Передмова. Одне дуже поширене явище, яке сьогодні апелює до сумління християнської спільноти

Одне дуже поширене явище, яке сьогодні апелює до сумління християнської спільноти, це зростання в суспільстві кількості випадків “життя на віру”, які підривають стабільність шлюбу. Церква не може залишатись осторонь, не проливши світло на ці факти, розпізнаючи “знаки часу”.

Усвідомлюючи серйозний вплив такої суспільної і пастирської ситуації, Папська Рада у справах сім’ї у 1999 році, а також впродовж перших місяців 2000 року, організувала кілька семінарів. У цих зустрічах взяли участь визначні постаті та відомі фахівці з різних куточків світу для того, щоб проаналізувати цю делікатну проблему, яка має надзвичайно велике значення для Церкви та світу.

Даний документ є плодом цього дослідження. Він підіймає складну проблему сьогодення, яка зачіпає саму серцевину людських стосунків, найделікатнішу сторону тісного зв’язку між сім’єю та життям, найчутливіші ділянки людського серця. Водночас, беручи до уваги, що це проблема надзвичайної суспільної ваги у сучасній міжнародній політичній кон’юнктурі, вважається надзвичайно доречним та нагальним запропонувати путівне слово тим, хтонесе відповідальність у цій ділянці. Саме вони, маючи законодавчу владу, можуть надати інституту подружжя юридичної міцності або ж навпаки, опираючись на не відповідне дійсності розуміння проблем, які стосуються особи, послабити міць спільного блага, яке охороняє цей природний інститут.

Ці роздуми також звернені до душпастирів, які мусять приймати і провадити сьогодні стількох християн та супроводжувати їх на шляху до поцінування природної цінності, яку оберігає інститут подружжя і скріплює християнське Таїнство. Сім’я, яка базується на шлюбі, відповідає задуму Творця “від початку” (Мт 19, 4). В Божому Царстві, де жодне зерно не можна посіяти, окрім зерна правди, що вже викарбуване в людському серці, єдине зерно, яке спроможне “дати плід у терпінні” (Лк 8, 15), ця правда стає милосердям, розумінням і закликом розпізнати в Ісусі “світло світу” (Ів 8, 12) і силу, яка звільняє від тенет зла.

Цей документ також пропонує долучитися позитивним чином до діалогу, який прояснить правду щодо цих питань і вимоги, які походять з самого природного порядку, а також взяти участь в суспільно-політичних дебатах та взяти на себе відповідальність за спільне благо.

Дай, Боже, щоб ці спокійні та відповідальні міркування, які поділяють багато людей доброї волі, пішли на благо сім’ї – спільноти життя, необхідної для Церкви та світу.

Ватикан, 26 липня 2000 року

Празник Святих Йоакима та Анни, батьків Пречистої Діви Марії

Кардинал Альфонсо Лопес Трухільйо
Голова Папської Ради у справах сім’ї

Всечесніший о. Франциско Джіл Геллін
Секретар

Вступ

(1) Впродовж останніх років так зване “життя на віру” набирає в суспільстві особливої ваги. Деякі сили наполягають на тому, щоб надати цим утворенням інституційного характеру і навіть прирівняти їх до сімей, які виникають з подружньої присяги. Опинившись перед таким важливим питанням, яке може в майбутньому мати численні наслідкидля цілої людської спільноти, Папська Рада у справах сім’ї пропонує в цих роздумах звернути увагу на небезпеку, яку несе для ідентичності подружнього союзу таке визнання і зрівняння, і на дуже серйозну шкоду, якої це може завдати сім’ї та спільному благові суспільства.

Після розгляду соціальних аспектів життя на віру, його складових елементів та екзистенційних мотивівв документі підіймається проблема юридичного визнання і зрівняння “життя на віру” спершу з сім’єю, яка ґрунтується на шлюбі, а тоді – відносно цілого суспільства. Далі документ розглядає сім’ю як суспільну цінність, об’єктивні цінності, які слід плекати, та обов’язок суспільства чинити згідно зі справедливістю та оберігати і підтримувати сім’ю, яка базується на шлюбі. Згодом ґрунтовнодосліджуються деякі аспекти християнського подружжя. Також представлено деякі загальні критерії для пастирського розпізнання, необхідного, щоб провадити християнські спільноти.

Представлені тут міркування звернені не лише до тих, хто відкритовизнає Католицьку Церкву як “Церкву Бога Живого, стовп і підвалину правди” (1Тим 3,15), але й до всіх християн, які належать до різних Церков і християнських спільнот, та до всіх тих, хто щиро відданий дорогоцінному благу сім’ї, яка є основною клітиною суспільства. Як навчає II Ватиканський Собор: “Благо окремої особи, людського та християнського суспільства тісно пов’язане зі здоровим станом спільноти, яку творить подружжя і сім’я. Тому, християни а також усі, хто високо цінує цю спільноту, щиро радіють тим різним видам підтримки, які сьогодні плекають цю спільноту любові і вдосконалюють її життя і які допомагають батькам у їхньому шляхетному покликанні”[1].

І. “Життя на віру”

Дата добавления: 2015-10-13