Суспільний устрій та основні етапи політичної історії Великої та Малої Скіфій

Геродотом скіфи поділялись на царських скіфів скіфів кочовиків скіфів орачів та скіфів хліборобів
До скіфських племен деякі дослідники зараховують ще гелонів і калліпідів (гелленізованих скіфів), алазонів і агатірсів
З археологічних та писемних джерел відомо, що у скіфів була чітка соц. градація
Скіфи, що жили в степу (зокрема царські), займалися напівкочовим скотарством (коні, вівці, велика рогата худоба, а також верблюди і кози). Ті Скіфи, що жили в Лісостепу (їх вважають підкореними рабами), були хліборобами, вирощували пшеницю і просо, а також ячмінь, бобові, деяку городину і садовину; знаряддями праці були серед ін. дерев'яний плуг і залізна мотика. Добре було розвинене ремесло, між іншим металургія (залізо, бронза), обробка золота і срібла. Важливу роль відігравала торгівля, зокрема з грецькими містами північного і західного Причорномор'я, особливо торгівля худобою, збіжжям, лікарськими рослинами, шкурами й рабами (котрих брали у полон, зокрема Кіммерійців, що витіснялися Скіфами).
Суспільний лад скіфів визначався глибоким соціально-економічним розмежуванням. Верхівку становили царі, їхні двори і військові дружини та жерці, що зосереджували у своїх руках не тільки владу, але й багатства, одержувані з воєнної здобичі й торгівлі. Вождями племен були племінні царі й полководці, підпорядковані царям царських скіфів. Влада царів, спершу трьох, згодом одного, була деспотична і спадкова, обмежена тільки радою вождів союзних племен або й усього війська (народних зборів). Суспільне розмежування скіфів засвідчене їхніми похованнями, збереженими в численних скіфських могилах, надзвичайно багатими і пишними у царів й аристократії, простими у низових військовиків і виробників. Родовий устрій скіфів був виразно патріархальний.
Фактично формаою правління у них була воєнна демократія
Основними етапами політичної історії скіфії було зростання та упадок царської влади в таких державних утвореннях як велика та мала скіфія, виокремлення військового вождя та захоплення ним влади у духовному та законодавчому напрямках. Найбільшого політичного і військового розвитку велика скіфія досягла за царя Атея у 4 ст. за часи правління державаа досягла найбільших своїх розмірів а сам цар почав карбувати власну монету. помер у війні з філіпом Македонським у 339. Держава мала скіфія свого піку досягла за царя Скілура 130 114 до н е. Межі його держави займали весь степовий Крим. Цей цар також КАРБУВАВ СВОЮ МОНЕТУ,МАВ тісні звязки з колоніями північного причорноморя,частина з них була ним завойована.це був пік могутності Малої скіфії

9. Особливості грецької колонізації Південно-Східної Європи. Географія та суспільний устрій грецьких полісів.

10. Розвиток господарства в грецьких полісах Північного Причорномор'я.

Реміснича діяльність населення північнопричорноморських міст розпочинається майже одночасно із заснуванням колоній. Зокрема,вже у 6 ст. до н.е. на Березанському поселенні,у Пантікапеї існували металообробне й залізоробне ремесла. Із заліза виготовлялися ножі,зброя,інструменти для господарської діяльності, з бронзи – наконечники стріл,прикраси.

Залізо добували сиродутним способом з болотної руди.Частина залізних криць надходила з Малої Азії. Залізоробне виробництво було одним із основних видів ремісництва протягом усього існування античних міст. Найбільшими центрами виступали Ольвія та Боспор.

Значного розвитку набуло керамічне виробництво. В 6 – 5 ст.до н.е. виготовлялися переважно столовий і кухонний посуд,дрібна пластика. Із 4 ст. до н.е, а в Фанагорії, можливо з 5 ст. до н.е. починають випускати глиняну тару. Залишки гончарного та іншого керамічного виробництва виявлені в Ольвії, Херсонесі, Боспорі.

За технічним рівнем будівельної справи північнопричорноморські міста не поступалися перед метрополіями.

До найпоширеніших домашніх ремесел належали ткацтво, прядіння. Було розвинуте косторізне ремесло.

Мало місце склоробство. До рубежу н. е. виготовлялися невеличкі посудини культового призначення, а в перші століття н.е. відомі скляні кубки,чаші. Склоробні майстерні відкриті, зокрема на Ягорлицькому поселенні та в Херсонесі.

Сільське господарство відігравало в економіці північнопричорноморських держав найбільшу роль. Вага його галузей у різних місцях була неоднакова. Так, у Херсонесі та на Боспорі розвитку набули садівництво і виноградарство. На Боспорі навіть існувало місто «Кепи», що означає «Сади».І на Боспорі, і в Херсонесі розкопано багато виноробень. В Ольвії ж виноградарство було розвинене менше, і то мабуть у перші століття н.е. Однак у цілому повсюди найважливішою галуззю залишалося виробництво зерна. Головні культури – пшениця,ячмінь, просо.

Важливу роль відігравало тваринництво. Воно було як стійлове, так і відгінне. За матеріалами Ольвії та Пантікапея основну масу становила дрібна рогата худоба, близько чверті велика рогата.

В античних державах Пн. Причорномор’я існували досить розвинені промисли. В числі головних – рибальський, мисливський, соледобувний. Про соледобувний промисел дізнаємося від Страбона. За його розповіддю сіль видобували із соляних озер, розташованих в районі Херсонеса. Певним свідченням існування власного розвиненого соляного промислу є знахідки великої кількості рибозасоюваних цистерн у Херсонесі й на Боспорі та відсутність їх у Ольвії і Тірі.

Про рибні багатства Пн. Причорномор’я згадують античні автори – Геродот, Демосфен, Страбон. Страбон твердив, що слона риба становила важливу галузь експорту в Греції, а за Катоном, керамій понтійського рибного соусу, коштував у Римі 300 драхм. В багатьох місцях діяли спеціальні тимчасові рибальські пункти, а в містах – рибні ринки, згадувані в лапідарних написах(зокрема Ольвії та Херсонеса). На монетах поряд із зображенням Деметри, зображували також риб(наприклад, осетра на пантікапейських золотих статерах 4 ст. до н.е.).

Протягом усього свого існування північнопричорноморські держави вели торгівлю як з античними містами Східного Середземномор’я й Причорномор’я, так і з навколишніми племенами. Вже з 6 ст. до н.е. налагоджуються тісні торгівельні контакти з Мілетом, Хіосом, Фасосом, Самосом, Родосом, Лесбосом, трохи пізніше – з містами Аттики, зокрема Афінами та Корінфом.

Північнопричорноморські держави вели торгівлю зі скіфськими, сарматськими, черняхівськими та ін. племенами. Племена постачали зерно, худобу, шкіри, рабів, мед,віск, натомість одержували ремісничі вироби, зброю, ювелірні прикраси. На середземноморські ринки північнопричорноморські греки постачали рибу, рибні соуси, шкіри, рабів. З повідомлення Дмосфена відомо: лише одна Боспорська держава за царя Левкона І щороку відправляла в Афіни біля 17 т. зерна. У свою чергу Пн. Причорномор’я одержувало з Греції оливкову олію, тканини, вино, парадний посуд, предмети мистецтва.

Дата добавления: 2015-09-06