Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Сектори національної економіки: домашніх господарств, підприємницький, державний, зовнішній.

Читайте также:
  1. Аналіз праці “Історія Русів”. Зародження національної ідеї.
  2. Зміст національної ідеї в Дмитра Донцова
  3. Об’єктивне розуміння національної ідеї
  4. ПОХОДЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ
  5. Про деякі публікації на тему національної ідеї в 90-х роках
  6. СПЕЦИФІКА НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ

Оскільки національна економіка є системою зв'язків, то її можна розглядати залежно від об'єктів та змісту їх відносин.

На макрорівні національна економіка зображується у вигляді взаємодії чотирьох суб'єктів, які формують окремі сектори націо­нальної економіки:

^ домашні господарства (домогосподарський сектор)

^ фірми (підприємницький сектор) ^ держава (державний сектор)

^ закордон (іноземний сектор).

Кожний з економічних суб'єктів здійснює різні види діяль­ності, проте в макроекономіці розглядаються лише такі аспекти їх діяльності, які мають відображення в динаміці макроеконо- мічних показників.

Сектор домашніх господарств включає всі приватні господар­ські осередки в країні, які постачають економіці ресурси й вико­ристовують отримані за них гроші для придбання благ і задово­лення власних потреб. Домашні господарства виявляють три види економічної активності:

^ пропонують засоби виробництва, що перебувають у їхній при­ватній власності;

^ споживають частину одержуваного доходу, купуючи спожив­чі блага;

^ зберігають решту доходу, купуючи цінні папери й нерухомість.

Підприємницький сектор являє собою сукупність усіх фірм, зареєстрованих усередині країни та створених для виробництва й реалізації благ.

Економічна активність цього сектору зводиться:

^ до попиту на засоби виробництва;

^ пропозиції благ;

^ інвестування.

Державний сектор — це всі державні інститути й заклади, що виробляють суспільні блага та надають їх споживачеві безко­штовно, тобто без безпосередньої оплати кожної споживаної оди­ниці блага. До найважливіших благ належать: безпека, досягнення фундаментальної науки, послуги державної соціальної та виробни­чої інфраструктур.

Економічна активність виявляється:

^ у закупівлі благ;

^ стягненні податків;

^ пропозиції грошей.

Сектор закордону складається з економічних суб'єктів, що мають постійне місце перебування за межами даної країни, а та­кож іноземних державних інститутів.

Вплив закордону на вітчизняну економіку здійснюється че­рез взаємний обмін товарами, послугами, капіталом і національ­ними валютами.

Приватний (домогосподарства, фірми) та державний сектори утворюють так звану закриту економіку. Взаємодія приватного та державного секторів з іноземним сектором робить економіку відкритою.

У результаті взаємодії макроекономічних суб'єктів між ними встановлюються взаємозв'язки, які й визначають закономірності розвитку всієї національної економіки.

 


Дата добавления: 2015-07-17; просмотров: 1143 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Загальні вимоги | Нумерація | Ілюстрації | Формули | Статистична обробка результатів експерименту | Загальні правила цитування та посилання на використані джерела | Оформлення списку використаних джерел | Додатки | Економічні коливання та види циклів | Загальні та спеціальні функції журналістики |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Завдання.| Валовий внутрішній продукт (ВВП) – показник результатів національного виробництва. Способи розрахунку ВВП. Валовий національний доход (ВНД).

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)