Охорона суміжних прав

Суміжні права: поняття, об’єкти, суб’єкти, виникнення. Автори творів, створюючи свій продукт, прагнуть, щоб він поширювався серед якомога більшого кола людей. Але самостійно забезпечити таке практично неможливо. Тому у суспільстві виникли і сформувалися такі сфери, де можливо було б надати у потрібній формі широким колам людей їхню творчість, зокрема виконавці творів, виробники фонограм, відеограм, програми організацій мовлення. Тому й повинна здійснюватися охорона прав тих, хто допомагає авторам творів довести до відома широкої аудиторії творчій задум або якимось чином поширити його твір. Ці права одержали найменування суміжних.

Таким чином, суміжні права – це права виконавців і їх правонаступників на результати творчої діяльності, права виробників фонограм, відеограм, а також права органів мовлення і їх правонаступників [15].

У законодавстві України поняття „суміжні права” відносно новий термін. До прийняття у грудні 1993р. Закону України „Про авторське право і суміжні права” цивільне законодавство України взагалі не передбачало правової охорони суміжних прав. Сьогодні охорона суміжних прав здійснюється як на національному рівні, так і на міжнародному. Основними джерелами національного законодавства, що регулює суміжні права є Цивільний кодекс України (ст.449-456), Закон України „Про авторське право і суміжні права” (ст.35-44) та інші законодавчі акти, а також міжнародні конвенції, договори присвячені цій галузі права.

Згідно із ст.449 ЦК України об’єктами суміжних прав без виконання будь-яких формальностей щодо цих об’єктів та незалежно від їх призначення, змісту, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження є: виконання; фонограми; відеограми; програми (передачі) організацій мовлення.

Під виконанням розуміється представлення творів, фонограм, відеограм, а також інших виконань за допомогою гри, декламації, співу, танцю, в живому виконанні або за допомогою технічних засобів (теле- і радіомовлення, кабельного телебачення і т. ін.). Крім того, виконанням признається показ кадрів аудіовізуального твору в їх послідовності (з супроводом або без супроводу звуком). Тобто виконання це здійснення чужого твору фізичною особою. Виконанням є гра артиста в кіно чи на сцені, спів співака або будь-який інший спосіб виконання твору літератури чи мистецтва.

Фонограма – це будь-який виключно звуковий запис виконань або інших звуків. Екземпляром фонограми признається будь-яка її копія на будь-якому матеріальному носії, виготовлена безпосередньо або побічно з фонограмою і яка включає всі зафіксовані звуки або частину звуків.

Відеограма – це відеозапис на відповідному матеріальному носії виконання або будь-яких рухомих зображень, крім зображень у вигляді запису, що входить до аудіовізуального твору.

Програма (передача) організації мовлення – це програма (передача), створена самою організацією мовлення, а також на її замовлення і за рахунок її коштів іншою організацією.

Суб’єктами суміжних прав, відповідно до Закону України „Про авторське право і суміжні права” (ст. 36) є:

а) виконавці творів, їх спадкоємці та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо виконань;

б) виробники фонограм, їх спадкоємці (правонаступники) та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм;

в) виробники відеограм, їх спадкоємці (правонаступники) та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо відеограм;

г) організації мовлення та їх правонаступники.

Виконавці здійснюють свої права за умови дотримання ними прав авторів виконуваних творів та інших суб’єктів авторського права. Виробники фонограм, виробники відеограм повинні дотримуватися прав суб’єктів авторського права і виконавці. Організації мовлення повинні дотримуватися прав суб’єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм (відеограм).

У Цивільному кодексі України (ст. 450) по-суті повторені ці ж самі норми з деякими уточненнями. Зокрема, підкреслено, що первинними суб’єктам суміжних прав є виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми, організація мовлення. За відсутності доказів іншого виконавцем, виробником фонограми, відеограми, програми (передачі) організації мовлення вважається особа, ім’я (найменування) якої зазначено відповідно у фонограмі, відеограмі, їх примірниках чи на упаковці, а також під час передачі організації мовлення. Суб’єктами суміжних прав є також інші особи, які набули таких прав відповідно до договору чи закону.

Виконавцями є актори, музиканти й інші особи, які виконують роль, читають, декламують, співають, грають на музичному інструменті або ж іншим чином виконують твори літератури або мистецтва (зокрема естрадні, циркові і лялькові номери). До числа виконавців також слід відносити режисерів-постановників спектаклів і диригентів.

Виробником фонограм називається фізична або юридична особа, яка взяла на себе ініціативу і несе відповідальність за перший звуковий запис виконання або інших звуків на будь-якому матеріальному носії. У свою чергу під записом розуміється фіксація звуків за допомогою технічних засобів в якій-небудь матеріальній формі, наприклад у формі касети або компакт-диска, яка дозволяє здійснювати неодноразове сприйняття, відтворення або повідомлення даних звуків.

Виробником відеограм може бути як юридична, так і фізична особа, що взяла на себе ініціативу і відповідальність за перший відеозапис виконання або будь-яких рухомих зображень, як із звуковим супроводом, так і без нього.

Під організаціями мовлення розуміються радіостанції, телевізійні компанії, як державні, так і приватні, що ведуть передачі за допомогою радіохвиль, та по каналам телебачення.

Виникнення суміжних прав. Згідно із законодавством України:

– право інтелектуальної власності на виконання виникає з моменту першого його здійснення;

– право інтелектуальної власності на фонограму чи відеограму виникає з моменту її вироблення;

– право інтелектуальної власності на передачу (програму) організації мовлення виникає з моменту її першого здійснення;

Треба звернути увагу на те, що ЦК України вперше вводить таке поняття, як „використання” об’єктів суміжних прав (ст.453-455).

Використанням виконання є:

1) доведення виконання до відома публіки під час його здійснення;

2) записування (фіксування) виконання під час його здійснення, якщо таке записування дає можливість сприйняття, відтворення та передачі виконання за допомогою технічних засобів;

3) пряме чи опосередковане відтворення запису виконання будь-яким способом та у будь-якій формі;

4) продаж та інше відчуження оригіналу чи примірника запису виконання;

5) оренда оригіналу чи примірника запису виконання;

6) забезпечення засобами зв’язку можливості доступу будь-якої особи до записаного виконання з місця та в час, обраних нею.

Використанням фонограми, відеограми є:

1) пряме або опосередковане відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі відеограми, фонограми;

2) продаж та інше відчуження оригіналу чи примірника фонограми, відеограми;

3) оренда оригіналу чи примірника фонограми, відеограми;

4) забезпечення засобами зв’язку можливості доступу будь-якої особи до фонограми, відеограми з місця та в час, обраних нею.

Використанням передачі (програми) організації мовлення є:

1) здійснення (трансляція, ретрансляція) передачі (програми) організації мовлення;

2) записування (фіксування) передачі (програми) організації мовлення, якщо таке записування дає можливість сприйняття, відтворення та здійснення її за допомогою технічних засобів;

3) відтворення запису передачі (програми) організації мовлення;

4) представлення передачі (програми) організації мовлення публіці у місці, де встановлено вхідну плату.

Використанням фонограми, відеограми і передачі (програми)організації мовлення є також інші дії, встановлені законом.

Для виникнення і здійснення суміжних прав не вимагається виконання будь-яких формальностей.

Виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми для сповіщення про свої суміжні права на фонограмах, відеограмах і всіх їх примірниках, що розповсюджуються серед публіки на законних підставах, або їх упаковках можуть використовувати знак охорони суміжних прав. Цей знак складається з таких елементів:

– латинська літера "R", обведена колом, – ®

– імена (назви) осіб, які мають щодо цих фонограм (відеограм) суміжні права;

– рік першої публікації фонограми (відеограми).

За відсутності доказів іншого, виконавцем, виробником фонограми чи відеограми вважаються особи, імена (назви) яких зазначені на фонограмі, відеограмі та їх примірниках або на їх упаковці.

Однак згідно з цивільним законодавством охорона об’єкту суміжних прав надається лише за певних умов.

Виконання стає об’єктом правової охорони:

– якщо воно вперше виконане на території України;

– виконання, зафіксоване на фонограмі (відеограмі), що охороняється в Україні;

– виконання не зафіксоване на фонограмі (відеограмі), але воно включене у передачу організації мовлення, передачі яких охороняються в Україні.

Фонограма (відеограма) стає об’єктом правової охорони за таких умов:

– виробник є громадянином України або юридичною особою з офіційним місцезнаходженням на території України;

– фонограму (відеограму) вперше опубліковано на території України або опубліковано на території України протягом 30 днів від дня її першої публікації в інші державі.

Об’єктом прав організацій мовлення є їх програми. Поняття „програма” містить будь-які передачі організацій мовлення. Зазначені програми стають об’єктом правової охорони за умов:

– організації мовлення мають офіційне місцезнаходження на території України;

– передачі здійснюються з передавачів, розташованих на території України [16].

Права суб’єктів суміжних прав. Особливістю суміжних прав є те, що їх різні категорії відрізняються один від одного суб’єктами, змістом, термінами охорони, правами тощо. Отже, їх не можна об’єднувати в один правовий інститут. Саме тому в законодавчих актах вживається термін „суміжні права” в множині.

Законодавство України виокремлює наступні категорії суміжних прав:

– права виконавців;

– права виробників фонограм і виробників відеограм;

– права організацій мовлення.

Як вже зазначалося, за суб’єктами суміжних прав чинне законодавство визнає як особисті немайнові, так і майнові права.

Права виконавців. Згідно Закону України „Про авторське право і суміжні права” до особистих немайнових прав виконавців відносяться:

– право вимагати визнання того, що він є виконавцем твору. Це право не може відчужуватися і охороняється безстроково.

– право вимагати, щоб його ім’я або псевдонім зазначалися чи повідомлялися у зв’язку з кожним його виступом, записом чи виконанням (у разі, якщо це можливо);

– право вимагати забезпечення належної якості запису його виконання і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій суттєвій зміні, що може завдати шкоди його честі і репутації. Тобто будь-які виправлення, зміни, доповнення можуть вноситися лише за згодою виконавця.

Майнові права виконавців включають право на використання виконання чи постановки в будь-якій формі, одержання винагороди за нього, а також виключне право виконавця перешкоджати, забороняти чи дозволяти будь-якій особі вчиняти такі дії:

– публічно сповіщати свої незафіксовані виконання (прямий ефір);

– фіксувати у фонограмах чи відеограмах свої раніше незафіксовані виконання;

– відтворювати (прямо і (або) опосередковано) свої виконання, зафіксовані без згоди виконавця фонограми чи відеограми, чи за його згодою, але якщо відтворення здійснюється з іншою метою ніж та, на яку він дав згоду;

– розповсюджувати свої виконання, зафіксовані у фонограмі чи відеограмі, шляхом першого продажу або іншої передачі права власності у разі, коли виконавець при першій фіксації виконання не дав дозволу виробнику фонограми чи відеограми на її подальше відтворення;

– здійснювати комерційний прокат, майновий найом своїх виконань, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі, якщо при фіксації не було згоди виконавця на комерційний прокат і майновий найом, навіть після розповсюдження виконання, здійсненого виробником фонограми (відеограми) або за його дозволом;

– розповсюджувати свої виконання, зафіксовані у фонограмах чи відеограмах, через будь-які засоби зв’язку таким чином, щоб будь-яка особа могла отримати до них доступ з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором, якщо при першій фіксації виконання не було згоди виконавця на такий вид розповсюдження.

Зазначені правомочності виконавців не є вичерпними.

Майнові права виконавців можуть також передаватися (відчужуватися) іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб використання виконань, розмір і порядок виплати винагороди, строк дії договору і використання виконань, територія, на яку розповсюджуються передані права тощо.

У разі, коли виконання використовується в аудіовізуальному творі, вважається, що виконавець передає організації, яка здійснює виробництво аудіовізуального твору, або продюсеру аудіовізуального твору всі майнові права на виконання, якщо інше не передбачено договором.

У разі, коли виконавець під час першої фіксації виконання безпосередньо дозволить виробнику фонограми чи виробнику відеограми її подальше відтворення, вважається, що виконавець передав виробнику фонограми чи виробнику відеограми виключне право на розповсюдження фонограм, відеограм і їх примірників способом першого продажу або іншої передачі у власність чи володіння, а також способом здавання у майновий найом, комерційний прокат та іншої передачі. При цьому виконавець зберігає право на одержання справедливої винагороди за зазначені види використання свого виконання через організації колективного управління або іншим способом (ст. 39).

Права виробників фонограм і виробників відеограм. Оскільки виробництво фонограми чи відеограми є технічною, а не творчою діяльністю, за її виробником законодавство України визначає серед особистих немайнових прав лише право ім’я або найменування. Виробник фонограм, виробник відеограм, підкреслено в ст.38 названого Закону, має право зазначити своє ім’я (назву) на кожному носії запису або його упаковці поряд із зазначенням авторів, виконавців і назв творів, а також вимагати його згадування у процесі використання фонограми (відеограми).

До майнових прав виробників фонограм і виробників відеограм належить їх виключне право на використання своїх фонограм, відеограм, а також виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам:

а) відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх фонограм і відеограм у будь-якій формі і будь-яким способом;

б) розповсюдження серед публіки фонограм, відеограм та їх примірників шляхом першого продажу або іншої передачі права власності;

в) комерційний прокат фонограм, відеограм і їх примірників, навіть після їх розповсюдження, здійсненого виробником фонограм чи відеограм або за їх дозволом;

г) публічне сповіщення фонограм, відеограм та їх примірників через будь-які засоби зв’язку таким чином, що будь-яка особа може отримати до них доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором;

д) будь-яку видозміну своїх фонограм, відеограм;

е) ввезення на митну територію України фонограм, відеограм та їх примірників з метою їх поширення серед публіки.

Майнові права виробників фонограм і виробників відеограм можуть передаватися (відчужуватися) іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб використання фонограми (відеограми), розмір і порядок виплати винагороди, строк дії договору, строк використання фонограми (відеограми), територія, на яку розповсюджуються передані права, тощо.

Майнові права виробника фонограми чи відеограми, який є юридичною особою, можуть бути також передані (відчужені) іншій особі у встановленому законом порядку внаслідок ліквідації юридичної особи-суб’єкта суміжних прав.

Якщо фонограми, відеограми чи їх примірники введені виробником фонограми (відеограми) чи за його згодою у цивільний обіг шляхом їх першого продажу в України, то допускається їх наступне розповсюдження шляхом продажу, дарування тощо без згоди виробника фонограми (відеограми) чи його правонаступника і без виплати йому винагороди. Проте й у цьому випадку право здавання таких примірників фонограм (відеограм) у майновий найом чи комерційний прокат залишається виключно правом виробника фонограми (відеограми) (ст.40).

Права організацій мовлення. До особистих немайнових прав організацій мовлення відноситься право вимагати згадування своєї назви у зв’язку із записом, відтворенням, розповсюдженням своєї передачі і публічним повторним сповіщенням її іншою організацією мовлення (ст.38).

До майнових прав організацій мовлення належить їх виключне право на використання своїх програм будь-яким способом і виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам:

а) публічне сповіщення своїх програм шляхом трансляції і ретрансляції;

б) фіксацію своїх програм на матеріальному носії та їх відтвореннях;

в) публічне виконання і публічну демонстрацію своїх програм у місцях з платним входом.

Організація мовлення також має право забороняти поширення на території України сигналу із супутника, що несе їх програми, розповсюджуючим органом, для якого цей сигнал із супутника не призначався.

Майнові права організації мовлення можуть передаватися або відчужуватися іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб і строк використання програми мовлення, розмір і порядок виплати винагороди, територія, на яку розповсюджуються передані права, тощо.

Майнові права організації мовлення можуть бути також передані або відчужені іншій особі у встановленому законом порядку внаслідок ліквідації юридичної особи-суб’єкта суміжних прав.

Вільне використання об’єктів суміжних прав. Законодавством України допускається використання виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення, їх фіксація, відтворення і доведення до загального відома без згоди виконавців, виробників фонограм, відеограм і організацій мовлення, якщо задовольняються такі умови:

– відтворення зазначених об’єктів суміжних прав здійснюється виключно з метою навчання чи наукових досліджень;

– право на зазначене вище відтворення об’єктів суміжних прав не поширюється на експорт відтворених примірників фонограм, відеограм, програм мовлення за межі митної території України;

– за суб’єктами суміжних прав зберігається право на справедливу винагороду з урахуванням кількості відтворених примірників.

Таке використання об’єктів суміжних прав без згоди суб’єктів суміжних прав можливе лише за умов дотримання особистих немайнових прав власників авторських і суміжних прав. Законодавством допускається відтворення у домашніх умовах і виключно в особистих цілях творів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах і їх примірниках, без згоди автора (авторів), виконавців і виробників фонограм (відеограм), але з платою їм винагороди (ст. 42). Однак, виконати норму Закону щодо оплати автору за відтворення його твору у домашніх умовах в реальному житті складно.

Використання фонограм і відеограм, опублікованих з комерційною метою. Відповідно до ст. 43 Закону України „Про авторське право і суміжні права” передбачено, що допускається без згоди виробників фонограм, відеограм, фонограми, відеограми яких опубліковані для використання з комерційною метою, і виконавців, виконання яких зафіксовані у цих фонограмах, відеограмах, але з виплатою винагороди, пряме чи опосередковане комерційне використання фонограм і відеограм та їх примірників.

Строк дії суміжних прав. Особисті немайнові права виконавців охороняються безстроково.

Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності:

– на виконання, спливає через 50 років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком здійснення першого запису виконання, а за відсутності такого запису з 1 січня року, наступного за роком здійснення виконання;

– на фонограму, відеограму спливає через 50 років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком її опублікування, а за відсутності такого опублікування протягом 50 років від дати її вироблення з 1 січня року, наступного за роком вироблення фонограми, відеограми;

– на передачу (програму) організацій мовлення спливає через 50 років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком її першого здійснення.

До спадкоємців виконавців і правонаступників виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення переходить право дозволяти чи забороняти використання виконань, фонограм, відеограм, публічні сповіщення, а також право на одержання винагороди.

Дата добавления: 2015-07-15