Поділи речі посполитої: причини, хід та наслідки

Поділи Польщі – це ліквідація Польсько-Литовської держави (Речі Посполитої) наприкінці XVIII ст. шляхом поділу його земель між Росією, Австрією і Пруссією. У XVIII ст. Річ Посполита переживала економічний і політичний занепад. Її роздирала боротьба партій, якій сприяв застарілий державний лад: виборність і обмеженість королівської влади, право liberum veto, коли будь-який член сейму (вищого представницького органу управління) міг заблокувати прийняття рішення, підтриманого більшістю. Сусідні держави – Росія, Австрія, Пруссія – все частіше втручалися в її внутрішні справи: виступаючи в ролі захисників польської конституції, вони перешкоджали політичним реформам, спрямованим на зміцнення монархічної системи, вони також вимагали врегулювання дисидентського питання – надання православному і лютеранському населенню Речі Посполитої тих же прав, що й населенню католицьким. У 1764 р. Росія ввела свої війська до Польщі і змусила конвокаційний сейм визнати рівноправність дисидентів і відмовитися від планів скасування liberum veto. У 1768 р. за підтримки католицьких держав Австрії та Франції частина магнатів і шляхти утворила в Барі (Поділля) на чолі з кам’янецьким єпископом А.-С. Красінським конфедерацію проти Росії та її ставленика короля Станіслава Августа Понятовського (1764-1795); метою її був захист католицької релігії і польської конституції. Під тиском російського посланника М.В. Рєпніна польський сенат звернувся за допомогою до Катерини II. Російські війська вступили до Польщі та в ході кампаній 1768-1772 рр. завдали ряд поразок армії конфедератів. За пропозицією Австрії і Пруссії, що побоювалися захоплення Росією всіх польсько-литовських земель, 17 лютого 1772 р. був здійснений Перший розділ Речі Посполитої, в результаті якого вона позбулася ряду важливих прикордонних територій: до Росії відійшли Південна Ліфляндія з Дінабургом, східна Білорусія з Полоцьком, Вітебськом і Могильовом і східна частина Чорної Русі (правобережжя Західної Двіни і лівобережжя Березини); до Пруссії – Західна Пруссія (Польське Помор’я) без Гданська і Торуня і невелика частина Куявії і Великої Польщі (округ р. Нетце); до Австрії – велика частина Червоної Русі з Львовом і Галичем і південна частина Малої Польщі (Західна Україна). Розділ був схвалений сеймом 1773 р. Події 1768-1772 рр. призвели до зростання патріотичних настроїв у польському суспільстві, які особливо посилилися після початку революції у Франції (1789). Партія «патріотів» на чолі з Т. Костюшком, І. Потоцьким і Г. Коллонтай домоглася створення Постійної ради, яка замінила сенат, що дискредитував себе, реформування законодавства та податкової системи. На чотирирічному сеймі (1788-1792) «патріоти» здобули перемогу над проросійською «гетьманською» партією; Катерина II, зайнята війною з Османською імперією, не могла надати дієву допомогу своїм прихильникам. 3 травня 1791 р. сейм схвалив нову конституцію, яка розширила повноваження короля, закріпила престол за Саксонською династією, заборонила створювати конфедерації, ліквідувала автономію Литви, скасувала liberum veto і затвердила принцип прийняття сеймових рішень за принципом більшості. Політичну реформу підтримали Пруссія, Швеція і Великобританія, які прагнули не допустити надмірного посилення Росії. 18 травня 1792 р., після закінчення російсько-турецької війни, Катерина II виступила з протестом проти нової конституції і закликала поляків до громадянської непокори. У той же день її війська вторглися до Польщі, а прихильники Росії на чолі з Ф. Потоцьким та Ф. Браницьким утворили Торговицьку конфедерацію і оголосили всі рішення Чотирирічного сейму недійсними. Надії «патріотів» на Пруссію не виправдалися: прусський уряд вступив у переговори з Катериною II про новий розділ польських земель. У липні 1792 р. король Станіслав Август приєднався до Конфедерації і видав указ про розпуск своєї армії. Російські війська розбили литовське ополчення і зайняли Варшаву. 13 січня 1793 р. Росія і Пруссія підписали таємну угоду про Другий поділ Речі Посполитої, його умови були оголошені полякам 27 березня в волинському містечку Полонному: Росія отримала Західну Білорусію з Мінськом, центральну частину Чорної Русі, Східне Полісся з Пінськом, Правобережну Україну з Житомиром, Східну Волинь і більшу частину Поділля з Кам’янцем і Брацлавом; Пруссія – Велику Польщу з Гнєзно та Познанню, Куявію, Торунь і Гданськ. Розділ був схвалений Німим сеймом у Гродно влітку 1793 р., який також прийняв рішення про редукції (скорочення) польських збройних сил до 15 тис. Територія Речі Посполитої скоротилася вдвічі. У результаті Другого поділу країна потрапила в повну залежність від Росії. У Варшаві та ряді інших польських міст були поставлені російські гарнізони. Політичну владу узурпували лідери Торговицької конфедерації. Вожді «патріотів» втекли у Дрезден і стали готувати виступ, сподіваючись на допомогу революційної Франції. У березні 1794 р. на південному заході Польщі спалахнуло повстання, очолене Т. Костюшком та генералом А. І. Мадалінським. 16 березня в Кракові Т. Костюшко був проголошений диктатором. Жителі Варшави і Вільно вигнали російські гарнізони. Прагнучи забезпечити широку народну підтримку національного руху, Т. Костюшко видав 7 травня Поланецький універсал, що скасував особисту залежність селянства і значно полегшив їх повинності. Однак сили виявилися надто нерівними. У травні до Польщі вторглися пруссаки, потім австрійці. Наприкінці весни – влітку 1794 р. повсталим вдавалося успішно стримувати інтервентів, проте у вересні, після того як на чолі російської армії став енергійний О.В. Суворов, ситуація змінилася не на їх користь. 10 жовтня царські війська розгромили поляків під Мацеєвичами; Т. Костюшко потрапив у полон, 5 листопада О.В. Суворов примусив капітулювати Варшаву, повстання було придушене. У 1795 р. Росія, Австрія і Пруссія здійснили Третій, остаточний, поділ Речі Посполитої: до Росії відійшли Курляндія і Семігалія з Мітавою та Лібавою (сучасна Південна Латвія), Литва з Вільно і Гродно, західна частина Чорної Русі, Західне Полісся з Брестом і Західна Волинь з Луцьком; до Пруссії – основна частина Підляшшя та Мазовії з Варшавою; до Австрії – Південна Мазовія, Південне Підляшшя та північна частина Малої Польщі з Краковом і Любліном (Західна Галичина). Станіслав Август Понятовський зрікся престолу. Польсько-Литовська держава припинила своє існування.

Дата добавления: 2015-08-13