Передумови прийняття кодексу 1804 р.

Феодальна система права в ході Великої французької буржуазної революції була значно реформована. Заміна старих інститутів та середньовічних норм проводилася сміливо та рішуче. Основні принципи нового буржуазного за своїм характером права знайшли закріплення в конституційних актах: Декларації 1789 року, Якобінській конституції 1793 року. Гасла революції: свобода, рівність, власність, безпека були фундаментом буржуазного права та законності.

Скасовуючи феодальний режим свавілля та беззаконня, буржуазія ставила за мету встановлення твердого та вигідного для неї правового порядку. Найважливішою пам’яткою права Франції початку ХІХ ст. є Кодекс Наполеона.

Передумови прийняття кодексу 1804 року:

1. Французька буржуазна революція.

2. Прийняття Декларації прав людини та громадянина (26 серпня 1989 року), закріпивши суверенітет народу, право власності, недоторканність особи, презумпція невинуватості.

3. Прийняття Конституції 1791 року, встановлення конституційної монархії, закріплення принципу розподілу влади.

Вступна частина і сім розділів Конституції встановлює унітарну державу, територіальний розподіл на 83 департаменти.

4. Установлення Якобінської диктатури (2 червня 1793 – 27 липня 1794 р.), прийняття Декларації прав людини та громадянина в основу якої лягла теорія загального договору, природних і необговорюваних прав. Правила особи – справедливість. Якобінська диктатура 1793 року проголосила Францію республікою, унітарною державою. Конституція 1795 року – скасувала право на повстання. Важливим у прийнятті Кодексу була уніфікація французького права. До цього у Франції діяло звичаєве право – кутюми.

Франція називалась країною писаного права. Важливим у прийнятті Кодексу було обрання Папи Римського главою держави. До передумов слід віднести переворот 18 брюмера 1799 року, у результаті якого Наполеон прийшов до влади і був призначений довічним консулом.

13 липня 1800 року була призначена комісія для створення Кодексу. У її склад ввійшли найвидатніші представники наукової юридичної думки Франції: Парталис, Тронше, Мальвилль. У своїй роботі зі створення Кодексу вони опирались на римське право, особливо це видно в зобов’язальному праві.

Протягом 4 місяців проект був складений і направлений на обговорення вищих суддів. Останні в річний строк надали свої зауваження, після цього проект був поданий на розгляд у Державну Раду. У трибунаті він зустрів сильну опозицію.

Низка членів трибунату не змогли погодитись з ліквідацією завоювань революції, що висвітлено в проекті Кодексу.

Перший титул про право і закони були зовсім відхилені комісією. Таж участь загрожувала і другому титулу. У цих умовах Наполеон вжив надзвичайних заходів. Низка найбільш впливових противників Кодексу були виключені зі складу комісії. Робота комісії пожвавішала. Усі титули були прийняті.

Закон 21 березня 1804 року об’єднав усі прийняті 36 титулів у склад одного кодексу під назвою “CODE CIUI” (Цивільний кодекс).

1807 року Кодекс був названий Кодексом Наполеона, а в 1816 році знову одержав назву цивільного. Кодекс виходить із поділу часткового права на цивільне і торгове. Останнє посвячується взаємовідносинам між купцями і регулюванню так названих торгових угод, хоча в них можуть брати участь і не купці.

Таким чином, Цивільний Кодекс охоплює лише відносини цивільно-правові, тобто відносини цивільно-правові, які не є торговими. Цивільний кодекс складається із вступного титула (“Про опублікування, дії і застосування законів”) та трьох книг.

Книга І присвячена особам. У ній містяться загальні правила про фізичних осіб, а саме: правила про шлюб, про відносини батьків і дітей.

Книга П містить правила про майно і про різні відозміни майна. Тут даються загальні поняття про власність, сервітути.

Сервітут – право, яке дається людині на володіння певною власністю.

Узуфрукт – право користування речами зі збереженням самих речей.

Поняття власності трактується як право користування і розпорядження речами абсолютним чином. Власність на річ дає право одержувати всі доходи, які дає певна річ. Далі йде поняття про договір. У договорі прослідковуються відносини між господарем і робітником. Подібні договори обговорюють поняття умов праці, платні. Стаття 1134 вказує, що угоди, законно укладені, займають місце закону для тих, хто їх уклав. Договір встановлює безумовний взаємозв’язок усіх учасників договору, проголошує, що договір може бути відмінений або змінений тільки зі згоди всіх учасників договору.

У третій книзі вміщені приписи відносно способів придбання власності і розпорядження нею (договірне, спадкоємне право, майнові стосунки подружжя тощо).

Всього Кодекс містить 2281 статтю.

Питанню найму на роботу присвячені всього дві статті в кодексі, але і вони не гарантують права робітників.

Щодо шлюбно-сімейних відносин Кодекс визнає владу за чоловіком. Чоловік є головою сім’ї, повинен утримувати дружину, сім’ю.

1. У всіх випадках жінка повинна слідувати за чоловіком. Чоловік повинен вимагати розлучення практично в усіх випадках, жінка – тільки в тих випадках, якщо чоловік утримував коханку у спільному помешканні. Батько мав право наказувати сина, який не досяг 16 років, до тюремного ув’язнення строком до шести років. Особи, які досягли 21 року не могли вступати у шлюб без згоди батьків. Розірвання шлюбу:

2. Смерть одного із подружжя.

3. Розлучення у законному порядку.

4. За вироком суду, що тягне за собою цивільну смерть.

Жінка не мала права без відома чоловіка дарувати, відчужувати, давати в заставу, придбати майно.

У початковій редакції Кодексу було збережене введене під час революції розлучення за взаємною згодою подружжя, але під натиском каталіцизму правила про розлучення були відмінені 1816 року і поновлені в 1884 році.

Дата добавления: 2015-08-21