Захист прав на торговельну марку

Неправомірне використання торговельної марки зумовлюють адміністративно-правову, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до ст.20 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” порушенням прав власника вважається будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені законом, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди та готування до вчинення таких дій, вважається порушення прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. Зокрема, порушенням прав на торговельну марку визнається несанкціоноване використання торговельної марки на упаковці товарів, етикетках, вивісках, нашивках, бирках тощо, застосування її під час пропонування та надання послуг; застосування її у діловодстві чи рекламі та в мережі Інтернет; використання при демонстрації експонатів на виставках і ярмарках тощо.

Захист прав на торговельну марку здійснюється як в неюрисдикційній так і в юрисдикційній формі.

Найчастіше власники прав на торговельну марку використовують такий спосіб захисту порушених своїх прав, як вимога про припинення подальшого використання позначення. В ст.20 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” зазначається, що на вимогу власника свідоцтва порушення повинно бути припинено, а порушник зобов’язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки. Власник свідоцтва може також вимагати усунення з товару (його упаковки) незаконно використаного знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати. Вимагати поновлення порушених прав власника свідоцтва може за його згодою також особа, яка придбала ліцензію.

Адміністративно-правовий захист порушених прав, що оскаржуються полягає, по-перше, у зверненні із заявою про порушення прав на торговельну марку, а відповідно і порушення правил добросовісної конкуренції, до Антимонопольного комітету України чи його територіальних органів; по-друге, власник торговельної марки, права якого порушені, має право подати скаргу до керівництва організації-порушника.

Цивільно-правовий захист порушення прав на торговельну марку реалізується в межах судового (позовного порядку). Відповідно до ст.20 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у зв’язку із застосуванням цього Закону. Суди відповідно до їх компетенції розв’язують, зокрема, спори про:

– встановлення власника свідоцтва;

– укладання та виконання ліцензійних договорів;

– порушення прав власника свідоцтва.

Як свідчить юридична практика, переважна частина спорів щодо об'єктів торговельної марки підлягає розгляду у господарських судах, оскільки сторонами в них є суб'єкти господарської діяльності. Якщо ж одна сторона – фізична особа, то спір підлягає розгляду в суді загальної юрисдикції. Можна виділити такі основні категорії спорів стосовно торговельних марок:

– спори про порушення прав;

– спори про визнання охоронного документа недійсним;

– спори про дострокове припинення дії свідоцтва на торговельну марку.

Також існують й інші категорії спорів, що не так часто зустрічаються в практиці. До них можна віднести спори щодо договорів про розпоряджання правами на торговельну марку (наприклад, про визнання недійсним ліцензійного договору або договору про передання прав), спори про визнання недійсним рішення Апеляційної палати тощо.

Найчастіше у судовому порядку розглядають спори щодо порушення прав на торговельну марку. Спір про припинення порушення прав на торговельну марку ґрунтується на тому, що будь-яка особа використовує торговельну марку без дозволу власника прав на неї. Питання про те, що вважається використанням торговельної марки, у цілому врегульовано законом „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”. Тому, якщо будь-яка особа використовує торговельну марку, права на яку належать іншій особі, необхідно переконатися, що таке використання дійсно неправомірне.

Варто звернути увагу на те, що деякі дії не вважається порушенням прав. До них відносяться:

– здійснення будь-якого права, що виникло до дати подачі заявки або, якщо був заявлений пріоритет, до дати пріоритету заявки;

– використання знака для товару, введеного під цим знаком у цивільний оборот власником свідоцтва або за його згодою, за умови, що власник свідоцтва не має вагомих підстав забороняти таке використання у зв'язку з подальшим продажем товару, зокрема у випадку зміни або погіршення стану товару після введення його в цивільний оборот;

– використання кваліфікованого зазначення походження товару, що охороняється відповідно до Закону України „Про охорону прав на зазначення походження товарів”;

– некомерційне використання знака;

– усі форми подання новин і коментарів до них;

– добросовісне використання власних імен або адрес.

Як зазначають фахівці, у випадку подання позову про порушення прав існує ймовірність подання зустрічного позову про визнання свідоцтва на торговельну марку недійсним або про дострокове припинення його дії. Тому перед поданням позову про порушення прав доцільно вивчити питання про те, чи існують підстави для визнання охоронного документа недійсним, і чи можна підтвердити його добросовісне використання.

У позовній заяві щодо порушення прав на торговельну марку можуть міститися такі вимоги:

– припинити порушення;

– заборонити порушення;

– вилучити з обороту товари, що порушують права на торговельну марку, устаткування і матеріали, що використовувалися в основному для виготовлення таких товарів;

– призупинити пропуск таких товарів через митний кордон України;

– відшкодувати завдані збитки або застосувати одноразову грошову компенсацію, відшкодувати моральну шкоду;

– опублікувати відомості про порушення і суть судового рішення у засобах масової інформації;

– усунути з товару (упаковки) незаконно використаного знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати, або знищити виготовлені зображення знака чи позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати.

Такі вимоги відображають можливі способи захисту прав власності на торговельну марку [17].

За незаконне використання чужої торговельної марки передбачена також кримінальна відповідальність за ст.229 Кримінального кодексу України. Для кваліфікації порушення права на торговельну марку як злочин необхідна така його ознака, як отримання порушником доходу у великих розмірах. Доходом у великих розмірах вважається такий, який у триста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

За незаконне використання торговельної марки ст.229 Кримінального кодексу Україні передбачає покарання у вигляді штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або громадських робіт на строк від ста до двохсот годин, або виправних робіт на строк до двох років.

Дата добавления: 2015-07-15