Українська література 50—90 років

Кіноповість О.Довженка «Україна в огні» написана в 1943 р., а надрукована вперше лише через 23 роки, вже після смерті автора. Задум написати кіноповість про безсмертний подвиг народу у війні, його патріотизм і самовідданий героїзм виник наприкінці жовтня 1941 р. Письменник так пояснював його: «Мені важко од свідо­мості, що «Україна — в огні» — це правда. Прикрита і замкнена моя правда про на­род і про його лихо». Ідейно-патріотичний обсяг назви поглиблює воїн—патріот Ва­силь Кравчина: «Нас багато. Нас мільйони. Мільйони, що пройшли через огонь страждань, прокурених і просмажених у боях і незгодах... Такий страшний був світ у бою. Одна лише людина могла витерпіти бій». Таке глибинне ідейно—художнє визначення назви гостроконфліктноі, багатопроблемноі кіноповісті.

Таким має бути вступне слово вчителя до першого уроку, на якому з'ясовувати­муться тема, сюжет і проблематика твору.

— 62 —

пу кіноповісті склали погляди Довженка на людину як неповторну осо-ь орієнтація на загальнолюдські закони буття. Звідси — і глибоко гумані-,цстіс рецепція кіноповісті, і визначальний для письменника епічний конфлікт ^"тайною—особистістю і людиною—гвинтиком. '""Наступний етап уроку — бесіда за змістом твору:

— Якою сценою починається кіноповість «Україна в огні»? Яку функцію виконує

«Ой піду я до роду гуляти»? Який прийом застосовує автор, щоб познайомити нас "^"пиною Запорожченків? Як селяни Тополівки сприйняли звістку про війну? Який ^йом посилює сцену тужливого прощання Тетяни Запорожчихи з синами? Що ^п*' в'язкою сюжету? З'ясуйте роль лаконічного діалогу між «утікачами» і тими, хто ли-⁶ рться Що є композиційним епіцентром кіноповісті? Як скомпоновано твір? Як групу- ~ д персонажі? Що забезпечує динаміку й масштабність кожної його частини? Що кязує на трагізм і лаконізм сюжету? Які сюжетні лінії сплітаються у творі? Яку роль ви­конує пісня у фіналі? Як слід розуміти слова: «Тут боролись безсмертя зі смертю»?

У процесі бесіди наголошуємо, що письменник не випадково застосовує звукозоро-яу Форму екранного втілення, прийом контрасту, народну пісню. Цим він забезпечив не просто тло і своєрідний народнопоетичний орнамент, а й висвітлив настрій і духовний світ сім'ї Лавріна Запорожця, яка зібралась за столом у тихий літній день. З цією світлою сценою «веселого і журного одночасно, як і життя людське», пісенного вечора різко контрастує епізод тужливого прощання Тетяни із синами (а їху Запорожців п'яте­ро). Перша половина її монологу належить до експозиції твору, а друга — розпочинає зав'язку, бо: «Уже потонули слова її в морі людського плачу й скорбот, у розлуках, у реві моторів». Зав'язка виступає трагічною панорамою евакуації. Композиційним епіцентром кіноповісті є українське село Тополівка.

Перша частина кіноповісті передає відступ наших військ, період, коли і в житті людей, і в долі України все неймовірно змінилося. Друга частина — дні німецької окупації й партизанський рух; третя — переможний наступ нашої Армії. Панорама зображуваних подій розширюється і поглиблюється завдяки масштабності й динамічності, кінема­тографічній калейдоскопічності зображеного. У творі є головна і кілька другорядних сю­жетних ліній: війна, насильне вивезення полонянок на фашистську каторгу, їх поневірян­ня на чужині, втеча. Тут об'єднались фронт і Тополівка, й далека осоружна Німеччина.

Головною у творі є проблема національної самосвідомості людини і народу. Вона реалізується через болісні роздуми О. Довженка про силу національного само­відчуття і згубність національного нігілізму, діалектичну єдність загальнолюдського й національного, про що свідчить запис щоденника від 14 квітня 1942 р., де пись­менник нарікає на нехтування історії України, простежує причини дезертирства и духовного каліцтва. Запитуємо в учнів:

— Де у творі автор втілює ці думки? За що судят'ь Христю Хуторну? У чому звинува-^ " прокурор? Як дівчина сприймає ці звинувачення? Хто, на її думку, винен у відсут-чості в українців національної гідності? Звідки видно, що завойовник фон Краузе покла-^да€ ^икі напії на історичне безпам'ятство окупованого народу? Які погляди на історію ^КДжерело патріотизму висловлює автор? З'ясуйте історичні корені полеміки Запорож-^ця і Заброди. Що додає сили і снаги Запорожцю? Яку роль у творі виконує прийом загос-рєноі полемічності (між автором і фон Краузе, Христею і прокурором, Запорожцем уродою)? Яким загальнолюдським ціннісним критеріям вона підпорядкована?

^у кіноповісті постають й інші проблеми: патріотизму й гуманізму; історії й народ-^пам чт'і; людини і війни; історії й особи; морально-етичні проблеми. Охоплюючи

грандіозні героїчно—трагічні події першої половини Великої Вітчизняної війни ликою масштабністю, Довженко досягає якнайбільшої конкретності зобра^{3 ве}' життя в найголовніших його аспектах. Порушені проблеми тісно взаємозв'^енн!1 і розкриваються в несподіваних ситуаціях і яскравих образах. У бесіді з'ясовуєм ^зан1

— Як реалізуються основні проблеми твору? Як втілюється ідея загальнолюло ідеалів через конкретні характери? Хто головний герой твору? Хто виступає носієм^ манізму? Як реалізується функція образів Олесі Запорожець і Христі Хуторнор '? функцію виконує фантасмагоричний епізод розмови Марії з пам'ятником убитому ^кї ловікові? Зачитайте дискусію Кравчини і Сіроштана. Які моральні цінності відстп⁰ Кравчина? З яких позицій тлумачить автор проблему «Людина і війна»? Якими пост ють вороги — фашисти і запроданці? Що сприяє типізації й індивідуалізації перс⁸ нажів? Як автор підкреслює істерико—національні витоки їхніх характерів? Визначт ідею твору. В чому полягає його трагедійність? Як ви розумієте вислів: «Не вміли ми жити, як слідує...»? Кому він належить? У чому полягає соціальна критичність твооу? Що вказує на його оптимізм? Прокоментуйте слова Лавріна Запорожця, звернені до полоненого фон Краузе про національну гордість українців. Які жанрові ознаки кіно­повісті визначають її стиль? Як ви розумієте назву твору? В чому полягає духовно-ес­тетична цінність його? Проти яких соціальних і моральних збочень вона спрямована⁵

Наголошуємо, що твір завершується символічною сценою зустрічі Василя Кравчи­ни з Олесею і її вцілілою ріднею і знову-таки піснею, якою розпочинався. Описуючи найтрагічніші події війни, митець не втрачає віри в людину, у високі поривання її душі в перемогу нездоланого народу. Силу, вічність і безсмертя народу складає невмируща воля до життя, вірність роду і народним цінностям, носіями яких є головні герої твору.

О. Довженко мріяв бачити свій твір надрукованим і екранізованим. Однак сталося непередбачене. Наприкінці листопада письменник напише в щоденнику: «Моя повість «Україна в огні» не сподобалась Сталіну, і він її заборонив для друку і для постановки». Цілком очевидно, що вона стала й головною причиною заборони Довженкові перебу­вати в Києві, і він мусив стати мистецьким критиком московської преси.

Роман О. Гончара «Собор» краще вивчати шляхом проблемного аналізу, в процесі якого розкрити його філософське звучання, злободенність, духовно—ес­тетичну цінність, гармонію між формою та змістом.

У романі виразно постають загальнолюдські, морально-етичні й екологічні пробле­ми, кожна з яких має стрижневі конфлікти і образи. До загальнолюдських проблем твору належать такі: спадкоємність поколінь; моральне оздоровлення людства; дбайливе став­лення до духовних цінностей і набутків культури; соціальна справедливість і моральні за­пити; минуле, сучасне і майбутнє людства; духовні скарби і народна пам'ять. Втіленням цих проблем виступає собор як духовна субстанція, що сягає масштабів планетарних і всесвітніх. Створюючи повнокровний образ духовного собору, письменник намагається показати людину з усіма її виявами як часточку духовного життя народу, цілої вічності з особливою увагою до кожного її вчинку і помислу В бесіді звертаємось до учнів:

— Яким вам уявляється собор як персонаж роману? Що сприяло створенню Щ'о¹"⁰ «шедевру, поеми степового козацького зодчества»? який епізодутворі свідчить, шосо бор — народна святиня? У бесіді необхідно довести, що собор не лише диво доверч* ності народної архітектури, а й символ народного бачення і розуміння краси, пам ят історичного минулого народу, втілення його нескореності й безсмертя.

Досліджуючи художнє втілення проблем спадкоємності поколінь та моральн здоров'я людства, зосереджуємо увагу на таких запитаннях:

— 64 —

І

_ Чим приваблює життєва позиція Миколи Баглая? Яку місію в романі виконує

тельХома Романович? Яки постає «номенклатурник» Володька Лобода? Чому він ^в жли асоціюється з руйнівною силою? За що його називають «батькопродавцем»? Як

називають Лободу інші персонажі? Як вирішується проблема батьківської педагогі-' й та спадкоємності поколінь в образах старших і молодших Баглаїв, Ізота Лободи? Як пвели себе зачіплянні, коли з собору зник охоронний знак, і про що це свідчить?

Підсумком буде думка про те, що собор є символом народних уявлень про красу, сумління та честь, про батьківщину та материзну, символом духовної суті людсько­го життя, сучасного, минулого та майбутнього цілих поколінь.

На другому уроці розглядаємо морально-етичні та екологічні проблеми роману. До морально-етичних належать: проблеми моральної висоти й ницості духу; людя­ності й духовного браконьєрства; самовідданості й егоїзму; совісності й кар'єризму;

кохання і подружнього життя; красивого і потворного в житті. Запитуємо в учнів:

— Хто з героїв представляє кожну з цих проблем? Які риси сучасника втілює Микола Баглай? Які проблеми пов'язані з образом Єльки? Як ви ставитесь до неї? Що викликає відразу й огиду в образі Володьки Лободи? Які цінності залишать на­щадкам Ізот Лобода і Ягор Катратий? Чим приваблює подружнє життя Івана та Ві-руньки? Чиї серця не розійшлися з красою і правдою? Хто з героїв зберіг цілісність своіхдуш? Як ви розумієте вислів Хоми Романовича: «Бережіть собори душ ваших»?

У висновках підсумовуємо: про що б не писав О. Гончар, він передусім бачить собор як велич духу, як мірило совісті, як докір недбальцям і користолюбцям, що довели до такого стану і визначну архітектурну споруду, і цілу державу. Собор по­стає в романі як жива істота, про нього хтось постійно думає, відчуває німу музику його округлих бань. Він — історія, натхнення, святиня і нерозгадана таємниця. Со­бор виступає єдністю матеріального й духовного, втіленням творчого генія народу.

До екологічних проблем належать проблеми довголіття і материнства; природо-захисту й природовідповідності; працелюбства і працевпорядкування; оновлення життя і природи, очищення їх від усілякої скверни. Запитання для їх вирішення такі:

— Що говорить Баглаїха про екологію селища? Яку оцінку дає письменник ди­ректорам підприємств, що не будують очисних споруд? Як у романі говориться про жіночу працю і проблему дітонародження? Чому для Гончара і махновщина, і татар­щина, і фашизм, і пияцтво, й браконьєрство, й духовне невігластво — одна руйнів­на сила і поняття одного роду?

Це буде розмова про бездумних керівників, жіночу працю на трудомістких і шкідли­вих роботах, дітонародження та відродження нації. Заключною буде бесіда про симво­ліку образу собору, проте, чому він винесений у заголовок роману, яка переконає учнів утому, що цей образ уособлює минуле і майбутнє України і її нації, свободу духу народу, Добрі засади в людині, етичне оновлення людини і середовища, в якому вона живе.

Роман М. Стельмаха «Правда і кривда» (1961) — один із найвизначні­ших творів про війну і мир, добро і зло, загальнолюдську правду і кривду. Прикро пльки, що він то вилучається з програми загальноосвітньої школи, то знову повер­неться. З великою любов'ю, сміливо і масштабно письменник розкриває ту велику Іравду, яку все життя на ратному й трудовому фронтах виборювали Марко Без-^ертний, Григорій Задніпровський і мільйони таких, як вони.

У творі є головна і кілька другорядних сюжетних ліній. Провідну сюжетну лінію виз-чає конфлікт Марко Безсмертний — Антон Безбородько, інші — це історія Іригорія ^Дніпровського, Євмена Дибенка, Броварника, людиноненависника Поцілуйка тощо.

— 65 —

На першому уроці визначаємо тему, проблематику, особливості сюжету і цп позицію твору, простежуємо, як зображується в ньому запекла боротьба між док ром і злом, правдою і кривдою. Запитання до уроку:

— Яка проблема твору є головною? Як вона реалізується на фронті і в мирний час? Як розгортається сюжет? Яку роль у заспіві відіграють батальні сцени? За до помогою яких засобів автор передає запеклість бою і патетику подвигу? Хто голов ний герой роману? Чому його наділено таким прізвищем? Розкрийте символіку на­родної пісні на ^початку роману. Які дві дороги бачить Марко перед операцієкр Прокоментуйте його діалог зі смертю. До якого способу компонування образу вдається автор і чому? Що допомагає бачити минуле і сучасне героя?

Які проблеми у творі доповнюють головну? Хто з персонажів представляє кож­ну з них? Чим завершується твір? Яка ідейно-філософська концепція визначає епілог? Що вказує на те, що «Правда і кривда» — роман про трудову перемогу на­роду у війні, про велич його подвигу і безсмертя?

У бесіді доцільно наголосити на масштабності, стрімкості розгортання сюжету калейдоскопічній насиченості подій, засобах прямого та підтекстово—образного о6- ігрування деталі з метою розкриття патетики подвигу народу. Органічне злиття мови з внутрішньою мовою героя, символічне зіставлення невмирущого Марка з безсмер­тною народною піснею, уміння розкривати духовний світ героя, психологічна май­стерність автора забезпечили ідейно—художню переконливість твору М. Стельмаха.

Наступний урок відводимо на характеристику образів роману, з'ясування його стилю і художньої своєрідності. В бесіді нагадуємо проблеми, носіями яких висту­пають персонажі: правда і кривда; добро і зло; людина і війна; патріотизм і зрада;

національна самобутність і незнищенність роду і народу; морально-етичні пробле­ми, пов'язані з родинним і загальнолюдським життям.

Запитуємо в учнів:

— Хто є носієм головної проблеми твору? Яка провідна риса вдачі Марка Без­смертного? Як обрамлюється образ Марка? Яку роль відіграє портрет у розкритті душевного стану героя? Як типізується й індивідуалізується Марко Безсмертний? Як передає автор його волю до життя, відвагу, любов до людей, природи? Яка сю­жетно—композиційна функція даного образу?

Підсумовуючи, вчитель зазначить, що письменник обрав складний шлях компо­нування образу Марка: не подає в бою, а зображує крізь призму сприймання бою, через відгомін батальних подій, оцінки інших персонажів, контрасне зіставлення двох воїнів — земного і небесного. Без попереднього чіткого окреслення портрета героя в заспіві до твору важко було б пройнятися тими думками й переживаннями, якими жив Марко після повернення в рідне село. Майстерність Стельмаха—психо­лога виявляється не лише в умінні розкривати внутрішній світ героя через його сприймання природи і ставлення до неї, айв уміння доповнити портрет новим яск­равим штрихом, повторити попередню деталь у новому обрамленні: «скріплена і склепана рука», пучок зморщок під очима від змовницьки—хитруватої посмішки, руки, що прикипіли до костурів, тощо. Магістральні події роману: війна правди з кривдою на фронті і боротьба між ними в повоєнний час — передаються через сприймання Марка, його тривожні роздуми, пекучі спогади, філософські діалоги. Осягнути його внутрішній світ допомагають символи і художня деталь: тиха мати з немовлям, селянська хата з соняшниками, росяна, в пилку пшениця тощо.

Знову з'ясовуємо в бесіді:

— 66 —

_ ^ца ідейно—композиційна функція образу Євмена Дибенка? Які загально-пгькі цінності втілено в образі Григорія Задніпровського? В чому краса образу ^л -рпини? Які загальнолюдські та національні начала втілюють у собі жінки, діти

тоаі люди? В яких образах і деталях утверджуються ідеї совісності й духовної ' гсті незнищенності роду і народу? Які суспільне шкідливі явища і риси вдачі за-уджуються в образах Безбородька, Поцілуйка і Киселя? художня своєрідність і стиль роману засвоюються за допомогою запитань:

_ Яку роль у творі відіграють описи, пейзажі? Чому сприяє злиття авторської мови з внутрішньою мовою персонажа? Розкрийте роль контрастів, символів, реф­ренів, художнього обрамлення. У чому полягає багатство мови і своєрідність стилю роману? Як у ньому реалізується думка про єдність людського і народного щастя? Яка провідна ідея твору? В чому полягає його духовно—естетичне значення?

У висновках наголошуємо, що тема твору полягає в змалюванні життя украї­нського села в перші повоєнні роки, людської праці задля добробуту, боротьби за народну правду проти соціальної кривди. Ідея роману — уславлення перемоги на­роду у війні і праці, його безсмертя, національної самобутності й незнищенності України. В цьому передусім і полягає його духовно—естетична цінність.

Матеріали до уроків оглядовного вивчення роману П. Загребельного «Диво» пропонуємо у вигляді запитань для бесіди з метою з'ясування пробле­матики і жанрово—композиційної структури твору:

— Виразно прочитати вірш Б. Брехта «Хто звів семибранні Фіви?». Яка мета і при­значення цього епіграфа? Розглянути ілюстрації із зображенням Софіївського собору. Що вам відомо про цей витвір мистецтва та його будівництво? Чи нагадує композиція «Дива» архітектуру собору, образно відтворену в романі? Чим саме? Чи зустрічалися вам зміщення часових площин у творах інших письменників? Чим характеризується таке «схрещення» у П. Загребельного? Яка тема розкрита в романі найповніше? Що є ком­позиційним центом твору, ядром глобального конфлікту? Навіщо автор поєднав такі віддалені епохи, звертаючись до теми мистецтва? Хто є представником цих епох? Яку провідну ідею втілюють у собі образи твору? Які важливі сюжетні лінії можна виділити в романі «Диво»? Як розгортається в ньому сюжет? Які ознаки історичного роману як жанру ви помітили? Що можете сказати про Софію Київську, прочитавши твір?

Другий блок запитань стосується теми і проблематики твору:

— Як можна визначити тематику твору? Як автор пояснює ідейний задум роману? Які проблеми порушені в ньому? Як розв'язується проблема «народ — історія — су­часність»? Чи можна вважати її головною? Як реалізуються проблеми: талант і час, людина і війна, людина і мистецтво, єдність духовного і матеріального? Які морально-етичні проблеми постають у творі? Хто виступає носієм основних проблем твору?

Третій блок запитань охоплює образну систему та ідейно—художні особливості роману:

— Що вказує на те, що Сивоок — вимишлений персонаж, ядро глобального конф­лікту? Як зображено процес формування таланту Сивоока? Які проблеми пов'язані з образом Сивоока? Які риси і духовні цінності народу' втілено в його образі? За допо­могою яких засобів автор змальовує Сивоока? Яку роль відіграють зовнішній і внутрішній портрети, показ у вчинках, взаєминах з іншими персонажами, мова? Як Зображено князя Ярослава? Охарактеризуйте його зовнішній і внутрішній портрети. "к розкривається духовний світ Ярослава? Що свідчать про класове розуміння ним мистецтва? Доведіть, що князь Ярослав — людина, дитя свого часу і носій головних

— 67 —

проблем твору. З'ясуйте ідейно—композиційну роль інших персонажів через їх віп шення до Софії Київської. Відшукайте 2—3 портретні деталі і вкажіть, як з їх допом⁰ гою автор виявляє ставлення до персонажа, Яке місце в романі посідає пейзаж? З як ° метою використовує його автор? Знайдіть характерні для Загребельного епітети рівняння, метафори і розкажіть про їхню роль у кожному конкретному випадку. Начв характерні особливості мови героїв і авторської мови. Чи є в романі гумор, іронія, сатн¹' ра? З якою метою вони вжиті? У чому виявляється публіцистичність твору? У чому ви являється публіцистичність твору? Яка її ідейно-смислова функція? У чому полягар духовна та художньо-естетична цінність твору? Як його оцінила українська критика?

В заключному слові вчитель підсумує, доповнить думки учнів, деякі з них, мож ливо, розкриє детально. Головне, щоб учні збагнули твір, усвідомили його пробле­матику й ідейну спрямованість.

П'єса О. Коломийця «Дикий ангел» (1978) — це історія звичайної робітни­чої родини з турботою про велику родину — державу. Головними проблемами твору є: батьки і діти; держава і сім'я; людина і праця; добро і зло; кохання і подружнє життя; вірність і зрада. Основний конфлікт драми — це конфлікт двох життєвих програм: людини—«одноденки» і людини, котра міцно вкорінюється в життя з дум­кою про майбутнє родини і держави. Важливо довести ці положення у процесі оп­рацювання змісту твору і закріпити їх у бесіді:

— Як ви ставитесь до родинних порядків Платона Ангела? Яких життєвих принципів дотримується ця родина? Чи можна вважати ідеальною цю сім'ю? як поставився батько до одруження сина? Чи виправдовуєте ви батькову позицію? Де найповніше розкри­вається головний конфлікт драми? Чи схвалюєте ви батьківську і «державну» педагогіку Крячка? Якою вам видається життєва позиція Маляра? В чому полягає причина дискусії Платона Ангела з сином Петром? Чи правильно діє Платон Микитович у ситуації з Федо­ром і Клавою? Як він ставиться до власної дочки? Чи схвалюєте ви ставлення Платона Ангела до своїх дітей? Як розв'язуються конфліктні ситуації у фіналі твору?

У бесіді слід довести, що автор полемізує з педагогічною установкою 70—80-х років про «доброго батька», «пенсіонера—активіста», що й на заслуженому відпо­чинку віддається громадській роботі, піклується про державні інтереси. Автор до­водить шкідливість такої активності якдля родини, так і для суспільства. Натомість він подає модель сім'ї, яка дотримується простих, але мудрих законів на основі жит­тєвого досвіду, народної моралі і світобачення.

Аналізуючи образи твору, зосередимо увагу на таких запитаннях:

— Хто головний герой драми? Як у ній виявляється складний і недоступливий харак­тер Платона Ангела? В чому полягає сутність його життєвої філософії? Чи справедливо його називають скупим, жадібним? Що складає основу його морально-етичної програ­ми? Доведіть на прикладах діалогів з Федором, Вілею, Лідою, Малярем. У чому полягає батьківська і «державна» педагогіка Крячка? Чи можна назвати родину Ангелів мораль­но здоровою? Яким вам здалося ставлення дітей до батьків? Що складає основу родинно­го життя Ангелів? Які загальнолюдські цінності утверджує автор? Як індивідуалізуються образи? З'ясуйте тип і особливості сюжету і композиції твору. Як виголошує свою пози­цію автор? У чому полягає художньо—естетичне і виховне значення драми?

У висновках підкреслюємо, що, пропонуючи модель сім'ї на засадах соціальної справедливості і народної моралі, О. Коломієць пропонує нову модель суспільства, яке зможе забезпечити добробут людини.

Роман Л. Костенко «Маруся Чурай» ( 1979) варто розглядати за таким планом:

— 68 -

і історична та фольклорна основи твору. 9 Проблематика і філософічність роману.

3 Побутове—етнографічна канва.«Марусі Чурай».

4 образи та їх художньо—виражальне значення.

5 Жанрові ознаки історичного роману у віршах.

(у. Ліричне звучання твору.

7 Духовно—естетична цінність роману.

у вступному слові бажано наголосити, що історичний роман у віршах «Маруся Чуоай» став вершиною творчості Ліни Костенко. У ньому на національному грунті постають політичні, філософські та естетичні проблеми. В його основу поетеса по­клала відому кожному українцеві баладу «Ой не ходи, Грицю...», авторство якої приписується легендарній Марусі Чурай. Цей сюжет розглядався в українській, російській та польській літературах, перекладався багатьма мовами. Однак Ліна Костенко проектує його в суворе русло соціальних, національних і людських взає­мин посилює історичною реальністю зображуваної епохи. Сюжетні перипетії в ро­мані виростають одна з одної, забезпечують своє суто побутове значення, стають центральним компонентом твору, будуються на розлогому соціальне—психологіч­ному тлі. Центр уваги переноситься з побутово—мелодраматичних моментів на історичні, національні та психологічні, а мотив про пісенну творчість героїні витіс­няє всі інші. Автору вдалося створити не просто психологічно вірогідний портрет Марусі Чурай, а й показати її причетною до важливих подій періоду боротьби ук­раїнського народу за незалежність в середині XVII століття.

Проблематика твору надзвичайно широка: митець і народ; митець та історія; доб­ро і зло; вірність і зрада; провина і спокута; батьки і діти; народ і влада; вічність буття і загальнолюдські цінності; закон і мораль тощо. Зміст твору засвоюється в бесіді:

— Як побудовано твір? Як ви розумієте назву кожної частини? Як розгортається сю­жет? Чи пов'язані між собою обидві сюжетні лінії? Як відтворено в романі суспільне— історичний контекст епохи? Як реалізуються головні проблеми твору? Чи виразно постає в ньому трагедія особистості і драма митця? Як змальовано Полтаву? Яку композицій­но-смислову функцію виконує сцена супу над Марусею? Які суспільні фактори визнача­ють людину в соціальних іпостасях? У чому полягає сутність людського благородства? Хто в романі є носієм добра, краси, справедливості, вірності, національної гідності? Яким постає козацтво з його найдемократичнішим устоєм, звичаями і законами?

У центрі твору стоїть образ піснетворки Марусі Чурай, з якою ми вперше зустрічає­мося на суді. За ставленням до її пісень як символу народного генія поділяються на дві категорії усі герої роману. Ліна Костенко не розставляє своїх героїв по відведених сю­жетною канвою місцях, а виписує їх у русі, розкриває складне взаємопереплетення розвитку особистісного і громадянського, вимірюючи їхні вчинки не тільки побутовою, але й соціальною міркою. Доведемо це у процесі бесіди за такими запитаннями:

— Як зображено в романі Марусю Чурай як людину і митця? Як реалізується образ України, чи є він головним? Чи можна вважати Івана Іскру, Леська Черкеса, мартина Пушкаря носіями високої порядності, доброзичливості, мудрості, бороть­би за правду? Які моральні цінності втілено в образі діда Галерника і мандрівного Дяка? Яка ідейно—композиційна суть образу Богдана Хмельницького? Якою є жит­тєва позиція Горбаня, Бобренків і Вишняків? У чому полягає трагедія Гриця Боб-ренка? Як взаємодіють у романі свідомі, мислячі люди і бездумний натовп? «Що їх веде до доброго і злого, де є та грань — хто люди, хто юрма?»

— 69 —

Образ Марусі органічно зливається з образом України, набуває символічи звучання, втілює в собі духовний потенціал Вітчизни. Україна постає в романі че⁰^ пейзажі, в історичних подіях та постатях, через Марусине світобачення. В обп Марусі художньо і переконливо вмотивовано кращі національні риси українг вірність материзні, собі й даному слову, вірність у коханні. Маруся — це голос У⁸ раїни, її пісня і душа. Характери інших героїв уособлюють в собі закони суспільног часу. Епізод суду над Марусею показує процес суспільного розташування як оди⁰ з основних аспектів соціальне—історичного контексту епохи.

У процесі бесіди слід також з'ясувати:

— Як визначається місце батьківського начала у формуванні світогляду та жит тєвих ідеалів людини? Якою постає доля матері? Кого вважає життєвим ідеалом Маруся? Чим пояснюється життєва позиція Грнцька? Як розкривається образ ма­тері через взаємини зі світом, дітьми, людьми? В чому полягає новаторство рома­ну? Розкрийте його духовно—естетичне значення.

Усі персонажі роману згруповані навколо Марусі не тільки сюжетно-композиційно а й психологічно, оскільки відтіняють різні риси її вдачі, сприяють виразному розкриттю внутрішнього світу. Складовою частиною України виступає Полтава; міське козацтво запорожці — палкі патріоти, готові вмерти за Україну. Цей колективний герой наділений такими рисами, як відданість козацькій присязі та побратимству, духовне благородство хоробрість, однак, кожен із них — це яскрава, індивідуалізована постать.

Національні риси українського козацтва втілені в образі кращих його представ­ників: Мартина Пушкаря, Леська Черкеса, Івана Іскри. Носієм ідей справедли­вості виступає Богдан Хмельницький. Письменниця підносить його постать на ви­сокий художній рівень, увиразнює кращі риси характеру державного мужа — гетьмана, доводячи його до рівня ідеалу. Розум Хмельницького осягає усі народні й загальнолюдські проблеми, піднімає Україну на боротьбу, мудрістю і волею своєю гетьман вирішує долю Марусі Чурай.

Історію кохання Марусі та Гриця автор розглядає в контексті національно-визволь­ної боротьби українського народу проти польської шляхти та тих соціальних змін, що відбувалися в українському суспільстві в середині XVII ст. Утомившись від війни та злиднів, втративши духовні орієнтири, безхарактерний і безвольний Іриць піддається на­мовлянням матері і засилає старостів до багатої Галі Вишняк. Цей зрадливий вчинок при-водитьдо трагічної розв'язки, яка коштувала йому життя. Ліна Костенко підводить сучас­ників до проблеми вірності й зради запитанням, вкладаючи його в уста козака, посланця гетьмана: «Що ж це виходить? Зрадити в житті державу — злочин, а людину — мож­на?». Отже, будь-яка зрада є злочином, а вчиноклюдини вимірюється не тільки побуто­вою, але й соціальною міркою. Канцелярсько-бюрократичній машині, якою намагають­ся вичавити з людини все людяне, горде, підкорити її поведінку приписам, далеким від народної моралі, поетеса протиставляє шляхетно-волелюбний стан, що уособлюється нормами співжиття козацької республіки — Запорожжя.

Проблему зради Л. Костенко розвиває шляхом змалювання образів Федора Вишняка, Яреми Вишневенького — «страшного руйнаря України». Вишняк в житті завжди був «за тих, котрії не проти» і руки грів навіть на війні. Він готовий іти на поклондо шляхти, яка обложила Полтаву: '<Учора, кажуть, приміряв жупан. Іти послом до шляхти пропонує»..

Проблема митця і народу, митця й історії художньо вирішується в словах: «Ця дівчина не просто так, Маруся. Це — голос наш. Це — пісня. Це — душа»; «Вона

— 70 —

як голос України, що клекотів у наших корогвах!»; «Пісні у неї — то велика ^>К6УЛ серце в неї горде і трудне». Маруся виступає виразником ідей свого часу, ^тї?га м своєї героїчної доби. Обдарована, лірична й горда натура, вона доростає до ^иЇолУ України доби козацьких воєн.

Новаторство «Марусі Чурай» полягає в його жанровій специфіці і засобах ху-

нього зображення: віртуозній стилізації мови давньої епохи, архаїзмах, звуково-^дож ритмічному багатстві вірша, пластичності фрази і думки, переливанні наголосів, ^му хологізації оповіді, дивовижно точному відбитті історичних і культурних реалій. ^пс Чаземлюючись у рідний грунт, враховуючи досвід рідного народу, його багатост-

ждальну історію, письменниця проводить ідею невмирущості духовних цінностей 'аооду, ш.0 надає її твору актуального звучання в час національного й культурного ". „'дження України. Після роману Ліни Костенко Маруся Чурай стає цілком ре-льною особою, хай не в площині історичній, а на терені літератури, бо, як співець гоомадянин, тривожить нас сьогодні. Ось у чому полягає духовно—естетичне зна­чення історичного роману у віршах Ліни Костенко.

Оповідання Ю. Мушкетика «Суд» можна аналізувати цілісним і проблемно— -ематичним шляхом аналізу, залучаючи елементи послідовного й пообразного шляхів. У вступному слові вчитель зазначить, що в ньому зображена типова картина злиденно­го життя колгоспного селянства України в довоєнні та післявоєнні роки. Сюжетну ос­нову твору склала життєва історія трудівниці Ганни Розсохи, доведеної до відчаю обста­винами суворої сталінської дійсності. Письменник загострює увагу на проблемах народолюбства й антигуманізму, справедливості й духовної честі, державного устрою України і духовної та національної кризи, совісті й ганьби, працелюбства і міжособист-існих взаємин, потворного й трагічного в житті. З морально-етичних проблем в опові­данні знайшли художнє втілення проблеми подружнього життя й родинних стосунків, батьківського виховання. Головною стає проблема виживання нації.

У процесі аналізу твору слід розкрити історію життя Ганни як історію села й усього українського селянства, історію держави найжорстокішого антигуманізму, на прапорі якої сяяли гасла народолюбства. Необхідно довести, що драма Ганни Розсохи особливо жорстока, бо судять її лицемірні й фальшиві друзі, ті, хто ще вчора хвалив. Тому карти­на сулу наддовірливою жінкою — це суд над усім тим, хто сам мусить стати підсудним, хто довів державу до такого стану Зміст твору можна опрацювати в бесіді:

— Який період життя України відтворено в оповіданні? Як сприйняла Ганна Роз-соха звістку про суд? У чому трагічність даної ситуації? Як подається історія життя ге­роїні? Як розкривається проблема батьків і дітей на прикладі сім'ї Ганни Розсохи? В чому ви вбачаєте трагедію її родини? У чому полягала трагедія суспільства в 30-і роки? У період війни і в повоєнні роки? Хто представляє у творі сільську адмі­ністрацію? Який характер має головний конфлікт твору? Чи можна назвати Ганну матір'ю—страдницею? Розкрийте засоби характеротворення її образу. В чому поля­гають соціальні й моральні витоки її драми? Яку функцію виконує пісня? В чому ви­являється художня своєрідність твору? Яка його ідейна спрямованість?

Підчас бесіди загострюємо увагу, що життєпис Ганни як жертви жорстокої доби сталінізму подається через її спогади. Колишня колгоспна ланкова була працелюб-ча і невтомна в праці, часто піднімала дівчат на прорив («А колгоспна робота — ^Цільні прориви»), навіть малолітніх синів залучила до невідкладної колгоспної Роботи. Там, на каторжній колгоспній праці, залишила своє здоров'я, якому не ^риили й тяжке дитинство, голод 1927 і 1933 років, війна, втрата чоловіка й двох

— 71 —

синів. І ось її віддано до суду за те, що не виробила мінімум трудоднів. Кульмін ний епізод твору — це коли Ганна, виснажена й вимучена непосильною поаі¹¹'^ численними кривдами сільського начальства, стоїть перед судом. Судять її ті ' горе—керівники, які раніше хвалили за чесну і сумлінну працю. Судять нел ^ам1 жінку високої душевної краси, чесну, безкомпромісну людину, матір і вдову Со ^ди і образи скували стару немічну жінку, скривджену жорстокою долею.

Через спогади Ганни автор показує всі кривди і знущання, яких їй довелося ч нати^від сільської адміністрації. Сільський голова Устим Рукавиця разом з фінагр³ том Йосипом Шилом ще під час війни забрали у Ганни корову за нездачу молок згодом відібрали порося, прирікаючи жінку на голодну смерть. Обманом заставші' підписатися під державною позикою на 1300 крб. замість 300. Побори, податки і грабунки сільської влади були нескінченними, робили життя одинокої жінки не­стерпним і безпросвітнім. Ганна пробувала знайти правду через військкомат як мати і дружина полеглих на війні, але марно. Розв'язка твору — сумна і невідво. ротна: смерть Ганни, яка не змогла винести сорому і наруги, витримати страшного знущання у вигляді суду: «...їй стемніло в очах, вона кволо, наче підбита птаха, мах­нула руками й опустилася на підлогу». Образ Ганни Розсохи сприймається як сим­вол знедоленої, непокірної України.

Художніми особливостями твору є композиційний принцип обрамлення, мета­форичність та притчевість викладу, лаконічність думки, сувора реалістичність, гли­боке узагальнення життєвих явищ. Кульмінаційна подія винесена у центр оповіді, де совість села постає як його ганьба. Ідейна спрямованість оповідання полягає в утвердженні правди життя, справедливості й духовної честі як основних засад людського життя й державного устрою.

Поема—мозаїка І. Драча «Чорнобильська мадонна», що ввійшла до збірки «Храм сонця» (1988), як правило, аналізується цілісним чи послідовним шляхом із залученням елементів проблемного аналізу. Перший урок доцільно при­святити жанровий специфіці, темі й проблематиці та композиційній будові твору

Вступне слово вчителя:

— І. Драч писав: «Художнику немає скутих норм. Він — норма сама, він сам у своє­му стилі» (поема «Смерть Шевченка»). І сам І. Драч зробив нормою поезії багато по­нять і явищ, які до нього перебували за межами мистецтва. Поет виробив свій непов­торний метафоричний спосіб мислення, який неможливо збагнути до кінця. Писати сьогодні для нього означає: оперувати не лише вічними символами й давніми міфами, але й сучасними атрибутами, новими поняттями, свіжими образами й словами. І. Драча порівнюють з воїном-сапером, що промацує кожен сантиметр підступної майбутності. Він одним із перших поставив питання: чи правомірний розвиток науки, якщо її на­слідки служать знаряддям масового вбивства і винищення. Поет шукає виходу і знахо­дить його в моральному обов'язку «жити, творити, світ берегти й світити людині».

Саме цим девізом керувався поет, створюючи свою «Чорнобильську мадонну», коли чорнобильська межа перетворила апокаліптичні візії на страшну й водночас просту реальність. За жанром і видовими особливостями це поема—мозаїка, яка складається з 27 окремих творів, має пролог і епілог. Усі її компоненти об'єднані спільною темою, проблематикою, образами.

Темою твору стало філософське осмислення наслідків Чорнобильської аварії, гнівний осуд її винуватців, а також кар'єризму, неуцтва, духовного нігілізму, відше-пенства та інших суспільних хиб. Проблематика твору значно ширша: сучасне, ми-

— 72 —

,^е і майбутнє людства; людина і природа; спадкоємність поколінь і материнство;

Ттріотизм і духовний нігілізм; людська мрія і сумна реальність тощо.

Прологом стали слова Шевченка з поеми «Марія» і уривок народної думи

Бідна вдова і три сини». Перша поезія розкриває плани і завдання автора: «Хай "„естами, але сказати мушу!» Запитуємо в учнів:

— Яка провідна думка прологу? Про що це свідчить? Яку смислову і композиційну адпь виконує образ Мадонни? На що вказує остання строфа прологу? З якою метою

ет вдається до переосмислення біблійної, фольклорної та літературної традицій? ^п Далі перечитуються основні розділи поеми і шляхом коментованого читання з'ясовуються головні проблеми твору:

— Прочитайте і прокоментуйте розділ «Солдатська мадонна». До яких ху­дожніх засобів удається поет у перших трьох строфах і з якою метою? Чому вірш має таку назву? У чому сповідається генерал? Як типізується образ матері? Чому

саме через босий слід?

Прочитайте розділ «Баба в целофані — наша мати». Як поєднується в ньому трагічне й комічне? Якою постає мати в цій поезії? Чи можна вважати її страдни­цею і чому?.„...-, „

Як реалізується ідея невмирущості матері у «Вічній материнській елегії».•' Кому

адресує поет «Запитання без відповіді»? Проти кого спрямовано розділ «Соло­вей-Розбійник»? Кого втілено в образі Лисого Солов'я? Якими засобами створе­но цей образ? Які враження справив на вас «Примітливий портрет складної люди­ни»? Кого втілює в собі «кучерявий бард»? Які норми моралі відстоює поет, засуджуючи ренегатство сина? Як ви розумієте слова: «А примітивам треба знати, Що матір можна й вибирати!» Хто в поемі знаменує добро і зло? Яку роль відігра­ють заголовки? Прочитайте «Епілог». Яким у ньому постає образ Матері? Як ви розумієте слова: «Несе сива чорнобильська мати Цю планету... Це хворе дитя»? В чому полягає філософічніть епілогу? Які проблеми реалізуються в словах:

«За безладу безмір, за кар'єри і премії.

Немов на війні, знову вихід один:

За мудрість всесвітню дурних академій

Платим безсмертям — життям молодим...»?.

У підсумку наголошуємо, що «Чорнобильська мадонна» постала як спокута і прозріння, яке дісталося надзвичайно дорогою ціною. У ній сконденсована вся історія людства, яка переломлюється через добро і зло, смерть і безсмертя, через усі морально-етичні категорії, які виробило людство.

Другий урок присвячується художньому втіленню образу Матері та з'ясуванню ідейно—естетичної концепції твору.

У вступному слові вчитель підкреслює актуальність поставлених автором проблем, гостроту їх художнього вирішення і звучання, наповненість поеми пекучим болем, гіркими роздумами, турботою про майбутнє планети і збереження природи як неодмін­ної умови існування людства. Образ Матері в поемі розглядаємо шляхом бесіди:

— Який образ у творі є наскрізним? Як він реалізується в основних розділах? ^'традиції продовжує І. Драч, змальовуючи образ Матері? З якими біблійними персонажами асоціюється чи зіставляється Мати? За допомогою яких засобів ав-т'ор досягає динамічності й пластичності образу? Які загальнолюдські цінності несе в собі образ Матері? У чому полягають невмирущість і трагізм образу?

Розкриваючи ідейно—художню специфіку твору, зосереджуємось на питаннях:

— 73 —

— У чому полягає своєрідність композиції твору? Чому його називають моза' кою? З якою метою автор нагнітає жахливі епізоди? Де в поемі звучить ліризм? Знайдіть ознаки феєрії, фантастики. З якою метою їх ужито? У чому полягає май стерність діалогів, монологів, вставних епізодів, зіставлень, порівнянь? Проти яки суспільних і людських збочень спрямований твір? З якими творами інших письмен ників він співзвучний? У чому полягає духовно—естетичне значення поеми?

Наголошуємо у процесі розмови на тому, що, прагнучи передати багатоликість народної біди, поет зберігає фактологічну основу, портретну конкретність, подар зразки «осучасненого фольклору», цитує письменників—колег, переповідає роз. повіді учасників ліквідації наслідків аварії, охоплює її закордонне відлуння. Тому поема справді нагадує мозаїку, з якої постає багатошарова структура, де відвертість поєднується з алегорією, трагізм — із сповідальністю, а на основі життєвої правди постає естетично переосмислена художня істина. Ідейно—естетичні засади твору підпорядковані морально-етичним. Загальнолюдські морально-етичні категорії матеріалізуються, втілюються, уособлюються, ніби відлунюються «щебетом» до­зиметра, карбуючи незворушні закони життя і смерті, передаючи нащадкам дух і правду свого часу. В цьому полягає духовно—естетичне значення твору.

Дата добавления: 2015-07-08