Шлюб, інститут подружньої любові та інші види союзів

(33) Церковне канонічне право розглядає природну дійсність подружжя[80]. Канонічне право підставово окреслює суть подружжя між охрещеними особами і як момент укладення шлюбу, і як тривалий стан, в якому перебувають подружні та сімейні стосунки. З огляду на це юрисдикція Церкви щодо шлюбу вирішальна і є справжнім захистом сімейних цінностей. На жаль, найважливіші засади суті шлюбу з огляду на подружню любов та таїнственну природу не завжди розуміються і шануються належним чином.

(34) Щодо першого, то про любов дуже часто говорять як про основу шлюбу, спільноти життя та любові. Проте не завжди чітко наголошується на тому, що вона є умовою інституту подружжя і виключається юридичний вимір, властивий подружній угоді. Подружжя – це інститут. Невизнання цього породжує дуже серйозне нерозуміння відмінності між християнським шлюбом та життям на віру. Партнери в житті на віру можуть також сказати, що їхні стосунки базуються на “любові” (“любові”, яку Другий Ватиканський Собор означує як “sic dicto libero”) і що вони творять спільноту життя і любові, проте ці стосунки суттєво відрізняться від “communitas vitae et amoris coniugаlis” (спільнота подружнього життя та любові) подружжя[81].

(35) Що ж до основних засад, які стосуються таїнственності подружжя, то тут проблема набагато складніша. Пастирі Церкви повинні враховувати величезне багатством благодаті, яка надає сакраментальній суті християнського подружжя динамізму та благодатно впливає на сімейні стосунки, які випливають зі шлюбу. Бог від початку бажав, щоб подружній завіт, шлюб Творення, був постійним знаком єдності Христа з Церквою і таким чином справжньою тайною Нового Завіту. Проблема полягає у правильному розумінні того, що це таїнство не є чимось доданим чи стороннім природній сутності шлюбу, але що саме цей самий непорушний шлюб, якого бажав Творець, був піднесений відкуплюючою дією Христа до тайни без найменшої “денатуралізації” дійсності. Через нерозуміння особливої властивості цієї Тайни, в порівнянні з іншими, з’являється неправильне розуміння, яке затьмарює поняття таїнственного шлюбу. Це особливо важливо у підготовці до шлюбу: похвальні спроби підготувати заручених до святкування таїнства можуть втратити сенс без чіткого розуміння того, чим є абсолютно нерозривний шлюб, який вони мають намір укласти. Охрещені особи не приходять до Церкви лише для того, щоб відсвяткувати свято за особливими звичаями, а щоб укласти на ціле життя шлюб, який є Тайною Нового Завіту. Через цю Тайну вони поділяють таємницю єдності Христа і Церкви та виражають інтимний і нерозривний союз[82].

Дата добавления: 2015-10-13