Історичне значення Кодексу 1804 р.

Значення Кодексу Наполеона виражається в його впливі на цивільне законодавство інших країн.

Наполеон проводив широкі кодифікаційні роботи. Цивільний кодекс Наполеона (1804 р.) був спрямований на зміцнення власності і сім’ї. Імператор ставив Кодекс вище всіх своїх перемог. Це й не дивно, бо Цивільний кодекс відкрив дорогу новій економіці. Якщо за феодального ладу влада і власність знаходились в одних руках, то Наполеон розділив їх. Це й стало правовою основою ефективної економіки і політичної демократії. Цивільний кодекс був не просто збірником юридичних норм, а основою громадянського суспільства.

Звернемо увагу на те, що Цивільний кодекс, а пізніше і Кримінальний, могли діяти тому, що за ними стояла сильна влада, закон забезпечувався сильною державою. Управління імперії будувалося на засадах жорстокої централізації. Департаменти були поділені на округи і комуни на чолі з чиновниками, які підпорядковувалися центральній владі.

Французький цивільний кодекс був реципирований в Італії, Бельгії, Голландії, Польщі, деяких кантонах Швейцарії, Румунії, низці держав Латинської Америки.

Важливим законодавчим документом французького приватного права, яке базується на Кодексі Наполеона 1804 року, є Французький торговий кодекс 1870 року. Він складається із 4 книг.

Книга І дає поняття юридичних прав купців і торгових товариств, бірж, посередників.

Книга П присвячена інститутам морської торгівлі, визначаючи статус морських судів, торгівлі.

Книга Ш присвячена питанням неспроможних боржників.

Книга ІV присвячена питанням судочинства і судоустрою.

Торговий кодекс є лише доповненням до Цивільного кодексу 1804 року в тому розумінні, що загальні поняття (наприклад, власності) мають застосування до торгових угод.

Вступний титул Кодексу Наполеона 1804 року говорить, що Кодекс діє на всій території країни з моменту його обнародування і не має зворотної сили.

Закон може мати зворотну силу, якщо це вказано в самому законі, коли мова йде про амністію.

Кодекс проголошує, що всі французи користуються цивільними правами. Опорою уряду Наполеона є буржуазія. Кодекс закріпив її опозиції. Кодекс ліквідував феодальні відносини. В її основу покладені принципи формально рівної правоздатності, необмеженої приватної власності. Це сприяє свободі підприємства і закріпленню права власності селян на землю.

Кодекс Наполеона є найвидатнішою пам’яткою права Франції ХІХ ст. Його можна сміливо назвати одним із результатів Французької буржуазної революції. Феодальна система права в ході революції зазнала корінного перетворення. Були відмінені колишні інститути середньовічних норм і закладені принципи нового за своїм характером права.

У створенні Французького цивільного кодексу 1804 року видатну роль відіграли відомі французькі юристи того часу: Тронше, Порталіс. При складенні проекту були систематизовані акти цивільного права періоду революції та консульства, використані ряд принципів та положень із римського цивільного права Юстиніана. У роботі над Кодексом взяв участь Наполеон.

Цивільний кодекс Франції вступив у силу 21 березня 1804 року. У 1807 року його назвали Кодексом Наполеона, 1816 року – Цивільним кодексом, а 1852 року поновили попередню назву. У подальші роки положення та статті з кодексу широко почали використовуватися при створенні відповідних документів в інших європейських країнах, де також відбувався перехід до капіталістичних відносин.

Так, іншими державами був перейнятий принцип буржуазного цивільного права – рівність осіб перед законом. Цей принцип визнавався конституційним. Він чітко зафіксований у Кодексі Наполеона і є прикладом для інших цивільних кодексів європейських країн. З цього питання Кодекс виходить із поділу приватного права на цивільне то торгове. Він дає власнику повне та необмежене право розпорядження майном: “Власність є право користуватися та розпоряджатися речами найбільш абсолютним чином. Обмеження цього може зробити тільки закон.”

Кодекс остаточно оформив права селян на отриману ними під час революції землю.

У статті 552 сказано: “Власність на землю включає в себе власність на те, що знаходиться зверху, і на те, що знаходиться знизу”. З цього витікає повне та необмежене право на розробку корисних копалин. З цього видно, що закон охороняє інтереси власника та гарантує широку свободу наслідування.

Кодекс, однак, обмежував права наслідування, частину на спадщину, у тому числі землю, яка належала законним дітям. Тут не визнавалась повна свобода заповіту. Такий порядок призводив до поділу селянських наділів. Якщо частина майна потребувалась суспільству, то власнику належало справедливе відшкодування.

В Кодексі знаходить повні правові гарантії свобода підприємницької діяльності. Найширше визначення прав приватної власності відкриває простір для підприємницької діяльності та експлуатації найманої праці. Причому в Кодексі не було норм, що припускають втручання держави у трудові відносини. Офіційно визнавалась рівність учасників договору особистого найма. Однак через фактичну нерівність робітнику могли нав’язати найневигідніші умови. У кодексі було всього 2 статті трудового права.

Важливе значення для буржуазії всіх країн мали статті Кодексу про непорушність договору, його обов’язкову силу для сторін.

Найціннішим у Кодексі для буржуазії були: захист інституту приватної власності, проголошення свободи та нерухомості договірних відносин, невтручання держави в трудові відносини робітника та підприємця. Саме це становило причину, за якої Кодекс набув неперевершеного значення не лише для Франції, але й для інших європейських країн, які змогли запозичити для своїх аналогічних кодексів низку статей.

Дата добавления: 2015-08-21