Цивільна дієздатність фізичних осіб

Обсяг	Для якої категорії фізичних осіб встановлено	Зміст
Повна	Повнолітні особи (із 18 років). Особи, які скористалися наданим законом правом одружитися до досягнен­ня повноліття. Особи, яким випо­внилося 16 років і які працюють за трудовим договором або бажають займатися підприєм­ницькою діяльністю. Особи, які записані матір’ю, батьком дитини до досягнення ними по­вноліття	Фізична особа визнається здатною сво­їми діями набувати для себе цивільні права і самостійно їх здійснювати, а також здатна своїми діями ство­рювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести від­повідальність за їх невиконання
Неповна	Фізичні особи віком від 14 до 18 років (неповно­літні)	Мають право самостійно розпоряджа­тися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами. Вони також самостійно здійснюють права на ре­зультати інтелектуальної, творчої ді­яльності, що охороняються законом, укладають правочини за згодою своїх батьків (усиновлювачів) або піклу­вальників. Неповнолітні можуть бути учасника­ми (засновниками) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи. Вони самостійно укладають до­говір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджаються вкладом, вне­сеним ними на своє ім’я (грошовими коштами на рахунку).
Част­кова	Особи віком до 14 років (малолітні)	Виступають як самостійні суб’єкти цивільних відносин і мають право: самостійно вчиняти дрібні побутові правочини (правочин вважається дрібним побутовим, якщо задовольняє побутові потреби особи відповідно до її фізичного, духовного або соціального розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість); здійснювати особисті немайнові права на результа­ти інтелектуальної, творчої діяльнос­ті, що охороняються законом.
Обмежена	Особи, які страждають на психічний розлад, що істотно впливає на їхню здатність усвідомлюва­ти значення своїх дій та (або)керувати ними. Особи, які зловживають спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо, і тим ставлять себе або свою сім’ю, а також інших осіб, яких вони за законом зобов’язані утримувати, у скрутне матеріальне становище	Такі особи можуть бути позбавлені судом права розпоряджатися майном (продавати, обмінювати, дарувати, за­повідати, купувати) та вчиняти інші правочини, що виходять за межі дріб­них побутових, а також самостійно одержувати заробіток, пенсію, стипен­дію, інші доходи та розпоряджатися ними. Над такими особами за рішенням суду встановлюється піклування
Визнан­ня особи недієздатною	Фізичні особи, які вна­слідок хронічного, стій­кого психічного розладу не здатні усвідомлюва­ти значення своїх дій та(або) керувати ними	Рішення суду про визнання особи недієздатною є підставою для вста­новлення над нею опіки. Правочини від імені недієздатної фізичної осо­би та в її інтересах вчиняє її опікун. У разі одужання або значного покра­щання здоров’я особи, яку визнано недієздатною, суд поновлює її в діє­здатності

Учасниками цивільних правовідносин можуть бути і юридичні особи.

Цивільний кодекс України встановлює, що юридичною особою є організа­ція, створена і зареєстрована в установленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути по­зивачем та відповідачем у суді.

Крім того, юридичні особи мають рахунок у банку, свій статут або поло­ження, на основі якого діють, свою печатку тощо.

Юридична особа може бути створена шляхом об’єднання осіб та (або) май­на. Юридичні особи, залежно від порядку їхнього створення поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

У юридичних осіб правоздатність і дієздатність виникають одночасно з мо­менту їхньої державної реєстрації.

Юридична особа може мати такі самі цивільні права і обов’язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. До таких прав, що можуть належати тільки фізичній особі, віднесено право на життя, право на охорону здоров’я, право на свободу тощо. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду.

Цивільна дієздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

3. ПРАВО ВЛАСНОСТІ: ПОНЯТТЯ, ЗМІСТ. ВИДИ ВЛАСНОСТІ.

ПІДСТАВИ НАБУТТЯ І ПРИПИНЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ.

Розповідь учителя

Власність — це відношення особи до належної їй речі як до своєї, що ви­ражається у володінні, користуванні і розпорядженні нею, а також в усунен­ні втручання всіх третіх осіб у ту сферу господарського панування, на яку поширюється влада власника.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповід­но до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності включає право володіння, користування і розпорядження майном.

(Учитель ілюструє свою розповідь за допомогою схеми.)

Право власності
Право володіння	Право користування	Право розпорядження
Можливість влас­ника фактично утримувати річ	Можливість вилучен­ня корисних власти­востей із речі	Можливість визначати юри­дичну і фактичну долю речі (передавати у власність, у тим­часове користування тощо)

Об’єкт власності — це річ (майно), на яку поширюється право власності.

Суб’єктами права власності є фізичні та юридичні особи, держава Украї­на, територіальні громади, а також український народ.

Фізичні особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства) та юридичні особи є суб’єктами права приватної власності. Об’єктами приват­ної власності є житлові будинки, квартири, предмети домашнього вжитку, худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби вироб­ництва, транспортні засоби, грошові кошти, цінні папери, інше майно, при­значене для споживання чи виробництва, а також результат інтелектуальної праці.

Об’єктами власності народу України визнано землю, її надра; атмосферне повітря; водні та інші природні ресурси, які розташовані в межах території України; природні ресурси її континентального шельфу, виключної (мор­ської) економічної зони. Від імені українського народу права власника здій­снюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в ме­жах, установлених Конституцією України. При цьому кожний громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності українсько­го народу відповідно до чинного закону.

У державній власності перебуває майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідні органи державної влади.

Об’єктом комунальної власності є майно, що належить відповідній терито­ріальній громаді. Управління цим майном здійснюють безпосередньо терито­ріальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Держава визнає рівність всіх форм власності і гарантує їхній вільний роз­виток. Конституція України проголошує: кожний громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності народу відповідно до закону. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспіль­ству. Держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і госпо­дарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб’єкти права власності є рівними перед законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Крім форм, існують також види власності, до яких належать право спіль­ної власності і право довірчої власності.

Майно вважається об’єктом спільної власності, якщо воно перебуває у власності двох або більше осіб (співвласників). Таке майно називаєть­ся спільним. Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність є частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Право довірчої власності виникає внаслідок закону або договору управ­ління майном.

Дата добавления: 2015-07-20