Власне українська та іншомовна лексика

Як відомо, українська лексика за своїм походженням неоднорідна. Лексика сучасної української мови складається з питомих слів та запозичених з інших мов. Питомими є слова, спільні для всіх індоєвропейських мов (германських, романських, кельтських, індійських, балтійських та ін.), наявні в усіх слов’янських мовах, спільносхіднослов’янські слова та власне українські слова, що виникли в період самостійного існування нашої мови. Значна вага серед груп питомої лексики української мови припадає на спільнослов’янську групу слів: мати, батько. дім, сніг, вечір, старий, знати. Власне українська лексика є найчисленішим розрядом, бо це не лише слова, яких немає в інших мовах, наприклад: мрія, віхола, хист, нісенітниця, а й спільнокореневі новоутворення, пор. спільноіндоєвропейське жінка та українське жіноцтво, грецьке грамота та українське грамотій. В українську мову в різні періоди її існування входили й слова з інших мов. Наприклад: реформа, парад, парфумерія – з французької; рекорд, парламент, офіс – з англійської; агент, вексель, штраф – з німецької та ін. Одні іншомовні слова функціонують поряд із своїми українськими відповідниками, а інші є представниками активного словника міжнаціонального спілкування. Іншомовні слова вимагають до себе критичного ставлення. Надмірне їх використання засмічує мову, робить її громіздкою, важкою для відповідного сприйняття. Їх слід вживати в разі потреби, коли немає необхідного еквівалента в українській мові. Такими міжнародними словами є фінансові терміни, лексика бухгалтерського обліку, поштово-телеграфних зв’язків, діловодства, зовнішньої торгівлі, наприклад: віза, акцепт, дебет, гриф, маркетинг, кредит, бандероль, біржа тощо. Щоб полегшити сприйняття й оформлення текстів бажано заміняти іншомовні слова українськими відповідниками, наприклад: апелювати – звертатися; рентабельний – прибутковий, вигідний, доцільний; компенсація – відшкодування, оплата;

пріоритет – перевага, першість; інцидент – випадок, пригода, непорозуміння тощо.

Для правильного застосування іншомовних слів радимо:

- вживати іншомовне слово в тому разі, коли немає в українській мові потрібного відповідника;

- запозичене слово слід вживати правильно відповідно до його значення, зафіксованого в словниках;

- не вживати в одному тексті власне українське слово та іншомовний відповідник.

Контрольні запитання:

1. Що таке лексика?

2. Які найважливіші особливості слова?

3. Що таке „лексичне значення слова”? Наведіть кілька прикладів слів, що демонструють значення предметності, ознаки, явища, дії тощо.

4. За якими різними ознаками можна класифікувати лексику?

5. Що регламентують лексичні норми?

6. Що називається синонімами?

7. На які види поділяються синоніми?

8. Які помилки виникають під час використання синонімів?

9. З якою метою використовують перифразу?

10. Що таке пароніми?

11. Що ускладнює засвоєння та вживання паронімів?

12. Чим подібні й чим відрізняються омоніми і пароніми?

13. Які слова належать до вузьковживаної лексики?

14. Як утворюються професіоналізми?

15. Де вживаються професіоналізми?

16. Що таке терміни?

17. У чому полягають особливості використання термінів?

18. Чим номенклатурні назви відрізняються від термінів?

19. На які групи за походженням поділяється лексика української мови?

20. Що треба знати під час використання іншомовних слів в усному та писемному мовленні?

Практичні завдання:

1. Поясніть значення поданих слів. Що це за слова? Дипломат – дипломант – дипломник; адресат – адресант; адрес – адреса.

2. Доберіть власне українські синоніми до іншомовних слів: рентабельний, ігнорувати, адекватний, катаклізми.

3. Користуючись словниками, запишіть п’ять термінів Вашого майбутнього фаху, поясніть їх значення.

4. Назвіть жаргонізми, що Ви самі вживаєте серед однокурсників.

5. Користуючись тлумачним словником, випишіть усі значення слова стиль. Визначте: багатозначне чи омонімічне воно.

Дата добавления: 2015-07-08