Приклад.

² Іваненко І. І. Платонічний роман. К.: Смолоскип, 1996. С. 49.

¹ Іваненко І. І. Цит. твір. С. 167.

² Там само.

• У стандартах і патентах можна давати лише їх номери за шаблоном: ДСТУ <цифровий номер>, ГОСТ<цифровий номер>, АС <цифровий номер>, Патент <цифровий номер>.

• У джерельних примітках можна використовувати скорочення, перелічені в стан­дартах ДСТУ 3582-97, ГОСТ 7.11-78 і ГОСТ 7.12-77.

15.6.6. Зміст

Змістом називають перелік рубрик повідомлення, винесений за межі основного тексту й поданий у порядку їх розташування. Найчастіше біля кожної рубрики змісту вказують номер сторінки повідомлення, на якій використана ця рубрика. Зміст належить до пошукових компонентів апарату повідомлення.

У повідомленні зміст повинен виконувати три функції: довідково-пошукову (при­скорити пошук потрібної інформації), інформаційно-пояснювальну (дати реципієнтові уявлення про зміст і структуру повідомлення) та рекламно-пропагандистську (привернути увагу реципієнта, викликати інтерес до повідомлення і змусити придбати книгу, журнал чи газету з ним)¹.

Змісти використовують у більшості видів літератури. Зокрема, останнім часом їх все частіше використовують навіть у газетних виданнях, які раніше традиційно публікували без змістів.

Розрізняють такі види змістів: \)зміст-перелік повідомлень видання (використовують у тому випадку, коли видання складається з повідомлень різних авторів, наприклад, у збірниках, журналах чи газетах); 2) зміст-рубрикатор видання (використовують, коли видання складається з повідомлення лише одного автора); 3) зміст короткий і зміст повний (використовують у великих за обсягом виданнях, подаючи спершу короткий зміст, що охоплює рубрики найвищого ієрархічного рівня, а тоді — повний зміст, що охоплює рубрики всіх рівнів)².

Перелічимо норми редагування змісту³.

• Необхідність змісту залежить від обсягу повідомлення: чим більший обсяг, тим більша необхідність супроводження повідомлення змістом, і навпаки.

До числа винятків належать види літератури з архівним типом композиції (зміст у таких повідомленнях апріорі відомий кожній людині — це алфавіт; прикладом таких видань служать найрізноманітніші словники та енциклопедії).

¹ Мильчин А. 3. Культура книги: Что делает книгу удобной для читателя: Справочное пособие. М.: Книга, 1992. С. 28. ² Там же. ³ Досконалим і абсолютно повним методичним посібником з укладання змісту є робота А. Е. Мільчина "Культура книги" (М.: Книга, 1992. 224 с).

• У змісті навпроти рубрик слід ставити номери сторінок, на яких в основному тексті вони розташовані.

Виняток: коли на зміст покладають функції рекламування повідомлення і вико­ристовують фактично як лід (наприклад, у публіцистиці — в газетних виданнях), тоді нумерацію сторінок можна опускати.

• Рубрики змісту повинні бути копіями рубрик у тексті повідомлення, а номери сторінок — точно вказувати на розташування кожної рубрики в повідомленні.

• У змісті-рубрикаторі слід подавати всі позатекстові рубрики, тобто ті, що йдуть упоперек тексту.

Внутрітекстові рубрики в змісти видань не включають. До винятків належить лише довідкова література з високим ступенем компресованості тексту. У цьому випадку внутрі­текстові рубрики набирають меншим кеглем.

• У змісті-переліку колективних видань (збірників) після назви повідомлення в круглих дужках потрібно вказувати прізвища всіх його авторів.

Виняток: у публіцистичному виді літератури (газетних і журнальних виданнях) прізвища авторів можна не давати.

• У науковій, технічній, навчальній та довідковій літературі зміст слід розташовувати на початку видання, а в усіх інших видах — у кінці.

Виняток: підручники для початкової школи (у них зміст, враховуючи низьку ква­ліфікацію реципієнтів, вміщають у кінці видання).

• До змісту слід включати не лише рубрики основного тексту, а й назви компонентів апарату видання (позатекстові примітки й коментарі, передмови, післямови, додатки, додаткові списки, списки використаних джерел, покажчики тощо), коли вони є в повідомленні, а також номери сторінок їх розташування в повідомленні.

15.6.7. Покажчики

Будова і види покажчиків. Покажчик — це список розсортованих за певним принципом ключових слів (вокабул) повідомлення, біля кожного з яких вказана його абсолютна адреса.

Як було зазначено в розділі 5.5, покажчики належать до пошукових компонентів повідомлення. Ці компоненти апарату видання — порівняно з іншими пошуковими компонентами, наприклад змістом і колонтитулом, — дають змогу відшукати в повідомленні не окрему тему, а потрібні дані всередині цієї теми. Порівнюючи можливості змісту й покажчика як пошукових систем, слід відзначити, що зміст дає змогу ефективно здійснювати широкий (тематичний), а покажчик — вузький (аспектний) пошук.

Кожен запис покажчика будують за таким шаблоном (поля, що подані в квадратних дужках, є факультативними):

Вокабула [перехресне посилання][— анотація] сторінками сторінка_2... сторінка_20

[— підвокабула_1 сторінка_1, сторінка_2... сторінка_20

— підвокабула_2 сторінками сторінка_2—сторінка_3... сторінка_20 підпідвокабула_2_1 сторінками сторінка_2... сторінка_20

— підвокабула_п сторінка_1, сторінка_2—сторінка_3... сторінка_20]

У покажчику вокабула — це слово чи словосполучення, для якого вказують його координати (номери сторінок) у повідомленні. Знаком тире перед підвокабулами позначають повторення слова (одного чи двох).

Дата добавления: 2015-07-08