Промислова власність: поняття, джерела

Поняття промислової власності було введене Паризькою конвенцією по охороні промислової власності 1883р. Відповідно до п.2 ст.1 Конвенції до об'єктів охорони промислової власності відносяться патенти на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування і вказівки походження або найменування місця походження товару, а також припинення несумлінної конкуренції. А п.3 цієї ж статті визначає: „Промислова власність розуміється в найширшому значенні і розповсюджується не тільки на промисловість і торгівлю у власному значенні слова, але також і на області сільськогосподарського виробництва і видобувної промисловості і на всі продукти промислового або природного походження, як, наприклад: вино, зерно, тютюновий лист, фрукти, худоба, корисні копалини, мінеральні води, пиво, квіти, мука”.

Треба звернути увагу на те, що іноді поняття промислова власність помилково трактують як те, що відноситься до рухомої і нерухомої власності, яка використовується у промисловому виробництві (заводи, машини, верстати для виробництва промислової продукції). Однак, в юридичній літературі промислова власність розглядається як складова частина інтелектуальної власності, яка безпосередньо відноситься до науково-технічного творення людини.

Відповідно до чинного законодавства України про промислову власність до цієї групи об'єктів інтелектуальної власності, передусім належать: винаходи, корисні моделі, промислові зразки. Тобто промислова власність – один із видів інтелектуальної власності, є її складовою. Отже, промислову власність можна визначити як результати науково-технічної творчості, які можуть бути використані на користь суспільства у будь-якій діяльності людей.

Разом з тим варто зазначити, що поняття „промислова власність” досить умовне, і в законодавчих актах України воно не використовується, так само як і поняття „патентне право”. Закони України про промислову власність регулюють правовідносини, що складаються у процесі створення, оформлення, використання та охорони певних результатів науково-технічної творчості, насамперед: винаходів, корисних моделей і промислових зразків. Оскільки основним правоохоронним документом, яким захищаються об’єкти промислової власності є патент (щоправда, деякі результати науково-технічної творчості охороняються свідоцтвами) тому в юридичній літературі поряд з терміном „право промислової власності” використовується і термін „патентне право”. Однак, коли мова йде про право промислової власності або патентне право, мається на увазі право на винаходи, корисні моделі і промислові зразки та інші об’єкти промислової власності.

Право промислової власності в об'єктивному значенні – це цивільно-правовий інститут, який регулює майнові і особисті немайнові відносини, що виникають у зв'язку з визнанням авторства і охороною винаходів, корисних моделей і промислових зразків, встановленням режиму їх використовування, матеріальним і моральним стимулюванням і захистом прав їх авторів і патентовласників. Тобто це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що складаються в процесі створення, оформлення то використання результатів науково-технічної творчості.

Право промислової власності в суб'єктивному значенні – це майнове або особисте немайнове право конкретного суб'єкта, пов'язане з певним винаходом, корисною моделлю, промисловим зразком, або іншим об’єктом промислової власності. Це право, яким наділяється відповідно до законодавства автор результату науково-технічної діяльності.

Потреба в патентному праві обумовлена неможливістю прямої охорони результатів технічної або художньо-конструкторської творчості засобами авторського права. На відміну від об'єктів авторського права винаходи, корисні моделі, промислові зразки як рішення певних практичних задач можуть повторюватися. Вони можуть бути створені незалежно один від одного різними особами. Тому охорона названих об'єктів припускає формалізацію в законі їх ознак, дотримання спеціального порядку визначення пріоритету, перевірку новизни і встановлення особливого режиму їх використовування. Таку охорону покликане забезпечити патентне право. Отже, основною функцією патентного права є охорона технічних і художньо-конструкторських рішеннь.

До принципів патентного права відносяться:

– визнання за патентовласником виняткового права на використовування запатентованого об'єкту;

– поєднання балансу індивідуальних інтересів патентовласника і публічних інтересів суспільства;

– надання правової охорони лише тим об'єктам, які у встановленому законом порядку визнані таким, що мають патентопридатність;

– надання правової охорони лише в обсягах, які визначені формулою (описом) поданої заявки;

– наділення авторів запатентованих об'єктів особистими немайновими, а у деяких випадках і майновими правами незалежно від того, чи є вони патентовласниками.

Джерела права промислової власності. Основними джерелами законодавства України про промислову власність є: Цивільний кодекс України, Закон України "Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності" від 13 грудня 1991р.; Закон України "Про науково-технічну інформацію" від 25 червня 1993р.; Закон України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" від 15 грудня 1993р.; Закон України „Про охорону прав на промислові зразки” від 15 грудня 1993р.; Закон України "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем" від 5 листопада 1997р.; „Положення про Державне патентне відомство України” від 21 липня 1992р.; „Положення про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні” від 8 вересня 1992р. та ін. Найважливішими серед них є статті 39-ї глави Цивільного кодексу України, а також закони України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”, „Про охорону прав на промислові зразки” та „Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем”. У цих законодавчих актах визначені основні напрямки правової політики держави щодо винаходу, корисної моделі, промислового зразка, топографії інтегральної мікросхеми.

Держпатент України у розвиток прийнятих законодавчих актів про промислову власність прийняв низку підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок оформлення прав на об'єкти промислової власності. Серед них, зокрема, істотне значення мають „Правила складання та подання заявки на видачу патенту України на винахід і корисну модель” від 17 листопада 1994р., „Правила складання та подання заявки на видачу патенту України на промисловий зразок” від 15 січня 1995р. та інші відомчі нормативні документи.

Важливим джерелом патентного права є також міжнародні угоди до яких приєдналася Україна. Уряд України взяв на себе обов'язки, що випливають із Паризької конвенції про охорону промислової власності (1883р.), Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків (1891р.), Договору про патентну кооперацію (1970р.), Гаазької угоди про депонування промислових зразків (1925р.) та інших міжнародних угод. Загальні питання патентного права відображені також у Конвенції, що засновує Всесвітню організацію інтелектуальної власності (1967р.) і у Всесвітній декларації з інтелектуальної власності.

З регіональних багатосторонніх договорів для України вагоме значення мають Євразійська патентна конвенція (1994р.), учасниками якої є більшість країн – членів СНД, а також документи Міжнародної ради з питань охорони промислової власності країн СНД (1993р.)

Дата добавления: 2015-07-15