Гормони щитоподібної залози

Щитоподібна залоза продукує йодовані (тироксин (Т₄) і трийодтиронін (Т₃)) та нейодований (тиреокальцитонін) гормони.

Синтез і секреція тиреоїдних гормонів із продукуючих їх клітин відбувається під контролем гіпоталамо-гіпофізарної системи. Вміст тироксину в крові вищий, ніж трийодтироніну. Однак, у тканинах більшість молекул Т₄ шляхом дейодування перетворюється в Т₃. Активність Т₃ в 4-10 разів вища, ніж Т₄, оскільки Т₄ сильніше зв’язаний з глобулінами, які транспортують ці гормони. У клітинах усіх тканин організму під впливом тиреоїдних гормонів синтезується велика кількість ферментів, структурних і транспортних білків, які стимулюють обмін білків, жирів і вуглеводів, ріст та розвиток організму, дозрівання ЦНС. Підвищення ферментативної активності під дією тиреоїдних гормонів супроводжується зростанням швидкості енергетичного обміну, тому існує пряма залежність між інтенсивністю основного обміну і концентрацією тиреоїдних гормонів у крові.

Тиреоїдні гормони виконують життєвоважливі функції, стимулюючи метаболізм у всьому організмі. Зокрема, тироксин та трийодтиронін мають значний вплив на фізичний та психічний розвиток дитячого організму – вони визначають ріст, дозрівання скелета (кістковий вік), диференціювання клітин головного мозку, інтелектуальний розвиток, розвиток структур шкіри та її придатків, збільшення споживання кисню тканинами, інтенсифікацію метаболізму вуглеводів та амінокислот у тканинах. Вплив гормонів щитоподібної залози особливо важливий для нормального розвитку мозку в постнатальний період – поки плід перебуває в матці, знижений вміст тиреоїдних гормонів для нього не є небезпечним, бо він отримує достатню їх кількість від матері, але після народження дефіцит власних тиреоїдних гормонів стає фатальним.

Патологічні стани, пов’язані зі зниженням або підвищенням вмісту тиреоїдних гормонів, називаються відповідно гіпо- і гіпертиреозами.

Гіпотиреоз. Гіпофункція щитоподібної залози в дорослих характеризується сповільненням усіх метаболічних процесів. Простежуються також симптоми психічних розладів, які виявляються у сповільненій реакції на подразники навколишнього середовища та у типовому „стомленому” вигляді таких хворих, частково зумовленому блідим кольором шкіри. Цей синдром називається мікседемою. У дорослих прояви захворювання повністю зникають при пероральному прийомі тиреоїдних гормонів, але відсутність цих гормонів у ранньому дитячому віці призводить до сильної затримки фізичного і розумового розвитку (кретинізму). Такі діти маленькі на зріст, оскільки при відсутності тиреоїдних гормонів послаблюється стимулюючий ефект впливу гормону росту на епіфізарний ріст кісток. Апозиційний ріст порушується меншою мірою, тому діти виглядають важкими та пухкими. При вираженому гіпотиреозі в немовлят необхідна термінова замісна гормонотерапія для запобігання незворотного ушкодження мозку. Недостатність тиреоїдних гормонів, залежно від її ступеня, може призвести до повного ідіотизму, тому в усіх цивілізованих країнах визначають вміст тиреоїдних гормонів у крові немовлят („скринінг на гіпотиреоз”).

Гіпертиреоз. Патологічна гіперсекреція тиреоїдних гормонів – широко розповсюджене явище. У таких хворих підвищені основний обмін, швидкість синтезу та розщеплення білків і жирів, виглядають вони дуже збудженими. Гіпертиреоз може супроводжуватися зобоподібним потовщенням шиї (зоб, або струма), часто збільшення буває дифузним або має форму автономних „гарячих” вузлів. У багатьох хворих розвивається витрішкуватість – екзофтальм.

Тиреоїдні гормони синтезуються в нормальній кількості тільки при достатньому споживанні йоду з їжею. Існують значні регіональні відмінності щодо вмісту йоду в їжі (у гірській місцевості він, як правило, низький, а в прибережних районах, навпаки, високий).

Нейодований гормон тиреокальцитонін – це білковий гормон, який секретується парафолікулярними клітинами щитоподібної залози, які розміщені поза її фолікулами і складають всього лишень 0,1 % від всієї залози. Тиреокальцитонін бере участь у фосфорно-кальцієвому обміні, виступаючи як антагоніст паратгормону.

Ще одним із гормонів, які впливають на процеси нормального росту, є інсулін (секретується β-клітинами острівців Лангерганса підшлункової залози). Інсулін бере участь у регуляції вуглеводного, білкового та жирового обмінів. В аспекті впливу на процеси росту важливою є його дія на білковий обмін – одержувані з їжею білки розщеплюються до амінокислот, які потім стають субстратом для синтезу власних білків тіла. Цей процес оптимально відбувається тільки за умови впливу інсуліну, який забезпечує активний транспорт у клітини багатьох амінокислот. Відсутність інсуліну спричиняє протилежний ефект і призводить до виснаження білкових ресурсів організму. У цьому випадку амінокислоти використовуються або безпосередньо як енергетичний субстрат, або в процесі глюконеогенезу. Для синтезу білка інсулін має майже настільки ж важливе значення, як і гормон росту, тому дитина може нормально рости тільки при оптимальному співвідношенні обох гормонів.

Окрім загального анаболічного ефекту, інсулін здійснює також специфічну стимулюючу дію на процеси диференціювання клітин та мітоз під час внутрішньоутробного розвитку.

Основні гормони, які впливають на процеси росту (табл. 1)

Гормон	Основні ефекти
Гормон росту (соматотропний гормон, соматотропін)	Стимуляція постнатального росту організму: індукує диференціювання прекурсорних клітин та секрецію інсуліноподібного фактору росту 1 (ІФР-1), який стимулює мітоз. Стимуляція синтезу білка.
Інсулін	Стимуляція внутрішньоутробного розвитку організму. Вплив на постнатальний ріст, шляхом секреції ІФР-1 та активації ІФР-1-рецепторів. Стимуляція синтезу білка.
Тиреоїдні гормони	Пермісивний ефект щодо гормону росту. Вплив на розвиток центральної нервової системи.
Тестостерон	Вплив на процеси росту в період статевого дозрівання шляхом стимуляції секреції соматотропіну. Остаточне закриття епіфізарних хрящів. Стимуляція синтезу білка.
Естрогени	Вплив на процеси росту в період статевого дозрівання шляхом стимуляції секреції соматотропіну. Остаточне закриття епіфізарних хрящів.
Кортизол	Пригнічення процесів росту.

Г І П О Т А Л А М У С ( схема 1 )

Кортико ліберин

Тирео- ліберин

Сомато- Статин

Сомато- ліберин

Гонадо- ліберин

Пролакто- ліберин

Пролакто- статин

Дата добавления: 2015-10-31