Захист від недобросовісної конкуренції

Запорукою ефективного розвитку ринкової економіки є стимулювання конкуренції, що досягається шляхом створення однакових можливостей для суб’єктів господарської діяльності та недопущення з їх боку дій, що суперечать правилам чесної підприємницької діяльності.

На жаль, в реаліях життя конкуренти в боротьбі за прибуток доволі часто вдаються до використання нечесних, неправомірних засобів, що завдає великої шкоди як окремим підприємцям, так і державі в цілому. Тому вже Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20 березня 1883р. зобов’язувала країни – члени цього союзу забезпечити своїм громадянам ефективний захист від недобросовісної конкуренції. У ст.10^bis цієї Конвенції підкреслено, що актом недобросовісної конкуренції вважається будь-який акт конкуренції, що суперечить чесним звичаям у промислових і торговельних справах. Зокрема, забороні підлягають:

– усі дії, здатні будь-яким способом викликати змішування відносно підприємства, продуктів чи промислової або торговельної діяльності;

– неправдиві твердження при здійсненні комерційної діяльності, що здатні дискредитувати підприємство, продукти, чи промислову або торговельну діяльність конкурентів;

– вказівки чи твердження, використання яких при здійсненні комерційної діяльності може ввести громадськість в оману щодо характеру, способу виготовлення, властивостей, придатності до застосування чи кількості товарів.

До системи законодавчих актів, які регулюють питання обмеження монополізму та захисту суб’єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції належать Закони України „Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності” (остання редакція від 20 грудня 2001р.), „Про Антимонопольний комітет України” від 26 листопада 1993р., „Про природні монополії” від 20 квітня 2000р., „Про захист економічної конкуренції” від 7 червня 1996р. та інші нормативно-правові акти. Вони регулюють антимонопольно-конкурентні відносини, а також окремі аспекти, що складаються у зв’язку із захистом від недобросовісної конкуренції.

Першим законом, який відокремив антимонопольне законодавство від правового регулювання захисту суб’єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції став Закон України „Про захист від недобросовісної конкуренції” від 7 червня 1996р. Цей закон і сьогодні є основним законодавчим актом, який регулює відносини у цій сфері.

Згідно з цим законом об’єктами захисту від недобросовісної конкуренції є специфічні дії. Якщо об’єктами правової охорони інтелектуальної діяльності є її результати, то об’єктами захисту від недобросовісної конкуренції є також результати інтелектуальної діяльності від неправомірних посягань. Але в першому випадку передбачається охорона прав у широкому значенні цього слова, а в другому – лише захист проти неправомірних дій третіх осіб [40].

Об’єктами захисту від недобросовісної конкуренції можуть бути неправомірні дії, які в Законі згруповані у три групи, кожна з них складається з окремих видів неправомірних дій [41].

Перша група – неправомірне використання ділової репутації господарюючого суб’єкта (підприємця). Варто зазначити, що в Законі використовується поняття „господарюючий суб’єкт”. На думку фахівців, застосування цього поняття доцільніше, ніж поняття „суб’єкт підприємницької діяльності”. Поняття суб’єкт підприємницької діяльності охоплює юридичних і фізичних осіб, зареєстрованих суб’єктами підприємницької діяльності. А термін суб’єкт господарювання охоплює юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізичних осіб, які здійснюють діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів; групу суб’єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими.

Друга група – створення перешкод господарюючим суб’єктам (підприємцям) у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції.

Третья група – неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці.

Відповідальність за недобросовісну конкуренцію. Вчинення дій, визначених Законом як недобросовісна конкуренція тягне за собою накладання Антимонопольним комітетом штрафів, а також адміністративну, цивільну та кримінальну відповідальність.

Штраф може бути накладено у розмірі до трьох відсотків виручки від реалізації товарів, виконання робіт або надання послуг господарюючого суб’єкта за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі, якщо обчислення виручки господарюючого суб’єкта неможливе або виручка відсутня штраф накладається у розмірі до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст.21).

Недобросовісна конкуренція з боку юридичних осіб, їх об’єднань та об’єднань громадян, що не є господарюючими суб’єктами тягне за собою накладання штрафу у розмірі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Недобросовісна конкуренція тягне за собою також адміністративну, цивільну та кримінальну відповідальність згідно із законодавством.

Законом передбачені й інші заходи для боротьби з проявами недобросовісної конкуренції. Зокрема, підкреслено, що збитки, заподіяні внаслідок недобросовісної конкуренції, підлягають відшкодуванню (ст.24), а у разі встановлення факту неправомірного використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки або факту копіювання виробів, зацікавлені особи можуть звернутися до Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень із заявою про вилучення товарів з неправомірним використанням позначення або копій виробів іншого господарюючого суб'єкта (підприємця) як у виробника, так і у продавця (ст.25). Ці заходи застосовуються у разі, коли можливість змішування з діяльностю іншого господарюючого суб'єкта (підприємця) не може бути усунена іншим шляхом.

У разі встановлення факту дискредитації господарюючого суб'єкта (підприємця) Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення мають право прийняти рішення про офіційне спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей (ст.26).

Дата добавления: 2015-07-15