Бібліотека

Сидимо в бібліотеці The New York Public Library. Піти туди закомандував брат.

Бібліотека сильна. Величезна. Людей повно. І ще - люди на виході, які перевіряють, чи, бува, хто не поцупив якої книжки.

Розглядаю періодику.

В одному з номерів журналу "ТІМЕ" бачу зображення хмарки диму в небі. Фото зняли з супутника; текст розповідає, що та хмарина на висоті кількох трильйонів кілометрів.

Так воно, напевно, і є.

Мій брат сидить в іншому кутку кімнати, за комп'ютером. Он він, ще сміється так сам до себе. О, махнув мені.

Прямо перед моїм братом сидить якийсь відлюдько й читає. Біля нього на підлозі повискладувані всі його кульки. Десь із п'ятнадцять. Прикид у нього теж повний аут. Читає книжку з написом "Economic science".

Та пані у ліфті готелю в Осло мала рацію, коли казала, що світ набагато складніший, аніж мені здається.

А мій брат не так вже й дуже гармонійно складений всередині.

Він сидить собі отам і вишукує в базі даних авторів, прізвища яких пишуться як

норвезькі лайливі слова.

Ось тепер саме вводить одне страшно погане слово.

Сміється до сліз - бо то ще й тихо треба, бібліотека ж усе-таки. Як на мене, то це трохи ницо.

Та коли на моніторі з'являються результати пошуку, я теж не можу стримати сміху. Це по-дурному й по-дитячому. Але дуже смішно. Нічого не можу з собою зробити. Я й собі втягнувся. Сміюся — а сам розглядаюся на всі боки: чи, бува, ніхто не здогадується, що ми тут тишком-нишком робимо.

Сиділи ми за тією справою довго. Може, з годину часу. Забавка — всі гроші. Я давно вже так багато не сміявся. Найсмішніший момент криється у прірві між іменем автора та ступенем серйозности того, про що він пише. А деколи весело вже і від самого імени. Відчуваю себе злочинцем.

Мій братик був завжди перший, коли йшлося про те, аби знайти влучні слова. Ось і тепер не пасе задніх.

Деякі з них таки зовсім бридкі.

Ось дещо з того, що ми тоді нашукали:

fitte - пердолити kuk - член

pikk - прутень suge - смоктати basj - гімно

pule - трахати rumpehull - дупа runke - онанізм pupp - сосок slikke - лизати fis - пердіти rompe - задниця

Нарешті брат підводиться й виходить купити шоколадку. Кажу, що наздожену його трохи пізніше. Я тільки перевірю кілька слів. Мене, мабуть, мордує сумління через те, що ми тут стільки часу розважалися чужим коштом.

Задаю в пошук дещо приємніші слова.

Ну, тут уже не так смішно, але відчуваю, як таким чином відновлюю свою душевну рівновагу.

Ось, що я нашукав:

klokke - годинник

bankebrett - дощинка-гупанка ball - м'яч

min jente - моя дівчина jente, min - дівчина, моя

Виходимо у те велике місто. Цей вечір був дуже вдалий.

Коли ми сиділи у бібліотеці, у моїй голові не було жодної думки. Я тільки сміявся.

Кажу своєму братові, що він добре вміє робити вибір.

Тепер ми врешті стоїмо перед тим Empire State Building. Дощ іще не припинився — тож ми проходимо далі, так і не піднявшись ліфтом догори.

Оглядаю будівлю. Гігант. Верхівки не видно. Але я точно знаю, що там, вгорі, час минає трохи швидше. Відразу кажу це своєму братові — та він гадає, що то все чиста дурість.

ПАРК

У цьому місті легко думати про великі речі. Думаю про Полову книжку. Вона збиває мене з пантелику.

Єдине питання, яке, власне, мене хвилює, - це те, чи все йде до кращого, а чи до гіршого.

Це важливо не тільки для мене — важливо і для інших людей, для звірів, для всього світу

А вся та шарпанина навколо того, що станеться за мільярди років, мене, якщо добре подумати, анітрохи не обходить. Це мене так раптом осяяло. Може, воно трохи й егоїстично, та мене більше цікавить те, що відбувається зараз, коли я ще тут, ще живу, аніж що буде потім.

Така думка шалено звільняє.

Вона навідує мене якраз тоді, коли ми з братом кидаємо "літаючі тарілки" у Central Park.

Довго ми тим бавилися.

Відходимо все далі один від одного. Брат купив нам досить такі непогані "тарілки". Важкі й стабільні. Деколи мені здається, що я можу метнути свою як завгодно далеко.

Метаю.

Брат ловить. Тепер метає брат. Я ловлю.

Збиваємося тільки за кілька довгих і вдалих хвилин гри, — тарілка залітає в якісь кущі.

Брат так втягнувся! Бігає на своїй повній швидкості, підстрибує й дико вивертається.

Його запал перекидається трохи і на мене.

Гм, я, напевно, ніколи в житті не перестану кидати різних речей. Я, мабуть, вірю в очищення душі через забавки та розваги.

Тупіші

Вечір. Я донезмоги вимучений від забав та ходіння. Страшенно стомлений, але щасливий. Почуття майже таке, як тоді, коли я зовсім малою дитиною повертався з прогулянки на лижах додому.

І маю водянку, після біганини з тією "тарілкою". На пальці.

За хвильку треба буде проколоти той пухир, промити й заліпити пластирем — обов'язково марки Donald: їх просто таких повно у ванній в шухлядках.

Брат питає, як мені нинішній день, — кажу, що все було супер. Завтра можна буде побавитися ще.

Він посміхається у відповідь: каже, що я свій хлопака.

Ще він думає, що мені треба втекти від усіх тих депресивних думок.

— І викинь собі з голови те божевілля з космосом, — нагадує.

А зараз він подає мені якийсь японський наїдок і вмикає телевізора. Сьогодні там показують фільм про хлопця, який у школі був дуже хирлявим та непоказним. І дівчата були про нього невисокої думки. А коли він спитав у

найвродливішої дівчини у класі, чи та не мала б бажання піти з ним на якусь забаву, вона без вагань відмовилася.

Ну, потім там класичний варіянт: минуло кілька років — і хлопець просто перевтілився. Має тепер борідку і повно м'язів. Ось він бігає по периметру якоїсь сцени й демонструє всім свою міцнющу мускулатуру. Публіка шаленіє. І ще у нього з'явилася кохана - навіть вродливіша від тієї першої красуні класу.

А ось і та, що була в класі найвродливішою, — теж чогось виходить на сцену. Цікаво.

Злоститься.

Це була передача про те, що зовнішній вигляд не має жодного значення, головне

— хто ми всередині.

Мені здається, що американці трохи тупіші від мене.

Ой, моєму братові також! А про нашого тата і взагалі не говорю.

А ось що я сьогодні бачив:

— Якогось типа, який назвав свого велосипеда bitch.

— Крамницю, де продавали спорядження для пожежників.

— Картину Далі, там ще годинники так якось цікаво висять у повітрі, ніби тануть.

— Двох у єврейських шапочках, що виплигнули зі швидкої.

— П'ятьох якихось хлопців, які гуляли парком із плеєрами в кишенях та вушниками у вухах. Вони за взято говорили один з одним, бризкаючи слиною, про щось сперечалися, хоча, я переконаний, що жоден із них нічого, крім своєї музики, не чув.

— Недобудований хмародер.

— Якесь мале, що курило наркотики у парку.

— Крамницю, де було стільки журналів та газет, що мені аж стало зле.

— Старшого чоловіка, безбородого, і досить таку молоденьку жіночку, що дрімали собі обоє на лавочці, попідпиравшись один одним.

— Крамницю з велосипедами, де був один, дуже схожий до мого дитячого.

— Сухорлявого старого чоловіка у краватці, пере кинутій через плече, який дико кричав щось услід автомобілеві, що проїхав на червоне світло.

— Продавчиню з крамниці джинсового одягу, яка не мала що робити.

— Поліціянта на велосипеді з пістолетом.

— Якогось типа, що грав на порожньому відрі, коробці з-під хліба та плящині самогону. Він видавався неймовірним віртуозом, — тож я відсипав йому трохи грошей.

— Чоловіка, що дав дівчині, яку вперше бачив, якусь адресу в Парижі.

— Центр фітнесу, де народ умирав на тренажерах і витріщався на телеекрани, яких понаставляли по всіх чотирьох кутках залу.

— Букет троянд, який лежав чомусь розкиданий на тротуарі.

— Смітник, забитий свинячими та коров'ячими ніжками.

— Маленьке дівча, що кидало м'яч об стіну, тоді як її тато стояв позаду й вихваляв свою дитину за бездоганну вправність.

— Одну пані — вона дуже розпереживалася, коли виявила, що продала мені ванільне морозиво, хоча я просив шоколадне.

Дата добавления: 2015-09-07