Прийоми вивчення історичних фактів на емпіричному рівні 3 страница

25. Основними нормативними документами у викладанні шкільних історичних курсів є:
Національна доктрина розвитку освіти, яка визначає мету та пріоритетні напрями державної політики в освітній галузі значна частина яких і стосується шкільної історичної освіти, і реалізується через її зміст.
Мета Національної доктрини фактично визначає мету шкільних історичних курсів, оскільки саме їх зміст найбільше сприяє вихованню покоління людей, які знайомі зі світовим та вітчизняним історичним досвідом, здатні ефективно працювати і займатися самоосвітньою діяльністю, оберігати і примножувати цінності національної культури та громадянського суспільства, розвивати і зміцнювати суверенну, незалежну, демократичну, соціальну та правову державу як невід’ємну складову європейської та світової спільноти.
Саме в змісті шкільної історичної освіти закладені найбільші потенційні можливості для розвитку особистості, яка усвідомлює свою приналежність до українського народу та сучасної європейської цивілізації, орієнтується в реаліях і перспективах соціокультурної динаміки, підготовленої до життя і праці у світі, що змінюється; збереження та збагачення українських культурно-історичних традицій, виховання шанобливого ставлення до національних святинь, української мови, історії та культури всіх корінних народів і національних меншин, які проживають в Україні, формування культури міжетнічних і міжособистісних відносин.
Якщо Національна доктрина розвитку освіти визначає стратегічну мету і пріоритетні напрямки розвитку освіти, то Державний освітній стандарт визначає вимоги до освіченості учнів. Шкільні історичні курси є основою освітньої галузі «Суспільствознавство», Державний стандарт, якої конкретизує завдання і вимоги щодо обов’язкових результатів навчання історії, які покладені в основу змісту навчальних програм з предмету:
- підготовка учнів до взаємодії з соціальним середовищем, до особистісної самореалізації через засвоєння комплексу знань, формування, відповідних компетенцій;
- формування в учнів критичного мислення, навичок оцінювання суспільних явищ і процесів, засвоєння історичних знань як світового та вітчизняного історичного досвіду, оволодіння навичками оцінювання суспільних явищ і процесів, життєвих та прикладних особистісно-життєтворчих, соціалізуючи, комунікативних інтелектуально-інформаційних навичок поведінської діяльності;
- формування в учнів національних та загальнолюдських цінностей, толерантного ставлення та поваги до інших народів, правової свідомості та економічного мислення;
- формування в учнів почуття власної гідності, відповідальності, активної життєвої позиції, вміння визначати цілі, спрямовані на розвиток суспільства, держави, забезпечення власного добробуту та добробуту своєї родини.
Змістове наповнення галузі базується на українознавчих засадах. Воно спрямоване на виховання в особистості рис патріота України, людини з гуманістичними і демократичними цінностями.
Історичні знання мають величезне значення для виховання молоді, адже вони становлять суть пізнання людиною світу. Наука історія та її квінтесенція – історична освіта, за визначенням А. Тойнбі, виступають насамперед як «дослідники людських відносин, що розгорнуті в просторі й часі».
Нормативно-правова база включає (мабуть):
1. Національна доктрина розвитку освіти.
2. Закон України «Про загальну середню освіту» від 13.05.1999 р. №651-ХІV із змінами і доповненнями 200 – 2003 рр.
3. Концепція загальної середньої освіти від 22.11.2001 р. №12/5-2.
4. Державний стандарт освітньої галузі «Суспільствознавство» від 14.01.2004 р. №24.
5. Концепція історичної освіти середньої загальноосвітньої 12-річної школи (проект).
ВСТУП ДО ІСТОРІЇ
УКРАЇНИ
5-й клас (35 годин)
Курс Вступ до історії у 5 класі є пропедевтичним, що й визначає його
місце в системі шкільних історичних курсів та з-поміж інших навчальних
дисциплін, а також початковість, елементарність його змістової частини й тих
вимог, що їх висувають до знань та умінь учнів.
Головною метою курсу є підготовка учнів до успішного опанування
систематичних курсів історії України та всесвітньої історії, прищеплення
інтересу до історії, отримання знань у наступних класах через формування в них
початкових уявлень про історію як науку та про історію України як складову
світової історії, елементарних вмінь з історії; поглиблення загальних
дидактичних вмінь, необхідних для успішного засвоєння історичної інформації в
подальшому; прагнення викликати захоплення минулим України.
Зміст курсу ґрунтується на таких засадах:
• забезпечення формування елементарних уявлень про
історію як науку, відмінну від інших своїм предметом, категоріальним апаратом
та методологією;
• забезпечення розвитку загальнодидактичних та
спеціальних умінь, потрібних для вивчення
історії;
• ознайомлення з найяскравішими сторінками
вітчизняної історії та її найвизначнішими діячами;
• збереження хронологічної послідовності викладу як
передумови засвоєння на емпіричному рівні логіки історичного процесу;
• послідовне втілення загальнолюдських цінностей;
• врахування вікових особливостей.
Програма курсу передбачає уроки тематичного оцінювання навчальних досягнень
учнів. Якщо для систематичних курсів з історії в основу результативної частини
покладено знання учнів та сформовані вміння, то історична пропедевтика націлена
передусім на початкові знання, елементарні уявлення та найпростіші вміння.
Історичні знання п’ятикласників можна схарактеризувати як фрагментарні,
початкові. Відповідно, їхні навчальні досягнення мають елементарний рівень і
більш практичну спрямованість, пов’язані в основному з уміннями читати й
розуміти адаптований історичний текст, працювати з історичними ілюстраціями,
адаптованою історичною картою та стрічкою часу.
1
ВСТУП
Ознайомлення учнів із завданнями і
структурою курсу та підручника. Історія як навчальний предмет і наука.
Історія України - складова всесвітньої історії.
Учень/учениця:
користується
підручником (орієнтується в його структурі, користується методичним апаратом
тощо). застосовує поняття “історія”.3
Тема 1. ЗНАЙОМСТВО З ІСТОРІЄЮ
Відлік часу в історії. Ознайомлення з історичною картою. Історичні
джерела. Археологія про життя найдавніших людей.
Речові пам’ятки трипільців. Історичні заповідники та музеї.
Писемність та усна народна творчість
як джерело історичних відомостей. Архіви. Нумізматика, сфрагістика та
геральдика в історичній науці. Тризуб. Найвидатніші скіфські пам’ятки.
Імена та назви. Легенди про
походження географічних
назв (на матеріалі історії рідного
краю). Давні слов’яни. Історики про походження українського народу.
Легенд а про заснування Києва.
Наш край.
Учень/учениця:
розрізняє
умовні позначки на історичній карті.
Знаходить на карті відповідь на запитання вчителя.
Креслить лінію часу та позначає на ній запропоновані дати.
Співвідносить рік зі століттям.
Пояснює, як відбувається відлік часу в історії, звідки історики
довідуються про минулі часи; про походження
тризубу й етноніму “Україна”.
Свідомо читає адаптований історичний
текст, знаходить у ньому історичну інформацію.
Відрізняє науково-популярний історичний текст
від художньо-образного.
Знаходить у тексті відповіді на
запитання.
1 Узагальнення 6
Тема 2. КНЯЖА РУСЬ-УКРАЇНА
Київська Русь. Давні літописи про
перших князів Київської держави та походження назви “Русь”. Київська держава за часів Володимира Великого та Ярослава
Мудрого. Літописець про запровадження християнства. Софійський собор,
Києво-Печерська Лавра. Пам’ятки книгописання. Перші
школи Київської Русі.
Боротьба
Київської Русі з кочовиками. Володимир Мономах. “Повчання дітям”.
Київська Русь і монгольська навала. Літописи
про боротьбу з монголами.
Галицько-Волинська держава. Данило
Романович.
Українські землі у складі Великого
князівства Литовського.
Люблінська унія та її наслідки.
Василь-Костянтин Острозький.
Наш край.
Учень/учениця:
знаходить
на карті місця найвизначніших подій княжої доби, території Київської Русі та
Галицько-Волинської держави тощо.
Визначає тривалість подій, віддаленість від сьогодення.
Називає найвизначніші події та
найвидатніших діячів княжої доби.
За текстом
розповідає
про історичного діяча та про історичну подію.
Вибірково
переказує
художньо-образний текст, вибираючи з нього історичну інформацію.
Наводить приклади найвідоміших культурних пам’яток.
Розповідає про одну (на вибір) з пам’яток княжої доби.
Відрізняє в сюжеті оповідань справжні
історичні факти та постаті від вигаданих.
Складає простий план до науково-популярного тексту підручника.
Виокремлює в тексті головне й другорядне.
Оцінює інформацію з історичних джерел.
1 Узагальнення
7 Тема
3. КОЗАЦЬКА УКРАЇНА
Виникнення українського козацтва та
Запорізької Січі. Побут, звичаї козацького товариства. Запорізька Січ -
козацька республіка. Козацькі клейноди як пам’ятки історії.
Доба героїчних походів. Гетьман
Петро Конашевич-Сагайдачний.
Національно-визвольна війна українського народу середини ХVІІ ст. Гетьман Б. Хмельницький. Українська козацька держава.
Українсько-московський договір 1654 року.
Українська козацька держава другої
половини ХVІІ ст. Гетьманщина. І.Самойлович. І. Мазепа. Д.Апостол.
Боротьба козацької старшини за
відновлення державних
прав України. Ліквідація української козацької держави та зруйнування Січі (історичні джерела).
Поширення
освіти та навчання у братських школах. Києво-Могилянська академія.
Найвидатніші митці української культури ХVІІІ ст. Г. Сковорода.
Наш край.
Учень/учениця:
знаходить на карті місця найвизначніших подій доби, територію Гетьманщини.
Визначає тривалість подій, складає елементарні хронологічні задачі.
Називає найвизначніші події та найвидатніших діячів козацької доби.
Наводить приклади найвідоміших культурних пам’яток.
Стисло характеризує історичні постаті, використовуючи текст.
Висловлює ставлення до подій та постатей.
Розповідає про кілька (на вибір) пам’яток козацької доби.
Докладно переказує науково-популярний текст, вибудовуючи розгорнуту
відповідь на питання.
За текстом складає план перебігу подій.
Моделює белетризовану ситуацію, змінюючи особу оповідача, додаючи
нових героїв, тощо.
Визначає належність зображених
на ілюстраціях історичних пам’яток до козацької доби, порівнюючи їх із
попередньою епохою.
Порівнює (за запропонованими вчителем лініями порівняння) історичні
факти та події.
1 Узагальнення 7
Тема 4. УКРАЇНА В ХІХ—ХХ ст.
Українські землі під владою
Російської та Австрійської імперій. Освіта. Університети.
І. Котляревський, Т. Шевченко. “Руська трійця”.
В. Антонович, І. Франко, Леся Українка, В.Короленко,
Д.Яворницький та інші в національно-культурному житті другої
половини ХІХ - поч. ХХ ст. Меценатство.
Україна у Першій світовій
війні. Відродження Української
держави в 1917-1920 рр., Центральна Рада.
М.Грушевський.
Встановлення більшовицької влади в
Україні. Україна у складі СРСР. Індустріалізація та колгоспна система. Голодомор 1932-1933 років.
Велика Вітчизняна війна (1941-1945 рр.) - складова Другої світової
війни. Життя
населення України в роки окупації (за матеріалами історії рідного краю).
Партизанський рух. Визволення України. Пам’ятники героям боротьби та жертвам
війни (за матеріалами історії рідного краю). Післявоєнна відбудова. О. Довженко.
Україна у
50-80-ті роки ХХ століття. Досягнення і проблеми. Уроки Чорнобильської
трагедії. Освіта. Наука. Культура.
Наш край.
Учень/учениця:
показує на карті територію України, області, найбільші міста.
Ставить запитання до історичної карти.
Переказує адаптований історичний текст за планом, вживаючи історизми.
Встановлює хронологічну послідовність 2—3 історичних подій.
Називає найважливіші події та найвизначніші постаті.
Вибирає (з переліку) пов’язані події (факти).
Складає план розповіді про подію.
Складає запитання про історичні події та постаті.
Ділиться враженнями щодо історичних подій та постатей.
Визначає історичне тло в художніх оповіданнях на історичну тематику.
Дає повну відповідь на історичне питання (за текстом підручника).
Наводить приклади участі своїх родичів у важливих подіях XX ст.
1 Узагальнення 3
Тема 5. УКРАЇНА СУЧАСНА
Розпад СРСР. Незалежність України. Конституція України - основний закон держави. Територія,
населення, найбільші міста. Державні символи України.
Сучасна Україна у Європі та світі.
Учень/учениця:
показує на карті територію України після відновлення її незалежності у 1991 р.
Встановлює хронологічну послідовність прийняття найважливіших
державотворчих документів.
Вибирає (з переліку) пов’язані події (факти).
Наводить приклади зі сфери
науки, спорту, культури, де Україна має здобутки світового рівня.
1 Підсумкове
узагальнення
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ
(інтегрований
курс)
6-й клас (70 год)
Дата проведення уроку
К-ть годин
Зміст навчального матеріалу
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
ВСТУП
Ознайомлення учнів із завданнями і структурою курсу та підручником.
Вступ до
історії стародавнього світу.
Періодизація історії людства. Своєрідність епохи стародавнього світу як
першого періоду в історії людства. Історичні джерела. Відлік часу в історії.
Учень/учениця:
називає хронологічні межі історії стародавнього світу, основні види історичних джерел;
правильно застосовує відлік часу до н.е.
та н.е.; пояснює поняття: «стародавній світ», «історичне джерело», «археологічні пам’ятки»;
наводить приклади історичних джерел; висловлює судження про своєрідність епохи стародавнього світу. 6
Тема 1. ЖИТТЯ ЛЮДЕЙ ЗА ПЕРВІСНИХ ЧАСІВ
Виникнення людини. Залюднення Європи. Основні теорії походження людини.
Поява пралюдей, їх розселення на території Європи, і зокрема України.
Освоєння давньою людиною теренів Європи. Зміни природних умов. Найвідоміші стоянки на території Європи, і зокрема України.
Поява людини сучасного типу.
«Людина розумна»: розселення, зовнішній вигляд. Життя та заняття.
Виникнення рільництва і скотарства. Криза мисливства. Перші землероби та
скотарі. Формування суспільства і влади. Зародження ремесла. Найдавніші
металурги. Розвиток громади. Первісні системи влади.
Перші землероби та скотарі на території України. Трипільська археологічна
культура. Господарство, побут і духовне життя носіїв трипільської культури.
Скотарі степу. Культура та вірування людей за первісних часів. Поява знань, їх
прикладний характер. Поява мистецтва та релігійних вірувань.
Учень/учениця:
називає хронологічні межі палеоліту,
мезоліту, неоліту, енеоліту та бронзового віку; основні заняття людей за різних
періодів первісного суспільства; головні винаходи людства доби пізнього
палеоліту, мезоліту, неоліту, енеоліту; характерні риси духовного життя
найдавніших мисливців, скотарів і землеробів; найвідоміші стоянки в Україні
на різних етапах кам’яного та мідно-кам’яного віку;
показує на карті місця палеолітичних
стоянок, напрямки залюднення Європи, зокрема території України, території
розселення представників землеробських та скотарських культур;
застосовує та пояснює на прикладах поняття і терміни: «культурний шар», «кам’яний вік», «ручне рубило», «австралопітек», «людина вміла», «пітекантроп», «неандерталець», «палеоліт», «мезоліт», «неоліт», «енеоліт», «людина розумна», «кроманьйонець», «релігія», «тотемізм», «магія», «ремесло», «плем’я», «сусідська рільнича громада», «кочовики», «осілість», «археологічна культура»;
описує життя найдавніших та давніх людей, «людини розумної», носіїв трипільської культури; порівнює основні типи людини, її занять та способу життя за палеоліту; спосіб життя носіїв землеробських та
скотарських культур за енеоліту; висловлює судження про походження людини,
культури і релігії.
1 Узагальнення
1 Резервний час 5
Тема 2. ДАВНІЙ ЄГИПЕТ
Утворення Єгипетської держави. Природно-географічні умови Єгипту. Ніл.
Населення. Об’єднання Єгипту. Влада і культ фараона. Будівництво пірамід.
Господарське і повсякденне життя. Суспільство. Зрошувальне землеробство.
Повсякденне життя. Ремесла. Структура суспільства. Органiзація виробництва.
Розквіт Давньоєгипетської держави. Перетворення Єгипту на могутню державу
в середині II тис. до н.е. Реформа Ехнатона. Війни Рамзеса II з хеттами.
Занепад Єгипту наприкінці II тис. до н.е.
Релігія, міфологія, культура Давнього Єгипту. Давньоєгипетські міфи.
Найдавніші культи. «Суд Озіріса». Релігія в житті єгиптян. Писемність і
освіта. Наукові знання. Література. Архiтектура та мистецтво.
Учень/учениця:
називає час утворення єдиної держави в
Єгипті, правління Тутмоса ІІІ, Ехнатона, Рамзеса ІІ, правильно
застосовує відлік років до нашої ери; імена найвідоміших фараонів,
головних давньоєгипетських богів, заняття єгиптян, найважливіші досягнення
давньоєгипетської культури, господарства, структури суспільства, побуту давніх єгиптян; показує на карті долину ріки Ніл,
територію Єгипетської держави, район найбільших пірамід, основні столиці
Єгипту, напрямки військових походів єгиптян (до Нубії, Палестини, Сирії);
застосовує та пояснює на прикладах
поняття і терміни: «суспільство», «суспільна піраміда», «фараон», «жерці»,
«номи», «єгипетські піраміди», «вельможі», «писарі», «раби», «міфи», «мумія»,
«сфінкс», «ієрогліф», «папірус»;
описує умови життя та праці давніх
єгиптян; наводить приклади відображення в міфах
та релігії життя єгиптян, розвитку культури;
пояснює вплив природних умов на життя
людей у Давньому Єгипті;
визначає
особливості держави в Давньому
Єгипті, господарського і духовного життя.
Узагальнення

1. Резервний час
Тема 3. ПЕРЕДНЯ АЗІЯ
Найдавніші держави Дворіччя. Давній Вавилон. Природа і населення
Дворіччя. Тигр і Євфрат. Міста-держави III тис. до н. е. Піднесення Вавилона.
Хаммурапі та його закони. Господарське і повсякденне життя. Суспільство.
Міфи. Ассирія. Ассирія в II тис. до н.е. Утворення та розквіт Ассирійської
імперії. Загибель Ассирії.
Фінікія. Фінікійські міста-держави. Фінiкійські мореплавці. Заснування
колоній. Давньоєврейське царство. Заселення євреями Палестини, виникнення Ізраїлю
та Іудеї. Царство Давида і Соломона. Рух пророків. Палестина під іноземним
пануванням. Халдейське царство. Утворення Халдейського царства. Розбудова Вавилона. Завоювання Вавилонії персами.
Перська держава. Природа та населення Іранського нагір’я. Виникнення
Перської держави. Царювання Дарія I. Загибель Перської держави.
Учень/учениця:
називає час, на який припадає поява та
розквіт Вавилона, Ассирії, Фінікії, Давньоєврейського і Халдейського царств,
Перської держави, походів Дарія І; найвідоміших правителів держав Дворіччя;
називає культурні здобутки та
особливості релігії народів Передньої Азії;
показує на карті територію Дворіччя, Давнього Вавилона, Ассирії, Фінiкії, Давньоєврейського і Халдейського царств,
Перської держави, важливі територіальні зміни цих держав, напрямки походів
ассирійських і перських царів;
застосовує та пояснює на прикладах
поняття і терміни: «Біблія», «колонізація», «пророки», «діаспора», «синагога»,
«сатрапи», «клинопис», «зикурати», «шумерські міста-держави»;
описує найзначніші пам’ятки культури
народів Передньої Азії; порівнює географічні умови Дворіччя та
Давнього Єгипту, вірування їх народів, культурні здобутки населення Дворіччя
та Давнього Єгипту; пояснює вплив природних умов на життя
людей та їх релігійні вірування у Дворіччі, причини загибелі держав у
Передній Азії; визначає
внесок держав Передньої Азії у
світову культуру, особливості господарювання народів Дворіччя.
Тема 4. КІММЕРІЙСЬКО-СКІФСЬКИЙ СВІТ
Кіммерійці та скіфи на території сучасної України. Кіммерійці. Скіфи:
розселення, заняття, духовний світ. Скіфо-перські війни. Велика Скіфія.
Учень/учениця:
називає час заселення кіммерійцями,
скіфами Північного Причорномор’я;
показує на карті території розселення
кіммерійців та скіфів, зіставляючи хронологічні межі кіммерійської та
скіфської історії з історією тогочасних держав Передньої Азії;
пояснює, як спосіб життя кіммерійців та скіфів
пов’язаний з їхнім господарюванням і духовним світом.
1 Узагальнення
Тема 5. ДАВНІ ІНДІЯ І КИТАЙ
Давня Індія. Природно-географічні умови Індії. Найдавніша цивілізація в
долині Інду. Прихід аріїв. Поява цивілізації в долині Гангу. Господарське та
повсякденне життя. Держава Ашоки. Варни.
Релігія та культура Давньої Індії.
Найдавніші культи. Буддизм. Індуїзм. Культура.
Давній Китай. Природно-географічні умови. Господарське та повсякденне
життя. Давньокитайські імперії. Велика китайська стіна.
Релігія та культура Давнього Китаю.
Міфи та релігійні уявлення. Конфуцій і конфуціанство. Культура.
Учень/учениця:
називає час виникнення цивілізації в
Індії та Китаї, розквіту Індії за царя Ашоки, появи могутньої держави в Китаї
за Цінь Шіхуанді; найвідоміших правителів Індії та Китаю, засновників
буддизму та конфуціанства; особливості природних умов, основні досягнення
культури Індії та Китаю; варни в Індії; характерні риси господарського та
суспільного життя Індії та Китаю; показує на карті центри індійської та китайської цивілізацій, території держави Маур’їв та імперії Цінь, Велику китайську стіну; застосовує та пояснює на прикладах поняття і терміни: «раджа», «брахман», «варни», «індуїзм», «буддизм»,
«конфуціанство»; описує пам’ятки культури; наводить приклади розвитку культури в Індії та Китаї, розквіту і занепаду давніх держав в Індії та Китаї;
визначає вплив природних умов на життя людей у Індії та Китаї, внесок Давніх Індії та Китаю в скарбницю світової
культури.
1 Узагальнення
1 Резервний
час 6
Тема 6. ГРЕЦІЯ
В II — ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ I тис. до н.е.
Природа й населення Давньої Греції.
Природа та географічне положення Балканського
півострова і островів Егейського моря. Населення Давньої Греції та
довколишніх земель.
Мінойська палацова цивілізація.
Перекази про найдавнішу історію Греції.
Археологічне відкриття Мінойської цивілізації, її основні центри. Розквіт і
занепад Мінойської палацової цивілізації.
Ахейська палацова цивілізація.
Перекази про ахейців. Археологічне відкриття
Ахейської цивілізації, її основні центри. Розквіт і занепад Ахейської
палацової цивілізації.
Греція в ХІ—VІ ст. до н.е.
Давньогрецьке суспільство за поемами Гомера.
Господарське життя. Військова організація та структура влади. Поява писаних
законів у Греції. Грецька тиранія. Велика грецька колонізація.
Давня Спарта. Виникнення спартанської держави. Закони Лiкурга.
Соціальний та державний устрій Спарти. Посилення Спарти у другій половині VІ
ст. до н.е. Утворення Афінської держави.
Міфи про давню історію Аттики. Об’єднання Аттики.
Закони Драконта. Реформи Солона. Тиранія в Афінах. Повалення тиранії і
завершення формування Афінської держави.

26. Охарактеризуйте проблемно-пошуковий метод.
Метод (буквально шлях до чогось) означає спосіб досягнення мети, певним чином упорядковану діяльність.
Методом навчання називають спосіб упорядкованої взаємозв’язаної діяльності викладача, направленої на рішення завдань виховання і розвитку навчаємих в процесі навчання.
Методи навчання є одним з найважливіших компонентів навчального процесу. Без відповідних методів діяльності неможливо реалізувати мету і завдання навчання, досягнути засвоєння навчаємими певного змісту навчального матеріалу.
Проблемно-пошукові методи застосовуються в ході проблемного навчання. Слід зауважити, що під проблемною ситуацією треба вважати невідповідність між тим, що вивчається і вже вивченим. При використанні проблемно-пошукових методів навчання викладач використовує такі прийоми: створює проблемну ситуацію (ставить питання, пропонує задачу, експериментальне завдання), організує колективне обговорення можливих підходів до рішення проблемної ситуації, стимулює висування гіпотез, тощо. Учні або студенти роблять припущення про шляхи вирішення проблемної ситуації, узагальнюють раніше набуті знання, виявляють причини явищ, пояснюють їхнє походження, вибирають найбільш раціональний варіант вирішення проблемної ситуації. Викладач обов'язково керує цим процесом на всіх етапах, а також за допомогою запитань-підказок.
Проблемно-пошукові методи навчання дуже ефективні для дистанційного навчання. В зв'язку з цим прийнято говорити про методи проблемного викладання навчального матеріалу, про проблемні і евристичні бесіди, про застосування наочних методів проблемно-пошукового типу, про проведення проблемно-пошукових практичних робіт дослідницього виду. Цей вид методів включає в себе такі його окремі випадки, як метод проблемного викладання, частково-пошуковий, або евристичний, дослідницьний методи навчання. Окремими випадками проблемно-пошукового методу частково є запропоновані М.І. Махмутовим бінарні методи: пояснювально-спонукальний і частково-пошуковий, спонукальний і пошуковий.
Проблемно-пошукові методи в навчанні застосовуються здебільшого з метою розвитку навиків творчої навчально-пізнавальної діяльності, вони сприяють більш осмисленому і самостійному оволодінню знаннями. Особливо ефективно застосовуються ці методи в тих випадках, коли у студентів або учнів сформована культура пізнавальної діяльності, інтересів і здібностей, а також глибокі і міцні знання.
Проблемно-пошуковий метод навчання недоцільно застосовувати при вивчення нового складного матеріалу або браку часу на уроці. Не приведе він
до успіху і при слабкому контакті вчителя з учнями.
Проблемное обучени е - это система развития учащихся в процессе обучения, в основу которой положено использование учебных проблем в преподавании и привлечение школьников к активному участию в решении этих проблем. Под учебной проблемой понимают задачу, вопрос или задание, решение которых нельзя получить по готовому образцу. От ученика требуется проявление самостоятельности и оригинальности. Не репродуктивное восприятие прошлого и настоящего, а выработка личной гражданской позиции через собственное открытие факта, события, его переосмысление возможны только при использовании метода проблемного обучения, который обеспечивает высокую мотивацию учащихся.
Используя проблемный метод, я учитываю готовность учащихся каждого класса к восприятию проблемного материала: общий уровень знаний, настроенность на урок, опыт применения проблемного обучения в данном классе. Для оптимизации проблемного обучения необходима вариативность, т. е. выбор такого варианта проблемного подхода к изучению материала, который в наибольшей мере отвечает уровню данного класса. В классе с высоким уровнем мотивации учащихся после изложения факта можно ставить проблемы одну задругой, в классе со слабой мотивацией можно объяснить материал самой и в конце провести опрос проблемного характера.
При объяснении нового материала я использую две формы проблемного обучения - проблемное изложение и поисковую беседу.
В ходе проблемного изложения проблему ставит и решает учитель. Не просто излагаю материал, а размышляю, рассматриваю возможные подходы и пути решения. Учащиеся следят за логикой рассуждения, анализом, глубже усваивают материал. Проблемное изложение применяю, когда материал совсем новый и слишком сложный.
Проблемное изложение можно использовать при изучении истории государственной символики в 9-х, 10-х, 11-х классах. Спорным, например, остается вопрос: откуда взялся на Руси образ двухглавого орла? Учащимся предлагаются разные точки зрения историков по этому вопросу. Таким образом, приходим к выводу, что вопрос о происхождении орла на печати Ивана III пока остается открытым.
Смысл поисковой беседы в том, чтобы привлечь учащихся к решению выдвигаемых на уроке проблем с помощью подготовленной заранее системы вопросов. Использую эту форму в тех случаях, когда дети обладают необходимыми знаниями для активного участия в решении выдвигаемых проблем.
Например, в начале обобщающего урока в 9-м классе по теме “СССР в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг.” даю задания проблемного характера: “В чем источники и каково значение победы советского народа в Великой Отечественной войне? Почему такой дорогой ценой была достигнута победа?”
Для решения этой проблемы класс делю на пять учебных групп, которые двигаются по этапам:
1-й этап: “разминка” - актуализация знаний (фактически проверка домашнего задания) в форме тестового задания;
2-й этап: от каждой группы по три ученика на листе ватмана пишут термины, даты, имена, связанные с заявленной темой; листы раздаются группам, которые должны составить опорный конспект по данной теме;
3-й этап: работа с текстами документов (анализ и ответы на вопросы к ним);
4-й этап: проверка знания хронологии (индивидуальная работа).
После такой работы возвращаемся к проблемным вопросам.
Когда я стала подавать содержание нового материала в проблемном ключе, то заметила, что дети стали активнее и самостоятельнее. Например, если раньше при изучении темы “Научно-технический прогресс. Индустриальное общество” детям навязывалась точка зрения, что в городе жить лучше, то сейчас при постановке проблемы “Где интереснее жить: в городе или в деревне?” учащимся предоставляется возможность высказать собственную точку зрения и обосновать ее.
Приступая к применению метода проблемного обучения в том или ином классе, должна быть уверена, что ученики способны к репродуктивному получению знаний и у них имеется определенный базис. Проблемный метод требует большой затраты времени, и нецелесообразно применять его при проверке домашнего задания. В процессе решения новой проблемы материал предыдущих уроков сам по себе актуализируется.
Пример. В 6-м классе по теме “Византийская империя” я знакомлю детей с политикой императора Юстиниана по фрагментам документа, даю собственное изложение темы. Учащимся предлагаю выразить свое отношение к этому правителю. В ходе урока дети “собирают”, записывают мысли учителя, слушают информацию, чтобы обоснованно выразить свое мнение на этапе закрепления.
Исследовательская атмосфера уроков проблемного обучения позволяет вовлечь учащихся в активный познавательный процесс. Меняется роль учителя. Он — консультант, помощник, наблюдатель, источник информации, координатор. Учитель становится организатором самостоятельного учебного познания учащихся.
При изучении культуры СССР 1930-50-х гг. (9 кл.) проблема была сформулирована так: “Какие изменения произошли в культуре СССР по сравнению с 1920-ми годами?” Проблему рассматривали поэтапно, в ходе работы были определены изменения в литературе, музыке, изобразительном искусстве (работа по группам). Собрали воедино все промежуточные выводы, подвели итог - ответили на проблемный вопрос.
Если самостоятельное решение проблемы строится на основе изложения учителя, то такое изложение не должно включать личного мнения учителя. Именно тогда этот метод будет активизировать самостоятельную работу детей. Решение проблемной задачи может осуществляться с помощью учебного фильма, медиапособий и т.п.
Пример. В 10 классе на уроке по теме “Куликовская битва” используются фрагменты фильма “Дмитрий Донской” (сражение), через проектор на экране высвечивается эпиграф к уроку:
Лучше пасть,
достойно смерть приемля,
Чем позором
жизнь свою сберечь,
Чтобы защитить
родную землю,
Мы готовы в эту землю лечь!
Н. Старшинов
Формулируется проблемный вопрос: “Почти 250 лет Русь платила дань Орде. Все попытки освободиться терпели неудачу. Чем же объяснить успех русских войск в 1380 г.? Явилась ли эта победа полной неожиданностью для обеих сторон?”. Затем дается характеристика Дмитрия Донского и предлагается серия проблемно-поисковых вопросов:
Почему сражение на р. Воже стало первым сражением, которое
русская рать смогла выиграть?
Почему Мамай так торопился начать поход на Русь?
3. Почему местом сражения князь Дмитрий Донской выбрал именно Куликово поле? Ведь оно неровное, изрытое оврагами, перелесками, речушками.
(На экран проецируются иллюстрации по теме урока: репродукция картины Бубнова “Утро на Куликовом поле”, видеоизображения вооруженных русских воинов).
4. Почему Князь Дмитрий принял решение переправиться через
Дон? (На экране схема расстановки войск, зачитываются фрагменты из поэмы “Задонщина” - эпизоды боя).
5. Какую тактику использовал Дмитрий?
(Зачитать финал сражения из поэмы.)
Почему археологи не нашли на Куликовом поле ни одного меча?
Чем вы объясните успех русских?
Каково значение Куликовской битвы?
И теперь учащиеся, рассмотрев серию наводящих вопросов, будут готовы ответить на главный проблемный вопрос.
Безусловно, если решение проблемной задачи на каком-то этапе зашло в тупик, учитель может и должен направить ребят в нужное русло.
Знания, полученные в результате решения проблемной задачи, твердо усваиваются, так как дети добывали их самостоятельно, а не получали в готовом виде. Проблемный материал развивает способность к анализу, умение аргументированно отстаивать свою точку зрения, т.е. вести дискуссию.
Еще примеры с уроков. При изучении в 9-х и 11 -х классах темы “Холодная война” дается следующее проблемное задание: одни историки (советские) приписывают вину за развязывание “холодной войны” Западу, другие (западные) - СССР, третьи - обеим сторонам. Учащимся предлагается выяснить: кто виноват? Одна группа выступает в роли западных историков, другая - в роли советских. Группам выдаются карточки с заданиями и указываются материалы для поиска ответов. Результатом работы становятся выступления групп. Учащиеся приходят к выводу, что виновными являются обе стороны. На дом предлагается также проблемное задание: “Холодная война” продолжается и сегодня. Подберите факты из СМИ, подтверждающие или опровергающие данное утверждение”.
На уроке всеобщей истории в 8-х классах по теме “Становление индустриального общества” я предложила следующее проблемное задание: “Нужен ли обществу технический прогресс, если он рождает средства массового уничтожения и создает экологические проблемы?”.
Также практикую постановку личностно значимых проблем.
Например: “Известно, что искусство XIX в. обозначило многие проблемы, которые пыталось разрешить человечество в XX столетии. Пригодятся ли художественные искания и открытия индустриального века людям начала третьего тысячелетия?”
Тема “Война, изменившая картину Европы” требует вдумчивого и взвешенного принятия решений (с прогнозированием всех возможных последствий).
На уроке истории в 11-х классах при изучении темы “СССР и Германия в 1940-41 гг.” учащиеся выяснили, что Советский Союз, предпринимая шаги по подготовке к войне, наращивал военную мощь, отодвигал границы. В начале войны немецкая армия быстро продвигалась по территории СССР. Выявляется противоречие и возникает проблемный вопрос: “Как вы считаете, был ли СССР подготовлен к войне с Германией?”.
На уроках обществознания и граждановедения обсуждаются следующие личностно значимые проблемы:
Я хороший человек?
Всегда ли правы взрослые?
Отцы и дети: кто прав?
Как избежать конфликтов между сверстниками?
Зачем человек учится?
Сколько денег нужно человеку?
С чего начинается Родина?
Имеет ли нация свой характер?
Зачем людям памятники?
Как мы будем жить завтра?
В чем смысл труда?
Заменит ли TV книги?
Имеют ли женщины такие же права, как и мужчины? и т.п.
Проблемное обучение поддерживает интерес учащихся к истории как к предмету и к истории как к науке. Создавая на уроках истории проблемные ситуации, используя другие способы проблемного обучения, учитель может выйти за пределы минимального образовательного стандарта и научить школьников применять творческие методы исследовательского характера (определение причин по следствиям, реконструкция целого по частям и наоборот и т.п.).
Приемом создания проблемной ситуации может быть нестандартная постановка темы урока. В 7-м классе тему “Экономическое развитие России в XVII в.” можно сформулировать так: “Стало ли XVII столетие переломным в развитии хозяйства России?”. Такое название обладает потенциалом создания проблемной ситуации. Или “Петр I - чудо или чудовище?”, вместо темы учебника “Преобразования в петровскую эпоху”.
Использование проблемных ситуаций еще недостаточно разработано в методике. На уроках я предлагаю собственные варианты. Изучая с детьми тему “Общение и коммуникация”, привожу в качестве примера конфликт между коллегами, когда один участник диалога неадекватно реагирует на замечание другого. Прошу детей сформулировать проблему самим, дать по возможности несколько формулировок.
Создав проблемную ситуацию, необходимо поставить учебную цель и включить в работу учащихся. Это достигается за счет мотивации, заложенной в данной ситуации. Создание мотивационно-проблемных ситуаций или постановка специальных учебно-познавательных проблемных задач, в которых заключается практический смысл изучения определенной темы, на мой взгляд, дает эффект. Стараюсь в соответствии с содержанием темы подобрать такую жизненную ситуацию, разрешение которой было бы необходимым для учащихся в будущем. Мотивационный этап позволяет достигнуть эффекта быстрого включения учащихся в учебно-познавательную деятельность. Мотивация - процесс, в результате которого определенная деятельность приобретает для индивида известный личностный смысл, превращает внешне заданные цели во внутренние потребности личности.
Так, при изучении темы “Роль образования в жизни человека” рассказываю случай из жизни: “Я недавно познакомилась с девушкой, которая получает второе высшее образование. Она отметила, что учиться в вузе второй раз гораздо легче, чем в первый, и что для этого не нужно особого таланта. А как вы думаете: нужен ли талант для изучения истории или обучения в вузе?”
В процессе работы над темой “Глобальные проблемы современности” предлагаю учащимся ситуацию: “Каждая вещь (событие) может рассматриваться с разных сторон. Автомобиль —это прогресс или регресс?” Таким образом, усвоение знаний учащимися строится как разрешение субъективно переживаемой учеником проблемы.
Проблемный метод обучения направлен на организацию поисковой познавательной деятельности учащихся. Овладение учебным материалом есть следствие такой деятельности.
Использую также прием развертывания проблемной задачи в более частные проблемы. Например, по теме “Проблемы современности” предлагается разрешить частную проблему: “Что лучше: автомобиль или велосипед?”. Сначала дети высказывают свое мнение без опоры на текст, затем читают два противоположных суждения и уже на основании прочитанного отстаивают свою точку зрения, подкрепленную аргументами.
На этапе контроля и оценки результатов учебной работы предлагаю самооценку деятельности каждого ученика через рефлексию. Рефлексия осуществляется через такие приемы:
1) незаконченное предложение:
самым интересным для меня было..., потому что...;
сегодня на уроке я узнал(а)...;
мне понравилось..., потому что...;
мне не понравилось...;
2) “точка зрения”.
В заключение хочется сказать, что успех использования проблемного метода во многом зависит от заинтересованной позиции педагога и высокой внутренней мотивации учащихся. В процессе использования проблемного обучения происходит и усвоение материала, и развитие мыслительной деятельности. Считаю, что главным результатом использования технологии проблемного обучения является то, что выпускник школы ориентируется в современных ценностях, обретает опыт творческой деятельности, что он готов к межличностному и межкультурному сотрудничеству.

Дата добавления: 2015-08-21