Етика як загальнофілософська теорія моралі та етичні норми діяльності в науці.

Наука і мораль – дві різні форми свідомості. М. Якимось чином пов язана з наукою. Розвиток освіти сприяє збільшення моралі у людини. Сократ “людина, яка знає, що таке добро не буде чинити зла”. Це нажаль є не так. Освіта – “світло знань” (доба просвітництва). Люди, які займаються наукою є люди моральними. Взаємозв язок науки з етикою (теорія моралі). Аристотель 4ст. до н.є. перший вжив “етику” звернув увагу на те, що має значення для оцінки людини, розуму, як чесноти але мають значення і характер. Етика пройшла великий шлях, центральним в ній є боротьба добра і зла. До основних понять етики належить:

- обов язок; справедливість; чесність; совість; дружба; любов; кохання.

Сковорода вносить морально-етичну спрямованість. Етика розвивається давно, вона є класичною, традиційною наукою. Новітній час вніс широкий розмах в науку етику. Розвилися різні етичні знання в різних галузях.

етика медицини (лікар і пацієнт);

педагогічна етика;

юридична етика (визначено законом), (слідчий і того хто дає покази).

Наука ставала масовою професією.

Порядність, поняття багатогранне:

- ставлення до людей; - до праці; - чоловіка до жінки; - дорослого до дитини;

- людської гідності;

- природи;

- свого слова.

Інтелігентність – (лат. Інтелект-розум) пов язано з розвитком розуму розумової праці. Це ознака високого рівня духовного життя, це сплав інтелектуальних і моральних якостей людини. Джентльмен – людина з високими інтелектуальними (моральними) якостями.

Сенс праці вченого: це пошук істини і забезпечення того, щоб вона служила людству. Мотиви, які визначають людську діяльність:

самореалізація;

утвердження;

досягнення статусу в суспільстві.

Людська природа містить риси, властивості людини, які заважають в досягненні істини:

Поверховість (невміння зосередитись на об єкті дослідження). Помилки носять неумишлений характер. Вчений не може працювати (він працює постійно, голова працює постійно).

Недосконалість інструменту пізнавальної функції. Істина пов язує в собі моменти (помилковості) відносності та абсолютності. Помилки: а.- неточності різного роду в спостереженні в моделюванні, висловлюванні.

в.- шліфування думки – зробити її зрозумілою, абсолютно чіткою, щоб вона була зрозумілою для інших.

Обмеженість наукового потенціалу вченого. Надмірна спеціалізація (надмірна вузькість). Людина яка знає тільки механіку, вона має випадок помилятись.

Світоглядна зашореність. Те що заходить за межі людини не може зрозуміти (значить вчений не побачить цього)

Суб єктивна засліпленість, яка впливає з фанатичної віри в свої погляди, який не вірить в свої помилки.

Дата добавления: 2015-07-17