Особисті підстави і культурний фактор

(7) Важливо задатись питанням про глибинні підстави того, чому сучасна культура свідчить нам про кризу подружжя в його релігійному і суспільному вимірах, а також про спробу визнати і прирівняти життя на віру до сім’ї. Таким чином створюється враження, що нетривкі стосунки, яким більше притаманний негативний аспект (відсутністьшлюбу), аніж позитивні характеристики, перебувають на рівні, схожому до подружніх. Насправді, всі ці випадки різним чином поєднані між собою, але всі вони суперечать справжньому, повному та взаємному віддаванню себе, яке є стабільним і суспільно визнаним. В контексті приватизації любові та знищення інституційного характеру подружжя складність економічних, суспільних та психологічних причин передбачає потребу ґрунтовно вивчати ідеологічне та культурне тло поступовогозростання й утвердження сучасного явища життя на віру.

Поступове зменшення шлюбів та сімей, визнаних такими законами різних держав та зростання в деяких країнах числа неодружених пар, які живуть разом, не можна належно пояснити як окрему і спонтанну культурну течію. Це радше відповідь на історичні зміни в суспільстві в сучасний культурний момент, який деякі автори окреслюють як “постмодернізм”. Безперечно, менший вплив сільськогосподарського світу, розвиток третього сектора економіки, збільшення середньої тривалості життя людей, непевність щодо місця праціта нестабільність стосунків, зменшення кількості членів сім’ї, які живуть під одним дахом, глобалізація суспільних та економічних явищ призвели до значної нестабільності в сім’ях і витворили ідеал меншої сім’ї. Проте, чи цього достатньо, щоб пояснити сучасний стан подружжя? Інститут подружжя там переживає меншу кризу, де сімейні традиції міцніші.

(8) В процесі, який можна окреслити як поступову культурну і людську деструктуризаціюінституту подружжя, не слід недооцінювати поширення певної ідеології “статі”. За цією ідеологією, бути чоловіком чи жінкою, в основі визначається не статтю, а культурою. Внаслідок цього руйнуються самі підвалини сім’ї та людські взаємини. Тут слід зробити деякі зауваги з цього приводу, з огляду на важливість цієї ідеології в сучасній культурі та її вплив на явище життя на віру.

В цілісній динаміці людської особистості одним з дуже важливих факторів є ідентичність. В дитячому та підлітковому періоді людина поступово усвідомлює себе, свою власну ідентичність. Це складова процесу визнання свого буття, а також статевого виміру свого буття. Це і є усвідомленням ідентичності та різниці. Зазвичай експерти розрізняють статеву ідентичність (усвідомлення психо-біологічної ідентичності власної статі і відмінності від іншої статі) і родову ідентичність (усвідомлення психо-соціологічної і культурної ідентичності ролі, яку особи визначеної статі відіграють в суспільстві). Під час належного і гармонійного процесу інтеграції статева та родова ідентичності взаємодоповнюються, оскільки особа живе в суспільстві згідно з культурними аспектами, що відповідають її статі. Внаслідок цього категорія родової статевої ідентичності (“роду”) за своєю природою психо-соціологічна і культурна. Вона перебуває в гармонії із психо-біологічною статевою ідентичністю та відповідає їй, коли інтеграція особистості звершена, як повнота усвідомлення внутрішньої істини особи, єдності тіла і душі.

Починаючи з періоду між 1960-1970 роками деякі теорії (які сьогодні фахівці зазвичай називають “конструкціоністськими ”) не лише стверджують, що родова статева ідентичність (“рід-ґендер”) – це продукт взаємодії спільноти та індивіда, але й що ця родова ідентичність не залежить від статевої ідентичності особи: що в суспільстві чоловічий і жіночий роди становлять особливий продукт соціальних чинників, який не має жодного стосунку до істини про статевий вимір особи. Таким чином, можна виправдати будь-яку статеву настанову, включно з гомосексуалізмом, а для того, щоб включити інші статі разом із чоловічою та жіночою в процес формування суспільного життя, слід змінити саме суспільство[6].

Ідеологія “роду-ґендеру” знайшла собі сприятливе середовище в індивідуалістичній антропології радикального неолібералізму[7]. Вимоги надати життю на віру статусу подібного до шлюбного (включно з гомосексуальними союзами) зазвичай виправдовуються сьогодні на основі категорій і термінів, які походять з ґендерної ідеології[8]. Таким чином, існує певна тенденція називати “сім’єю” різні договірні союзи, нехтуючи таким чином природною схильністю людської свободи до взаємного віддання себе і її суттєвими характеристиками, які становлять основу спільного блага людства –інституту подружжя.

Дата добавления: 2015-10-13