Права авторів об’єктів промислової власності

Відомо, що у суб’єктивному значенні право інтелектуальної власності – це особисті немайнові і майнові права, що належать авторам того чи іншого результату творчої діяльності. Зазначені суб’єктивні права за своїм змістом схожі, однак мають певні відмінності залежно від видів інтелектуальної діяльності.

Особисті немайнові права авторів промислової власності. Законодавчі акти, які регулюють правовідносини у сфері промислової власності чітко не виділяють і не виокремлюють особисті немайнові права власників патентів і свідоцтв в окрему групу, хоча в контексті законів та інших нормативно-правових актів вони зафіксовані. Зазвичай, автори навчальних посібників до особистих немайнових прав відносять право авторства, право на назву і право на подання заявки [11].

На нашу думку, таке обмеження звужує перелік особистих немайнових прав авторів промислової власності. Як свідчить аналіз патентного законодавства, до особистих немайнових прав суб’єктів промислової власності можна віднести:

– право на подання заявки;

– право на авторство;

– право першого заявника;

– право на внесення до заявки змін, доповнень і уточнень;

– право на пріоритет;

– право заявника на продовження пропущених строків;

– право на оскарження рішення щодо заявки

До особистих немайнових прав також можна віднести й інші права, зокрема право заявника на участь у розгляді заявки; право винахідника на те, щоб його не згадували як винахідника даного винаходу тощо.

Право на подання заявки. Патентне законодавство, передусім надає автору об’єкту промислової власності право подати заявку на патент або свідоцтво. При цьому заявку може подати лише особа, творчою працею якої створений відповідний винахід, корисна модель, промисловий зразок чи топографія інтегральної мікросхеми, за вийнятком випадків, передбачених у законах. Право на подання заявки є виключним правом тієї особи, яка створила об’єкт промислової власності. Від заявника, який називає себе автором, не потрібно представлення будь-яких доказів того, що саме він створив той чи інший винахід. Інші особи можуть подавати заявки на тотожній об’єкт промислової власності, лише одержавши на це дозвіл автора або ставши його правонаступником. Якщо заявниками виступають правонаступники автора, вони мають довести свою правомочність на подання заявки, подавши належно оформлену заяву про видачу патенту, підписану заявником і автором.

Патентним законодавством передбачені випадки, коли право на подання заявки належить не автору винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, а іншим особам. Зокрема, згідно ст. 9 Закону України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” і ст. 8 Закону України „Про охорону прав на промислові зразки” такою особою є роботодавець автора, якщо об’єкт промислової власності створений у зв’язку з виконанням службових обов’язків чи доручення роботодавця і якщо трудовим договором між роботодавцем і автором не передбачено інше. Роботодавець повинен протягом чотирьох місяців від дати одержання від винахідника повідомлення подати до Установи заявку на одержання патенту чи передати право на його одержання іншій особі або прийняти рішення про збереження службового винаходу (корисної моделі) як конфіденційної інформації. У цей же строк роботодавець повинен укласти з винахідником письмовий договір щодо розміру та умови виплати йому або його правонаступнику винагороди відповідно до економічної цінності винаходу (корисної моделі) яка може бути одержана роботодавцем. Якщо роботодавець не виконує ці вимоги, то право на одержання патенту на службовий винахід (корисну модель) переходить до винахідника або його правонаступника.

Винахідники які спільно створили винахід (корисну модель), мають однакові права на одержання патенту, якщо інакше не передбачено угодою між ними. Тому питання про те, подавати чи не подавати заявку, вирішується співавторами за взаємною згодою. Якщо згоди з цього питання немає, кожний із авторів може самостійно запатентувати лише ту частину спільної розробки, яка створена ним особисто. Коли ж фактично неможливо визначити внесок кожного із співавторів, то даний спір може бути переданий на розгляд суду. Це може зробити кожний з них.

Право на авторство. Одним із найважливіших особистих немайнових прав автора є право авторства. В загальному вигляді право авторства на об’єкти промислової власності є таким самим як і суб’єктів авторського права і суміжних прав, тобто це можливість кожного творця винаходу, корисної моделі, промислового зразка чи топографії ІМС бути визнаним єдиним їхнім автором.

Право авторства має абсолютний і виключний характер. Абсолютний характер виявляється в тому, що автор об’єкту промислової власності має право вимагати від усіх хто користується цим об’єктом, щоб його визнавали єдиним автором цього винаходу, корисної моделі, промислового зразка чи топографії ІМС. Виключність права авторства означає, що ніхто інший, крім самого автора не може бути власником права на ідентичний об’єкт промислової власності.

Як й інше особисте немайнове право право авторства є невідчужуваним, що зумовлено його особистим характером. Воно не може бути передано іншій особі. Закони України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” (ст.8), „Про охорону прав на промислові зразки” (ст.7 зазначають, що винахіднику, автору промислового зразка належить право авторства яке є невід’ємним особистим правом і охороняється безстроково. Переуступка автором прав на одерження патенту, патентних прав чи свідоцтва іншим особам означає лише передачу майнових прав на об’єкт промислової власності, але не права авторства. Це право належить автору довічно і припиняється тільки з його смертю. Після смерті автора охороняється право як суспільно значущий інтерес, який полягає у визнанні факту, хто є справжнім творцем об’єкту промислової власності.

Право авторства тісно пов’язане з правом на авторське ім’я, яке означає можливість автора вимагати, щоб його ім’я як автора, творця об’єкту промислової власності згадувалося у будь-яких публікаціях про створений ним об’єкт прав інтелектуальної власності. Ім’я справжнього автора обов’язково зазначається в заявці на видачу патента чи свідоцва, а також у самому патенті і свідоцтві. Хоча у згадуваних актах, які регулюють правовідносини у сфері промислової власності, немає спеціальної норми, яка б передбачала право автора на присвоєння свого імені створеному ним об’єкту промислової власності, однак немає й заборони це робити. Тобто творець, автор винаходу корисної моделі, промислового зразка чи топографії ІМС має можливість присвоїти об’єкту промислової власності своє ім’я.

Водночас, як зазначалося раніше, автор може відмовитися бути згаданим як такий в будь-якій публікації Держпатенту, зокрема у відомостях про заявку чи патенті.

Право першого заявника. У реаліях життя іноді трапляється так, що один і той же об’єкт промислової власності одночасно розроблено кількома особами незалежно один від одного. Законодавство України для врегулювання цієї ситуації передбачає спеціальну норму. Зокрема, в Законі України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” (ст.11) зазначається, що якщо винахід чи корисну модель створено двома чи більше винахідниками незалежно один від одного, то право одержання патенту на цей винахід належить заявнику, заявка якого має більш ранню дату подання до Установи, або, якщо заявлено пріоритет, більш ранню дату пріоритету, за умови, що вказана заявка не вважається відкликаною, не відкликана або за якою не прийнято рішення про відмову у видачі патенту.

Подібні норми містяться і в Законах України „Про охорону прав на промислові зразки” (ст.10) та „Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем” (ст.8).

Право на внесення до заявки змін. Це ще одне особисте немайнове право автора винаходу, корисної моделі, промислового зразка. Подібні норми містяться в усіх патентних законах. Зокрема, Закон України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” (ст. 16) передбачає, що заявник має право вносити до заявки виправлення помилок та зміни свого імені (найменування) і своєї адреси, адреси для листування, імені та адреси свого представника. Заявник також може вносити до заявки зміни, пов’язані зі зміною особи заявника, за умови згоди зазначених у заявці інших заявників.

Однак при цьому треба пам’ятати, що ці виправлення і зміни враховуються, коли вони одержані закладом експертизи не пізніше одержання ним документа про сплату державного мита за видачу патенту. При публікації відомостей про заявку на видачу патенту на винахід зазначені виправлення та зміни враховуються, якщо вони надійшли до закладу експертизи за шість місяців до дати публікації.

Право на пріоритет. Право на пріоритет передбачено Законом України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” (ст. 15) і Законом України „Про охорону прав на промислові зразки” (ст. 13). Згідно з Законами України заявник має право на пріоритет, при цьому мова йде про пріоритет, який встановлено Паризькою конвенцією про охорону промислової власності учасником якої є Україна.

Відповідно до зазначених Законів, заявник має право на пріоритет попередньої заявки на такий же винахід (корисну модель) протягом 12 місяців (на промисловий зразок – протягом шести місяців) від дати подання попередньої заявки до Установи чи до відповідного органу держави –учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності, якщо на попередню заявку не заявлено пріоритет.

Пріоритет промислового зразка, використаного в експонаті, показаному на офіційних або офіційно визнаних міжнародних виставках, проведених на території держави – учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності, може бути встановлено за датою відкриття виставки, якщо заявка надійшла до Установи протягом шести місяців від зазначеної дати.

Заявник, який бажає скористатися правом пріоритету, протягом трьох місяців від дати подання заявки до Установи подає заяву про пріоритет з посиланням на дату подання і номер попередньої заявки та її копію, якщо ця заявка була подана в іноземній державі - учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності (або документ, що підтверджує показ зазначеного промислового зразка на виставках, проведених на території держави - учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності). У межах цього строку зазначені матеріали можуть бути змінені. Якщо ці матеріали подано несвоєчасно, право на пріоритет заявки вважається втраченим, про що заявнику надсилається повідомлення.

Щодо заявки в цілому чи її частини може бути заявлено пріоритет кількох попередніх заявок. При цьому строки, початковою датою яких є дата пріоритету, обчислюються від найбільш ранньої дати пріоритету.

Пріоритет поширюється лише на ті ознаки винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, які зазначені в попередній заявці, пріоритет якої заявлено. Якщо деякі ознаки винаходу (корисної моделі) відсутні у формулі винаходу (корисної моделі), що викладена у попередній заявці, то для надання права пріоритету достатньо, щоб в описі попередньої заявки були точно вказані ці ознаки.

Право заявника на продовження пропущених строків. Відповідно до законодавчих актів, які регулюють правовідносини у сфері промислової власності, заявникові надано право просити Держдепартамент інтелектуальної власності продовжити будь-які строки розгляду заявки, якщо вони були пропущені з тих чи інших причин заявником. Причому зміни строків можуть відбуватися на різних етапах розгляду заявки: від подання заявки до реєстрації патенту. Як правило, зміни строків, зазвичай, їх подовження, відбувається після надходження відповідного клопотання заявника та сплати збору за його подання.

Право на оскарження рішення щодо заявки. Закон України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” (ст.24), Закон України „Про охорону прав на промислові зразки” (ст.19) надають заявнику право оскаржити рішення Держдепартаменту інтелектуальної власності за заявкою у судовому порядку, а також до Апеляційної палати протягом двох місяців від дати одержання рішення Установи чи копій матеріалів, затребуваних відповідно до обгрунтованого висновку експертизи за заявою.

Якщо рішення Держдепартаменту за заявкою оскаржено у судовому порядку після державної реєстрації патенту, то суд вирішує разом і питання щодо дійсності відповідного патенту.

Оскарження рішення Держдепартаменту інтелектуальної власності до Апеляційної палати здійснюється шляхом подання заперечення проти рішення у порядку, встановленому цим Законом та на його основі регламентом Апеляційної палати, затвердженим Держдепартаментом. За подання заперечення сплачується збір.

Заперечення проти рішення Держдепартаменту за заявкою розглядається згідно з регламентом Апеляційної палати, протягом двох місяців від дати одержання заперечення та документа про сплату збору за подання заперечення, в межах мотивів, викладених заявником у запереченні та під час його розгляду. Строк розгляду заперечення продовжується за ініціативою заявника, але не більше ніж на два місяці, якщо до його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання. За результатами розгляду заперечення Апеляційна палата приймає мотивоване рішення, що затверджується наказом Держдепартаменту та надсилається заявнику.

До затвердження рішення Апеляційної палати, в місячний строк від дати його прийняття, керівник Установи може внести мотивований письмовий протест на це рішення, який має бути розглянутий протягом місяця. Рішення Апеляційної палати, прийняте за цим протестом, є остаточним і може бути скасоване лише судом.

Заявник може оскаржити затверджене Установою рішення Апеляційної палати у судовому порядку протягом двох місяців від дати одержання рішення.

Законодавство України містить й інші норми щодо особистих немайнових прав творців об’єктів промислової власності.

Таким чином, необхідно звернути увагу не те, що особисті немайнові права авторів творів науки, літератури і мистецтва і авторів науково-технічних досягнень не збігаються. Закон не закріплює за винахідниками та авторами об'єктів промислової власності права на недоторканність, на обнародування чи опублікування. Право на недоторканність твору не властиве результатам технічної творчості і не стосується їх, винахід можна удосконалювати будь-кому. Не можна також приховувати від суспільства готовий винахід, корисну модель, чи промисловий зразок.

Майнові права суб’єктів промислової власності. Майнові права суб’єктів права промислової власності відіграють особливе значення. Вони юридично забезпечують авторам, творцям можливість одержувати певні матеріальні блага за рахунок використання результатів своєї творчої інтелектуальної діяльності. Майнові права суб’єктів промислової власності багато в чому ідентичні тому їх доцільно розглядати разом.

Майнові права інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки і компонування ІМС набуваються лише на підставі подання в установленому законом порядку заявки за умови її відповідності умовам придатності для набуття майнового права інтелектуальної власності, визначених ЦК України.

Як вже було зазначено, ЦК України і відповідними законами для кожного об’єкту промислової власності встановлені умови придатності для набуття права інтелектуальної власності. Загальною вимогою є те, що заявка подається встановленого змісту та в установленому порядку. Заявка має містити не тільки інформацію, що ідентифікує заявника (фізичну або юридичну особу), але і надає можливість визначити обсяг правової охорони відповідного об‘єкту. Обсяг правової охорони визначається за кожним окремим об’єктом. У статті 462 ЦК України зазначено, що обсяг правової охорони визначається формулою винаходу, корисної моделі, сукупністю суттєвих ознак промислового зразка. А обсяг правової охорони компонування інтегральної мікросхеми визначається зображенням цього компонування на матеріальному носієві (ст. 472). За результатами розгляду заявок у порядку, встановленому відповідним законом, приймається рішення щодо наявності підстав для надання правової охорони.

Майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок та компонування ІМС є чинними з дати, наступної за датою їх державної реєстрації, за умови підтримання чинності цих прав відповідно до закону (ст.465 ЦК України).

Право інтелектуальної власності за своєю природою є суб’єктивним правом, тобто включає можливість особи як самостійно здійснювати визначені дії, так і можливість вимагати відповідної поведінки від іншої особи (осіб).

Майнові права інтелектуальної власності мають абсолютний та виключний характер. Абсолютна природа прав інтелектуальної власності визначається тим, що ці права охороняються від будь-якої особи, яка своїми діями перешкоджає здійсненню цих прав. Таким чином інші члени суспільства, на яких поширюється закони держави, зобов'язані утримуватись від використання результату інтелектуальної діяльності, що є винаходом, корисною моделлю, промисловим зразком або компонуванням ІМС, що належать їх власнику. Тільки законом можуть бути встановлені випадки обмеження майнових прав інтелектуальної власності.

Виключний характер прав інтелектуальної власності визначається тим, що в межах однієї країни права на конкретний об’єкт можуть належати лише одному власнику. Видача двох охоронних документі, що засвідчують права інтелектуальної власності на той самий об'єкт не допускається. Необхідно зазначити, що дія прав інтелектуальної власності на об’єкти промислової власності, обмежена територією відповідної держави. Це означає, що на той самий об'єкт у різних державах охоронний документ може бути виданий різним особам. Відповідно до статті 4bis Паризької конвенції з охорони промислової власності, «патенти, заявки на які подані в різних країнах Союзу громадянами країн Союзу, є незалежними від патентів, отриманих на той же винахід в інших країнах, що входять чи не входять до Союзу».

Зміст патентних прав. Статтею 462 ЦК України набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчується патентом. Що стосується компонування ІМС, то права інтелектуальної власності на нього засвідчується свідоцтвом (стаття 472 ЦК України).

Патент на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчують майнові права інтелектуальної власності, а саме:

– право на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка,

– виключне право дозволяти використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка (видавати ліцензії);

– виключне право перешкоджати неправомірному використанню цих об‘єктів, в тому числі забороняти таке використання.

– інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Відповідно до Закону України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” використанням винаходу (корисної моделі) визнається:

– виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях;

– застосування процесу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей процес, знає про те, що його застосування забороняється без згоди власника патенту або, виходячи з обставин, це і так є очевидним.

Тобто, використанням винаходу, корисної моделі та промислового зразка визнається будь-який продаж продукту, що охороняється патентом на території України. І не лише продаж, а навіть пропонування для продажу, тобто демонстрація продукту на виставках, ярмарках, вітринах тощо.

Використанням визнається також ввезення з-за кордону продукту, виготовленого на основі винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, що охороняється патентом. Патент, як відомо, має чинність лише на території тієї держави, що його видала. Отже, якщо за кордоном почали виготовляти продукцію на основі винаходу, що охороняється патентом в Україні, завозити її в Україну, то це буде порушенням патентних прав власника патенту з усіма наслідками, що з цього випливають. Використанням визнається навіть зберігання продукту, виготовленого на основі винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, з метою його продажу чи якогось іншого використання. Продукт визнається виготовленим із застосуванням запатентованого винаходу, корисної моделі, якщо при цьому використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу, корисної моделі, або ознаку, еквівалентну їй.

Як зазначалось, використанням винаходу також визнається застосування способу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні. Особа, яка знає про те, що цей спосіб охороняється патентом і пропонує його для застосування, порушує чужі патентні права, що зумовлює відповідальність за порушення патентних прав.

Спосіб, що охороняється патентом, визнається застосованим, якщо використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу, або ознаку, еквівалентну їй.

Незалежний пункт формули винаходу чи корисної моделі повинен стосуватися лише одного винаходу чи однієї корисної моделі. У незалежний пункт формули винаходу включають загальні істотні ознаки винаходу, кожна з яких необхідна у всіх випадках виконання чи використання винаходу, а всі разом узяті достатні для одержання технічного результату, що виявляється в усіх випадках, на які поширюється обсяг правової охорони, що пропонується. При складанні незалежної формули винаходу слід враховувати, що сукупність істотних ознак, необхідних і достатніх для досягнення технічного результату, повинна передаватися певним набором ознак, властивих цьому об'єктові.

Використанням промислового зразка визнається виготовлення, пропонування для продажу, запровадження у господарський оборот або зберігання у зазначених цілях виробу, виготовленого із застосуванням запатентованого промислового зразка. Виріб визнається виготовленим із застосуванням запатентованого промислового зразка, якщо при цьому використано всі істотні ознаки промислового зразка.

Крім виключного права на використання власник патенту має право заборонити іншим особам використовувати винахід, корисну модель чи промисловий зразок без його дозволу. Право на використання зазначених об'єктів тому і називається виключним, що воно виключає усіх третіх осіб із цього права. Безумовно, виключне право на використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка не може бути безмежним, тому в законодавстві про промислову власність встановлено можливі випадки використання запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, які не є порушенням патентних прав.

Право попереднього користувача. Згідно із статтєю 470 ЦК України будь-яка особа, яка до дати подання заявки на винахід, корисну модель, промисловий зразок або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки в інтересах своєї діяльності добросовісно використала винахід, корисну модель, промисловий зразок в Україні або здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, має право на безоплатне продовження такого використання або використання, яке передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користувача).

Право попереднього користувача може передаватися або переходити до іншої особи тільки разом із підприємством чи діловою практикою або з тією частиною підприємства чи ділової практики, в яких було використано винахід, корисну модель, промисловий зразок або здійснено значну і серйозну підготовку для такого використання.

Не є порушенням виключних прав власника патенту наступні дії:

– введення в господарський обіг виготовленого із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі) продукту будь-якою особою, яка придбала його без порушення прав власника;

– використання з комерційною метою винаходу будь-якою особою, яка придбала продукт, виготовлений із застосуванням запатентованого винаходу, і не могла знати, що цей продукт був виготовлений чи введений в обіг з порушенням прав, що надаються патентом. Проте після одержання відповідного повідомлення власника прав зазначена особа повинна припинити використання продукту або виплатити власнику прав відповідні кошти, розмір яких встановлюється відповідно до законів або за згодою сторін;

– використання винаходу на умовах примусової ліцензії з дозволу Кабінету Міністрів України в інтересах суспільства та національної безпеки;

– використання винаходу на правах попереднього користування;

– використання винаходу для задоволення власних потреб без комерційної мети;

– разове виготовлення ліків в аптеках за рецептом лікаря;

– використання винаходу (корисної моделі) виключно для потреб транспортного засобу іноземної держави, коли цей засіб опинився в повітряному просторі, водах чи на території України випадково або тимчасово;

– використання винаходу (корисної моделі) з науковою метою або в порядку експерименту;

– за надзвичайних обставин (стихійне лихо, катастрофа, епідемія тощо) з повідомленням власника патенту одразу, і як це стане практично можливим та виплатою йому відповідної компенсації.

Варто звернути увагу на деякі аспекти цієї проблеми. Однією з найскладніших є проблема використання винаходів, корисних моделей чи промислових зразків після їх впровадження у господарський оборот. Про це йдеться в п.3 ст.25 Закону України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” і в п.3 ст.22 Закону України „Про охорону прав на промислові зразки”. Пункт ст.25 проголошує: „Не визнається порушенням прав, що надаються патентом, впровадження в господарський оборот продукту, виготовленого із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), після впровадження цього продукту в господарський оборот власником патенту чи з його спеціального дозволу”. Аналогічна норма міститься у Законі про промислові зразки.

Це так званий „принцип вичерпання прав”, суть якого полягає в тому, що виключні права на результати інтелектуальної власності не поширюються на будь-які дії з використанням матеріальних об'єктів, створених (або в яких втілено цей результат) і розповсюджених у суспільстві самим власником прав або з його дозволу. Тобто йдеться про те, що на проданий виріб, виготовлений на основі винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, право інтелектуальної власності винахідника чи автора промислового зразка не поширюється. І це зрозуміло, і це логічно. Проте цю норму іноді тлумачать як припинення прав винахідника чи автора промислового зразка при продажу чи будь-якому іншому відчуженні виробів, виготовлених на основі винаходів, корисних моделей чи промислового зразка.

Винахід, корисна модель та промисловий зразок стали товаром і тому можуть бути об'єктом будь-яких цивільно-правових правочинів. На підставі договору власник патенту може передати право власності на винахід, корисну модель чи промисловий зразок будь-якій особі, яка стає правонаступником власника патенту. Отже, винахід, корисна модель та промисловий зразок можуть бути відчужені будь-яким способом: даруванням, міною, продажем тощо.

Власникові патенту належить право будь-яким чином використати винахід, корисну модель та промисловий зразок. Одним із таких способів використання зазначених об'єктів є видача дозволу на використання винаходу, корисної моделі та промислового зразка будь-якій особі на основі ліцензійного договору, тобто видача ліцензії на право використання. Договори на передачу права власності на винахід, корисну модель та промисловий зразок і ліцензійні договори набувають чинності лише за умови, що вони складені у письмовій формі, підписані сторонами і зареєстровані в патентному відомстві України.

З метою широкого сповіщення про запатентований винахід, корисну модель чи промисловий зразок власник патенту має право подати до патентного відомства для офіційної публікації заяву про надання будь-якій особі дозволу на використання запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка. За цим оголошенням будь-яка особа може скористатися зазначеним дозволом на використання винаходу, корисної моделі і промислового зразка. Особа, яка виявила бажання скористатися зазначеним дозволом, зобов'язана укласти з власником патенту договір щодо платежів. У разі використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка за таким відкритим дозволом річний збір за підтримання чинності патенту зменшується на 50 відсотків. Якщо ж жодна особа не заявила власникові патенту про намір скористатися зазначеним дозволом, власник патенту може подати до патентного відомства письмове клопотання про відкликання своєї заяви. У такому разі річний збір за підтримання чинності патенту сплачується у повному розмірі починаючи з року, наступного за роком публікації такого клопотання.

Обмеження прав власників патенту. Права власника патенту на винахід можуть бути обмежені, якщо:

– формулу винаходу буде переглянуто у зв'язку з наявністю в ній ознак, яких не було у поданій заявці на видачу патенту;

– у власника патенту виникне необхідність одержати дозвіл на використання винаходу, який належить власнику раніше виданого патенту, якщо його винахід призначений для досягнення іншої мети або має значні техніко-економічні переваги і не може використовуватись без порушення прав власника раніше виданого патенту;

– винахід не використовується або недостатньо використовується в Україні протягом трьох років, починаючи від дати публікації відомостей про видачу патенту, або від дати, коли використання винаходу було припинено без поважних причин. У цьому разі власник патенту повинен укласти ліцензійний договір з будь-якою особою, яка має бажання і виявить готовність використовувати такий винахід;

– суспільні інтереси та інтереси національної безпеки вимагатимуть використання винаходу без згоди власника.

Примусове відчуження прав власників патенту. Варто звернути увагу на те, що права, що надаються патентом його власникові, у визначених законом випадках можуть бути примусово відчужені. Керуючись громадськими інтересами та інтересами національної безпеки, Кабінет Міністрів України має право дозволити використання винаходу, корисної моделі та промислового зразка без згоди власника патенту, але з виплатою йому відповідної компенсації. Кабінет Міністрів України своєю постановою від 14 січня 2004р. затвердив порядок надання дозволу на використання запатентованого винаходу, корисної моделі без згоди володільця патенту, але з виплатою йому відповідної компенсації [13].

Дозвіл може бути надано будь-якій особі, яка має намір використовувати запатентований винахід (корисну модель) чи зареєстровану топографію інтегральної мікросхеми (далі – об'єкт), за наявності підстав і з дотриманням вимог статті 30 Закону України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”.

Заінтересована особа звертається до Держдепартаменту інтелектуальної власності з обґрунтованим клопотанням про надання Кабінетом Міністрів України дозволу, в якому зазначаються найменування об'єкта, номер відповідного патенту (свідоцтва), відомості про його власника, його адреса (або місцезнаходження), а також подається інформація про безпідставну відмову цього власника у видачі ліцензії на використання об'єкта.

До клопотання додаються:

– обґрунтування необхідності використання об'єкта в інтересах суспільства із зазначенням конкретних обставин суті справи;

– техніко-економічне обґрунтування доцільності, можливості та умов використання об'єкта, розміру компенсації власникові відповідного патенту (свідоцтва).

Компетентний орган розглядає клопотання протягом місяця з дати їх надходження та приймає рішення щодо доцільності надання дозволу. У разі прийняття позитивного рішення компетентний орган надсилає клопотання Міністерству освіти та науки України.

Міністерство освіти та науки України розглядає одержані матеріали, перевіряє чинність відповідного патенту (свідоцтва), відповідність відомостей про його власника даним реєстрації і готує свої пропозиції про надання або відмову у наданні дозволу на використання зазначеного у клопотанні об'єкта та подає їх до Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів України розглядає пропозиції Міністерства освіти та науки України і приймає рішення про надання або відмову у наданні дозволу. У рішенні зазначаються особа, якій надається дозвіл на використання об'єкта, строк та умови надання дозволу, розмір компенсації, що повинна бути виплачена власникові відповідного патенту (свідоцтва), порядок її виплати, найменування органу, який здійснює контроль за використанням об'єкта. У рішенні про відмову у наданні дозволу зазначаються підстави для відмови.

Строки майнових прав. Майнові права інтелектуальної власності носять строковий характер. Законодавством встановлено строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на різні об’єкти промислової власності. Строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності спливає:

– для винаходу через двадцять років від дати подання заявки. Цей строк може бути продовжений в установленому законом порядку щодо винаходу, використання якого потребує спеціальних випробувань та офіційного дозволу. Законом України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” встановлено, що строк чинності виключних майнових прав на винахід, об’єктом якого є лікарські засоби, засоби захисту тварин, рослин тощо, використання якого потребує дозволу відповідного компетентного органу, може бути продовжено за клопотанням власника цього патенту на строк, що дорівнює періоду між датою подання заявки та датою одержання такого дозволу, але не більше ніж на п’ять років. Порядок продовження встановлюється відповідним нормативним актом (стаття 6 Закону);

– для корисної моделі через десять років від дати подання заявки;

– для промислового зразка через п'ятнадцять років від дати подання заявки. При цьому Законом України “Про охорону прав на промислові зразки” встановлено, що строк дії патенту становить десять років від дати подання заявки і продовжується в установленому порядку за клопотанням власника патенту, але не більше як на п’ять років;

– для компонування інтегральної мікросхеми через десять років від дати подання заявки.

Дата добавления: 2015-07-15