ЗАСТЕРЕЖЕННЯ! Усім, хто працює методом дієвого аналізу.

Під час роботи цим методом виконавця (актора) очікує ціла низка небезпек, тому потрібно їх перерахувати.

1. Не треба забувати, що аналіз дією – лише початковий період в роботі над роллю. Це тільки наближення виконавця (актора) до ролі – це треба пам'ятати.

2. Не можна плутати дієвий аналіз зі «швидкоплинною» розводкою постановки-вистави. 3. Треба побоюватися, щоб імпровізації не привчали виконавця (актора) вигадувати під час показу постановки-вистави аматорські діалоги і «відсебеньки». Імпровізація – це творення поведінки, а не поганого літературного тексту. Інакше це присипляє дію. Слів треба якомога менше. І все ж краще авторський текст, ніж власний, і поганий.

4. Етюд потрібен як етап у процесі пізнання, в процесі аналізу ролі і п'єси. Якщо виконавець (актор) розібрався в тому, що відбувається, не треба штучно тримати його на пройденому етапі, не треба затримуватися.

5. Іноді виконавець (актор), під час репетиції повторюючи етюд, починає фіксувати його. З цим необхідно боротися. Як тільки етюд стає повторенням, а не пошуком нового. Як тільки він не уточнюється по лінії психофізичної поведінки, етюд слід негайно припинити. Це означає, що невірно зроблено аналіз і треба переходити до наступного етюду.
6. Не маючий досвіду репетицій за цим методом виконавець (актор) зазвичай дуже бентежиться, і вся його енергія в етюді спочатку йде на боротьбу з м’язовим та психологічним зажимом. А деякі «горе професіонали» просто відмовляються працювати – це теж від ніяковості. Деяким виконавцям (акторам) цей метод здається зайвим – дитячою грою, грою режисера у експериментаторство, тому репетиція нагадує їм етюди з першого курсу театрального училища. Режисер повинен зацікавити виконавця (актора), вивільнити його, перетворити репетицію у веселу гру, переконати виконавця (актора) практикою в доцільності цього методу.

7. Метод дуже і дуже простий. Він дуже близький до органічної природи. Не слід його ускладнювати, філософствувати навколо нього і мудрувати. Чим простіше його розуміють, тим цікавіше результат.

Головна мета методу – звільнити виконавця (актора) і його природу від насильства, щоб він міг з самого початку включитися в загальний творчий процес.

Метод фізичних дій і відчуттів вчить, як за словами автора розгадати всі умови повсякденного життя, помістити в ці умови людину і привести її до такої правдоподібності, яка виправдає вимовлені слова.

Метод дієвого аналізу – не є таємницею китайського фарфору, але працювати ним можуть не всі. Так само, як лампа Аладіна горіла тільки в його руках, так і метод спрацює тільки в тому випадку, якщо підходити до нього творчо і, найголовніше, віруючи в нього. Творчий момент в методі вирішує все.

Дата добавления: 2015-07-15