ЇХ БУЛО ЧЕТВЕРО

Дивлюся саме кліпи по братовому телевізору.

Зазвичай я ніколи не дивлюся телевізора. Але це ж кліпи. І такі навіть нічого.

Співає там зараз якась Аланіс..., далі забув.

Співає, а сама веде авто. В Америці. З нею ще троє колєжанок. Гуляти, мабуть, вибралися.

Та, котра Аланіс, одягнена в коричневу куртку й темно-червону кепку, та, що спереду поруч із нею, — у темно-червоному светрі, а ті двоє позаду — відповідно у зеленому й жовтому.

Пісня якась така добра. Наскільки я розібрав, то йдеться про те, що ми з вами насправді не беремо надто важливої участи в облаштуванні власного життя.

Текст їй не дуже вдався, а от приспів — супер. Хитаюся в такт музики. О,

знову приспів!

Раптом на мене спадає мить прозріння: вони ж усі четверо на одне лице! Всі Аланіс! Нам же постійно показують їх по одній. Вона просто перевдягається! Вона на прогулянці сама з собою. І у дзеркальці вона бачить власне відображення! Красота!

Їй, здається, теж подобається! Та Аланіс, котра сидить спереду на місці пасажира, — найпривабливіша.

Про таку дівчину я завжди мріяв.

Вона нічим не гризеться. Ні про що не хвилюється. Просто живе. Приймає все зі щирим переконанням, що так воно і мало б бути.

Поки я її розглядаю, на голову спадає багато різних думок. Перша податися до Америки й покататися на авті.

Це так суперово. Просто їхати.

Друга це мрія зустріти таку-от Аланіс і прожити з нею все життя у якійсь затишній хатині. Що поста не врешті те "ми". Я і вона. І ми разом будемо ходити на прогулянки у гори, блукатимемо стежками, аж поки коли нарешті зберемося у нас народять ся діти.

Третя думка була не надто приємна. Я подумав про те, що у мене диплом бакалавра, а я й досі не маю жодного уявлення про те, що хочу робити.

Це моя проблема.

Взагалі-то, я б хотів стати тим, хто б зробив світ трохи кращим. От таке щось

— оптимальний варіант. Та я не впевнений, що це можливо. Я ж і гадки не маю, що треба, аби зробити світ кращим. Я чомусь не дуже впевнений, що тут досить тільки посміхатися всім, кого зустрічаєш на вулицях...

Найкраще було б стати кимось таким, хто б узагалі не вніс до світу жодних

змін. Ані на гірше, ані на ліпше. Це, може, і не надто привабливий варіант, та, гадаю, нас у тій категорії таких багато. Принаймні самотнім не зостануся.

От найменш приємна альтернатива — це стати тим, хто зробить світ гіршим. Я б хотів уникнути такої долі за будь-яку ціну. Майже за будь-яку ціну. Але мені здається, що це не так вже й просто. Мабуть-таки, врешті-решт гнитиму в компанії якихось фальшивих і підлих чоловічків. Так і станеться. Я себе бачу. Світ усе гіршає, а я вже навіть відвертаюся від по глядів людей на вулицях. До цього не так вже й складно, до речі, допуститися.

Четвертою до мене прилинула думка про те, що в тієї Аланіс неодмінно має бути коханий хлопець, і він, мабуть, не який-небудь там захирілий.

Дата добавления: 2015-09-07