона спала мені на думку.

Дата добавления: 2015-09-07