Методика навчання гри на слух.

Вміння підбирати мелодії на слух і акомпанемент до них необхідне кожному музиканту для практичної роботи як у художній самодіяльності, так і на професійній ниві. На жаль, не всі можуть це успішно робити, оскільки програма навчання в музичних закладах не передбачає розвитку подібних навичок.

Розвиток слухових навичок дає можливість глибше відчути музику, зрозуміти її зміст, готує до самостійної роботи над музичним твором. Гра на слух розвиває творчу ініціативу, фантазію, наближає студента до мистецтва імпровізації. Вміння підбирати на слух залежить від чіткості, ясності того, що студент чує внутрішнім слухом. Цю здатність необхідно розвивати на початковому етапі навчання.

При систематичній грі на слух у студента повинні виробитися стійкі навички швидкого запам’ятовування почутої, нової для нього мелодії, відчуття її правильної гармонізації, здатності свідомо, не стихійно підбирати почуте на інструменті.Виховуються навички гри на слух у процесі підбору музичного матеріалу на слух.

Підбір має дві форми: а) засвоєння музики в початковій тональності; б) засвоєння музики в новій тональності, тобто у вигляді транспонування.

Рекомендуючи той чи інший матеріал для гри на слух, викладач повинен бути абсолютно впевненим у тому, що студент справиться з ним самостійно. Якщо ж такої впевненості немає, рекомендується провести певну підготовчу роботу, яка полягає у виявленні ясності і міцності музично-слухового уявлення матеріалу.Підготовка слуху до усвідомлення кожного нового завдання проводиться через слуховий аналіз матеріалу.

Безпосередній грі на слух повинен передувати підготовчий період, протягом якого студент отримає певні знання і вміння, необхідні для початкового підбору на інструменті мелодій, їх гармонізації і акомпанементу.

У результаті таких підготовчих вправ студент повинен навчитися:

1. Точно визначити ритмічну організацію мелодії.

2. Визначати сильні і слабкі долі такту і розмір мелодії.

3. Визначати тональність.

При аналізі мелодії студент визначає кількість фраз, їх подібність і відмінність, напрямок мелодичного руху.Матеріалом для подібних вправ можуть бути народні пісні, популярні мелодії.

У процесі виконання цільових установок у студента планомірно розвивається музична пам’ять. Педагог повинен чітко знати можливості студента і залежно від них ставити індивідуальні завдання з її активізації. Найкраще запам’ятовуються мелодії з ясною спрямованістю руху, чітким ритмом, короткими й повторними фразами.

Для підбору на слух зручно використовувати записані на магнітофон наспівні або мелодії для супроводу і з супроводом. Підібрані на слух мелодії корисно самостійно записувати нотами в формі так званого самодиктанту (самодиктант – запис знайомої музики), який є показником рівня музично-слухового розвитку музиканта).Особливу користь дає запис мелодій власного компонування.

Активному запам’ятовуванню слухових уявлень допомагають рухові уявлення. Ця робота пов’язана з відчуттям виражальних якостей інтервалів, які є носіями мелодики, гармонії, ладу і тембру.

Вміння швидко і чітко визначити і побудувати інтервали теоретично, чути і рухово проектувати їх на клавіатурі від любих заданих звуків в різних тональностях вверх і вниз практично сприяє формуванню і розвитку навичок, необхідних для гри на слух, читання з аркуша і транспонування слухо-рухових і зорово-слухових уявлень, зміцненню зорово-слухо-рухового взаємозв’язку.

Починати роботу з розвитку слухо-рухових уявлень необхідно на основі матеріалу, який добре знайомий, тобто з мелодій, які будуються на трьох-п’яти звуках ладу, в яких гармонізація обмежується його основними ступенями Т, S, D. Для підбору акомпанементу спочатку використовуються мелодії, які будуються лише на звуках тризвуків основних ступенів ладу, пізніше – мелодії, які включають в себе неакордові звуки – прохідні й допоміжні.

На основі слухового сприйняття і теоретичного осмислення студенти поступово освоюють гармонії мажорного, мінорного та паралельно-перемінного ладів. Усі акорди студенти повинні будувати і виконувати в любій тональності і від любого заданого звуку безпосередньо на баяні (акордеоні), що створює можливість комплексно фіксувати акорди не лише слухом, але й рухово. Необхідно будувати і виконувати в різних тональностях групи акордів, спочатку в тісному розміщенні однією правою рукою, а потім у вигляді найпростіших акордових послідовностей обома руками (бас виконує ліва рука).

Для того, щоб основні технічні формули були дійовим засобом розвитку музично-слухових, слухо-рухових і технічних навичок, їх необхідно грати систематично, у різних тональностях; від різних звуків; у відповідних темпах, які дають змогу здійснювати теоретичний слуховий контроль за виконавським процесом; на різних динамічних рівнях, наспівним виразним звуком; різними штрихами і ритмічними фігураціями.

Найважливішим є те, що підбираючи мелодії на слух, гармонізуючи їх, знаходячи відповідну ритмічну організацію акомпанементу, студент залучається до творчої діяльності.

Таким чином, вагому роль у підвищенні свідомості навчання відіграють музично-теоретичні знання й поняття. Проте вивчення теоретичних курсів і практичне музикування в класі музичного інструменту здійснюється в музичних навчальних закладах часто відокремлено, і це є однією з причин, в результаті якої багато музикантів не вміють застосовувати теоретичні знання в практичній діяльності.

.

Дата добавления: 2015-07-24