Астрид Ліндґрен*.

— Орсон Веллес**.

— Улав Г. Гоґе***.

— Ларс Лілло-Стенберґ****.

* Відома шведська письменниця, авторка книжок для дітей.

** Режисер і сценарист середини XX століття.

*** Норвезький письменник.

**** Норвезький бард. Пише і співає під гітару наївно-критичні твори.

Я переконаний, що вся суть у тому запалі. Його якраз і бракує. Я мушу його знайти. Повернути.

Він десь поза мною.

А може, про це й не варто говорити.

Ой, то мене вже на якийсь дзен-буддизм понесло.

Доки я докладатиму всіх можливих зусиль, доти мені нічого не вдаватиметься.

Тільки коли не думатиму ні про що, то все вийде само собою.

Довбані буддисти, їм усім здається, що вони наді лені неземною мудрістю.

ЖИТТЯ

Людина, завважки 70 кг, містить, окрім купи іншого добра, такі компоненти:

— 45 літрів води.

— Вапна, якого досить, аби побілити курятник по рядно розкрученої господарки.

— Фосфору, якого вистачило б на 2200 сірників.

— Жиру для близько 70 шматків мила.

— Заліза на дводюймовий цвях.

— Вугілля на 9000 олівців.

— Добру столову ложку магнію.

А у мене більш ніж 70 кг ваги.

Пригадуються давні серії однієї телепередачі. Називалася вона "Таємниці всесвіту". Карл Саґан* розгулював собі поміж фіранками, які нагадували космічий простір, і розкидався шалено великими числа ми. У якійсь одній

зі своїх програм він розсівся перед баняком, наповненим всіма тими речовинами, з яких складається людське тіло, і, помішуючи їх прутком, він розмірковував над тим баняком, чи вдасть йому створити нове життя.

Не вдалося.

*Ведучий передач норвезького телебачення.

ЛІС

Весна.

Раптом потепліло.

Нині я відкопав у братовій шафі шорти. І стару футболку.

Зробив кілька канапок і налив води до потьмянілої від багаторазового використання пляшечки з-під "Фарріс". Прихопив із собою м'яча.

І подався на велосипеді до лісу. Зараз я вже там.

Тут — повна тиша. До того ж сьогодні робочий день, тож ніхто більше тут не вештатиметься. Вони всі на роботі. В університеті...

Ну й нехай собі.

У мене, як я вже згадував, солідний велосипед. Багато передач. Окрім того, шини з грубими протекторами. Їжджу собі, куди тільки заманеться.

Люблю гасати. Перш ніж придбані собі велосипеда, я перечитав дику кількість брошурок і каталогів найпередовіших виробників. Я взагалі люблю розглядати малюнки різноманітних велосипедів і солодкаво уявляти собі, як би то я виглядав верхи на них... Одна з брошурок була витвором одного типа па ім'я Гарі Фішер*. Він сам із Каліфорнії. Гарі списав купу сторінок, запевняючи, нібито він перший винайшов гірський вело сипед. Може бути, що навіть не бреше.

* Винахідник гірського велосипеда.

Дата добавления: 2015-09-07