Дієва розповідь – це перехідний місток до аналізу дією.

1. Дієва розповідь про подію.

2. Дія за розповіддю.

Під час дієвої розповіді не треба нічого переживати. Це, швидше, розповідь в русі. Виконавець (актор) тут змальовує всі вчинки, які зробив би він, якби опинився в обставинах, подібних сценічним. Він як би намічає поведінку свого героя, але поки що не втілює його. Це, швидше, моделювання події. Ніхто нічого не грає, не переживає, усі тільки аналізують, намагаються представити себе в дії, як це було б. Займаються тим, що вибудовують можливу логіку дійових осіб події. Під час дієвого моделювання можна сперечатися, виправляти помилки, визначати бажання, ймовірні обставини і темпо-ритм події. Фактично виконавці з режисером складають і розшифровують життя героя за фактами та словами.

Не треба боятися відкинути, перекреслити вже знайдене, якщо відчуваєш, що можна знайти кращий варіант поведінки. Не треба жаліти себе, треба робити все можливе, щоб в кожному шматочку п'єси створилася боротьба, тобто подія. Розповідь у дії відразу визначає конкретність і якість здійснюваних виконавцем (актором) вчинків. Коли у виконавця (актора) все ще в тумані, все приблизно, то і розповідь його непевна, літературна, описова. І, навпаки, коли виконавцеві (акторові) все зрозуміло, його розповідь скупа, точна, дуже конкретна, схожа на конспект вчинків, яким легше керувати і перевіряти його. Під час процесу «розповідання» осмислюється весь матеріал, основної лінії щодо центральної події і наскрізної дії. Вірно розповісти лінію поведінки свого героя по подієвому ряду – означає, вже наполовину зіграти роль. «Розповідати» лінію ролі і всієї постановки потрібно аж до самої прем'єри.

«Картину треба спочатку створити в голові» (Теодор Руссо).

Розповісти лінію ролі (а режисеру – всього спектаклю) доволі важко. Тому треба займатися цим якнайчастіше. У момент такої розповіді виконавець (актор) вже творить.

Розповісти лінію ролі – означає, створити її. Це творчий момент. Хоча зазвичай виконавці (актори) уникають цього методу. Вивчаючи, що відбувається в п'єсі щодо лінії великих подій, виконавець (актор), поки що, дивився на те, що відбувається зі сторони. Тепер же йому доведеться зробити найскладніше – уявити себе на місці дійової особи. Потрібно обов'язково врахувати, що після «розвідки розумом» інформація про дії та вчинки дійових осіб у виконавця (актора) найзагальніші, і не можна сподіватися, що виконавець (актор) вже уявляє сюжетну лінію ролі і п'єси чітко. Тому найголовніше на початку роботи «розвідка дією» - звільнити виконавця (актора) від непосильних завдань, які неминуче штовхають його до награвання.

1. РАЗВІДКА РОЗУМОМ: від СЛОВА через ПСИХОЛОГІЮ (розвідка розумом) до ПОВЕДІНКИ (розповідь дією).

2. РАЗВІДКА ДІЄЮ: від ПОВЕДІНКИ (ЕТЮДИ) через народження справжньої ДІЇ до СЛОВА.

Дата добавления: 2015-07-15