Професійна лексика й терміни

Більшість слів сучасної української літературної мови є загальновживаними. Ними користуються в усіх сферах життя і діяльності. Значно менше слів вузькоспеціальних, які вживаються окремими групами людей у різних галузях господарства, науки, культури тощо.

Професіоналізми (лат. professio – „заняття, фах”) – це слова та словосполучення, властиві мовленню певної професійної групи людей. Лексика різних професійних груп характеризується низкою специфічних рис. Це в основному назви знарядь виробництва та їхніх частин, назви трудових процесів, різних ґатунків сировини, спеціальні професійні вислови тощо. За межами певного професійного середовища ці слова не завжди зрозумілі або не становлять інтересу. Наприклад, слова та словосполучення із мовлення шахтарів: штрек, антрацит, видавати на гора; із мовлення рибалок: кльош, улов, насадка. Значна частина професіоналізмів – неофіційні розмовні замінники термінів. Професіоналізми не становлять чіткої системи понять, тоді як терміни є систематизованими назвами понять. У термінів образність стерта; у професіоналізмів вона зберігається довше, бо підтримується контекстом. Як утворюються професіоналізми?

По-перше, завдяки вживанню слова загальнонародної мови у специфічному значенні, наприклад: вікно у мовленні вчителів(викладачів) – не заповнений між уроками (лекціями) час; човник – деталь швейної машинки.

По-друге, шляхом усічення основ слів на зразок кібер (кібернетик), термояд (термоядерна реакція); скорочення слів та словосполучень, як-от: мехмат (механіко-математичний факультет).

По-третє, через зміни в наголошенні слів. Порівняйте нормативні та професійні наголоси в таких словах, як-от: атомний – атомний, компас – компас, рапорт - рапорт.

По-четверте, звичайна потреба професіоналізмів визначити деталі виробничого процесу чи виробу приводить до появи фахових назв, зокрема, частин глечика: дно – нижня частина виробу, утір – лінія, що окреслює дно, пук – середня опукла частина виробу, а також вінця, пелюстка, плечі, карнизи.

По-п’яте, шляхом заміни деяких граматичних законів літературної мови. Наприклад, професійній мові властиве вживання іменників абстрактних та речовинних назв у множині: масла, олії, солі, жири. В інших випадках такі іменники мають лише форму однини.

Професійні слова можуть з’явитися на основі відомих шляхів префіксації та суфіксації. Це, наприклад, доукомплектувати, дообладнання (префікс до -), недопромисел, недовнесок (префікс недо -), пливучість, бойовитість (суфікс -ість), маршрутизація (суфікс -ація).

Найчастіше професіоналізми застосовуються в усному неофіційному мовленні людей певної професії. У писемному мовленні професіоналізми вживаються в науково-технічних професійних виданнях, призначених для фахівців(журналах, буклетах, інструкціях). Найбільше інформації професіоналізми несуть тоді, коли ними користуються фахівці. У газетах та журналах зловживати такою лексикою не можна, оскільки вона потребує числених пояснень. У практиці ділового спілкування треба бути обережними щодо їх уживання в службовому папері. Документ може перетворитися з офіційного в неофіційний або викликати непорозуміння, ускладнити ділові стосунки.

Досвідчений фахівець в офіційно-діловому усному та писемному мовленні повинен користуватися термінологічними назвами, особливо під час спілкування з представниками неспоріднених установ, для яких професіоналізми можуть бути незрозумілими з точки зору семантики і недоречними з точки зору стилістичної забарвленості.

Отже, чим вища мовна культура, тим менше буде можливостей для появи професіоналізмів, особливо в діловому мовленні.

Окрім професіоналізмів, існує ще група вузьковживаних слів – це терміни. Термін – це слово та словосполучення, що позначає спеціальне поняття з якої-небудь галузі знань – науки, техніки, економіки, суспільно-політичного життя, мистецтва тощо: молекула, трансформатор, віза, додана вартість, кредит. Термінами послуговуються науковий та діловий стилі. Термін – це не лише найменування предмета, явища чи поняття, а й їх точне визначення. Вони належать до словникового складу мови і підпорядковується її законам.

Терміни мають точне, конкретне значення й тому позбавлені суб’єктивно-оціночних відтінків. В основному значення термінів зафіксовані у державних стандартах, спеціальних словниках, довідниках. Ось чому терміни повинні вживатися лише в зафіксованому значенні. Кожна вузька галузь науки має свої терміни: медичні, юридичні, філологічні, технологічні, математичні, фізичні, економічні тощо. Група таких слів-термінів утворює термінологію певної галузі науки, тобто вузькоспеціальну термінологію. Наприклад, математична: множення, дільник, кут, квадрат; фізична: молекула, електрон, вольт, енергія; хімічну: азот, водень, кисень.

Існує й є загальнонаукова термінологія, що використовується в усіх галузях науки, виробництва, суспільного життя, як-от: аргумент, категорія, аналіз, проблема.

Більшість термінів становлять іменники (струм, радіоприймач, водень)

є терміни-прикметники, які перейшли в іменники (колоскові, парнокопитні, комічне, типове), рідко зустрічаються інші частини мови, зокрема, прислівники (пристрасно в музиці), дієслова (рости в ботаніці). Виділяються однослівні (капітал, опалубка, діагональ) та терміни-словосполучення (разове доручення, несуча конструкція, банківський білет).

У складі української термінологічної лексики є слова, утворені на питомому ґрунті (водень, позивач, добуток, клітина). Велика кількість українських термінів – іншомовні за походженням (авізо, косинус, суфікс). Трапляється, що „чуже” слово знаходить синонім у мові, до якої прийшло, тоді утворюються терміни-дублети, наприклад: експорт – вивіз, квантативний – кількісний, лінгвістика – мовознавство, процент – відсоток. Термін повинен бути однозначним у межах однієї термінологічної системи, оскільки багатозначність в цій сфері призводить до плутанини. Багатозначні одиниці в різних термінологічних системах треба вважати омонімами; корінь у мовознавчій науці означає „головна частина слова без афіксів”, у математиці корінь – „величина, що при піднесенні її до певного степеня дає дане число”. Термінологію творять спеціалісти. Для цього використовуються: загальновживані слова, яким у певній галузі науки надають чітко окресленого значення (особа, час, рід, план, завдання, роль); спеціально створені слова (словотвір, наголос, справочинство, діловодство); запозичені слова: (полісемія, банк, медіана); словосполучення (діловий документ, приголосний звук, адміністративний кодекс). Від термінів слід відрізняти номенклатурні назви. Семантична відмінність полягає в тому, що в основі терміна лежить загальне поняття, а в основі номенклатурної назви – одиничне. Це своєрідні етикетки предметів, явищ, понять. До номенклатурних назв входять серійні марки машин, верстаків, приладів, підприємств, установ, організацій, географічні назви. Наприклад, острів, півострів – терміни; Родос, Корсика, Крим – номенклатурні назви. Серед термінів існують досить специфічні слова, які можуть бути невідомими адресатові документа або термін використовується в різних галузях промисловості з різними значеннями. У такому разі значення цього слова слід розшифровувати в тексті. Терміни в діловому стилі повинні вживатися у тому значенні, яке відоме фахівцям певної галузі господарства.

Дата добавления: 2015-07-08