Загальні відомості про вагоноремонтне виробництво

МІНІСТЕРСТВО ТРАНСПОРТУ ТА ЗВ’ЯЗКУ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ

ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

З дисципліни

"ОРГАНІЗАЦІЯ, ПЛАНУВАННЯ ТА ЛОГІСТИКА НА ВАГОНОРЕМОНТНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ"

(частина 1)

„Теоретичні основи організації вагоноремонтного виробництва”

Харків-2005 р.

Волошин Д.І., Волошина Л.В. Організація, планування та логістика на вагоноремонтних підприємствах: Конспект лекцій. Частина 1. - Харків: УкрДАЗТ. - 2005.- 54 с.

Рецензент проф. І. Д. Борзилов

ЗМІСТ

1. Загальні відомості про вагоноремонтне виробництво

1.1 Основні принципи організації і планування виробництва

1.2 Деякі особливості організації вагоноремонтного виробництва

2. Поняття виробничого процесу. класифікація виробництв та їх техніко-економічна характеристика

3. Виробнича структура ВРЗ

3.1 Загальне уявлення про виробничу структуру заводу

3.2 Склад цехів та служб вагоноремонтного заводу

4. Структура управління вагоноремонтним підприємством

5. Принципи спеціалізації та кооперування на ВРП

5.1 Сутність спеціалізації та кооперування

5.2 Основні форми спеціалізації

5.3 Основні види кооперування

6. Підготовка виробництва на вагоноремонтному заводі

6.1. Особливості технічної підготовки виробництва

6.2. Конструкторська підготовка виробництва

6.3 Технологічна підготовка виробництва

6.4. Техніко-економічний аналіз технологічних процесів

6.5. Стандартизація та уніфікація у вагоноремонтному виробництві

7. Технічне нормування праці. Методи нормування

7.1. Сутність нормування праці

7.2 Методи нормування на підприємстві

7.3 Розрахунок технічної норми часу

7.4 Перегляд норм часу

8. Основи організації заробітної плати

Загальні відомості ПРО ВАГОНОРЕМОНТНЕ ВИРОБНИЦТВО

На залізничному транспорті існують два основних типи вагоноремонтних підприємств — це вагоноремонтні заводи, призначені для заводського ремонту вагонів з великим обсягом робіт, і вагонні депо, що забезпечують деповський і поточний ремонт вагонів. Крім того, на мережі залізниць є спеціалізовані підприємства вагонного господарства: екіпірувальні депо для екіпірування пасажирських вагонів, депо для ремонту контейнерів, пункти екіпірування і ремонту вагонів рефрижераторних потягів, промивочно-пропарювальні станції і пункти для очищення цистерн.

Вагонні депо, контейнерні майстерні, екіпірувальні депо, промивочно-пропарювальні станції, колісні майстерні й інші лінійні ремонтні майстерні вагонних служб залізниць перебувають у веденні Головного управління вагонного господарства (ЦВ) Укрзалізниці.

Вагоноремонтні заводи, являючись великими промисловими підприємствами залізничного транспорту, перебувають у веденні Головного управління по ремонту рухомого складу і виготовленню запасних частин (ЦТВР) Укрзалізниці.

Основні задачі діяльності вагоноремонтного заводу наступні:

виконання державного плану заводського ремонту вантажних і пасажирських вагонів мережі залізниць, а також плану виготовлення і ремонту деталей і вузлів вагонів;

виконання плану модернізації вагонного парку, а також забезпечення ремонту різного технологічного обладнання, яке використовується на заводах і в депо;

постійне підвищення продуктивності праці і забезпечення високої якості, надійності, довговічності продукції, що випускається, (вагонів і запасних частин до них) на основі впровадження досягнень науки і техніки, прогресивної технології, а також поліпшення організації виробництва і праці, підвищення матеріального і морального стимулювання працівників підприємства;

впровадження господарського розрахунку у виробничо-господарській діяльності цехів, дільниць, відділень і інших внутрішніх ланок підприємства;

дотримання найсуворішого режиму економії, систематичне зниження собівартості продукції, підвищення рентабельності заводу, виконання встановленого плану прибутків і зобов'язань перед державним бюджетом;

розвиток раціональних зв'язків із залізницями, а також з іншими постачальниками і споживачами, своєчасне і якісне виконання договірних зобов'язань, впровадження наукової організації праці (НОП), виробничої естетики, дотримання всіх правил техніки безпеки, поліпшення умов праці і побуту працівників підприємства, підвищення їх культурного і технічного рівня.

Вагоноремонтні заводи, так само як і інші промислові підприємства, можуть бути класифіковані по декількох ознаках. По характеру продукції, що випускається — на заводи по ремонту пасажирських вагонів, вантажних вагонів (критих, піввагонів і платформ), заводи по ремонту цистерн, ізотермічних вагонів або вагонів рефрижераторних потягів. По ступеню спеціалізації — на спеціалізовані заводи, змішані і неспеціалізовані. По типу і формі організації виробництва — на заводи з масовим, серійним і індивідуальним виробництвом з потоковою і стаціонарною формою організації виробництва в цехах і на дільницях заводу. За рівнем механізації й автоматизації— на автоматизовані, комплексно-механізовані і механізовані підприємства.

Найкращі економічні показники досягаються більш великими, спеціалізованими, комплексно-механізованими й автоматизованими вагоноремонтними підприємствами.

Кожне вагоноремонтне підприємство має свій статут і виробничо-технічний паспорт. У статуті підприємства вказуються: найменування підприємства і його адреса; найменування органа, якому воно підкоряється; предмет і ціль діяльності підприємства; наявність статутного фонду; вказання про те, що підприємство є юридичною особою. Статут затверджується вищестоящою організацією, якій підлегле дане підприємство, і служить підставою для реєстрації його у фінансових органах.

Виробничо-технічний паспорт містить загальні відомості про підприємство, зведені дані про виробничу структуру підприємства, склад обладнання, санітарно-технічних пристроїв, а також про житловий фонд і культурно-побутові будинки.

Організація виробництва будується на науково розроблених положеннях, що дозволяють планомірно і раціонально використовувати всі елементи виробництва і домогтися найкращих показників. Вивчення питань організації і планування вагоноремонтного виробництва озброює знаннями теорії і практики для рішення проблем виробничо-господарської діяльності на вагоноремонтних підприємствах, методів дослідження й оцінки ефективності процесів виробництва.

Знання теоретичних основ виробничих процесів ремонту вагонів і вміле їх застосування на практиці складають головний напрямок в удосконалюванні засобів виробництва вагоноремонтних підприємств. Велике значення мають питання вивчення організації основного і допоміжного виробництва, технічного нормування, наукової організації праці і його оплати, питання внутрішньозаводського планування обсягів виробництва, складу і чисельності працюючих, фондів заробітної плати.

Істотну роль в удосконалюванні методів організації виробництва грає застосування математики і використання для розрахунків ЕОМ. Природний тому зв'язок вивчення предмета організації і планування виробництва з математикою, особливо з тими її розділами, що засновані на теорії імовірностей.

1.1 Основні принципи організації і планування виробництва

Під організацією виробництва розуміється сукупність методів раціонального поєднання і найбільш ефективного використання в часі й у просторі всіх елементів виробництва — засобів праці, предметів праці і самої праці— для досягнення високоекономічних результатів виробничої діяльності підприємства.

Головна задача організації виробництва на підприємстві — забезпечення безперервності і ритмічності загального виробничого процесу, заснованого на багаторазовому його розчленовуванні і максимально можливому паралельному здійсненні складових елементів з метою скорочення загального часу виробництва і підвищення його ефективності.

Організація виробництва охоплює великий комплекс заходів, що забезпечують взаємопов'язану, злагоджену роботу колективу у всіх ланках підприємства і протікання виробничого процесу в цілому, а також окремих його елементів у заданому ритмі. Організація виробництва передбачає також усі заходи щодо керування і підготовки виробничих процесів, розподілу і розміщення працюючих на робочих місцях, технічному контролю за виробництвом і якістю продукції, по нормуванню праці, витрат матеріалів і запасних частин, палива й енергії, визначення раціональних трудових прийомів виконання окремих операцій виробничого процесу, підбору більш продуктивного, зручного і полегшуючого працю технологічного і транспортного обладнання. До організації виробництва відносяться заходи по плануванню і керуванню виробництвом, упровадженню господарського розрахунку і поліпшенню обліку й аналізу роботи підприємства, а також питання підбору і підготовки кадрів, забезпечення виробництва матеріалами, запасними частинами й об'єктами виробництва.

Організація виробничих процесів на підприємствах є важливим чинником, від якого залежить ефективність виробництва. Тому в якості однієї з першочергових задач висувається впровадження на всіх підприємствах наукової організації виробництва і праці, що відповідає вимогам сучасного науково-технічного прогресу. Найбільш важливими принципами наукової організації вагоноремонтного виробництва в сучасних умовах є пропорційність, безперервність, ритмічність, паралельність і прямоточність виробничих процесів.

Пропорційність виробничих процесів є основним принципом виробництва й означає сувору взаємну відповідність пропускної здатності (продуктивності) окремих дільниць виробництва.

Пропорції в продуктивності повинні дотримуватися як між окремими цехами, так і усередині кожного цеху між окремими дільницями, групами обладнання і робочими місцями. Недотримання цього принципу приводить до утворення диспропорцій і так званих вузьких місць, що гальмують збільшення випуску продукції на підприємстві.

Безперервність процесів виробництва означає передачу матеріалів, деталей і вагонів, що ремонтуються, з однієї дільниці на іншу без затримки і безупинну зайнятість обладнання і робочих місць. Чим вище безперервність процесу праці, чим більше корисна зайнятість виконавців і засобів праці, тим вище змінний виробіток, а виходить, і продуктивність праці.

Паралельність — принцип організації виробництва, при якому одночасно (паралельно) здійснюється кілька однакових або різних процесів (операцій). Збільшення паралельності забезпечує скорочення часу виробництва продукції.

Ритмічність в організації виробництва припускає регулярне повторення процесів виробництва через рівні проміжки часу і випуск у рівні проміжки часу однакових або зростаючих кількостей продукції. Ритмічність виробництва виключає недовантаження підприємства, знижує брак, сприяє рівномірному завантаженню обладнання і росту продуктивності праці.

Прямоточність визначає ступінь раціональності організації руху предметів праці у виробництві і досягається правильним розміщенням робочих місць і обладнання на площах окремих цехів, а також відповідним розташуванням основних і допоміжних цехів на заводській території, що виключає зустрічне і поворотне переміщення оброблюваних деталей і вагонів, що ремонтуються. Чим пряміше і коротше шлях, який проходить предмет праці в процесі виготовлення або ремонту, тим вище всі основні техніко-економічні показники і рівень організації виробництва.

Правильна організація сукупності процесів виробництва має на меті забезпечити високопродуктивну і якісну роботу всіх ланок вагоноремонтного підприємства, знизити трудомісткість і вартість ремонту, звести до мінімуму простої вагонів у ремонті і підвищити якість продукції, що випускається.

1.2 Деякі особливості організації вагоноремонтного виробництва

Вагоноремонтне виробництво є складовою частиною господарства залізниць, а організація і технологія ремонту вагонів на вагоноремонтних підприємствах знаходяться в тісному взаємозв'язку з експлуатацією вагонного парку, оскільки тільки в цілком справних, вчасно і добре відремонтованих вагонах можна успішно перевозити пасажирів і вантажі. Раціональна організація ремонту вагонів і висока його якість поряд з відмінним утриманням і обслуговуванням вагонів в експлуатації є важливим засобом підвищення довговічності і надійності вагонів, забезпечення безпеки руху і безперебійної роботи залізниць.

Виробничий процес вагоноремонтного підприємства характеризується великою розмаїтістю досить складних процесів, що протікають у різних організаційних і технологічних сполученнях і формах. Він поєднує цілий ряд різноманітних цехів, агрегатів і механізмів з безліччю операцій.

Складність процесів збільшується тому, що в них бере участь значна номенклатура матеріалів і напівфабрикатів, деталей і вузлів, що рухаються в різних напрямках і часто на великі відстані. Організація і технологія виробництва при ремонті нерідко більш складні і різноманітні, ніж у машинобудуванні. На вагоноремонтних підприємствах на відміну від машинобудівних початкова стадія виробничого процесу полягає в оформленні прийому об'єктів ремонтного виробництва (вагонів і вузлів, що вимагають ремонту) — розбиранні їх і дефектуванні, визначенні величини зносів і обсягу ремонту.

Особливо характерним для виробничого процесу ремонтного підприємства є наявність різного роду ремонтних і ремонтно-складальних операцій, а також супутніх їм мийних, дефектувальних, регулювальних і інших операцій. У зв'язку з цим на ремонтному підприємстві передбачається розгалужена система технологічних і транспортувальних потоків для переміщення кожного виробу після розбирання до місця ремонту, під час ремонту і при обробці з попередньої операції на наступну, а також для переміщення оброблених виробів до місця зборки і нерідко в процесі зборки.

Наявність великої розмаїтості розбірних, ремонтних, заготівельних, ремонтно-складальних, монтажних і фарбувальних процесів, що протікають у різних організаційних і технологічних поєднаннях, обумовлює необхідність різноманіття спеціального технологічного і транспортного обладнання.

Конструктивні особливості вагонів, що ремонтуються, нерівна зносостійкість їх елементів і особливості умов експлуатації визначають характер і обсяг ремонту, потребу запасних частин і матеріалів для ремонту, а також характер і форми організації виробничого процесу підприємства Виробничі процеси в умовах вагоноремонтного підприємства протікають одночасно на великій кількості вагонів (фронт робіт) з різним ступенем зносу і з різною трудомісткістю ремонтних робіт, що набагато ускладнює керування, планування й організацію виробництва.

З інших особливостей вагоноремонтного виробництва слід зазначити великі габарити і велику вагу вагонів і їх частин (рама, кузов, візки, колісні пари й ін.) як об'єктів виробництва. Ця особливість обумовлює необхідність мати значні виробничі площі з великою кубатурою будинків цехів, підйомно-транспортне обладнання великої вантажопідйомності і т.д.

Трудомісткість і тривалість операцій ремонту, зборки і фарбування вагонів і його частин визначає значну тривалість загального циклу виробництва (часу простою), тобто часу від надходження вагона на підприємство в ремонт до закінчення виконання всіх робіт і видачі готового вагона в експлуатацію на мережу залізниць. Характерні риси вагоноремонтного виробництва впливають на організацію й економіку підприємств, висуваючи ряд галузевих проблем, які потребують вивчення.

Дата добавления: 2015-07-08