Вікові особливості системи залоз внутрішньої секреції.

Кожний період індивідуального розвитку характеризується певними особливостями пристосування організму до середовища. В ході онтогенезу спостерігається зміна форм регуляції взаємозв’язку клітин: від неспецифічної метаболічної до більш досконалої, термінової і координованої – нервової.

Уже в ембріогенезі зв’язок між клітинами здійснюється не лише загальними метаболітами, але й медіаторами – ацетилхоліном, норадреналіном, серотоніном, що є регуляторами біологічних процесів.

Надалі відбувається спеціалізація дії медіаторів, яка досягається шляхом формування в клітинах рецептивних структур, високочутливих до дії медіатора. З часом здатність реакції клітин на місцеві хімічні подразники поступово обмежується і все більше поглиблюється здатність реакції на нервовий імпульс.

З віком, особливо в період пізнього онтогенезу, характер нейрогуморальної регуляції функцій здійснюється шляхом послаблення нервових впливів і збільшення чутливості до гуморальних факторів.

В онтогенезі ендокринні регуляції життєвих процесів можуть змінюватися і дійсно змінюються залежно від наступних факторів:

1) з віком змінюється рівень і якість інкреції самих залоз унаслідок їх власного старіння;

2) з віком змінюється корелятивні співвідношення між окремими залозами внутрішньої секреції, які змінюють ефективність окремих залоз;

3) з віком змінюється нервова регуляція життєдіяльності ендокринних залоз, яка впливає як на рівень їх функціональних можливостей, так і на їх трофіку;

4) з віком змінюється здатність тканин реагувати на дію гормонів.

У системі залоз внутрішньої секреції є залози, які досягають максимального розвитку уже в дуже ранньому онтогенезі (епіфіз, тимус, інсулярний апарат підшлункової залози, глюкокортикоїдна зона кори наднирників).

Низка залоз внутрішньої секреції (щитоподібна і паращитоподібні) досягають найбільшого розвитку в пізній молодості і ранній зрілості. У той ж період досягають найбільшої функціональної повноцінності аденогіпофіз і нейрогіпофіз. Найпізніше з-поміж усіх залоз внутрішньої секреції розвиваються гонади.

Для студентів стоматологічного факультету:

Слинні залози виконують як секреторну, так і інкреторну функцію. Остання полягає у здатності слинних залоз синтезувати різні ендокринні фактори. До них належать:

1) паротин, який приймає участь у регуляції фосфорно-кальцієвого обміну в кістковій і зубній тканинах;

2) еритропоетин, що активує синтез еритроцитів;

3) фактор росту нервів, що регулює регенерацію симпатичних нервових волокон після травми;

4) фактор епідермального паростка, що стимулює проліферативну активність епітелію шкіри і слизової оболонки порожнини рота, стравоходу та шлунка. Крім того, в слинних залозах утворюється інсулін, що синтезується чи депонується слинними залозами.

Вплив ендокринних залоз на морфо-функціональний стан щелепно-лицевої ділянки виявляється особливо чітко за умов порушення їх функцій. Гіпо- або гіперсекреція залоз внутрішньої секреції у сформованому організмі призводить до виникнення характерних захворювань із супроводжуючими змінами в порожнині рота. Ці ознаки у більшості випадків є віддаленими вторинними проявами.

До всіх ендокринних розладів дуже чутливий зубний зародок і пародонт, при цьому дуже часто зустрічаються аномалії розвитку і розташування зубів, захворювання пародонта.

Зміни функції гіпофізу впливають на терміни прорізування зубів. Гіперфункція гіпофізу призводить до виникнення акромегалії, при цьому, у зв’язку зі збільшенням щелеп, розростаються і м’які тканини (губи, язик, ясна). При підвищеній функції щитоподібної залози спостерігається прискорене прорізування зубів, тремор язика, набухання ясен. При гіпофункції щитоподібної залози хворі скаржаться на порушення мови, ковтання, оскільки при цьому спостерігається значне збільшення язика і губ, сухість у порожнині рота.

Прищитоподібні залози впливають на обмін кальцію і фосфору в організмі. При гіпофункції їх в дитячому віці спостерігається недорозвинення емалі (гіпоплазія) і порушення утворення дентину. При гіперфункції, головним чином, уражується пародонт.

Першою ознакою недостатньої функції кіркової речовини наднирників є пігментація шкіри і слизових оболонок щік, на губах, по краю язика, піднебіння і ясен. Причиною цього, є відкладення меланіну в сполучній тканині, в базальних епітеліальних клітинах, що є наслідком стимулюючої дії гіпофізарного гормону.

При недостатньому синтезі гормона підшлункової залози – інсуліну виникають неспецифічні зміни в порожнині рота, властиві не тільки для діабету: сухість слизової оболонки, збільшення язика, значні відкладання зубного каменю, хитання зубів, набряклі ясна.

Табл.. 4. Характеристика основних гормонів

Гормони	Структура	Місце утворення	Рецептор	Основні ефекти	Основні фактори, що регулюють секрецію
Гормони гіпоталамо-гіпофізарної системи ^а, б
Система СТГ
Соматоліберин	Пептид	Гіпоталамус	G	↑ секреції СТГ	Стрес, травми, фізичне навантаження + Білкове харчування + Глибокий сон + Гіпоглікемія + Зворотній зв’язок: СТГ─ ІФР─
Соматостатин	Пептид	Гіпоталамус	G	↓ секреції СТГ	Стрес, травми, фізичне навантаження ─ Білкове харчування ─ Глибокий сон ─ Гіпоглікемія ─ Зворотній зв’язок: СТГ + ІФР +
СТГ (гормон росту)	Пептид	Аденогіпофіз	СФ	↑ секреції ІФР; ↑ секреції інсуліну; ↑ катаболізму ліпідів; ↓ катаболізму вуглеводів. Опосередковані ефекти: див. ІФР	Соматоліберин + Соматостатин ─ Зворотній зв’язок: ІФР─
ІФР	Пептид	Печінка та інші тканини	СФА	↑ синтез білків. ↑ росту	СТГ +
Система пролактину Дофамін (пролактостатин)	Амін	Гіпоталамус	G	↓ секреція пролактину	Подразнення сосків ─
Пролактин	Пептид	Аденогіпофіз	СФ	↑ ріст молочних залоз. ↑ продукція молока	Дофамін ─ Естрогени +
Гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникова система
Кортиколіберин	Пептид	Гіпоталамус	G	↑ секреції АКТГ. ↑ секреції МСТ	Стрес + Гіпоглікемія + Біоритми (добовий ритм: ↑ зранку) Зворотній зв’язок: глюкокортикоїди ─
Гормони	Структура	Місце утворення	Рецептор	Основні ефекти	Основні фактори, що регулюють секрецію
АКТГ	Пептид	Аденогіпофіз	G	↑ секреції глюкокортикоїдів	Кортиколіберин + Зворотній зв’язок: глюкокортикоїди ─
МСГ	Пептид	Аденогіпофіз	G	Посилення пігментації	Кортиколіберин +
Глюкокортикоїди	Стероїди	Кіркова речовина надниркових залоз	ВК	Стійкість до стресу; ↑ глюконеогенезу; протизапальний ефект	Кортиколіберин + АКТГ+
Гіпоталамо-гіпофізарно-тиреоїдна система
Тироліберин	Пептид	Гіпоталамус	G	↑ секреції ТТГ	Тривале перебування в холодному кліматі +
ТТГ	Пептид	Аденогіпофіз	G	↑ секреції Т3 і Т4	Тироліберин + Зворотній зв’язок: Т3; Т4 ─
Т3, Т4	Аміни	Щитоподібна залоза	ВК	↑ метаболізму	ТТГ +
Гіпоталамо-гіпофізарно-гонадна система
Гонадоліберин	Пептид	Гіпоталамус	G	↑ секреції ЛГ і ФСГ	Біоритми Зворотній зв’язок: естрогени ─ прогестерон ─ тестостерон ─
ФСТ	Пептид	Аденогіпофіз	G	Жінки: дозрівання фолікул; ↑ секреції естрогенів фолікулом. Чоловіки: дозрівання сперматозоїдів	Гонадоліберин + Зворотній зв’язок естрогени ─ прогестерон ─ тестостерон ─
ЛГ	Пептид	Аденогіпофіз	G	Жінки: розрив фолікула; підтримування жовтого тіла; ↑ секреції прогестерону і естрогену жовтим тілом. Чоловіки: ↑ секреції тестостерону	Гонадоліберин + Зворотній зв’язок естрогени - прогестерон ─ тестостерон ─
Естрогени	Стероїди	Яйники, плацента	ВК	Статеве дозрівання. Регуляція менструального циклу. Росту молочних залоз та інші зміни при вагітності	ФСГ +
Гормони	Структура	Місце утворення	Рецептор	Основні ефекти	Основні фактори, що регулюють секрецію
Прогестерон	Стероїд	Яйники, плацента	ВК	Регуляція менструального циклу. Підтримання вагітності	ЛГ +
Тестостерон	Стероїд	Яєчко	ВК	Статеве дозрівання. Сперматогенез	ЛГ +
Гормони нейрогіпофізу
АДГ	Пептид	Гіпоталамус	G	↑ реабсорбції води в нирках	Підвищення осмолярності крові + Зниження ОЦК і артеріального тиску +
Окситоцин	Пептид	Гіпоталамус	G	Скорочення матки. Викид молока	Подразнення статевих шляхів + Подразнення сосків +
Панкреатичні гормони, що регулююють рівень глюкози в крові
Інсулін	Пептид	Підшлункова залоза	СФА	↓ рівень глюкози в крові. ↑ анаболізму (запасу енергетичних субстратів)	Гіперглікемія + СТГ +
Глюкагон	Пептид	Підшлункова залоза	G	↑ рівень глюкози в крові	Гіпоглікемія +
Гормони ренін- ангіотензинової системи
Ангіотензин II	Пептид	Кров ^в	G	Затримка Na^+ і води: звуження судин; ↑ секреції альдостерону; ↑ реабсорбції Na^+ і води в нирках.	Ренін +
Альдостерон	Стероїд	Кіркова речовина наднирників	ВК	↑ реабсорбції Na^+ і води в нирках; ↓ реабсорбції К^+ в нирках	Ангіотензин II Гіперкаліємія +
Гормони, які підтримують рівень кальцію в крові
ПТГ	Пептид	Паращитоподібна залоза	G	Підвищення рівня Сa^2+ в крові: ↑ реабсорбції Сa^2+ нирках; ↑ резорбції кісток; ↑ утворення кальцитріолу	Гіпокальциємія +, гіперкальциємія ─
Кальцитріол	Стероїд	Нирки ^г	ВК	Підвищення рівня Сa^2+ в крові: ↑ всмоктування Сa^2+ в ЖКТ	ПТГ +
Кальцитонін	Пептид	Щитоподібна залоза	G	Зниження рівня Сa^2+ в крові: ↓ резорбції кісток	Гіпокальциємія -, гіперкальциємія +
Гормони ШКТ ^е
Гастрин	Пептид	Шлунок	G	↑ секреції HCl в шлунку	Дія холінергічних нервів (у відповідь на розтягнення шлунку, низка умовних і безумовних подразників) + Підвищення кислотності вмісту шлунку ─
Гормони	Структура	Місце утворення	Рецептор	Основні ефекти	Основні фактори, що регулюють секрецію
Секретин	Пептид	Дванадцятипала кишка	G	Підтримання лужної реакції в дванадцятипалій кишці: ↑ секреції бікарбонатів панкреатичного соку; ↑ секреції лужної жовчі; ↓ секреції HCl в шлунку; ↓ евакуації з шлунку	Збільшення кислотності у 12-палій кишці +
Холецистокінін- панкреозимін	Пептид	Дванадцятипала кишка	G	Забезпечення травлення (гідролізу)білків і ліпідів у дванадцятипалій кишці: ↑ секреції ферментів панкреатичного соку; викид жовчі; ↓ евакуації з шлунку	Високий вміст білків і ліпідів у дванадцятипалій кишці+
Гормони плаценти
Хоріонічний гонадотропін	Пептид	Плацента	G	Підтримання вагітності на ранніх стадіях: підтримання жовтого тіла; ↑ секреції прогестерону і естрогенів жовтим тілом
Інші гормони
Адреналін, норадреналін	Аміни	Мозкова речовина наднирників	G	Забезпечення реакції на гострий стрес	Активація симпатичних прегангліонарних нервів у відповідь на стресові подразнення
Еритропоетин	Пептид	Нирки	СФ	↑ еритропоез	Зниження вмісту кисню в крові +
ПНГ	Пептид	Серце	СГА	Виведення Na^+ і води: ↓ реабсорбції Na^+ і води в нирках	Підвищення ОЦК (розтягнення передсердь) +

(+) – стимулююча дія; (–) – гальмівна дія.

АДГ – антидіуретичний гормон; АКТГ – адренокортикотропний гормон; ВК – внутрішньоклітинний рецептор; ІФР – інсуліноподібні фактори росту; ЛГ – лютеїнізуючий гормон; МСГ – меланоцитостимулюючий гормон; ПНГ – передсердно натрійуретичний гормон; ОЦК – об’єм циркулюючої крові; ПТГ – паратиреоїдний гормон; СГА – рецептори з власною гуанілатциклазною активністю; СФ – рецептори, спряжені з ферментами; СФА – рецептори з власною ферментативною активністю; СТГ – соматотропний гормон; ТТГ – тиреотропний гормон; ФСГ – фолікулостимулюючий гормон; G – рецептори, спряжені з G-білками; Т₃ – трийодтиронін; Т₄ – тироксин.

^а Гормони аденогіпофіза, ліберини і статини; регульовані ними ефекторні гормони. Гормони нейрогіпофіза розглядаються окремо.

^б Напівжирним виділені ефекторні гормони гіпоталамо-гіпофізарної системи.

^в Утворюється через проміжний етап з ангіотензиногену, який синтезується в печінці

^г У нирках відбувається остання стадія утворення кальцитріолу; перші дві здійснюються в шкірі і печінці.

^д У людини ефекти кальцитоніну виражені слабо, і у фізіологічних концентраціях на рівень Сa²⁺ в крові він не впливає.

Дата добавления: 2015-10-31