Суспільство та держава повинні захищати і підтримувати сім’ю, засновану на шлюбі

(29) Підсумовуючи, cлід сказати, що людська, суспільна і матеріальна підтримка сім’ї, заснованої на шлюбі, та правовий захист елементів, які її утворюють в її унітарному характері, це не лише благом для поодиноких членів сім’ї, але також і для структури і належного функціонування міжособових стосунків, для рівноваги сил, гарантії свободи, виховних зацікавлень, ідентичності громадян і розподілу ролей між різними суспільними інститутами: “Отож, роль сім’ї у формуванні культури життя залишається вирішальною та незамінною”[60]. Не можна забувати, що коли криза в сім’ї, у певних випадках і за певних обставин, призвела до більшого втручання держави у сферу сім’ї; то також очевидно, що в багатьох випадках і за багатьох інших обставин це розпочинали самі законодавці, які заохочували або ж підсилювали труднощі та розпад багатьох шлюбів та сімей. “Досвід різних культур впродовж історії вказав суспільству на необхідність цінувати і захищати інститут сім’ї; суспільство, а, зокрема держава і міжнародні організації, повинні захищати сім’ю політично, економічно і соціально, сприяючи зміцненню єдності і стабільності сім’ї, так, щоб вона могла виконувати свою властиву функцію”[61].

Сьогодні більше, ніж раніше, необхідно приділяти належну увагу – заради сім’ї та самого суспільства – сучасним проблемам подружжя та сім’ї, особливій пошані її свободи, законодавству, яке захищатиме її основні підвалини і не чинитиме тиск на її свобідне рішення стосовно: надання жінкам праці, яка несумісна з їхньою роллю дружини та матері[62], “культури успіху”, яка не дозволяє тим, що працюють поєднувати їхні професійні обов’язки з посвятою сім’ї[63], рішення подругів мати стільки дітей, скільки вони вирішили згідно зі своєю совістю[64], захисту незмінного характеру шлюбу, до якого одружені пари законно прагнуть[65], релігійної свободи, гідності та рівноправності[66], засад та здійснення такого виховання, якого вони прагнуть для своїх дітей[67], ставлення до фіскальних моментів та інших норм родинної природи (спадщина, житло і т. д.), ставлення до їхньої законної автономії, поваги і заохочення їхньої діяльності у суспільній та політичній сферах, особливо стосовно їхніх сімей[68]. З цього випливає суспільна потреба розрізнити явища, які відрізняються юридично, а також своїм внеском у спільне благо, і відповідно розглядати їх як відмінні. “Органи державної влади повинні підтримати цінність інституту подружжя; стан неодружених пар не можна прирівнювати до належно укладеного подружжя[69].

Дата добавления: 2015-10-13