Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Економічні коливання та види циклів

Читайте также:
  1. До яких небажаних явищ приводить відхилення напруги від номінальних значень, коливання напруги і частоти, спотворення симетрії і синусоїдальності напруг?
  2. Еколого-економічні, демографічні, соціологічні та філософські чинники аргументації моделі сталого розвитку суспільства.
  3. Економічні наслідки протекціоністської політики
  4. Економічні права та свободи людини і громадянина в Україні
  5. Економічні ресурси. Крива виробничих можливостей
  6. Економічні функції держави.

У ринковій економіці обсяг валового внутрішнього про­дукту, реальні доходи та зайнятість то збільшуються, то зменшу­ються. Такі періодичні зміни в обсязі виробництва, зайнятості та доходах називають економічними коливаннями.

Економічні коливання — це повторення піднесень і спадів рівнів економічної активності, які відрізняються одне від одного тривалістю та інтенсивністю.

Для пояснення економічних коливань уживають поняття «ді­ловий», або «економічний, цикл».

Економічний (діловий) цикл — це коливання рівня ділової активності в певний проміжок часу. Економічні цикли розрізняють за тривалістю.:

Короткотермінові (3—4 роки) — і кризи кредитно-грошової системи. Періодично виникають в економіці розвинених країн у зв'язку і зі скасуванням усіма країнами вмісту золота в їх валюті.

Середньотермінові ( 7-11 років) кризи промислового виробництва товарів. Теорія запр. К. Марксом.

Великі (40-60) пов’язані з необхідностю технологічного відновлення способу виробництва, що періодично виникає. Автором теорії цих процесів є М. Кондратьєв.

Незважаючи на розбіжності циклів у різних країнах та їх різну тривалість, виділяють певні загальні риси ділового циклу. Економічний цикл має такі фази: рецесія (спад), депресія (дно), по­жвавлення, піднесення (пік, бум). Перехід від однієї фази до іншої здійснюється автоматично — на основі ринкових саморегуляторів.

Рецесія (спад) — це фаза ділового циклу, у якій національ­ний обсяг виробництва скорочується, зменшуються обсяги купівлі населенням, насамперед, товарів тривалого користування, і зрос­тають запаси цих товарів на складах у торговельній мережі. На скорочення закупівель і збільшення запасів на складах бізнес реа­гує зниженням виробництва. Тому реальний валовий внутрішній продукт починає зменшуватися. Зменшуються інвестиції в будів­ництво, машини й устаткування. Водночас скорочується попит на робочу силу. Спочатку скорочується середня тривалість робочого тижня, частина робітників іде у вимушені відпустки, а далі — звільняється з роботи, що призводить до безробіття. У період ре­цесії заробітна плата також може знижуватися, різко зменшуються прибутки фірм. Отже, найбільш складною фазою є рецесія, яка ви­кликає скорочення виробництва, банкрутство, безробіття, знижен­ня життєвого рівня, політичну напруженість, згортання соціальних програм, створює загрозу для демократії.

Депресія (дно) — це найнижчий період спаду, який може бути глибоким і тривалим. Падіння веде економіку до кризи або стагна­ції. Де період недовикористання економічних ресурсів і високого безробіття. Виникає максимальне падіння виробництва й торгівлі, різко зменшуються доходи та платоспроможний попит. Найзначні- тою циклічною кризою XX ст. була криза 1929—1933 рр., яка охо­пила майже всі розвинені країни та дістала назву Великої депресії.

В умовах депресії виробництво на багатьох підприємствах зупиняється, тому пропозиція перестає перевищувати попит. Це призводить до припинення зростання цін та зниження темпів ін­фляції при значному рівні безробіття. На цій фазі створюються умови виходу з кризи: здешевлення засобів виробництва та кре­дитів сприяють новому накопиченню капіталу.

Пожвавлення є дзеркальним відображенням спаду. Кожна з рис пожвавлення виявляється в протилежній формі: відбуваєть­ся зростання ВВП та прибутків, зменшується кількість безробітних тощо. Підприємці купують або більш продуктивне обладнання (про­довжують виробництво старого товару з меншими витратами), або починають здійснювати переозброєння виробництва (відбувається перехід на виробництво нової продукції). У цих випадках збіль­шується попит на інвестиційні товари, що стимулює виробництво і починається пожвавлення. Пожвавлення триває доти, доки в еко­номіці не буде досягнуто рівня, із якого почався спад.

Подальший розвиток має назву піднесення.

Піднесення (бум) — це найвища фаза циклу. Доходи в сус­пільстві зростають, попит випереджає пропозицію, що викликає зростання цін. В економіці спостерігається повна зайнятість, а ви­робництво працює на повну потужність. Але саме тут закладаються підвалини подальшої кризи перевиробництва.


Дата добавления: 2015-07-17; просмотров: 1355 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Загальні вимоги | Нумерація | Ілюстрації | Формули | Статистична обробка результатів експерименту | Загальні правила цитування та посилання на використані джерела | Оформлення списку використаних джерел | Додатки | Завдання. | Сектори національної економіки: домашніх господарств, підприємницький, державний, зовнішній. |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Валовий внутрішній продукт (ВВП) – показник результатів національного виробництва. Способи розрахунку ВВП. Валовий національний доход (ВНД).| Загальні та спеціальні функції журналістики

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.013 сек.)