Християнське подружжя та суспільний плюралізм

(30) Останнім часом Церква все частіше неодноразово наголошує на довірі, що належиться людській особі, на її свободі, гідності та цінностях і надії, що походить від спасаючої Божої дії в світі, яка допомагає перемогти усі слабкості. Водночас вона виявила особливу стурбованість різними діями, спрямованими проти людської особи та її гідності, і вказала на деякі ідеологічні постулати, типові для так званої “постмодерної” культури, яка ускладнює розуміння та втілення в життя цінностей, яких вимагає правда про людську особу. “Тут більше не йдеться про обмежений і випадковий спротив, але про всеохопне і систематичне ставлення під сумнів традиційного морального вчення, на основі певних антропологічних та етичних засад. В основі таких засад перебуває більш-менш очевидний вплив течій, які мають за мету розірвати суттєвий та конститутивний зв’язок між людською свободою та істиною”[70].

Якщо свободу відокремити від правди, тоді немає сенсу „відкликатися до спільних цінностей та правди, які стосуються всіх без винятку, а суспільне життя ступає на сипучі піски цілковитого релятивізму. В такому випадку усе перетворюється на предмет договору, усе піддається торгу, навіть перше фундаментальне право, право на життя”[71]. Це також попередження, яке, звичайно ж, стосується дійсності шлюбу та сім’ї, єдиного джерела та виключно людського шляху до здійснення цього першого права. Відбувається „спотворення ідеї та пережиття свободи, не як здатності здійснити істину Божого плану стосовно подружжя і сім’ї, але як незалежної влади самоствердження, часто проти інших, заради свого власного егоїстичного добробуту”[72].

(31) В такий самий спосіб християнська спільнота з самого початку стверджувала, що укладання християнського шлюбу – справжній знак Христового єднання з Церквою. Христос підніс подружжя до спасаючої події в новому порядку, установленому в економії відкуплення, тобто подружжя є Тайною Нового Завіту[73], суттєвим аспектом для розуміння змісту і важливості подружньої спільноти охрещених осіб. Учительський уряд Церкви також чітко зазначив, що “Тайна Подружжя має цю особливу ознаку, яка відрізняє її від усіх інших Тайн: це Тайна чогось, що було частиною самої економії творення; це сам подружній завіт, встановлений Творцем на початку “[74].

В контексті суспільства, часто дехристиянізованого і далекого від цінностей правди про людську особу, тепер необхідно наголосити на змісті “подружнього завіту, яким чоловік і жінка укладають між собою партнерство на ціле життя, [який] за своєю природою призначений для блага подругів, дітородження та виховання нащадків”[75], як встановив Бог “від початку”[76], в природному порядку Творення. Спокійне розважання над цим корисне не лише для віруючих, але й для тих, хто не практикує духовне життя на даний час, кому бракує віри, і для тих, хто притримується інших вірувань: для кожної особи, чоловіків і жінок, членів громадської спільноти і відповідальних за спільне благо. Корисно також нагадати собі про природу сім’ї, яка починається з подружжя, її онтологічний, і не лише історичний та поєднуючий характер, поза змінами в часі, місцезнаходженням та культурою, та вимір справедливості, що випливає із самої суті сім’ї.

Дата добавления: 2015-10-13