Захист прав авторів і власників патентів

Як зазначилось раніше, іноді охорону інтелектуальної власності ототожнюють з її захистом і користуються терміном „захист прав інтелектуальної власності”. Однак, треба розрізняти поняття „правова охорона” і „правовий захист”. Підставою для цього служить те, що ці дві дії, по-перше, мають різну мету, а по-друге, здійснюються різними організаційними структурами. Охороною (оформленням прав з видачею охоронного документа) займаються патентні органи, а захистом (у випадку порушення цих прав) – адміністративні і судові органи. Хоча якщо розглядати це питання з теоретичної точки зору, то поняття „правовий захист” у цьому контексті є складовою більш широкого поняття „правова охорона”.

На думку правознавців, незважаючи на окремі недоліки, чинна система охорони прав інтелектуальної власності в цілому відповідає міжнародним стандартам, але такої оцінки не можна дати системі захисту прав інтелектуальної власності. Щодо захисту прав промислової власності, то її взагалі не можна вважати задовільною [24]. На сьогодні, на жаль, ще не існує єдиної системи захисту прав промислової власності в Україні, а чинна система недосконала і малоефективна.

Сьогодні захист прав суб’єктів промислової власності відбувається за чинним законодавством України про промислову власність та загальними засадами захисту прав. Як і по відношенню до інших об’єктів інтелектуальної власності захист прав промислової власності прийнято поділяти на два види – неюрисдикційний і юрисдикційний.

Неюрисдикційний, тобто позасудовий захист, здійснюється особою, право якої порушено самостійно, але в межах закону.

В реаліях життя подібна форма захисту застосовується доволі рідко.

Юрисдикційний захист, як відомо, відбувається у судовому порядку, судами та іншими уповноваженими на це державними органами. Юрисдикційний спосіб захисту у свою чергу поділяється на: цивільно-правовий, кримінально-правовий і адміністративно-правовий.

Цивільно-правовий захист. Цивільно-правовий захист прав суб’єктів промислової власності базується на нормах Цивільного кодексу України, законах України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”, „Про охорону прав на промислові зразки” і „Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем” та інших нормативно-законодавчих актах.

Цивільний кодекс України (ст.432) регулює питання захисту прав творців об’єктів інтелектуальної власності які можуть застосовуватися і при захисті прав суб’єктів промислової власності. Відповідно до зазначеної статті кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності. Суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема про:

1) застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;

2) зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;

3) вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності;

4) вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності;

5) застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення;

6) опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.

Згідно із раніше названими патентними законами, суди відповідно до їх компетенції розв’язують, зокрема, спори про:

– авторство на винахід (корисну модель), промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми;

– встановлення факту використання винаходу (корисної моделі), промислового зразка, топографії інтегральної мікросхеми;

– встановлення власника патенту або свідоцтва;

– порушення прав власника патенту або свідоцтва;

– укладання та виконання ліцензійних договорів;

– право попереднього користування;

– компенсації.

У патентних законах заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюються визнання і відновлення порушених прав та інтересів творців винаходів, корисних моделей, промислових зразків, топографій мікросхем а також власників прав на них, припинення порушень та майновий вплив на порушників не передбачені, але перелік можливих способів захисту суб'єктивних цивільних прав міститься. До них, зокрема, належать вимоги про припинення порушення прав патентоволодільця та відшкодування збитків.

Найпоширенішим способом захисту патентних прав є вимога патентоволодільця про припинення їх порушення. Наприклад, рішенням суду порушнику може бути запропоновано припинити незаконне виготовлення виробів, що містять запатентовані винаходи, корисні моделі чи промислові зразки. За вимогою патентоволодільця мають бути припинені і будь-які інші дії, що становлять несанкціоноване втручання у його виключну сферу.

За своїм змістом ця санкція є заходом цивільно-правового захисту прав, а не мірою відповідальності. Тому вона однаково може бути застосована як до винних, так і до невинних порушників патентних прав. Для її реалізації важливий сам факт порушення патентної монополії. Наприклад, патентоволоділець може вимагати припинення використання продукції, виготовленої із застосуванням запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка і від тієї особи, яка використовувала цю продукцію, не знаючи, що вона була введена в цивільний оборот з порушенням патентних прав. Особа, що використовує зазначений об'єкт прав інтелектуальної власності і заперечує порушення патентних прав, повинна довести правомірність своїх дій. Якщо не доведено ці обставини, особа визнається порушником і має припинити незаконне використання такого винаходу.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" і статті 26 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" (в редакції від 22 травня 2003р.) вимагати поновлення порушених прав власника патенту може за його згодою також особа, яка придбала ліцензію.

Другим способом захисту порушених патентних прав є вимога про відшкодування збитків. Під збитками розуміють витрати, понесені особою, права якої порушені. Це може бути втрата чи пошкодження її майна (прямі збитки), а також неодержані доходи, які ця особа отримала б за звичайних умов цивільного обороту, якби її права не були порушені (упущена вигода).

Загальний принцип повного відшкодування шкоди стосується і порушення патентних прав. Збитки патентоволодільця найчастіше виражаються в формі упущеної вигоди, що може бути пов'язано із скороченням обсягів виробництва і реалізації продукції, виготовленої із застосуванням запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, вимушеним зниженням цін тощо. До обов'язку патентоволодільця належить обґрунтування розміру неодержаних доходів і доказування причинного зв'язку між діями порушника та упущеною вигодою. Якщо особа, яка порушила патентні права, одержала внаслідок цього доходи, потерпілий вправі вимагати відшкодування (поряд із іншими збитками) упущеної вигоди в розмірі, що становить не менше, ніж такі доходи. Іншими словами, патентоволоділець може перетворити на свою користь той дохід, який отримав порушник за час незаконного використання запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка.

Неодмінною умовою притягнення порушника до відповідальності є його провина. Форма вини для цивільно-правової відповідальності значення не має. Вона може виражатися як у прямому умислі здійснити порушення чужих патентних прав, так і в порушенні їх з необережності. Якщо порушник доведе свою невинуватість, його можна змусити тільки припинити порушення прав, але не можна стягти заподіяні ним збитки [25].

Адміністративно-правовий захист. Адміністративно-правовий захист прав суб’єктів промислової власності є найменш розроблений в законодавстві України. На сьогодні він не систематизований і не упорядкований. До того ж поширюється лише на окремі об’єкти права промислової власності.

Разом з тим адміністративно-правовий захист об’єктів промислової власності слід розуміти як передбачену законодавством діяльність відповідних державних органів по визнанню, поновленню прав, а також усуненню перешкод, що заважають реалізації прав та законних інтересів суб'єктів права у сфері промислової власності. Визнання прав заінтересованих суб'єктів у сфері промислової власності як елементу захисту промислової власності обмежується визнанням їх авторства як творців об'єктів промислової власності або визнанням їх права бути заявником на отримання охоронного документа на об'єкт промислової власності. Таким чином, захист промислової власності включає три елементи: визнання права, що оспорюється; поновлення порушеного права та інтересу, що охороняється; припинення правопорушень як діяльності спеціальних органів. Поновлення порушеного права та усунення перешкод по здійсненню прав та законних інтересів суб'єктів права у сфері промислової власності включає заходи з припинення правопорушень і застосування до правопорушників передбачених законом заходів юридичної відповідальності.

Діяльність відповідних державних органів спрямована на визнання або поновлення прав, а також усунення перешкод реалізації прав та законних інтересів суб'єктів права в сфері промислової власності, може реалізовуватись завдяки використанню різного за своєю правовою суттю юридичного інструментарію. Так, визнання відповідного права може здійснюватися як із застосуванням методів цивільно-правових, так і адміністративно-правових. Поновлення порушених прав та застосування юридичних санкцій відбувається шляхом застосування методів не лише цивільно-правового впливу, але й методів адміністративно-правового та кримі­нально-правового примусу.

Щодо правового захисту об’єктів промислової власності нормами адміністративного права, то слід зазначити, що Кодекс України про адміністративні правопорушення передбачає лише одну статтю, яка безпосередньо стосується адміністративно-правового захисту об’єктів промислової власності.

Стаття 51, зокрема, зазначає, що незаконне використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка, топографії інтегральної мікросхеми, присвоєння авторства на ці об’єкти або інше умисне порушення прав на об’єкти права інтелектуальної власності, які охороняються законом – спричиняє накладання штрафу від 10 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виготовленої продукції, і обладнання та матеріалів, які призначалися для її виготовлення.

Кримінально-правовий захист. Поряд із цивільною та адміністративною законодавство України передбачає кримінально-правову відповідальність за деякі порушення патентних прав. Так, згідно з частиною першою ст.177 Кримінального кодексу України злочином є незаконне використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка чи топографії інтегральної мікросхеми, якщо ці дії завдали матеріальної шкоди у великому розмірі. За їхнє вчинення винний карається штрафом від 100 до 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, призначених для її виготовлення.

Частина друга ст.177 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за незаконне використання винаходу, корисної моделі про-мислового зразка чи топографії інтегральної мікросхеми, якщо воно вчинено повторно або завдало матеріальної шкоди в особливо великому розмірі. Покарання за цей злочин – штраф від 200 до 800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або позбавлення волі до двох років, із конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, призначених для її виготовлення.

Матеріальна шкода вважається завданою у великому розмірі, якщо вона у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а в особливо великому розмірі – якщо вона у тисячу і більше разів перевищує вказаний неоподатковуваний мінімум.

Об'єктивна сторона цього злочину складається з трьох обов'язкових ознак: 1) незаконного використання зазначених предметів, привласнення авторства на них або іншого умисного порушення права на ці об'єкти, 2) наслідку у вигляді матеріальної шкоди у значному розмірі, 3) причинного зв'язку між ними.

До поняття незаконного використання відносяться також продаж, прокат, здача в найм тощо. Це може бути, наприклад, оголошення, розповсюдження, демонстрація чи інше доведення до відома сторонніх осіб суті винаходу без згоди власника.

Під привласненням авторства слід розуміти оформлення в повному обсязі або частково відповідних реєстраційних документів на чужі права промислової власності під своїм прізвищем; реєстрація під своїм прізвищем об'єкта промислової власності, створеного у співавторстві з іншими особами, без позначення цього.

Інше умисне порушення прав на зазначені об'єкти промислової власності охоплює будь-які інші умисні дії, спрямовані на порушення цих прав, що тягнуть за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. Наприклад, використання без дозволу автора під час оформлення відповідного патенту відомостей, які містяться в опублікованій для цього заявці за умови, що винна особа знала або одержала письмове повідомлення із зазначенням номера заявки.

Злочин вважається закінченим з моменту заподіяння матеріальної шкоди. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даного злочину є встановлення причинного зв'язку між діянням і вказаним наслідком.

Суб'єктивна сторона злочину – прямий умисел. Винний усвідомлює, що він незаконно використовує винахід, корисну модель, промисловий зразок та інші предмети, права на які охороняються відповідними законами, передбачає заподіяння матеріальної шкоди відповідним особам і бажає настання цих наслідків.

Мотиви можуть бути різними: користь, кар'єризм, помста, заздрість тощо і на кваліфікацію не впливають.

Дата добавления: 2015-07-15