Загальна характеристика Конституції 1889 р.

У 1883 р. відразу ж після повернення урядової делегації на чолі з Іто Хіробумі з закордонної поїздки, почалася розробка проекту японської конституції, покликаної закріпити монархічний лад у країні. В упорядкуванні проекту брала участь обмежена група осіб: Іто Хіробумі, Іноуе Каору, Іто Шиею, що одержав освіту в Гвардійському університеті Канеко Кейтаро. Робота була оточена таємницею.

.У 1888 р. було закінчене підготування проекту Конституції. Щоб уникнути широкого обговорення проекту в установчих зборах або парламенті, як пропонували деякі лідери ліберальної опозиції, на початку 1888 р. був створений спеціальний орган – таємна рада. Він перебував спочатку з 12 радників, більшість яких належало до колишньої феодальної бюрократії князівств Сацума, Тесю, Тоса і Хидвен. На чолі ради став Іто Хиробумі, що відмовився в зв’язку з цим від поста прем’єр-міністра. У цьому вузькому бюрократичному органі повинно було завершитися підготування до введення в дію такої конституції, яка цілком забезпечила б правлячу монархічну бюрократію від усяких намірів із боку майбутнього парламенту взяти реальну участь у керуванні країною.

Біля півроку таємна рада займалася постатейним обговоренням проекту, що проходило в найсуворішій таємниці. У листопаді 1888 р. конституція була зачитана імператором у палаці в присутності членів уряду, вищих сановників і іноземних представників. Цим, з одного боку, підкреслювалася абсолютна влада японського монарха, а з іншого боку – авторитетом імператора запобігалася можливість яких-небудь виступів проти тих або інших положень конституції.

Конституція, опублікована 11 лютого 1889 р., оголошувала особу імператора “священною і недоторканною”, надавала йому необмежені права глави держави – права оголошення війни і висновки світу, висновки договорів, призначення і звільнення усіх вищих цивільних і військових посадових осіб, скликання і розпуску парламенту. За Конституцією імператор був верховним командуючим армією і флотом.

Парламент розділявся на палату перів і палату представників.

Перша складалася з членів імператорської родини, титулованої аристократії, найбільших платників податків і осіб, що мали особливі заслуги перед монархією. Члени імператорської родини, князі, маркізи, а також особи, спеціально призначені імператором, обиралися перами довічно. Інші обиралися на 7 років.

У палату представників входило 300 вибірних депутатів. За виборчим законом, опубліковане одночасно з конституцією право вибирати надавалося чоловікам, які старше 55 років, що платили не менше 15 ієн прямого податку і які проживали у своєму виборчому окрузі не менше півтора року. Обраними могли бути особи не молодші 35 років. Кожний кандидат у депутати повинен був внести високу грошову заставу. Депутати обиралися на 4 роки.

Як орган законодавчої влади парламент мав право приймати або відхиляти урядові законопроекти, користуватися правом законодавчої ініціативи, затвердження бюджету й ін. Однак відповідно до Конституції кабінет міністрів відповідав не перед парламентом, а перед імператором. У тому випадку, коли парламент відхиляв проект бюджету, уряд міг не йти у відставку, а прийняти бюджет попереднього року. Тим самим парламент був позбавлений можливості впливати на політику кабінету. Імператор міг видавати укази за тими або іншими найважливішими питаннями державної політики в міжсесійний період, із подальшим їхнім затвердженням парламентом.

Конституція визначала таємну раду як вищий консультативний орган при імператорі. Склад його був збільшений до 27 чоловік, який призначав імператор із вищих сановників, що мали великий досвід державної служби. Таємна рада була незалежною від парламенту і кабінету. Фактично кожне яке-небудь важливе рішення кабінету або парламенту повинно було одержати санкцію ради.

Усе це до скрути обмежувало права і діяльність японського парламенту.

Японська конституція, складена за прусським зразком, була однією із найреакційніших конституцій. Парламент був позбавлений права змінювати її. Конституція могла бути переглянута тільки за наказом імператора. Вона залишалася в силі аж до 1947 р.

Так на базі компромісу між монархією, напівфеодальними поміщиками і великою буржуазією в Японії був установлений псевдоконституційний монархічний лад. Конституція 1889 р. була юридичним оформленням союзу поміщиків і буржуазії під егідою реакційної монархії.

Дата добавления: 2015-08-21