Технічне обслуговування опор контактної мережі і їхніх заземлень

Опори й заземлюючі пристрої перевіряють для своєчасного виявлення й усунення в них дефектів, пов'язаних з електричним й іншим видами корозії. Із цією метою на дистанції електропостачання й у дорожніх лабораторіях створюються групи корозії, які допомагають районам контактної мережі аналізувати вплив блукаючих струмів на цілісність опорних пристроїв.

Для визначення ступеня небезпеки електричної корозії необхідно знати значення потенціалів «рейка-земля» й опору заземлення. Потенціали «рейка-земля» вимірюють приладами 1 (Рисунок 13.9) М-231 або ПК-1 (ПК-1м), які приєднують у середині прольоту між опорами 4 ізольованими проводами 2 позитивним полюсом до рейки 5 і негативним до сталевого електрода 3 діаметром 10—16 мм і довжиною 0,6—0,8 м, забитому в землю на всю довжину в створі опор.

Показання приладів записують через кожні 10 із протягом не менш 30 хв із обліком того, що в кожному напрямку за період вимірів повинне пройти не менш двох поїздів на ділянках з інтенсивним рухом (більше 100 пара поїздів у добу) і не менш одного - при меншому русі. Із числа показань визначають середні значення позитивних і негативних потенціалів. Виміри проводять через кожні 600-800 м. Потім наносять отримані результати на однолінійний план шляху й одержують потенційну діаграму (Рисунок 13.10).

Оцінку стану опор варто починати з виявлення низько-омних опор, що мають опір заземлення менш 100 Ом, а також опор, опір яких менш 25 Ом на кожен вольт середнього потенціалу «рейка-земля».

Опір заземлення вимірюють різними приладами: ПК-1 (ПК-1М), МС-07 (МС-08) або двома приладами М-231, один із яких використають як вольтметр, а іншої — амперметра. При вимірах мегаомметром прилад 5 включають між рейкою 6 й опорою (Рисунок 13.11, а), затиски Е ₁й І₁ з'єднують між собою й ізольованим проведенням 2 приєднують до заземлюючого провідника 1, попередньо відключеному від рейки й

Рисунок 13.9. Схема виміру рейки потенціалу «рейка-земля»

Рисунок 13.10. Потенційна діаграма

Рисунок 13.11. Схема виміру опору опори мегаомметром (а) і амперметром і вольтметром (б)

розташованому ізолюючо від землі на напівшпалі. Затиски Е₂ й І₂ між собою й приєднують ізольованим проведенням 4 до рейки Перед приєднанням установлюють захисний іскровий проміжок 3. При положенні «Регулювання», обертаючи ручку генератора, поворотом ручки реостата домагаються установки стрілки мегаомметра на червоній оцінці шкали. Потім переводять прилад у положення «Вимір» і по шкалі визначають вимірюваний опір. Якщо опір заземлення більше 1000 Ом, на вхід приладу І₁й І₂ паралельно іскровому проміжку підключають резистор R - 1000 Ом, а обмірюваний опір перераховують по спеціальній кривій.

За схемою виміру амперметра або вольтметра (Рисунок 13.11, б) запис потенціалів «рейка-земля» і струмів витоку через опору 7 ведеться синхронно без перемикань приладів у процесі вимірів, що істотно підвищує їхня точність. Крім цього, з ланцюга вольтметра виключається опір опори завдяки застосуванню електрода 8, щопоміщає на відстані 7 м від вимірюваної опори.

Середнє значення струму витоку вимірюють амперметром, підключеним гнучким ізольованим проведенням з однієї сторони до рейки, а з іншого боку - до відключеному від рейки й ізольованому від землі заземлюючому проводу. Із приєднаного приладу через кожні 10 зі знімають показання. Тривалість виміру приймають такий, щоб за цей період по кожному зі шляхів пройшло не менш одного поїзда, а при інтенсивному русі - не менш двох. За цими показниками визначають середнє значення струму витоку розподілом суми показань приладу на загальне число вимірів. Електричний опір визначають як відношення миттєвих значень різниць потенціалів «рейка-земля» до струму витоку.

При вимірі цим методом у стійку суху погоду для залізобетонних опор уводиться перехідний коефіцієнт А = 0,2...0,3, що залежить від числа днів у році з опадами. Перехідний опір визначають по формулі R_on = AR_ізм.

Виявлені низькоомні опори підлягають у першу чергу обстеженню й оцінці їхнього стану. Візуально оглядається надземна частина опори на рівні поверхні ґрунту. Вихід тріщин над поверхнею землі або фундаменту на висоту до 15 см, відшарування бетону, вихід продуктів іржі свідчать про значне корозійне ушкодження опори. При відсутності виходів тріщин й інших дефектів відкопують опору з польової сторони на глибину 0,5-0,7 м. Простукують бетон молотком. Глухий звук, тріщина, відшарування бетону також свідчать про наявність корозійного ушкодження опори. Така опора повинна бути негайно укріплена відтягненнями й потім замінена.

По виявленню на поверхні фундаменту або анкерів тріщин і виступаючих продуктів корозії й при незадовільних результатах вимірів їх також вибірково відкопують і детально обстежать арматури й анкерні болти, розкриваючи захисний шар бетону. Замірять діаметр арматур й анкерних болтів і визначають площу, що залишилася, їхнього поперечного переріза. Якщо в результаті корозії вона зменшилася в арматур більш ніж на 10 %, а в анкерного болта в розтягнутій зоні - на 20 %, у стислій зоні - на 30 %, таку опору заміняють.

Ізоляцію анкерних відтягнень перевіряють мегаомметром на 500 В, її опір повинне бути не менш 10 кОм.

Дані вимірів по кожній опорі реєструють у спеціальному журналі, що ведеться в районі контактної мережі, при цьому підраховують, яке опір опори доводиться на 1 В середнього значення потенціалів «рейка-земля». Опори, що не задовольняють нормам, відзначають особливо для проведення подальших досліджень і вживання заходів по приведенню їх у відповідність установленим вимогам.

Надземну частину обстежать у всіх опор. У металевих опор звертають увагу на якість фарбування, відзначають місця, що піддаються корозії, стан зварених швів і ступінь можливих механічних ушкоджень. При огляді залізобетонних опор звертають увагу на наявність тріщин і відколовши бетону. Ширину й довжину розкриття тріщин визначають за допомогою наборів щупів з розмірами від 0,03 до 0,25 мм, лупи з розподілами 0,1 мм і лінійки. Для виявлення подальшого характеру розкриття тріщини встановлюють цементні маяки й відзначають фарбою початок і кінець тріщини.

Оцінка стану опор контактної мережі викладена в роздвлі 8.

Перевіряючи заземлення, звертають особливу увагу на надійність кріплення їх до рейок, тому що в результаті вібрації при проході поїздів і виробництві шляхових робіт ці місця піддаються частому ослабленню й обривам. Крім того, перевіряють ізоляцію від опор заземлюючих проводів (спусків) і при необхідності їх виправляють, очищають від іржі й офарблюють.

Іскрові проміжки в заземленнях перевіряють за допомогою вольтметра зі шкалою більше 20 В, підключеним паралельно, при цьому іскровий проміжок від опори й рейок не від'єднують. Таку перевірку здійснюють при проході електропоїзда по шляху, на який заземлена дана опора, а на дорогах постійного струму, крім того, і при проході по сусідньому шляху. Відхилення стрілки вольтметра вказує на справність іскрового проміжку. Більш точно іскрові проміжки перевіряють за схемою, наведеної на Рисунок 13.12, а. Насамперед визначають перехідний опір заземлення опори R_on, для чого між тяговою рейкою 1 й опорою 4 врізають амперметр 2, у середині прольоту між опорами встановлюють вольтметр 6, підключаючи один його кінець до тягової рейки, а іншої — до електрода 5. Потім, перемкнувши вольтметр у високоомний режим, синхронно фіксують загальне спадання напруги в ланцюзі заземлення опори U_р-з і спадання напруги на іскровому проміжку 3, тобто U_іп. Виміру проводять при потенціалі «рейка-земля», що перевищує 1 В. Після вимірів розраховують опір іскрового проміжку по формулі

Рисунок 13.12. Схеми виміру опору іскрового проміжку (а) і діодного заземлювача (б)

і порівнюють його з нормативним - воно повинне бути не менш значень, установлених для залізобетонних опор (у катодній зоні - 10 кому, а в анодній і знакозмінній зонах - 1,5 кому).

Діодні заземлювачі перевіряють вольтметром М-231 або М-762 (Рисунок 13.12, 6) або мегаомметром. Диодний заземлювач 8, підключений до групового заземлення 7 і рейці 1, при перевірці вольтаметром шунтують іскровим проміжком 9 на 800—1200 У. Виміру проводять при проходженні поїздів по ділянці. При справному діодному заземллювачу вольтметр 6, щовимірює спадання напруги на ньому, при позитивному потенціалі «рейка-земля» показує одиниці й десятки вольтів, а при негативних потенціалах — десяті частки вольта (близько 0,3 В). У випадку несправності діодного заземлювача показання близькі до нуля або становлять десяті частки вольта. Тоді перевіряють справність кожного вентиля додного заземлювача мегаомметром М-1101 на 500 В.

Дата добавления: 2015-07-11