Життя на віру, чинники вразливості та благодать Тайни

(38) Існування Церкви та християнського шлюбу впродовж віків дало світському суспільству змогу визнавати шлюб у його первісному стані, про який згадує Христос у своїй відповіді[86]. Первісний стан шлюбу та трудність щодо його визнання та втілення, як інтимної правди в глибині людського буття, “propter duritiam cordis” (з огляду на черствість серця) – завжди актуальне питання. Шлюб – це природний інститут, суттєві ознаки якого можна розпізнати розумом, незалежно від культури[87]. Таке визнання правди про шлюб має також моральну природу[88]. Проте не слід нехтувати тим фактом, що людській природі, враженій гріхом і відкупленій Христом, не завжди вдається чітко розпізнати істини, записані Богом в серці людини. Отож, християнське посланництво у світі вимагає того, щоб Церква і її Вчительський уряд були живою наукою і свідченням у світі[89]. У цьому контексті важливо також наголосити, наскільки потрібна благодать, щоб подружнє життя могло досягнути своєї істинної повноти[90]. Тому, коли йдеться про пастирське розпізнання проблеми життя на віру, важливо зважати на людську слабкість і велике значення справжнього церковного пережиття та катехизації, яке веде до життя в благодаті, молитві, Тайнах, особливо Покаяння.

(39) Необхідно розрізняти різні елементи чинників слабкості, які породжують життя на віру і характерні для “вільної” любові, яка нехтує узами, властивими для подружньої любові, або виключає їх. Навіть більше, як було сказано раніше, треба розрізняти життя на віру, у якому через складні ситуації змушені жити деякі люди, та інший тип такого зв’язку, у який вступають люди, бо “зневажають, протидіють та відкидають суспільство, інститут сім’ї, суспільний та політичний порядок або ж прагнуть лише задоволення”[91]. Також слід розглянути випадки таких зв’язків, у які втягнуті в життя на віру через “крайнє незнання чи бідність, часом через те, що перебувають в дійсно несправедливих ситуаціях, або через певну психологічну незрілість, яка вселяє невпевненість і страх перед укладенням постійного і безповоротного союзу”[92].

Етичне розпізнання, пастирська діяльність і політична активність християн, таким чином, мусить розглядати багато існуючих ситуацій, об’єднаних загальним терміном “життя на віру”, про що було сказано раніше[93]. Які б не були причини цих союзів, вони спричиняють “серйозні пасторальні проблеми, бо з них випливають дуже сумні духовні та моральні наслідки (шлюб у світлі Божого Завіту з Його Народом втрачає релігійне значення, відбувається позбавлення Таємничої благодаті, серйозне згіршення), так само і суспільні (нищиться поняття сім’ї, применшується значення вірності, також щодо суспільства, можливі психологічні травми в дітей та утвердження егоїзму)”[94]. З цієї причини Церква стурбована поширенням не-шлюбних союзів, які зумовлюють моральний і пастирський вимір проблеми.

Дата добавления: 2015-10-13