Приклад. 4 страница

Крім рекомендацій і плану, поданого редактором, керівництво для формування видавничої політики ЗМІ повинно використовувати також дані про:

а) стан і соціальні потреби суспільства у сфері функціонування ЗМІ;

б) стан на ринку видань, зокрема видань конкуруючих ЗМІ;

в) наявний у ЗМІ "портфель" повідомлень;

г) ресурси (кадрові, фінансові, матеріальні, технічні та ін.), які ЗМІ зможе отримати
в перспективі.

Правильність й ефективність поданих керівництву ЗМІ рекомендацій редактор повинен перевіряти через один, два роки після їх реалізації.

КОМП'ЮТЕРИЗАЦІЯ РЕДАГУВАННЯ І ВИДАВНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

У наш час вже ні в кого не викликає сумніву, що за допомогою універсальних електронних пристроїв — комп'ютерів — можна автоматизувати низку операцій редагування та видавничої діяльності. Підтвердженням цього є широко використовувані текстові процесори (ТП), в яких, крім операцій набирання й виправлення тексту, автоматизовано найпростіші операції редагування. Завдяки низьким цінам ТП доступні для будь-кого з користувачів.

Звернемо увагу на відмінність цього розділу від усіх попередніх. Вище йшлося про те, що вже давно осмислено й багаторазово випробувано у видавничій практиці. У цьому ж розділі будемо розглядати лише ті проблеми, які виникли у редагуванні упродовж останніх 10—20 років і поки що не завжди мають оптимальний науковий розв'язок.

У цьому розділі будуть описані не лише функціонуючі, а й експериментальні системи редагування (СР), а також деякі перспективні, хоча ще й не застосовані на практиці методи контролю редакційних норм. Це викликане тим, що редагування україномовних текстів поки що має дуже низький ступінь автоматизації, а тому вимагає суттєвого поліпшення.

18.1. Редакційні системи 18.1.1. Текстові процесори

ТП виникли на основі текстових редакторів^[27], що їх у 70-х роках використовували для набирання текстів програм на великих та середніх комп'ютерах третього покоління. Вони не давали змоги виділяти елементи структури видання (рядки, абзаци, сторінки та розділи) й форматувати їх. З часом ці текстові редактори пристосували до канцелярських потреб (автоматизували поділ тексту на рядки, абзаци, сторінки тощо), у результаті чого

й виникли текстові процесори^[28]. Таким чином, комплекси "персональний комп'ютер + текстовий процесор" почали заміняти друкарські машинки. Від середини 80-х років, особливо після переходу на комп'ютери четвертого покоління (персональні комп'ютери), ця тенденція набула такого широкого розповсюдження, що текстові процесори на ринку програмних продуктів і досі за кількістю продаж та сумою прибутку посідають одне з чільних місць.

У наш час текстові процесори — це програми, які дають змогу набирати, виправляти й зберігати текст, а також виділяти й формувати компоненти його видавничої структури (рядки, абзаци, сторінки, розділи тощо). Фактично, такі текстові процесори є системами редагування із найнижчим ступенем автоматизації (це — комп'ютеризовані СР).

До основних функцій текстових процесорів (набирання й виправлення тексту, комп'ютеризація редагування) раніше та й зараз додають функції поліграфічних систем. У результаті такі ТП стають змішаними (гібридними) редагувально-поліграфічними системами.

Останнім часом до ТП дедалі частіше додають також функції власне редагування. Маємо на увазі контроль лінгвістичних і психолінгвістичних норм (автоматичну перевірку орфографічної правильності тексту, синтаксичної зв'язності слів, знаків пунктуації, наявності пасивних синтаксичних конструкцій, визначення складності тексту за кількома методами тощо). Виправлення після такого контролю здійснюють у комп'ютеризованому чи автоматизованому режимах. Крім того, до найпотужніших ТП для полегшення роботи редакторів часто включають ще й різні лінгвістичні словники (наприклад, синонімів та антонімів).

Поряд із автоматизацією контролю лінгвістичних і психолінгвістичних норм у ТП включають процедури, що дають змогу автоматизувати конструювання видання, забезпечуючи при цьому дотримання видавничих норм. Сюди належать: автоматичне нумерування і перенумерування будь-яких компонентів видання (рубрик, приміток, таблиць тощо); автоматичну зміну нумерації в посиланнях при зміні номера компонента видання; автоматичне укладання змісту видання з зазначенням номерів сторінок, на яких розташовані рубрики; автоматичне укладання покажчиків видання з зазначенням номерів сторінок, на яких розташовані ключові слова; автоматичне розташування й ну­мерування колонтитулів; будування розділів і підрозділів повідомлення у формі ієрар­хічної структури.

Сучасні ТП мають також функції, що дають змогу набирати складні тексти (формули й таблиці), а також виконувати технічні малюнки середньої складності. Останні версії ТП мають також конвертори^[29], які дають змогу перетворювати видання, підготовані для друкування на папері, у комп'ютерні видання^[30], доступні через мережу Інтернет.

До ТП, які в найбільшому обсязі автоматизують функції редагування, без сумніву, належить текстовий процесор Місгозой \¥огсі — класичний приклад гібридної реда-гувально-поліграфічної системи^[31] (на відміну від таких НПС, як Согеї УепШга, Ра§е Макег, (ЗиагкХРгезз, Місгозой РиЬІізЬег, ТЕХ та ін.).

Враховуючи сучасні можливості комп'ютерної лінгвістики, можна передбачити, що розвиток систем редагування і далі буде здійснюватися на основі текстових процесорів. Проте цілком імовірно, що функції редагування і поліграфічного конструювання з часом у них будуть все більше розділятися і на базі текстових процесорів виникнуть спеціа­лізовані окремо функціонуючі системи редагування (СР). Саме ці СР забезпечуватимуть можливість автоматизованого й автоматичного редагування текстів. Імовірно, що при цьому паралельно будуть функціонувати й гібридні редагувально-поліграфічні системи.

18.1.2. Системи редагування

Розглядаючи СР як об'єкт моделювання на комп'ютері, найперше потрібно порівняти їх з іншими відомими типами систем, щоби вивчити можливість використання в СР готових проектних рішень з інших видів систем.

Перші спостереження показують, що, виходячи з концепції редагування як перекладу з неправильної мови на правильну (див. розділ 3.4.3) та його мети (див. розділ 2.5), СР доцільно порівнювати із системами комп'ютерного перекладу (СКП), а також, хоча це може здатися дивним, зі системами транслювання програм (трансляторами). Так, СР об'єднує з трансляторами те, що вони не лише здійснюють переклад з однієї мови на іншу (переклад зі штучної мови програмування на мову електронних пристроїв), не лише адаптують до певних умов ці переклади, а й здійснюють формально-логічний та синтаксичний контроль (відмінність, звичайно, полягає в тому, що транслятори призначені для опрацювання штучних, а СР — природних мов). СР із СКП об'єднує те, що вони не тільки перекладають із природних мов, а й виконують також морфологічний, синтаксичний, а іноді ще й семантичний аналіз (відмінність, звичайно, полягає в тому, що СКП не здійснюють адаптацію повідомлень до певних умов). Проте схожість між трансляторами та СКП щодо перекладу з СР не слід перебільшувати, оскільки редагування має цілу низку своїх завдань, зокрема оцінювання, які у вказаних системах не реалізовані. Та й, як було показано вище (див. розділ 2.2), редагування—це не переклад, а приведення повідомлення у відповідність з нормами.

На нашу думку, значно більше є аналогій у СР із експертними системами (ЕС). Щоби підтвердити це, розглянемо самі ЕС.

За одним із означень, експертними називають такі системи, які об'єднують можливості комп'ютера зі знаннями та досвідом експерта в такій формі, що система може запропонувати розумну пораду чи здійснити розумне вирішення поставленої задачі¹. Для виконання таких функцій ЕС повинні: мати знання в певній галузі (постійні знання); мати знання про особливості кожного конкретного випадку (змінні знання); на основі знань та конкретних даних про досліджуваний об'єкт вміти робити висновки (давати поради чи оцінки); вміти пояснювати свої рекомендації. У цьому плані ЕС є різновидом систем штучного інтелекту.

У лінгвістичному плані ЕС — це системи, які функціонують на основі тверджень на зразок:

якщо (умова _виконання_процедури) то

{

процедура_1

пояснення_процедури: пояснення

}

Іншими словами, будь-яка конструкція типу "порівняй дві величини і виконай дію, що залежить від результату порівняння" може бути використана в ЕС. Для компактного подання таких тверджень використовують спеціальні мови програмування (Рго1о§, Ьізр тощо). Тому часто кажуть, що ЕС функціонують переважно не на опрацюванні числових даних, а на опрацюванні тверджень. Очевидно, чим більше тверджень є в базі знань ЕС, тим вищий її інтелектуальний рівень. Загалом, коли хочуть визначити, чи можна у вигляді ЕС вирішити певну задачу (тобто збудувати для її розв'язання певну систему), то найперше встановлюють, чи можна розв'язки цієї задачі подати у вигляді множини умовних тверджень; коли це виявляється реальним, то вважають, що шанси побудувати таку систему у вигляді ЕС — високі.

Тепер повернемося до СР. Враховуючи сказане, спробуємо вставити норми реда­гування в умовні твердження. У результаті отримаємо таку типову конструкцію:

якщо (норма N. стосовно компонента повідомлення Е^ не дотримана) то

{

виправ помилку методом [методами] М.

поясненняпроцедури: Норма N.передбачає, що [роз'яснення суті N^. Проте в цьому компонента повідомлення Е_ц норма N. не дотримана, а, отже, в ньому є помилка. Тому такий елемент слід виправити методом [методами] М.

)

перейти (до контролю наступного компонета Е _{)

Порівнявши таку конструкцію з власним досвідом редагування і його методикою, описаною в багатьох посібниках, неважко встановити, що згідно з нею працює будь-який редактор (вона є інтуїтивно зрозумілою для всіх без винятку працівників ЗМІ). Крім того, ця конструкція в повному обсязі відповідає алгоритмові редагування, поданому вище в розділі 8.1. Таким чином, ця конструкція має для редагування універсальний характер.

Постійними знаннями для СР, збудованої у формі ЕС, можуть служити наявні норми редагування, вставлені в конструкції умовних тверджень, а змінними—дані про читацьке призначення (характеристики обраної реципієнтської аудиторії), жанрові й стилістичні особливості повідомлення. Об'єктом, який підлягатиме опрацюванню в такій системі, служитиме авторський оригінал (текстова й нетекстова частини). Крім того, така система зможе давати розумне пояснення пропонованих чи виконаних нею процедур виправлення.

В інженерному плані СР серед функціонуючих систем найбільше подібні до медичних ЕС. Так, СР, як і медичні ЕС, повинні виявити відхилення від норм, тобто встановити на основі цих відхилень "діагноз" (в СР—провести контроль кожного елемента повідомлення на відповідність нормам) і рекомендувати спосіб "лікування", тобто виписати "рецепт": набір і способи вживання ліків (у СР — вказати, якими методами і якими компонентами слід виправити помилку).

Як бачимо, є всі підстави для того, щоби з упевненістю визнати, що СР належать до експертних систем. Таке визнання має не тільки теоретичне, а й практичне значення. Воно, зокрема, дає підстави для побудови ефективних систем редагування, які — на від­міну від людини — не хворіють, не забувають норм редагування, контролюють повідом­лення на основі об'єктивних, а не суб'єктивних норм і не потребують витрат на оплату праці. Прикладом такої СР можуть служити деякі функції редагування в текстовомупроцесорі Місго8ой \Уогсі, де операції синтаксичного контролю англомовних текстів реа­лізовані за принципами ЕС (з можливістю подання потрібних пояснень виконаних дій).

Проте було б помилкою повністю ототожнювати СР з ЕС. Конструктори СР, як правило, завжди намагаються доповнити експертні функції СР (оцінка відповідності нормі, вироблення рекомендації щодо виправлення) ще й реалізацією самого цього виправлення^[32]. Крім того, звичайно, було б украй бажано, щоби такі СР могли, бодай як найгірший редактор, узгоджувати зроблене виправлення з контекстом і контролювати якість виправ­лення. Сказане дає змогу констатувати, що реально функціонуючі СР мають і деякі відмінності від ЕС

Зробимо висновки: а) СР найефективніше конструювати за принципами побудови ЕС; б) СР мають деякі відмінності від ЕС, які полягають у тому, що на СР покладають не лише вироблення рекомендацій, а й їх реалізацію (в цьому розумінні СР є складнішими за ЕС); в) як і ЕС, СР належать до систем штучного інтелекту.

СР як окремо сконструйованих систем ще дуже мало (найчастіше це програми перевірки орфографії). Значно поширенішими є текстові процесори, в яких, крім перевірки орфографії, автоматизовано цілу низку інших функцій редагування. Проте, на нашу думку, з часом кількість спеціально сконструйованих СР як окремих продуктів постійно зростатиме.

18.1.3. Технологічні особливості комп'ютерного редагування

Порівнюючи традиційний видавничий процес із комп'ютеризованим^[33], найперше слід зазначити, що в комп'ютеризованому здебільшого зникає як його складова частина коректура, тобто коректурний обмін між ЗМІ, друкарнею та автором. Це викликане тим, що авторський оригінал більшість авторів уже зараз готують відразу на комп'ютерних носіях інформації (наприклад, дисках), які дають змогу виправляти помилки безпосередньо в електронному оригіналі повідомлення (паперові носії такої можливості не забезпечують) і копіювати його потрібну кількість разів без спотворень. Як результат, у ЗМІ після редагування вже нема потреби набирати текст повторно. Так само зникає ця потреба і в друкарнях, оскільки ЗМІ подають туди видавничий оригінал на плівці або в електронному вигляді. Отже, як уже було зазначено, процес коректури або суттєво скорочується, або стає зовсім зайвим?.

Таким чином, видавничий процес, який раніше передбачав як мінімум триразове набирання тексту (автор, ЗМІ та друкарня), зараз став одноразовим.

³ Правда, задля справедливості слід сказати, що частково завдання коректури все ж залишаються, але вже зовсім в іншій сфері (наприклад, при передачі видань каналами зв'язку в Інтернет чи при копіюванні видань з одного носія інформації на інший). Проте ці завдання переходять уже, як правило, в чисто технічну площину, пов'язану з необхідністю контролю даних під час їх передачі, а тому до традиційної коректури не належать.

Проте в тих випадках, коли автор при комп'ютеризованому видавничому процесі подає рукопис на паперовому носії, коректура все ж необхідна. Це викликає певні зміни у видавничому процесі. Так, традиційно спершу проводять редагування, а далі — корек­туру. Комп'ютеризована технологія, коли подають авторський оригінал на папері, вимагає спершу проводити коректуру й тільки потім — редагування. Адже в текст недоцільно вносити виправлення, коли заздалегідь відомо про наявність у ньому спотворень. У такому випадку після усунення спотворень його довелось би редагувати повторно.

Комп'ютерне редагування має особливості, які відрізняють його від традиційного. Зокрема, в ньому можна виділити такі ступені автоматизації:

— комп'ютеризоване редагування (операції контролю і виправлення здійснює людина; комп'ютер використовують лише як "електронне перо"; прикладом СР, які дають змогу здійснювати комп'ютеризоване редагування, є ТП);

— автоматизоване редагування (більшу частину операцій контролю виконує СР, а людина—меншу частину операцій контролю та більшість операцій виправлення);

— автоматичне редагування (більшу частину операцій контролю й виправлення виконує СР, а меншу — людина; крім того, людина приймає рішення в неформалізованих конфліктних ситуаціях).

Комп'ютерне редагування має також специфічні розмежовані в часі етапи опрацювання тексту:

— передредагування, тобто попереднє ручне розмічування оригіналу, яке виконує людина з метою наступного автоматизованого чи автоматичного редагування, наприклад задання для рубрик спеціальних стилів їх оформлення, розставлення міток у бібліогра­фічному описі тощо;

— інтерредагування, яке виконує сама СР, проводячи операції контролю й ви­правлення тексту;

— постредагування, яке виконує людина, проводячи ті операції контролю й ви­правлення тексту, що їх не змогла виконати СР.

Комп'ютерне редагування здійснюють послідовно: від однієї одиниці до іншої. Закін­чивши опрацювання на одному рівні, переходять до наступного (в напрямі від нижчих рівнів—до вищих). Специфіка порівневого опрацювання полягає в тому, що переходити до вищого рівня можна лише тоді, коли на нижчому всі помилки вже усунуті (наявність помилки на нижчих рівнях унеможливлює опрацювання вищих). Для порівняння вкажемо, що під час традиційного редагування людина опрацьовує текст інтегрально, тобто охоплює одночасно кілька сусідніх рівнів.

18.1.4. Межі автоматизації редакційного етапу

Визначення меж автоматизації редакційного етапу тісно пов'язане з аналогічною проблемою щодо можливості усунення з повідомлення абсолютно всіх помилок. У кінцевому результаті воно зводиться до відповіді на питання: чи можна на 100% авто­матизувати редакційний етап? Відповідь на поставлене питання така: коли навіть людина-редактор не може усунути з повідомлення ні практично, ні теоретично всіх помилок (див. розділи 4.9 і 6.4), то цього тим паче не зможуть здійснити і СР.

Враховуючи таку відповідь, правильніше поставити питання так: чи може в наш час СР забезпечити вищий або хоча б такий самий ступінь редагованості, як людина-редактор? Думаємо, що відповідь ні в кого не викликає сумніву: ні, поки що не може. Скажемо більше: в наш час ступінь редагованості, який забезпечують СР, є значно нижчим, ніжулюдей-редакторів. Проте така відповідь не повинна вести до припинення досліджень і конструювання СР. Адже те, що системи комп'ютерного перекладу забезпечують значно нижчу якість роботи, ніж люди-перекладачі, зовсім не призвело до припинення розроблення СКП, а, навпаки, викликало появу на ринку ще більшої їх кількості.

Враховуючи сказане, спробуємо визначити, що ж стримує розвиток СР.

Почнемо з операцій контролю. Конструктори СР могли б висловити працівникам ЗМІ таку пропозицію: дайте нам повний перелік норм редагування, формалізуйте їх — і ми сконструюємо на основі цих норм СР. Проте, як виявляється, формалізація норм редагування — вкрай складна задача. Так, значно чи майже повністю можуть бути формалізовані лише ті норми, які можна подати у вигляді параметрів, списків, шаблонів і моделей. На жаль, поки що не можуть бути формалізовані норми, які мають форму положень. Останні, як правило, стосуються смислового (семантичного) аспекту реда­гування повідомлень.

Тепер звернемося до операцій реконструкції. У ТП виправлення помилок редактор у більшості випадків робить вручну, оскільки виправлення суттєво впливають на семантику повідомлення, а семантичне опрацювання повідомлення в системах усіх видів поки що автоматизовано мінімально. У невеликій частині випадків автоматизовані чи автоматичні виправлення здійснюють кількома способами: по-перше, СР здійснюють виправлення в пакетному режимі, тобто самостійно від першого до останнього виправлення (ефективність такої реконструкції найнижча); по-друге, СР здійснюють виправлення в діалоговому режимі на безальтернативній чи альтернативній основі. Безальтернативні виправлення передбачають, що СР пропонують редакторові лише один варіант реконструкції, який редактор може прийняти, відхилити або запропонувати свій. Альтернативні виправлення передбачають, що СР пропонують редакторові кілька варіантів реконструкції, з яких він може вибрати один; відмовитися від запропонованих і ввести свій; відмовитися від виправлення взагалі.

Сказане дає підстави стверджувати, що в наш час у СР практично в повному обсязі можуть бути автоматизовані операції, які не включають аналізу семантики повідомлення, й лише мінімально — операції, пов'язані зі семантикою. Отже, на сучасному етапі бар'єром у розвитку СР є семантика повідомлень. Решта бар'єрів, як це буде показано нижче, або вже успішно подолані, або для їх подолання нема істотних перешкод, крім фінансових.

Виконаний вище аналіз дає всі підстави для того, щоби зробити ще один висновок: у наш час, коли СР ще не можуть замінити людину-редактора, їх слід використовувати як помічників (асистентів) людей-редакторів^[34]. У цьому зараз полягає основна функція СР.

18.1.5. Системи автоматизації видавничої діяльності

Розглянемо можливість автоматизації процедур, що належать до видавничої діяльності (їх перелік та особливості проведення див. у розділах 1.6 і 17.3.1).

Для формування і збереження "портфеля" повідомлень, іншими словами, видавничої бази даних (БД), можуть бути використані системи керування базами даних (СКБД). їх застосування дасть можливість реалізувати у видавничій БД сортування повідомлень за всіма потрібними параметрами (джерелом надходження, авторами, обсягом, типом ін­формації, часом надходження тощо), здійснювати їх пошук, отримувати всі потрібні статистичні дані і т. д. До СКБД, що здатні забезпечити реалізацію вказаних функцій, можна зарахувати (1ВА8Е, РохРго, Рагасіох та ін.

Особливо зручно зберігати повідомлення у вигляді БД у періодичних ЗМІ, де пові­домлення мають малий обсяг, проте їх кількість є великою. Крім того, СКБД зможе частково полегшити і добір повідомлень для конкретного видання, оскільки в СКБД можуть бути закладені функції визначення кількості нової інформації в повідомленнях.

За допомогою СКБД елементарно просто розв'язати ще кілька операцій, які нале­жать до видавничої діяльності. По-перше, це рецензування повідомлень (для його комп'ю­теризації формалізовані рецензії треба лише подати у вигляді множини полів, які через Інтернет слід заповнити рецензентам). По-друге, це визначення накладів видань (збору замовлень на видання). Така СКБД зможе самостійно пропонувати людині-редакторові проект експертного рішення щодо публікування повідомлення.

СКБД дають ЗМІ можливість утворювати електронні архіви опублікованих видань, тобто банки видань (БВ). Проте чи потрібні вони ЗМІ^[35]? Аналіз можливостей використання таких БВ показує, що їх можна використовувати для кількох цілей:

а) перевидання авторських оригіналів без їх повторного набирання (з можливістю
зміни поліграфічних параметрів видання);

б) отримання різноманітних довідок у власних БВ (особливо це потрібно газетним
виданням);

в) конвертування видань, підготованих для публікування на папері, у формати
комп'ютерних видань, і їх розповсюдження серед читачів через канали Інтернет (на певних,
наприклад комерційних, умовах);

г) передача комп'ютерних видань до бібліотек для читачів (так само на певних умовах).
Окрім вигоди для самих ЗМІ, утворення таких архівних БВ в межах кожної країни

дає їй можливість утворювати на цій основі державні фонди канонізованих текстів видань (законодавчих, релігійних, літературної чи наукової класики тощо), передавати їх на певних умовах іншим ЗМІ для перевидання, а також надавати на певних умовах бібліотекам чи органам науково-технічної інформації для їх централізованого розповсюдження в межах усієї держави^[36]. Незважаючи на необхідність істотних разових капітальних витрат, це сприятиме значному скороченню непродуктивних витрат праці, і, таким чином, економії фінансових ресурсів на державному рівні.

У наш час можуть бути автоматизовані також операції інформаційного пошуку літератури та даних. Це стало можливим завдяки наявності в Інтернет загальнодоступних електронних бібліотек, особливо зарубіжних, та наявності пошукових систем загально­доступного користування. Отже, сидячи за власним робочим столом, редактор може через Інтернет отримувати енциклопедичні довідки, контролювати правильність бібліо­графічних посилань і достовірність цитування. Ці приклади свідчать, що найближчим часом Інтернет матиме для розвитку ЗМІ першочергове значення.

Для автоматизації цілої низки інших функцій ВД можуть бути використані авто­матизовані системи керування (АСК). В АСК доступна автоматизація операцій планування та взаємоузгодження річних, квартальних і місячних планів (у повному обсязі), а також частково — укладання авторських угод (на основі готових шаблонів, записаних у пам'яті АСК, та з можливістю підрахунку розміру авторського гонорару). Автомати­зація задач цього класу вже має давно розроблені й багаторазово перевірені методи свого розв'язання.

За наявності СР частково може бути автоматизована й підготовка до редагування (добір потрібної множини норм, їх настроювання на конкретну читацьку аудиторію тощо). Зокрема, за допомогою ТП можна здійснювати облік інформації про рукопис та його

набирання (прізвища автора рукопису, операторів набору, редактора; ключові слова; кількісні характеристики рукопису—довжина в знаках, словах, рядках, абзацах, сторінках, розділах; коментарі, назва редакції, дата отримання рукопису тощо).

У ВД є й такі операції та процедури, автоматизація яких неможлива, наприклад, планування рекламної кампанії та ін.

18.2. Інформаційні норми

Автоматизація "грубого" контролю дотримання деяких інформаційних норм (див. розділ 9) є доволі простою. Для такого контролю необхідні: програма автоматичного морфо­логічного аналізу україномовних текстів (для зведення непрямих форм слів — до початкових форм)^[37]; тезауруси — словникові запаси різних реципієнтських груп (на­приклад, для основних семи груп реципієнтів, а при потребі — з більшою деталізацією, зокрема для різних класів школи); тезаурус — енциклопедичний словник-конкор-данс (наприклад, список усіх слів, використаних в Українській радянській енциклопедії); тезаурус — публіцистичний словник-конкорданс (наприклад, список усіх слів, використа­них у 10—20 найбільших і наймасовіших україномовних газетах за кілька останніх років).

На основі перелічених тезаурусів для рівня сентенцій з'явиться можливість авто­матично контролювати приріст кількості нових слів на одиницю обсягу тексту, а також рівномірність розподілу кількості нової сентенційної інформації в усіх порціях повідомлення від початку до кінця. Стане можливим і проведення автоматичного контролю кількості нової реципієнтської інформації (коефіцієнтів новизни, адаптованості й напруги викладу). Крім того, стане можливим проведення контролю наявності в повідомленні абсолютно нової інформації (до такої будуть віднесені, наприклад, нові терміни, нові географічні назви, нові імена тощо).

Проведення такого контролю гальмує відсутність тезаурусів перелічених видів. Тому їх готування є одним із найактуальніших завдань дослідників у галузі ЗМІ.

18.3. Соціальні норми

Контроль за дотриманням соціальних норм у СР є найменш автоматизованим. У зв'язку з цим перелічимо норми, які, на нашу думку, можуть бути автоматизовані, а також методи здійснення цього контролю.

Контроль дотримання закону про авторське право (заборона плагіату) може бути частково реалізований тоді, коли є повнотекстові БВ. При цьому можна використати такі процедури: а) утворити частотний словник тексту контрольованого повідомлення; б) по­рівняти частотний словник цього тексту з частотними словниками текстів БВ; в) вибрати тексти, якнайбільше подібні до аналізованого; г) традиційним методом (вручну) визначити наявність плагіату в аналізованому тексті.

¹ Уже зараз для україномовних текстів розроблено й використовується на практиці в комп'ютерних лінгвістичних системах кілька методів морфологічного аналізу.

Автоматизованими методами можна контролювати наявність у повідомленнях пропаганди війни, насильства, жорстокості й терору. Для цього достатньо виявити в по­відомленнях певні слова й терміни, наприклад бомба, вибуховий пристрій, міна, вибу­хівка тощо. Як свідчать конкретні результати проведення такого контролю у функціонуючих БВ, його ефективність, незважаючи на високий ступінь хибної тривоги, є високою.

22 Загальне редаїування

Аналогічним може бути також контроль наявності в повідомленнях образ. Для контролю СР повинна перевірити наявність у тексті заборонених до вживання слів, список яких повинен бути складений заздалегідь. До такого списку слід включати лайки та слова, що мають негативне емоційне значення.

Частково може бути автоматизовано й контроль дотримання естетичних норм. Так, для прикладу, НПС можуть задавати, якими повинні бути розміри ілюстрацій, а також, де розташований оптичний центр сторінки.

18.4. Композиційні норми

Редагування композиційних норм у СР також ще не автоматизовано. Проте методи автоматизації такого контролю існують. Запропонуємо один із них.

Для проведення контролю композиції заздалегідь повинні бути наявні: таблиця відповідності параметрів композиції групам реципієнтів; композиція повідомлення, подана у формі рубрик з індексною крапковою нумерацією; обсяг кожного фрагмента композиції (наприклад, у кількості літер, слів чи речень); читацьке призначення повідомлення (наприклад, одна із семи груп читачів). Звертаємо увагу на те, що друга й третя складові цих вхідних даних утворюють зміст повідомлення, укладання якого в найпотужніших ТП, наприклад Місгозоїї \Уогсі, уже зараз повністю автоматизоване. Укладання такого змісту слід виконати як етап передредагування повідомлення.

Дата добавления: 2015-07-08