Розповідь учителя .

УРОК №30

Клас: 10

Тема. Земельне право

Мета: розглянути земельне право як галузь системи права Укра­їни; розвивати навички учнів аналізувати поняття, працю­вати з джерелами інформації, навички критичного читання, удосконалювати вміння учнів висловлювати ставлення до проблеми та надавати обґрунтування власної позиції.

Очікувані результати: Після опрацювання теми учні зможуть: дати визначення земельного права і назвати його основні джерела;

• назвати види земель в Україні, форми та суб’єкти права власності на землю і навести приклади;

• пояснити способи набуття та припинення права власності на землю, передбачені законодавством України;

• розкрити зміст поняття «користування землею», називати його суб’єктів та види;

• перераховувати права і обов’язки власників земельних ді­лянок та землекористувачів.

Базові поняття і терміни: «земельне право», «право власності на землю», «власники земельних ділянок», «землекористувачі».

Обладнання уроку: підручник, Земельний кодекс України.

Структура уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань, умінь і навичок

III. Вивчення нового матеріалу

1. Загальна характеристика земельного права.

2. Види земель в Україні. Форми та суб’єкти права власності на землю.

3. Способи набуття та припинення права власності на землю.

4. Користування землею: поняття, суб’єкти, види.

5. Права і обов’язки власників земельних ділянок і землекористувачів.

IV. Узагальнення та систематизація знань, умінь і навичок

V. Підсумки уроку

VI. Домашнє завдання

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК

Бесіда на повторення

• Що таке право власності?

• Які форми власності існують в Україні?

• Що визначено Конституцією. України основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави?

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЕМЕЛЬНОГО ПРАВА.

Розповідь учителя.

Земельне право — це галузь права, що врегульовує суспільні відносин, предметом яких виступає земля.

Предметом правового регулювання земельного права є земельні відноси­ни, які за своїм характером поділяються на групи:

ü відносини земельної власності;

ü відносини у сфері управління земельним фондом;

ü відносини землекористування;

ü землеохоронні відносини.

Метод земельного права характеризується поєднанням двох методів: ім­перативного (метод владних приписів (наказів), який заснований на відно­синах субординації (підпорядкування) одних суб’єктів іншим) та диспози­тивного (метод, який заснований на рівності сторін і дає можливість вибору альтернативних варіантів поведінки). Наприклад, у сфері охорони земель доволі часто виникають відносини, за яких одна зі сторін є наділеним владно- розпорядчими повноваженнями представником державної влади, а відповід­но використовується імперативний метод.

З іншого боку, у відносинах власників земельних ділянок між собою з при­воду використання землі учасники перебувають у рівних умовах, тобто ви­користовується диспозитивний метод правового регулювання.

Систему земельного права складають земельно-правові норми, які об’єднуються в інститути земельного права. Прикладом земельно-правового інституту, є інститут державного земельного кадастру. Земельно-правові ін­ститути, у свою чергу, об’єднуються в загальну та особливу частини земель­ного права.

Загальна частина містить норми, які регулюють правовий режим викорис­тання та захисту усіх земель, визначають принципи земельного права, склад учасників земельних правовідносин, їхні права та обов’язки тощо.

В особливу частину земельного права об’єднані інститути, які містять нор­ми, що регулюють питання правового режиму використання земель окремих категорій: сільськогосподарського призначення, земель населених пунктів, земель промисловості, транспорту, енергетики, зв’язку, оборони та іншо­го призначення, земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, земель лісового фонду, земель водного фонду, земель запасу.

До джерел земельного права належать закони та підзаконні акти. Зокрема, Конституція України містить цілий ряд важливих положень, які закладають підґрунтя правового регулювання земельних відносин. Так, стаття 13 Кон­ституції України проголошує, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси її континентального шельфу, виключної (Морської) економічної зони с об’єктом власності українського народу, а стаття 14 визна­чає землю основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Конституція України гарантує кожному громадянину право власності на землю.

Центральне місце в системі джерел земельного права посідає Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. Він регулює головні питання права власності та використання земель. У ньому закріплені права й обов’язки власників землі, склад і цільове призначення земель України, права на зем­лю, порядок їх набуття і реалізації тощо.

Важливими законодавчими актами у сфері земельних відносин є Закони України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про природно-заповідний фонд України», «Про колективне сільськогоспо­дарське підприємство» та ін.

2. ВИДИ ЗЕМЕЛЬ В УКРАЇНІ. ФОРМИ ТА СУБ’ЄКТИ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ.

Дата добавления: 2015-07-20