Інструментарій стратегічного контролінга

Методичне забезпечення стратегічного контролінга являє собою сукупність прийомів дослідження, які використаються їм у відповідності зі специфікою функціонування. Методика розкриває структуру елементів стратегічного контролінга і їхній логічний взаємозв'язок.

Інструменти стратегічного контролінга дуже різноманітні й використаються, насамперед, для виявлення майбутніх можливостей і ризиків. До них ставляться:

- методи логістики;

- моделювання;

- методи SWOT - аналізу, портфельного аналізу, аналізу потенціалу й ін.;

- розробка сценаріїв (планування-планування-бізнес-планування);

- застосування кривої досвіду й кривій життєвого циклу;

- виявлення стратегічних розривів і т.д.

Очевидним є той факт, що дослідження окремо взятих елементів інструментарію стратегічного контроліга неможливо без забезпечення ланцюжка взаємозв'язків і залежностей при реалізації завдань стратегічного контролінга. У цьому зв'язку зрозуміло, що для реалізації методів аналізу в системі стратегічного контролінга необхідна чітко спланована база показників діяльності підприємства. Мова йде про стратегічне планування - інструменті стратегічного контролінга - і, одночасно, базі для реалізації аналітичних процедур.

Взаємозв'язок елементів інструментарію стратегічного контролінга можна визначити таким поняттям, як Синтез. У результаті цього відбувається взаємопроникнення й взаємозамінність елементів інструментарію, і як одне зі слідств - реалізація функцій контролю й аналізу в системі стратегічного контролінга буде неможлива без здійснення стратегічного планування.

Поняття стратегічного планування

Стратегічне планування - це діяльність верхнього рівня. Вона відображається в ідеях, концепціях, завданнях підходах. Стратегічне планування формулює широкі ідеї й мети, розвиває стратегії (визначає шляхи й кошти досягнення цілей). За допомогою стратегічного планування визначається перспектива розвитку підприємства в цілому, розробляється концептуальна основа для прийняття координальных рішень у частині майбутніх ринків, продукції, структури, прибутковості й профілю ризику підприємства.

Не можна не відзначити той факт, що роль стратегічного планування неоднозначна в різному середовищі. Якщо умови майже не міняються, то роль його незначна. Достатнім буде внесення незначних коректив для відновлення колишніх позицій у діяльності підприємства.

Зростаюча роль стратегічного планування проявляється в наступних ситуаціях:

- якщо середовище швидко міняється, особливо після тривалого періоду стабільності;

- якщо підприємства повинні змінити конкурентну позицію й фінансовий профіль, намагаючись диверсифицировать операції по традиційному бізнесі й впровадити операції по новому бізнесі;

- якщо підприємство реконструювалося й має намір змінити характер своїх ринків, операцій і керування.

З огляду на невизначеність зовнішнього середовища в ринкових умовах, розроблений підприємством стратегічний план має потребу в постійному коректуванні. Оскільки підприємство повинне постійно адаптуватися до зовнішніх умов, що змінюються, сам процес стратегічного планування в системі стратегічного контролінга стає безперервним. Реалізація принципу безперервності планування може здійснюватися через механізм саморегулювання діяльності підприємства. При цьому реалізується дуже важливий підхід до планування в аспекті розгляду підприємства як відкритої системи, тоді зовнішні збурювання стають сигналами для запуску внутрішнього механізму саморегулювання з метою зрівноважування впливу факторів зовнішнього й внутрішнього середовища (в економічній кібернетиці така функція називається гомеостатической).

Аналіз і регулювання процесу стратегічного планування

Для здійснення аналізу й регулювання процесу стратегічного планування можливе застосування моделі Р. Андертона, фахівця в області кібернетичного керування фірми «International Publishing Co. Ltd».

Дана модель дозволяє, з одного боку, погодити зміни зовнішнього середовища із внутрішніми факторами підприємства, а з іншого боку - здійснювати процес постійного коректування через регульовані параметри.

На рис. 6.3 представлений спрощений варіант моделі Р. Андертона, суть якої зводиться до введення регульованих параметрів у кругообіг «капіталовкладення - продукція - доходи». З моделі видно, як доходи народжують нові доходи і як на цей кругообіг впливає ринковий попит.

Буде справедливим відзначити, що рівень доходів залежить від ступеня відповідності властивостей товару (включаючи ціну) попиту на ринку в тім виді, як він визначається економічним кліматом і технічними новинками, що задовольняють потреби споживача. Капіталовкладення йдуть на розробку нових видів продукції, поліпшення виробів, що випускають, і збільшення ефективності виробництва.

У моделі при регулюванні її параметрів необхідно виділити два критерії: доходи й відповідність продукції вимогам ринку. При цьому, регульованими параметрами будуть:

- здатність створювати нові види продукції (див. рис. 6.3, блок А);

- здатність поліпшувати продукцію (див. рис. 6.3, блок Б);

- здатність підвищувати ефективність виробництва (див. рис. 6.3, блок В);

- можливість одержання кредиту (див. рис. 6.3, блок Г);

- чутливість (інерція) ринку (див. рис. 6.3, блок Д).

(А, Б, В, Г, Д - регульовані параметри)

Рис. 6.3. Модель Р. Андертона

Дата добавления: 2015-07-20