Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Специфіка національної ідентичності

Читайте также:
  1. Аналіз праці “Історія Русів”. Зародження національної ідеї.
  2. Зміст національної ідеї в Дмитра Донцова
  3. Об’єктивне розуміння національної ідеї
  4. ПОХОДЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ
  5. Про деякі публікації на тему національної ідеї в 90-х роках
  6. Сектори національної економіки: домашніх господарств, підприємницький, державний, зовнішній.
  7. Специфіка внутрішніх комунікацій банків

Націоналізм визначають як особливу концепцію. Очевидно, щоб зрозуміти національну ідентичність, потрібно пояснити, як з’явилась ця концепція – підставова ідея нації та її різноманітні тлумачення. Зрозумі­ло, національну ідентичність не слід плутати з іншими типами ідентич­ності, які не охоплює ця концепція; її не можна також описати в загаль­них термінах – термінах, з допомогою яких можна пояснити будь-який тип ідентичності. На цьому слід наголосити, оскільки національну іден­тичність часто прирівнюють до колективної ідентичності як такої.

Націоналізм не пов’язаний з належністю до всіх людських спільнот, а тільки до спільнот, які визначають як «нації». Національна ідентичність відрізняється від суто релігійної чи класової ідентичності. Вона також не є синонімом винятково – або хоча б переважно – мовної чи територіаль­ної ідентичності, так само як і політичної ідентичності певного типу (як, наприклад, ідентичності, що ґрунтується на підданстві щодо певної ди­настії); не є вона синонімом навіть ^нгкйльноПдентичності – тобто іден­тичності у сенсі «французькості», «англійськості» чи «німецькості», кожну з яких тільки поєднують з національною ідентичністю. Ці інші види іден­тичності згадуються у цій книзі, але лише тоді, коли вони якось вплива­ють на формування національної ідентичності – а, отже, є суттєвими для її розуміння, але так буває не завжди. Часто унікальна ідентичність (ха­рактер якої, залежно від джерел унікальності, може бути релігійним, мовним, територіальним чи політичним) існує ще до того, як формуєть­ся національна ідентичність, при цьому аж ніяк не гарантуючи і не на-


ЛіЯ ҐРШФЕЛД

ближаючи її; так було у Франції і, певною мірою, в Німеччині. В інших випадках поняття унікальності може бути артикульоване одночасно з появою національної ідентичності, як це сталося в Англії, а ще більш виразно – в Росії. Можливо також, у незвичайних випадках, що форму­вання національної ідентичності передує появі унікальної ідентичності; формування ідентичності в Америці відбувалося саме так. Національна ідентичність не є загального; вона є специфічною ідентичністю. Виник­нення ідентичності як такої може бути психологічною необхідністю, за-коріненою в людській природі. Виникнення національної ідентичності не є необхідно зумовленим. Важливо пам’ятати про цю відмінність.

В етнічних націоналізмах «національність» стала синонімом «ет­нічності», і національну ідентичність часто розуміють як осмислення чи усвідомлення наявності «одвічних» або вроджених групових характери­стик, складників «етнічності» – таких як мова, звичаї, територіальна єдність і фізичний тип. Така об’єктивна «етнічність» сама по собі, однак, ще не репрезентує ідентичність, навіть «етнічну» ідентичність. Володін­ня якимось різновидом «етнічного» надбання (endowment) є майже все-загальним; однак, ідентичність особи, народженої в Англії- ідентичність бути народженим англійськими батьками та бути англомовним – може бути ідентичністю християнина; ідентичність особи, що народилася і проживає у Франції, говорить французькою – ідентичність безперечно французька за звичками і смаками, є ідентичністю дворянина; в обох випадках «етнічність», як таку, що зовсім не впливає на мотиви та дії, вважають, якщо взагалі її помічають, чимось цілком випадковим. Сут­тєвою характеристикою будь-якої ідентичності є те, що вона з необхід­ністю залежить від того, як дана дійова особа дивиться на себе саму. Отож вона або існує, або ж не існує; вона не може бути приспаною, а потім враз пробудженою як напад якоїсь хвороби. її не можна припускати, спираючись на об’єктивні характеристики, хоч би як вони були тісно пов’язані з нею в якихось випадках. Ідентичність – це сприймання (perception). Якщо певний різновид ідентичності нічого не означає для даного населення, то це населення просто не володіє даним типом іден­тичності.

«Етнічність» спільноти (її буття «етнічною спільнотою») передба­чає однорідність і давність її витоків, внаслідок чого вона може розгля­датись як природний колектив, а її характеристики як спадкові (inherent) для цього населення. Такі спадкові характеристики весь час формують підґрунтя для усвідомлення своєї окремішності або для того, що тут позначається як унікальна ідентичність. Все ж етнічність не є джерелом унікальної ідентичності. Не є тому, що з доступних «етнічних» характе-


ТИПИ НАЦІОНАЛІЗМУ

ристик вибираються лише деякі, не одні і ті ж у кожному випадку, а вибір, на додаток до доступності чи навіть характерності вибраних ознак, за­лежить від дії багатьох інших чинників. Більше того, не існує чіткої межі між вибиранням і штучним конструюванням. Мову частини населення може бути нав’язано всьому населенню та проголошено її рідною для нього (або, якщо жодна з наявних групових мов не годиться, таку мову можна створити). Землю «предків» можна набути внаслідок завоюван­ня, «спільну» історію сфабрикувати, традиції вигадати і спроектувати в минуле. До цього можна додати, що унікальна ідентичність спільноти є не обов’язково етнічною, бо ж спільнота може і не вважати будь-яку з (уявно) спадкових ознак населення джерелом своєї унікальності, а буде зосереджувати свою увагу – як, наприклад, у випадку Франції – на осо­бистих якостях короля або на високій, академічній культурі. Деякі наро­ди взагалі не мають «етнічних» характеристик, хоча це й незвично. На­род США, ідентичність якого, безумовно, є національною – і якому, без сумніву, належить добре розвинуте почуття унікальності, – є прикладом саме такого випадку: він не має «етнічних» характеристик, адже насе­лення США не є «етнічною спільнотою».

Національна ідентичність часто використовувала етнічні характе­ристики (це є очевидним у випадку з етнічними націоналізмами). Все ж слід наголосити, що «етнічність» сама по собі в жодному разі не приво­дить до виникнення національності. «Етнічні» характеристики утворю­ють певний тип необробленого матеріалу, який можна організувати й упорядкувати у різний спосіб – отож вони можуть стати складниками цілого набору ідентичностей. Національна ідентичність, на противагу цьому, дає принцип організації, який застосовують до різних змістовних чинників (materials), яким він потім приписує значення, перетворюючи їх на елементи специфічної ідентичності.


Дата добавления: 2015-07-17; просмотров: 141 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Політика культурного націоналізму | Культурний націоналізм як рух модернізації | Історичний рівень досвіду | Націоналізм рісорджіменто | Реформаторський націоналізм | Інтегральний націоналізм | Примітки | ВИЗНАЧЕННЯ НАЦІОНАЛІЗМУ | Зигзагоподібна модель семантичної зміни | Поява партикулярних націоналізмів |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Типи націоналізму| СХЕМА ДОВЕДЕННЯ

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.009 сек.)