Робота з науковою літературою

Орієнтуватися у надзвичайно великому об’ємі інформації допомагають бібліотечні каталоги – певним чином підібрані картки, в яких зібрані основні дані про книгу, журнал або статтю. В картку внесені: прізвище автора, назва, місце видання, видавництво, рік видання, кількість сторінок. Читацькі каталоги бувають трьох видів: алфавітні, систематичні та алфавітно-предметні.

Якщо читачеві відомі прізвища авторів робіт, які його цікавлять, відшукати потрібну книгу допоможе алфавітний каталог, в якому картки розташовані в алфавітному порядку прізвищ авторів або заголовків творів, якщо автор не вказаний, то усі роботи даного автора зібрані в одному місці каталога.

Систематичний каталог – це набір карток, розташованих за галузями знань. Цей каталог дозволяє підібрати всіх авторів у потрібній галузі знань. Користуватись систематичним каталогом можливо за допомогою алфавітно-предметного каталогу, в якому найменування галузей розміщено в алфавітному порядку. Таким чином, спочатку необхідну галузь, окрему тему або питання потрібно відшукати за першою буквою назви в алфавітно-предметному каталозі, визначити його номер, за яким у систематичному каталозі знайти потрібну літературу. Корисно мати власну бібліографію у формі каталожних карток, де, крім вихідних даних літературних джерел, роблять помітки про основний зміст та номери сторінок, на яких міститься необхідна інформація. В кінці книг, статей розміщуються списки літератури, за допомогою яких розширюють бібліографію і відповідно науковий пошук.

Вміння знайти джерело інформації – так само важливо для дослідника, як і вміння його правильно використати. Дослідник повинен настільки добре розбиратися в матеріалі, щоб виділити в ньому саму суть.

Працюючи над НДР, необхідно прочитати досить велику кількість літератури (близько 1000), з яких лише 100-150 увійдуть до бібліографії. Тому варто навчитися двох видів читання: „швидкого” та „повільного”. „Швидке” читання – це читання „по діагоналі”, яке відповідає на запитання, чи варто дану статтю або книгу вивчати. Після того, як проглянуто всю наявну на даний момент літературу, можна приступити до „повільного” читання, до глибшого її вивчення, переходячи від простого матеріалу до складнішого. Потрібно починати з книг, згодом – статті, спочатку вивчати вітчизняні джерела, а потім – іноземну літературу. Окремі праці містять мало потрібної інформації, тому на початковому етапі потрібно уважно переглянути тексти, відібрати потрібне, а вже після цього приступати до їх вивчення.

Існують різні форми вивчення літературних джерел.

Конспектування – складання стислого переказу (найпростіша форма вивчення літератури). Головним завданням конспекту є скорочення матеріалу при збереженні в ньому найбільш суттєвого. У процесі складання конспекту вдається настільки розібратися в матеріалі, що після цього конспект стає уже не потрібним його укладачеві.

Анатомування – більш глибоке вивчення внутрішньої побудови твору, загального змісту та взаємозв’язку його частин. Проведення анатомування потрібної книги чи статті корисне для дослідника, оскільки при цьому формується звичка постійно слідувати за тим, як іде думка автора, де він її губить, а де відхиляється вбік чи починає новий підхід.

Конденсування – розширення складеного за одним джерелом конспекта шляхом додавання до нього матеріалів з того ж питання і з інших джерел. Конденсування – один з найкращих прийомів засвоєння матеріалу, оскільки постійне порівняння з покладеним в основу матеріалом сприяє повторному обдумуванню його під новим кутом зору. В процесі цієї роботи розвивається вміння оцінити різні підходи декількох авторів до розв’язання однієї і тієї ж задачі. Складання конденсованого конспекту є підготовкою до формування власного ставлення до проблеми, що вивчається.

Вивчивши літературне джерело, потрібно відразу зробити його повний бібліографічний опис. Існують певні вимоги щодо оформлення бібліографічного опису у списку джерел (табл.1).

Таблиця 1

Приклади оформлення бібліографічного опису у списку джерел

Характеристика джерела	Приклад оформлення
Монографії (один, два або три автори)	Василенко М.В. Теорія коливань: Навчальний посібник.-К.: Вища школа, 1992.- 430 с. Афанасьев В.В., Василевский О.Н. Расчеты электрических цепей на программируемых микрокалькуляторах.-М.: Энергоиздат, 1992.-190 с. Меликов А.З., Пономаренко Л.А., Рюмщин П.А. Математические модели многопотоковых систем обслуживания.-К.: Техніка, 1991.- 265 с.
Чотири автори	Основы создания гибких автоматизированных производств / Л.А. Пономаренко, Л.В. Адамович, В.Т. Музычук, А.Е. Гридасов / Под. ред. Б.Б. Тимофеева.-К.: Техніка, 1986.- 144 с.
П’ять та більше авторів	Системный анализ инфраструктуры как элемент народного хозяйства / Белоусова Н.И., Вишняк Е.И., Левит В.Ю., Черевченко Т.М., Ярославская Ж.Н.-М.: Экономика, 1981.- 62 с.
Багатотомні видання	История русской литературы: В 4т. / АН СССР. Ин-т рус. лит. (Пушкин. дом).-М., 1982.- Т.3: Расцвет реализма.-876 с.
Перекладні видання	Гроссе Э., Вайсмангель Х. Химия для любознательных: Пер. с нем.-М.: Химия, 1980.- 392 с.
Стандарти	ГОСТ 7.1-84. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления.- Взамен ГОСТ 7.1-76; Введ. 01.01.86-М.: Изд-во стандартов, 1984.-78 с.
Збірки наукових праць	Обчислювальна і прикладна математика: Зб. наук. пр.-К.: Либідь, 1993.-99 с.
Словники	Библиотечное дело: Терминол. словарь / Сост. И.М. Суслова, Л.Н. Уланова. – 2-е изд.-М.: Книга, 1986.- 224 с.
Депоновані наукові праці	Меликов А.З., Константинов С.Н. Обзор аналитических методов расчета и оптимизации мультиресурсных систем обслуживания / Науч.-произв. корпорация «Киев. ин-т автоматики». – Киев, 1996.- 44 с.- Рус.-Деп. в ГНТБ Украины 11.11.96, № 2210- Ук96 // Анот. в ж. Автоматизация производственных процессов, № 2, 1996. Пономаренко Л.А., Меликов А.З. Алгоритмы управления в неполнодоступных марковских сетях со сложными механизмами обслуживания и очередями // Ред. ж. Автоматика и вычислительная техника.- Рига, 1989.- 11 с. Деп. в ВИНИТИ 8.12.89 г., № 7305 – В 89.
Складові частини книги	Пономаренко Л.А. Организующая система // Автоматизация технологических процессов в прокатном производстве.- М.: Металлургия, 1979.- С. 141-148.
Складові частини збірника	Пономаренко Л.А. Структура системы прерывания с ситуационными приоритетами в АСУТП станов горячей прокатки // Разработка автоматизированных систем управления технологическими процессами.- Тбилиси: Сабчота Сакартвело.- 1976.- С. 3-16.
Складові частини журналу	Меликов А.З., Пономаренко Л.А. Оптимизация цифровой сети интегрального обслуживания с конечным числом пользователей и блокировками // Автоматика и телемеханика.- 1992.- № 6.- С. 34-38. Пономаренко Л.А., Меликов А.З. Ситуационное управление многоканальной системой с переменной структурой обслуживания неоднородного потока // Изв. Азерб. Респ. Сер. физ.- техн. и мат. наук.- 1986.- Т. 7, № 6.- С. 79-83.
Складові частини іноземного журналу	Peres K. Radiation therapy for cancer of the cervix // Oncolgy.- 1993.- Vol. 7, № 2.- P. 89-96.
Енциклопедії	Долматовский Ю.А. Электромобиль // БСЭ.- 3-е изд.- М., 1988.- Т. 30.- С. 72.
Тези доповідей	Пономаренко Л.А., Жучкова И.В. Оптимальное назначение приоритетов при организации доступа в локальных вычислительных сетях АСУТП // Труды Мждунар. конф. «Локальные вычислительные сети» (ЛОКСЕТЬ 88).- Том 1.- Рига: ИЭВТ АН Латвии.- 1988.- С. 149-153.
Дисертації	Луус Р.А. Исследования оборудования с пневмовакуумным приводом для захвата, перемещения и фиксации при обработке пористых и легкоповреждаемых строительных изделий: Дис… канд. техн. наук: 05.05.04.- М., 1982.-212 с.
Автореферати дисертацій	Поликарпов В.С. Философский анализ роли символов в научном познании: Автореф. дис…. д-ра филос. наук: 09.00.08 / Моск. Гос. пед. ин-т.-М., 1985.- 35 с.
Препринти	Пономаренко Л.А., Буадзе В.В. Математические модели и алгоритмы сбора и обработки информации в АСУТП непрерывных станов горячей прокатки: Препр. / АН Украины. Ин-т кибернетики; 76-76.- К.: 1976.- 37 с.
Звіт про науково-дослідну роботу	Проведение испытаний и исследований теплотехнических свойств камер КХС-2-1: ВЗ и КХС-2-12-КЗЮ: отчет о НИР (промежуточн.) / Всесоюзн. заочн. ин-т пищ. пром-ти.- ОЦО 102ТЭ; № ГР 800571; Инв. № В 119692.- М., 1981.- 90 с.
Авторські свідоцтва	Линейный импульсный модулятор: А.с. 1626362. Украина, МКИ НОЗК 7// 02 / В.Г. Петров.- № 4653428 / 21; Заявлено 23.03.92; Опубл. 30.03.93, Бюл. № 13.-4 с. ил.
Патенти	Пат. 4601572 США, МКИ G 03 B 27 / 74. Microfilming system with zone controlled adaptive lighting: Пат. 4601572 США, МКИ G 03 B 27 / 24 / D.S. Wise (США); McGraw Hill Inc.-№ 721205; Заявл. 09.04.85; Опубл. 22.06.86; НКИ 355 / 68.- 3 с.
Каталоги	Каталог млекопитающих СССР. Плиоцен – современность / АН СССР, Зоол. ин-т; Под. ред. И.М. Громова, Г.И. Барановой.- Л.: Наука, Ленингр. отд-ние, 1981.- 456 с.
Інструкції	Типовая инструкция по эксплуатации топливоотдачи тепловых электростанций: Т. 34-70-044-85: Утв. Гл. тех. упр. по эксплуатации энергосистем М-ва энергетики и электрификации СССР 01.10.85.- М., 1986.- 43 с.

Щоб корисного людина не відкрила, знайшла, придумала, дослідила – її робота має попередників. Вивчення робіт попередників – завжди важливий елемент діяльності дослідника. Хоча деякі дослідники визнають за краще завершити власну роботу, щоб в її процесі бути неупередженим і менш залежним від думки попередників.

Досконало вивчивши усі матеріали, які відносяться до предмета дослідження, уточнюють тему і напрямки дослідження, розробляють робочу гіпотезу та формулюють задачі дослідження.

Робоча гіпотеза – наукове припущення про розвиток явищ та їх пояснення. Для складання робочої гіпотези вивчені матеріали необхідно критично проаналізувати, вияснити, що вже досягнуто та розроблено, які оригінальні напрямки і творчі задуми розвивалися для вирішення задачі, які існують неясності, протиріччя та недоробки. Виявляються методичні помилки і недоліки попередніх дослідників, намічають шляхи до відкриття і розвитку нового, удосконалення старого. Іноді перед дослідником відкривається кілька шляхів, що відповідають різним варіантам робочої гіпотези. Усі варіанти потрібно продумати, сформулювати та записати. Приймається той варіант, який, на думку дослідника, може дати найшвидший та найкращий результат, найбільш правильне вирішення. В ході дослідження може виявитися, що результати досліду не підтверджують даний варіант, зате можуть підтвердити правильність іншого. Таким чином, робочу гіпотезу приймають, відкидають, критикують, уточнюють та удосконалюють.

Програма-мінімум робочої гіпотези – встановити фактори (причини, умови, рушійні сили), що зумовлюють розвиток явища. Це важлива частина методики, тому що у разі неправильного визначення набору факторів дослідження може стати безрезультатним.

Програма-максимум робочої гіпотези – дати певне пояснення всього процесу розвитку явища.

У прийнятій робочій гіпотезі необхідно виділити важливі зв’язки і взаємодії, намітити важливі напрямки та хід розвитку явищ. Доцільно їх зобразити графіком можливих функціональних залежностей та описати математично у формі фізичних моделей. Така попередня проробка дозволить більш спрямовано і детально розробити методику подальших досліджень.

Дата добавления: 2015-07-11