Захист прав на географічне зазначення

Відповідно до статті 23 Закону України „Про охорону прав на зазначення походження товарів” порушенням прав на географічне зазначення є використання неправдивого (фальшивого) зазначення або такого зазначення, що вводить споживача в оману щодо справжнього місцезнаходження товару.

Будь-яке посягання на права володільця свідоцтва про реєстрацію права на використання зареєстрованого географічного зазначення тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Порушенням права володільця свідоцтва про реєстрацію права на використання зареєстрованого географічного зазначення є:

– використання зареєстрованого географічного зазначення, якщо товар не походить із зареєстрованого для цього зазначення географічного місця, навіть якщо справжнє місце походження товару або географічне зазначення його походження використовують у перекладі або супроводжують словами: «вид», «тип», «стиль», «марка», «імітація» тощо;

– використання зареєстрованого географічного зазначення особою, яка не має свідоцтва про реєстрацію права на його використання;

– використання зареєстрованого географічного зазначення для відмінних від описаних у Реєстрі однорідних товарів, якщо таке використання вводить в оману споживачів щодо походження товару, його особливих властивостей або інших характеристик, а також для неоднорідних товарів, якщо таке використання шкодить репутації зареєстрованого зазначення або є неправомірним використанням його репутації;

– використання зареєстрованого географічного зазначення як видової назви.

Не вважається порушенням прав володільця свідоцтва:

– використання зареєстрованого географічного зазначення будь-якою особою, яка на законних підставах придбала позначений цим географічним зазначенням товар у володільця свідоцтва та повторно вводить його в обіг;

– використання географічного зазначення особою, яка не має свідоцтва про реєстрацію права на його використання, але добросовісно його використовувала до дати реєстрації. Якщо ця особа протягом 12 місяців від дати реєстрації географічного зазначення не подасть до установи заявку на одержання права на використання цього зазначення, подальше його використання вважають порушенням прав володільця свідоцтва.

Захист прав на географічне зазначення здійснюють у судовому та іншому встановленому законом порядку.

Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у зв`язку із застосуванням закону.

Суди відповідно до їхньої компетенції розв`язують, зокрема, спори про:

– правомірність реєстрації географічного зазначення;

– встановлення факту використання географічного зазначення;

– порушення прав володільця свідоцтва про реєстрацію права на геогра- фічне зазначення;

– компенсації.

Способи захисту порушених прав на географічні зазначення, що оскаржуються, переважно збігаються із способами захисту прав на комерційне найменування та на торговельну марку, однак є й деяка відмінність. Зокрема, суди можуть приймати рішення про:

– вилучення з товару або його упаковки неправомірно нанесеного географічного зазначення;

– конфіскацію товару, неправомірно маркованого географічним зазначенням;

– вилучення з цивільного обороту товарів, неправомірно маркованих географічним зазначенням;

– визнання географічного зазначення видовою назвою або скасування раніше визнаної видової назви товару.

Збитки, які можуть бути заподіяні володільцю свідоцтва на право географічного зазначення неправомірним його використанням, відшкодовуються у повному обсязі.

Чинне законодавство розглядає незаконне використання кваліфікованого зазначення походження товару не тільки як цивільне правопорушення, а й як кримінально-карне діяння. Відповідно до статті 229 Кримінального кодексу України, незаконне використання географічного зазначення, або інше порушення права на цей об`єкт інтелектуальної власності, якщо це завдає матеріальної шкоди в значному розмірі, карається штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для її виготовлення.

Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди у великому розмірі, караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з конфіскацією відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для її виготовлення.

Дії передбачені попередніми частинами цієї статті, вчинені службовою особою з використанням службового становища або організованою групою, або якщо вони завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, караються штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого та з конфіскацією відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для її виготовлення.

Матеріальна шкода вважається завданою в значному розмірі, якщо її розмір у двадцять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, у великому розмірі – якщо її розмір у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а завданою в особливо великому розмірі – якщо її розмір у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Дата добавления: 2015-07-15