Розуміння навчальної програми.

1. Структурою шкільного курсу історії називається сукупність змістовних елементів загального історичної освіти. Елементи структури - це окремі факти, обрані, як теми пізнання, які якимось чином об'єднані між собою.
Структурованість - необхідна умова системності знань, умінь та світоглядних, морально-естетичних ідей, які засвоюють учні у процесі вивчення історії.
Структуру загального історичної освіти відображає навчальна програма курсу. Поняття "Навчальна програма" у світовій педагогіці не має на сьогодні чіткого визначення. Ось деякі з них:
Програма - короткий виклад основного навчального змісту, цілей вивчення предмета і способів їх досягнення [1].
Навчальна програма - нормативний документ, що розкриває зміст знань, умінь і навичок з навчального предмета, логіку вивчення основних світоглядних ідей із зазначенням послідовності тим, питань і загальної дозування часу на їх вивчення. [2]
В Україні програма - це документ, в якому називаються цілі предмета, розкриваються зміст його в кожному класі, а також з'ясовані основні ідеї, поняття, вміння та навички, якими повинні володіти учні. Саме програма конкретизує мету загального історичної освіти та визначає через структуру курсу методи навчання та критерії оцінювання його результатів.
Безсумнівно, програма - важлива підмога вчителя. Але проведена реформа шкільної освіти, необхідність якої викликано часом, істотно вплинула на неї. У зв'язку з цим, порівняємо два визначення, яких розділять трохи більше десятиліття:
1) "Навчальні програми з предметів, як і навчальні плани, є обов'язковими для всіх шкіл і вчителів державним документом, що визначає зміст навчанняісторії" (1986) [3]. Тобто мова йде про одну єдиною програмою, обов'язковою на всій території колишнього Радянського Союзу.
2) Зразкові програми є орієнтиром для складання авторських програм, розробки календарно-тематичних планів і створюють умови для творчості вчителя, вільного вибору форм і методів навчання, диференціації освітнього процесу "(1999) [4] - тут питання ставиться про кількох програмах, з яких буде обрана оптимальна для певної місцевості, школи, класу і т.д.
Таким чином, навчальні програми є реальними орієнтирами педагогічної і навчальної діяльності в школі. Сучасний статус програм стимулює критичний підхід педагогів до вибору програм, їх творчеств у плануванні навчання історії.
1.2. Типи навчальних програм

Навчальні програми можуть бути типовими, робітниками і авторськими.
Типові (державні) навчальні програми з історії розробляються на основі державного освітнього стандарту. У них відображається історико-педагогічний досвід, заснований на досягненнях у педагогіці і психології. Тому виникає необхідність періодично оновлювати навчальні програми у відповідності з розвитком педагогічної науки і практики. Такі програми затверджуються Міністерством освіти і Науки України та мають рекомендаційний характер.
Робочі навчальні програми розробляються на основі державних, але більш застосовні на практиці. Вони описують національно-регіональний компонент і роблять посилання на інформаційну базу, технічне забезпечення, можливості учнів.
Авторські навчальні програми лише враховують вимоги державного освітнього стандарту. Вони залишають за собою право утримувати інший принцип побудови навчального матеріалу, мати свої підходи до розгляду тих чи інших теорій, викладати свою точку зору. Такі програми повинні мати рецензію від учених, що займаються вивченням історії, а також необхідне затвердження їх педагогічною радою школи.
Таким чином, склалося три основних типи навчальних програм. Кожен з них має свої переваги, і в завдання педагога входить творчо підходити до пропонованого матеріалу і об'єктивно оцінювати доцільність застосування тієї чи іншої програми.

Дата добавления: 2015-08-21