Розділ 3. Заходи по удосконаленню кредитування фізичних осіб та шляхи їх вирішення

Кредитування фізичних осіб – важлива складова економіки і фінансового сектора України.

Основними видами банківського кредитування фізичних осіб є надання позики для купівлі житла (іпотека), для купівлі транспортних засобів (автомобільний) та для потреби купівлі товарів тривалого користування (споживчий).

Як правило, коли мова йде про проблеми впровадження кредитування в нашій країні, насамперед вказують на відсутність правової бази для такого кредитування. Це справді надзвичайно складна проблема. ЇЇ особливість полягає у тому, що деякі засадні моменти створення необхідного правового поля для кредитування лежать у політичній площині. Утім, окрім законодавчо-правових, не менш важливими є економічні чинники, які безпосередньо впливають на успішне запровадження і розвиток кредитування. Зважаючи на нинішній стан економіки держави, ці проблеми можуть надовго загальмувати розвиток кредитування фізичних осіб в Україні.

Існують спеціальні принципи правового регулювання банківського кредитування фізичних осіб та шляхи їх практичної реалізації. Вони є похідними від загальних принципів основоположних правил, які надають відносинам між банками і позичальниками з приводу надання банківського кредиту ознак системності та упорядкованості.

Аналіз вітчизняного та закордонного досвіду особливостей участі банків у кредитних правовідносинах дозволяє виявити сім спеціальних принципів регулювання банківського кредитування фізичних осіб:

1) захист прав кредиторів; 2) кредитоспроможність позичальника; 3) забезпечення банківського кредиту; 4) мінімізація кредитних ризиків банку;

5) цільове використання банківського кредиту; 6) прибутковість кредитних операцій банку; 7) відповідальність позичальника за повернення кредиту.

Як свідчить аналіз сучасного стану кредитування в Україні, на жаль, відсутній системний підхід до реалізації зазначених вище принципів. Тому, з моєї точки зору, перш за все, необхідно впровадити спеціальне законодавство, яке б на комплексній основі закріпило систему норм, спрямованих на імплементацію цих принципів на основі концепції пріоритету прав та інтересів банків-кредиторів. Одним з основних завдань законодавства про банківський кредит є регламентація переддоговірних відносин з приводу надання кредиту як одного з ключових аспектів забезпечення практичної реалізації принципів правового регулювання банківського кредитування. Переддоговірні відносини у сфері банківського кредитування фізичних осіб – це комплекс організаційно-правових та фінансово-економічних заходів, що здійснюються банком і потенційним позичальником до моменту укладення кредитного договору і спрямовуються на перевірку кредитоспроможності потенційного позичальника, характеру запропонованого ним забезпечення та аналіз на цій основі кредитного ризику банку.

Також слід зазначити про наявність низки інших об’єктивних факторів, що перешкоджають активному розвиткові кредитних операцій банків для населення, а відтак і повноцінній реалізації банками функції фінансового посередництва в масштабах усієї економіки. Серед цих факторів можна виокремити такі.

1. Порівняно високий рівень початкових витрат, що мають здійснювати банки, упроваджуючи нові види послуг.

2. Брак достатньої кількості кваліфікованого пер­соналу, спроможного ефективно взаємодіяти з клієн­тами – фізичними особами та грамотно дотримувати всіх необхідних технологічних вимог із надання роз­дрібних послуг.

3. Недостатньо розвинута ринкова інфраструкту­ра фінансового ринку щодо розвитку мережі філій та формування загальної культури активного користу­вання банківськими послугами населенням.

4. Тенденції зі зниження процентної маржі, що за­гострюють конкурентну боротьбу на ринку роздріб­них послуг, де збільшення власної частки супрово­джується зазвичай більшими витратами для банків, аніж на аналогічних сегментах ринку корпоративних банківських клієнтів.

5. Невисокий рівень доходів більшої частини на­селення, що не дає змоги банкам активно реалізову­вати повноцінні депозитні стратегії із широким роз­маїттям відповідних послуг для фізичних осіб, уна­слідок чого потенціал з надання і кредитних послуг банків на роздрібному ринку залишається нереалізо­ваним повною мірою.

6. Погіршення економічної ситуації в кра­їні, яка зумовлена наслідками світової фінансової кризи. [18]

Кредитування населення передбачає високий рівень розвитку філіальної мережі й банківських технологій, здатність до швидкого освоєння та супроводу нових банківських продуктів. Українські банки тільки розпочинають цьому вчитися, однак кризові явища тимчасово зупинили розвиток процесів кредитування населення країни [19].

Особливо важливо відзначити ті напрями, що стосуються дальших заходів щодо мінімізації кредит­ного ризику банків у процесі взаємодії з клієнтами – фізичними особами. Передусім, це запровадження та повноцінне функціонування бюро кредитних істо­рій, а також розробка й уніфікація ефективних ме­тодик оцінювання кредитоспроможності фізичних осіб, прийнятних для всебічного аналізу діяльності клієнтів і спроможних на превентивному рівні спри­яти вирішенню проблеми ненадійних позичальників. Важливим є також функціонування в банківських установах високопрофесійних юридичних служб, спроможних ефективно оцінювати всі правові аспек­ти взаємодії банків із клієнтами і в разі необхідності реалізовувати права банку в судовому порядку.

Нині банками вже чимало зроблено у створенні необхідних для споживчого кредитування програм­них продуктів. Через це необхідно активніше роз­робляти і впроваджувати нові програмні продукти, що сприятиме нарощуванню кредитного портфеля. Особливо важливо й те, щоб нові продукти сприя­ли підвищенню безпеки банку (на теперішній час, наприклад, документообіг здійснюється з викорис­танням незахищених каналів зв’язку), прискоренню прийняття рішень і видачі кредитних коштів, змен­шенню навантаження на працівників дирекцій (фі­лій) і центрального офісу. Слід також добиватися того, щоб новий програмний продукт давав змогу перевіряти наявність заборгованості за кредитами в позичальника (що знизить потенційні втрати від шахрайських дій позичальників) та погашати кредит і відсотки за кредитом у будь-якому відділенні банку (що спростить процедуру для позичальника).

Основними напрямами підвищення ефективності кредитування фізичних осіб слід вважати принци­пову зміну функцій підрозділів банку. Основними функціями управління споживчого та мікрокредиту­вання в центральному офісі мають стати організація та координація дій установ банку, стандартизація та уніфікація кредитних продуктів, розроблення і впровадження методології кредитування, апробація нових продуктів із подальшим їх запровадженням у системі банку і загалом. Для цього в управлінні має бути створений відділ моніторингу та розвитку.

Особливо значущим і ефективним напрямом є за­безпечення цього виду діяльності банків високопро­фесійними кадрами. З цією метою слід запровадити систему постійного навчання і підвищення кваліфі­кації керівників дирекцій (філій), які очолюють цей напрям роботи, і кредитних працівників (начальни­ків) відділень. Це дасть змогу уникнути серйозних помилок і постійно розширювати спектр кредитів, які надають установи банку (передусім відділення), – від простих (розстрочення) до складних (купівля квартир, автомобілів).

Ще один напрям підвищення ефективності спо­живчого кредитування – забезпечення оперативного продажу роздрібних кредитів. У такому разі необхід­но делегувати відділенням банку повноваження на прийняття рішень, підписання кредитних договорів, формування бази даних, підготовку платіжних до­кументів. Успіх якнайшвидшого нарощення обсягів кредитного портфеля залежить від швидкості при­йняття рішення, особливо для невеликих кредитів.

Вище було запропоновано напрями розвитку банківського кредитування. Вони підказані аналі­зом уже наявного досвіду комерційних банків, і цей перелік не є вичерпним. Більше того, упровадження згаданих напрямів у практику відкриє нові шляхи і можливості розвитку банківського кредитування.

Найважливішим для реалізації вищеназваних на­прямів можна зазначити такий фактор, як підвищен­ня номінальних і реальних доходів населення, зрос­тання заробітної плати. Саме це вирішальним чином спонукатиме населення до розширення споживання, прагнення більш комфортного життя.

Окремо слід наголосити на основних напрямах розвитку власне споживчого кредитування. Потріб­но насамперед розвивати банківське кредитування, розширювати спектр банківських послуг населенню. Банкам, у свою чергу, слід орієнтуватися на більш прибуткові і пріоритетні види кредитування. На наш погляд, це короткострокове кредитування населення на купівлю дорогоцінних товарів та послуг. Уже нині умови такого кредитування є найбільш доступними для широкого кола населення із середніми рівнями доходів, а для банку, у свою чергу, є найменш ризико­ваними і найбільш популярними. Він одержує мож­ливість заробляти не на великих сумах кредитів та, відповідно високих, відсотках за ними, а на кількості виданих позик і збільшенні клієнтської бази.

Важливим є і надання певних гарантій, які сти­мулюють банки до довгострокового кредитування, що відповідно впливатиме на збільшення кола пози­чальників за рахунок зниження щомісячних виплат за кредитами, тощо.

Щодо діяльності кредитних спілок в сфері кредитування фізичних осіб можна зробити такі висновки. Наведені показники у другому розділі дозволяють говорити про не досить задовільну діяльність системи кредитних спілок, їхню вразливість до несприятливої економічної ситуації в країні. Про неспроможність конкурувати з банківськими установами свідчить той факт, що за розміром активів вся система кредитних спілок не перевищує активи окремо взятого банку, який знаходиться на останньому місці групи великих банків, а за обсягами виданих кредитів і залучених депозитів – банку- «середняка» цієї ж групи.

Серед позитивних рис, притаманних кредитним спілкам, слід назвати відсутність негативних асоціацій у населення з їхньою діяльністю, які існують, наприклад, щодо банківських установ, пов'язаних із їхнім банкрутством і, відповідно, неповерненням вкладів фізичним особам, а також страхового ринку (втрата коштів Державної страхової компанії, афери серед довірчих товариств). І хоча в попередні роки спостерігалися несприятливі тенденції, за яких окремі громадяни, реалізуючи шахрайські схеми, створювали кредитні спілки, залучали грошові кошти і зникали з ними, такі випадки не є масовими, але свідчать про недостатність контролю з боку регулюючих органів, а тому подальшого вдосконалення потребують процедури реєстрації та ліцензування діяльності цих фінансових установ.

Необхідно підкреслити, що існують сфери, в яких кредитні спілки можуть демонструвати адекватні результати діяльності і на рівних конкурувати з банківськими установами.

По-перше, мікрокредитування і кредитування малого бізнесу не буде приносити банку таких доходів, як кредитування корпоративних клієнтів. Для компенсації витрат і ризиків при видачі дрібних кредитів банки використовують підвищені відсоткові ставки і більш жорсткі умови забезпечення виконання зобов'язань, що суттєво знижує привабливість таких кредитів для позичальників. Тому ця ніша може бути захоплена саме кредитними спілками.

По-друге, фінансова криза призвела до відтоку грошових коштів з депозитних рахунків комерційних банків. Це стосувалося не лише тих установ, які мали проблеми у своїй діяльності, ай достатньо стійких. Така ситуація призвела до накопичення грошей на руках фізичних осіб. Тримати великі суми в умовах постійного зростання індексу цін недоречно. Тому їх повернення буде відбуватись у ті фінансові установи, які поєднають високу надійність із прийнятною дохідністю. Враховуючи той факт, що довіра певної частини населення до банківської системи дещо похитнулась, у кредитних спілок з'являється реальна можливість привернути до себе більше уваги і сприяти перетоку вільних грошових коштів на свої рахунки. Так само невигідно банкам залучати невеликі депозити на короткі терміни. В цьому сегменті також мають себе проявити кредитні спілки, де і відсоткові ставки можуть бути вищими, на відміну від банківських установ, а залучені вільні грошові кошти населення будуть спрямовані в кредитування як самого населення, так і дрібного бізнесу фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності.

По-третє, суттєве скорочення споживчого кредитування комерційними банками в умовах зниження реальних доходів населення створює певний «вакуум» доступних джерел кредитних коштів серед населення. Ця проблема в останній рік вирішувалась за рахунок ломбардів, обсяги операцій яких навіть в умовах кризи зростали значними темпами. Тому в таких умовах очевидним є удосконалення кредитними спілками процедур кредитування, які б дозволяли швидко надати грошові кошти в розпорядження фізичних осіб у стислі строки, а також тимчасова переорієнтація діяльності на надання мікрокредитів, які близькі за своїми строковими характеристиками до ломбардних кредитів, але значно менші за вартістю.

По-четверте, кредитним спілкам вигідно розвивати сільську кредитну кооперацію. Основними позичальниками будуть приватні фізичні особи, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції як для власного споживання, так і на продаж. Слід зазначити, що продукція виробляється в невеликих обсягах і реалізація здійснюється у достатньо обмежений період часу, що призводить до консолідації грошових коштів, витрачання яких буде здійснюватись поступово протягом більш тривалого періоду. Тому з'являється реальна можливість використання дрібних сільськогосподарських виробників як джерела кредитних коштів на розвиток виробництва в окремих господарствах, забезпечення інших потреб осіб, які є членами таких кредитних спілок [20].

Підвищенню цікавості до кредитних спілок, так само як і зростанню їхньої надійності, може сприяти створення Фонду гарантування вкладів членів кредитних спілок. При цьому необхідно зазначити, що заснування такого фонду не обов'язково повинно здійснюватись з боку органів державного регулювання. Цілком достатньо об'єднання зусиль самих кредитних спілок в цьому напрямі, які за допомогою координаційного органу, наприклад, Національної асоціації кредитних спілок України, могли б виступити з подібною ініціативою.

Сама Національна асоціація кредитних спілок України проводить достатньо активну діяльність з активізації роботи кредитних спілок. Слід відзначити реалізацію Програми компенсації втрат вкладників кредитних спілок, участь у заснуванні Міжнародного бюро кредитних історій. Але ці прогресивні кроки стримуються недостатньою кількістю самих членів асоціації і не завжди активною участю окремих КС в її роботі та програмах. Підтримати ці кроки повинні й інші об'єднання кредитних спілок України.

Також потребує свого вирішення проблема кваліфікованих кадрів. Наприклад, процес кредитування пов'язаний із значною кількістю ризиків і чинників, які впливають на успішність виконання позичальником своїх зобов'язань. Тому оцінці кредитоспроможності позичальника слід приділяти достатньо уваги, а без відповідних методик і кваліфікованого персоналу це робити дуже важко. Не останню роль відіграють і ті працівники кредитних спілок, які відповідають за просування послуг серед їхніх членів. Розширення діяльності, залучення нових членів до лав кредитної спілки, розробка цікавих депозитних програм, створення прийнятних умов для видачі кредитів це пріоритетні напрямки діяльності в найближчому майбутньому будь-яких кредитних спілок. Достатньо важливим є розуміння фахівцями КС сутності існування самої установи, що створює первинні передумови їх успішного розвитку.

Серед інших можливих пріоритетів розвитку кредитних спілок варто відзначити:

- необхідність забезпечення інформаційної підтримки населення щодо можливостей кредитних спілок як фінансових інститутів;

- створення з боку держави умов, за яких кредитні спілки могли б залучати кредити від обраних комерційних банків на сприятливих умовах для розширення своєї діяльності;

- з метою забезпечення ефективного нагляду за кредитними спілками варто укласти угоди про співпрацю з вітчизняними об'єднаннями КС, у тому числі з можливістю передачі їм частини повноважень.

Кредитні спілки все ще залишаються фінансовими інститутами з потенціалом розвитку. На жаль, за всі роки незалежності суттєвих зрушень в їхній діяльності не відбулося: хоча обсяги операцій і зростали, але частка активів кредитних спілок порівняно з активами банківських установ залишається незначною. Пріоритетними напрямами розвитку цих інституцій є збільшення обсягів кредитування з одночасним нарощуванням залучених грошових коштів від членів кредитних спілок, а також пошук додаткових джерел фінансування діяльності.

Аналіз пропозицій на ринку ломбардів свідчить про те, що останні починають конкурувати не тільки за допомогою цін і розмірів кредиту. Багато учасників ринку активно впроваджують технології, які раніше широко застосовували на банківському ринку. Тепер при отриманні позики клієнтам часто пропонують дисконтні картки, що дають змогу знизити ставку при повторному зверненні в ломбард, а також, наприклад, отримати велику суму під заставу 1 г золота. Дедалі складнішими стають і тарифні плани ломбардів, у яких починають ураховувати розмір кредиту, термін його погашення, історію запозичень клієнта і багато інших факторів. Іншими словами, ломбарди прагнуть стимулювати запозичення клієнтів.

Якщо говорити про конкурентні переваги банків над ломбардами, то слід відзначити, що основним недоліком ломбардів є погана репутація, адже їх часто пов’язують із кримінальним сектором. Недовіра з боку населення сильно впливає на обсяги діяльності даних кредитних інститутів.

Серед конкурентних переваг ломбардів варто виділити наступні: швидке надання короткотермінових невеликих кредитів на термінові потреби; менше ризикована, ніж у банків, діяльність; гнучкий графік роботи, наприклад, на відміну від банків, ломбарди працюють у вихідні. Звичайно, ломбарди за обсягами операцій не можуть істотно конкурувати з банками, але на ринку споживчого кредитування вони є доволі ефективними посередниками[21].

Незважаючи на порівняно позитивні тенденції, в діяльності ломбардів у сучасних умовах слід виділити низку проблем, що потребують розв’язання задля подальшого вдосконалення їхньої роботи та зміцнення позицій на ринку фінансових послуг. До них необхідно віднести:

- формування координованої державної політики у сфері врегулювання роботи ломбардів, що передбачало б об’єднання державних органів у єдиний мегарегулятор із метою уникнення дублювання функцій різних регуляторів, повноважень при прийнятті рішень, зменшення ризику втрати ефективності нагляду;

- прийняття пакета відповідних законодавчих документів, на основі яких здійснюють діяльність та ліцензування ломбардів, зокрема прийняття Закону «Про ломбарди та ломбардну діяльність»;

- створення системи захисту клієнтів ломбардів.

З огляду на викладене можна зробити висновок, що ломбарди, активізувавши свою діяльність в умовах фінансової кризи, створюють серйозну конкуренцію банківським установам саме у сфері кредитування фізичних осіб. Вони мають відповідно ряд переваг. Це і швидкість отримання кредиту, порівняно з банками, простота, спроможність швидко реагувати на потреби клієнтів. Проте вони не здатні повністю витіснити банківські установи із даного сегмента банківських послуг.

Отже, аналізуючи кредитування фізичних осіб, слід відмітити, що удосконалення його організаційного та фінансово-економічного механізму дозволить реалізувати величезні можливості цього виду кредитування піднесення соціального добробуту населення, особливо в частині придбання житла, як способу зменшення напруги в цій сфері, зокрема:

1. Розширити і вдосконалити організаційно-правову та фінансово-економічну основу банківського кредитування фізичних осіб на партнерських засадах в системі банк – фізична особа.

2. Забезпечити конкретизацію кредитних схем, їх вибіркову динамічність та підвищити надійність кредитування на основі заходів стимулювання розвитку цього виду кредитування.

3. Удосконалити механізм оцінки кредитоспроможності позичальника та забезпечити зменшення ризиковості кредитування фізичних осіб.

Реалізація цих, а також інших заходів буде сприяти зростанню масштабності та якісного рівня кредитування як запоруки прискорення темпів соціально-економічного розвитку держави.

Дата добавления: 2015-07-26