Право інтелектуальної власності на наукові відкриття

У національному законодавстві України відкриття як об’єкт права інтелектуальної власності вперше було згадане в статті 41 Закону України „Про власність”, прийнятому 7 лютого 1991р., але в цьому Законі поняття відкриття не наведено. Визначення поняття „наукове відкриття” міститься в статті 457 ЦК України, де вказано, що „ науковим відкриттям є встановлення невідомих раніше, але об’єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання.”

На відміну від інших видів інтелектуальної власності, що належать до цієї групи (таких як винаходи, корисні моделі та промислові зразки, нові сорти рослин та нові породи тварин), відкриттям є те, що вже існувало й існує в матеріальному світі, але про його існування до цього ще ніхто не знав. Тобто, автор відкриття побачив і відкрив те, що до цього часу ще не було відомо світу, тоді як раніше названі об’єкти інтелектуальної власності створюються розумовою працею автора за допомогою його інтелекту. Безперечно, відкриття є також наслідком розумової праці потужного інтелекту, аналізу накопичиного досвіду, що дає можливість побачити в навколишньому світі те, що до нього ще ніхто не зумів побачити. Відкриттям є те, що вносить докорінні зміни в рівень наукового пізнання і свідомості людини.

Наведене у ЦК України визначення пов’язує наукове відкриття з пізнанням матеріального світу, вказуючи при цьому на можливі об’єкти наукового відкриття – явища, властивості та закономірності матеріального світу. Змістом наукового відкриття є встановлення, пізнання або виявлення названих об’єктів.

Одночасно у визначенні вказуються критерії придатності для набуття права інтелектуальної власності на явища, властивості і закономірності матеріального світу, які можуть бути визнані науковими відкриттями:

– по-перше, науковим відкриттям визнається встановлення певного роду наукових фактів, тобто вирішення завдань наукового пізнання. Наукові відкриття розширюють і поглиблюють пізнання матеріального світу, призводять до нового знання про об’єктивну дійсність;

– по-друге, наукове відкриття, як вирішення завдання пізнання, полягає у виявленні суттєвих, необхідних, таких, що повторюються, зв’язків у матеріальному світі, а не у встановленні якихось раніше невідомих матеріальних об’єктів, якими є географічні, археологічні, палеонтологічні відкриття, а також відкриття корисних копалин. Відкриття у сфері суспільних наук також не відповідають цьому визначенню, оскільки їхня істинність не піддається об’єктивній перевірці і може бути встановлена лише суспільною практикою.

Варто підкреслити, що критерії придатності відкриття для набуття права інтелектуальної власності на нього, яким є вирішення завдання пізнання, дає змогу відрізняти наукові відкриття від інших об’єктів права інтелектуальної власності і, передусім, від винаходів. На відміну від винаходу, який являє собою конкретний засіб вирішення практичного завдання (технологічне або технічне його вирішення), наукове відкриття як результат пізнання має цінність само по собі, незалежно від можливостей його безпосереднього використання.

Як зазначалося, науковим відкритям може бути визнано не будь-який науковий результат, а тільки той, що встановлює невідомі раніше закономірності, властивості та явища матеріального світу. Кожен із названих об’єктів відкриттів може бути визнаним відкриттям окремо.

Закономірність матеріального світу як об'єкт наукового відкриття – це невідомий раніше, об'єктивно існуючий стійкий зв'язок між явищами та властивостями матеріального світу, що суттєво змінює рівень пізнання. Відкрити закономірність – означає виявити цей зв'язок, встановити його і виразити його математичною, функціональною або іншою залежністю.

Цей зв'язок характеризується такими особливостями:

– по-перше, це суттєвий, внутрішньо притаманний явищам або властивостям зв'язок та їхня взаємна зумовленість, яка не повинна мати випадкового характеру. Тому для визнання зв'язку закономірним має бути не просто виявлення сталого зв'язку яких-небудь явищ або властивостей, а й встановлення причинно-наслідкового характеру такого зв'язку;

– по-друге, цей зв'язок повинен мати стійкий характер. Він характеризує такі відносини, за якими зміна одних явищ, або властивостей викликає цілком певну зміну інших;

– по-третє, зв'язок повинен мати універсальний характер і задовольняти вимозі узагальнення і можливості поширення його на інші однорідні об'єкти.

Властивість матеріального світу як об'єкт наукового відкриття – це об'єктивно існуюча якісна сторона об'єкта матеріального світу, яка була невідомою раніше. Властивість виявляється у відносинах даного об'єкта з іншими об'єктами та явищами. Кожному об'єкту притаманна ціла низка властивостей, серед яких є як суттєві, так і несуттєві. Саме сукупність суттєвих властивостей об'єкта становить його якісну сторону, що надає можливість характеризувати весь клас однорідних об'єктів. Властивість, яку виявляє об'єкт, залежить від інших об'єктів, з якими він взаємодіє. Тому встановлення існування раніше невідомої властивості – є лише необхідним, але ще не достатнім елементом змісту наукового відкриття. Має бути доведено, чим викликана така властивість, до чого вона призводить і за яких умов виявляється. Потрібно науково обгрунтувати встановлену сутність цієї властивості та її закономірний характер. Тобто для виявлення нової суттєвої властивості об'єкта необхідно встановити існуючу незалежно від волі і свідомості людини невідому раніше якісну визначеність цього об'єкта стосовно інших об'єктів, з якими він вступає у взаємодію.

Явище матеріального світу як об'єкт наукового відкриття – це невідома раніше об'єктивно існуюча форма прояву сутності об'єкта матеріального світу (природи). Під сутністю розуміють сукупність глибинних зв'язків і відносин, які визначають розвиток матеріального об'єкта. Явище і сутність органічно об'єднані. Проте ця єдність не означає, що вони збігаються, сутність схована за явищем і саме розкриття сутності дає можливість наукового пояснення самого явища. Сутність і явище існують об'єктивно, вони не залежать від волі людини, її свідомості та рівня її обізнаності. Будь-яка сутність має зовнішні прояви, будь-яке явище містить у собі якусь інформацію щодо сутності. Явище матеріального світу як об'єкт наукового відкриття найбільш повно розкривається при встановленні його причинності, обумовленості і наслідку. Не може бути визнано науковим відкриттям явище, яке є будь-яким встановленим науковим фактом. Вчений має довести причину цього явища, до чого воно призводить і за яких умов виявляється.

Треба зазначити, що існує важлива відмінність порядку встановлення пріоритету для відкриття у порівнянні з встановленням пріоритету для винаходу. Якщо сутність винаходу, як правило, не можна обнародувати до дати подачі заявки в патентне відомство, то сутність відкриття необхідно обнародувати, тобто довести до відома третіх осіб, якомога раніше. При цьому необхідно будь-яким способом зафіксувати факт обнародування сутності відкриття, склад авторів і дату обнародування. Найпростіше опублікувати сутність відкриття в офіційно зареєстрованому виданні, або зареєструвати авторське права на наукову статтю, в якій описано відкриття.

Важливою особливістю у відношенні відкриттів, як об’єктів інтелектуальної власності, є те, що по-перше, за автором наукового відкриття не можуть бути закріплені якісь виключні майнові права (авторові (співавторам) відкриття в СРСР передбачалася авторська винагорода до 5 тис. крб. за одне відкриття (варто згадати, що винагорода за використаний винахід у ті часи могла бути в межах до 20 тис. крб., а також ряд інших пільг майнового порядку). По-друге, ніхто не може установити монополію на використання відкриттів. Наукові відкриття з моменту їхнього оприлюднення стають суспільним надбанням і можуть бути вільно використані кожною зацікавленою особою. Тобто, право на саме відкриття не може бути чиєюсь власністю.

В той же час автори відкриттів, згідно із статтею 458 ЦК України, мають особисті немайнові права:

– по-перше, право авторства. Тобто людині, яка зробила наукове відкриття, гарантується право визнаватися його автором. Дане право має абсолютний і виключний характер;

– по-друге, право на ім’я, як право на спеціальну назву відкриття або на визначену форму вказівки у відкритті імені автора: під своїм ім’ям, під умовним ім’ям або псевдонімом, а також анонімно.

Відповідно до другої частини статті 458 ЦК України, право на наукове відкриття виникає на підставі державної реєстрації і цей юридичний факт засвідчується виданням охоронного документа – диплома на наукове відкриття. Диплом визнає результат наукової творчості відкриттям, визначає авторство особи, що зробила наукове відкриття, встановлює пріоритет наукового відкриття.

Що стосується охорони права на наукове відкриття, яке згідно із ст.458 ЦК України має бути встановлене законом, то, на думку фахівців, передбачається, що така охорона має зійснюватись згідно з загальними засадами захисту цивільних прав та інтересів, визначених у ЦК України.

Дата добавления: 2015-07-15