Другий урок. Образи-персонажі як носії головних проблем. Духовно-ес­тетичне значення твору.

ВСТУПНЕ СЛОВО ВЧИТЕЛЯ

Носієм головної проблеми твору виступає головний герой — Євгеній Рафалович. Відданий своєму народові, він розгортає програму захисту селян від експлуататорів, викриває злочини шляхти та інших ворогів народу. З дитинства вразливий, чутливий до всякої жорстокості й несправедливості, Рафалович сформувався як розважлива, по­міркована у вчинках, відповідальна молода людина. Вийшовши з небагатої сім'ї, він ще в юні роки подавав надії, а згодом здобув ступінь доктора прав у Львівському універси­теті. Молодий юрист швидко здобув популярність, зокрема серед селян, які «горнулись до нього своїми кривдами і жалями». Він приваблює своєю національною гідністю, вмінням розбиратися в людях, бачити добро, розпізнавати зло і підлість. У суді Рафало­вич виступає мовою свого народу, рідною мовою веде судочинну документацію, що вик­ликає несхвальне ставлення його колег.

Іромадські інтереси Рафалович ставить вище особистих, виявляє велику силу волі, відмовляючись від особистого щастя, переборюючи почуття любові до Регіни і залишаю­чись вірним своїм ідеалам: «Яке ти маєш право вдоволяти свої примхи і любовні бажан­ня, коли мільйони твойого народу не мають чим вдоволити найконечніших потреб жит­тя?» Провідним у програмі Євгенія було пробудження свідомості народу, поліпшення його становища, виховання почуття солідарності у селян, невтомним захисником яких він був. Замислюючись над важким життям галицького селянства, Рафалович самотужки шукає шляхи, щоб вивести селян із злигоднів. Не маючи цілеспрямованої програми дій, він вважав, що коли є бажання служити народові, то мета складеться сама собою.

Євгеній Рафалович вивчав життя різних верств суспільства, а до своєї програми включав низку питань у дусі «теорії малих діл»: лікарську допомогу селянам, організацію читалень, кас та спілок, викуп панських дібров, освіту тощо. Селян-

— 50 —

І

пово проймається вірою до нього, його популярність як адвоката швидко ство ^пос ряфалович гнівно викривав шахраїв і пройдисвітів, які багатіли за раху-зросї^"³' бачить бюрократизм і зловживання високопоставлених державних ^{Н01< на}^ баоництво і здирство Шнадельського та інших. ^:1'^ЯЧ1В ^ма Дій Рафаловича включала й політичні питання: він намагався пробудити

політичну свідомість, активізувати їх політичне життя, закликав до боротьби за ^{в с&лян} ва Однак темне, забите селянство ще вірило в «доброго пана» і не сприймало ^(:в01 і^^Ьаловича. Лише поодинокі селяни прислухались до них. Автор показав, як не-^йеи було в умовах Галичини розгортати громадську діяльність на користь народу дегко ^у^^, пдані, як діяв Рафалович. Але його діяльність носила прогресивний ха-"^остривожила повітову владу, розбудила маси, хоч і мала певні помилки. '"''Лекційний виклад учителя закріплюється в бесіді:

— Хто такий Євгеній Рафалович? Яким були його дитинство, юність? Чи по-

чились умови життя на його світогляді? Які обов'язки поклав на себе адвокат ^"(Ьалович? Як він реалізує власну програму захисту селян? Чи впливає на його успільні ідеали особиста драма? Що вказує на те, що Рафалович громадські інте-еси ставить вище особистих? Які ідеї були провідними в суспільній, і політичній програмах Євгенія? Наведіть приклади суспільно-корисноі діяльності героя, що сприяють його популярності серед селян? Які проблеми пов'язані з образом Рафа­ловича? Як він індивідуалізується? Які загальнолюдські цінності втілює в собі? В чому полягає національна самобутність образу Рафаловича? Який смисл він вкладає в слова: «Хто то вкаже тобі дорогу, хто підведе тебе, мій бідний народе?»

Як у повісті змальовано галицьке селянство? Що вказує на його затурканість, темність, зневіру в людську справедливість? Як індивідуалізуються образи Ілька Марусям та Лемка Горішнього? У чому полягає типовість і реалізм образів селян? Яку роль у цьому відіграють масові сцени?

Образ Регіни Твардовської глибоко психологічний, змальований з великою теп­лотою і симпатією. Найвизначніші події в її житті письменник передав через спогади. Кругла сирота, вона з дитинства обділена теплом і ласкою. Регіна пригадує, як чару­вала її дитячу душу діамантова іскра, яка блищала на вершині гори. Яскравий промінь цієї іскри вона несла в своєму серці все життя. На дуже короткий час ця іскра спалахує реально після зустрічі Регіни з Рафаловичем. «Мені тепер ясно,— вдумках зверталася вона до Євгенія,— ох, аж боляче ясно, що тим моїм діамантом був ти, була твоя любов. Тепер, як ніколи, я чую блиск, і силу, і чар її проміння». Та не судилося тій діамантовій іскрі засвітитися щастям, бо опікунка Регіни, недалека й ду­ховно обмежена тітка силоміць видала дівчину заміж за Стальського, віддала на що­денні тортури і знущання. Змучена горем і недолею Регіна, однак, зберегла свою кришталеву душу і чисті почуття. Лише тепер вона відчула, «чого стоїть хоч би най­менший діамантик щирої любові!» Регіна скаржиться на свою долю, яка в рішучі хвилини зрадила її, збилася з дороги, не дозволила їй піти за покликом серця.

Великого трагізму набуває розповідь про домашнє пекло жінки, яка часто рва­лася думками на широкий світ, туди, де йде чесна, явна боротьба, «де люди терп-•"ять за високі цілі, але й тріумфують з їх побідою». Зустрівши Євгенія вже одруже-"ою, Регіна відмовляється від краденого кохання, вдруге випускає з рук своє "истя. Доведена до відчаю знущаннями Стальського, вона вбиває його. І тієї ж ночі ^гине бід руки фанатика Барана. Незадовго перед смертю вона віддала Рафаловичу ^на Фомадські справи свої невеликі заощадження.

— 51 —

Образ Регіни реалістичний, трагічний. Він приковує увагу читача ви гідністю, людяністю, глибокою моральністю, жіночістю, чесністю, будить спі ^1<0!0 до знедолених і гнів до тиранів. З високою майстерністю і глибиною психолог ^^тті] аналізу Франко змалював внутрішній світ героїні, її трагічну долю. "^

Пропонуємо запитання для бесіди:

— Якими засобами змальовано образ Регіни? Яку роль у цьому відіграє уул ня деталь, наприклад, діамантова іскра? В чому трагізм образу Регіни? Які ^0>К втілює в собі цей персонаж? Чи можна його вважати реалістичним² Які пробл ^еи твору пов'язані з образом Регіни? Порівняйте його з образом Олени Ляу*⁴¹¹ іншими жіночими персонажами. Що спільне і відмінне в них? Р'

У повісті зображено низку соціальних типів з сільської і міської буржуазії, висок поставлених чиновників, різних пройдисвітів і шахраїв. З—поміж них найбільше упя приділено урядовцю Валеріану Стальському, характер якого розкрито повно й пеое конливо. Це морально спустошена, розпусна, безсердечна і жорстока людина що втілює в собі найогидніші риси свого соціального середовища. З дитинства він запам'я­тався Рафаловичу як деспот, що за шматок ковбаси п'ять днів мучив кота, знущався з дітей. Рафалович називає Стальського «скотиною в людській подобі», бо нічого людського і людяного не має за душею цей деспот. Десять років він не розмовляє з дру­жиною, яку силоміць вивіз з рідного міста. Її сердечні муки і переживання були для ньо­го насолодою. Він хизується тортурами, які винаходить для нещасної жінки, діє за чесь­кою приказкою: «Не бійся, Марусю, я буду тебе помаленьку різати».

В образі Стальського письменник показав усю мерзенність морально звиродні лої шляхти, яка вірою і правдою служила австрійській монархії.

До ворожого табору належать хитрий лихвар Вагман, який спочатку обдирав се­лян, а після смерті сина розставив свої лихварські сіті на панів усього повіту; бургом­істра Россельберга; шахраїв Шнадельського і Шварца, які заради наживи не зупиня­ються навіть перед убивством; повітовий маршалок Брикальський, який привласнив двадцять п'ять моргів селянського пасовиська; граф Кшивотульський, який жорсто­ко розправляється з селянами, караючи їх канчуками власноручно. Франко правдиво відображує глибокі класові суперечності між селянством і поміщиками в союзі з польською шляхтою, показує панський двір як народне лихо галицького села. І після скасування панщини становище трудового селянства не поліпшилось.

Запитання для бесіди з метою характеристики другорядних образів:

— Ким за соціальним статусом є Валеріан Стальський? Як характеризує його Рафалович? У чому виявляються моральна спустошеність, безсердечність і деспо­тизм Стальського? Чи можна його вважати антиподом Рафаловича? Як індивідуал­ізується образ Стальського? Які суспільно-негатичні явища втілено в ньому? Яку композиційне—смислову роль виконують образи Вагмана, Барана, Шнадельсько­го і Шварца? Кого представляють маршалок Брикальський і граф Кшивотульсь­кий? Чи можна вважати їх типовими? Яка ідейна спрямованість цих персонажів.

На заключному етапі варто обговорити такі питання:

'—•''^'Яку роль у повісті відіграють пейзажі? Що сприяє розкриттю авторської позиції-Як посилюється психологізм оповіді? У чому полягає художня довершеність повісті? Яка її ідейна спрямованість? Поясніть назву твору. В чому його духовно—естетична цінність.

У висновках слід зазначити, що «Перехресні стежки» засвідчили високу художню майстерність І. Франка в зображенні життя селянства і трагічної долі дівчини. Пись менник часто звертається до пейзажів, щоб показати настрій чи душевний стан ге

— 52 —

яяжаючи на окремі слабкі місця, у повісті реалістично відображено тяжке роїв. ^п пицького народу, переконливо розкрито соціальні суперечності, показано ^?киття пчкладу і деградації шляхетське—міщанських верств суспільств і пробуд-проиес Р, удеті трудового селянства. Ідейна спрямованість твору полягає в заклику ^)1;ення м боротися за свої права, утвердженні людських цінностей і норм моралі

^до ^іапь М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» доцільно вивчати на двох

Перший урок можна назвати «Вічна тайна кохання» і присвятити вивченню урока '^ддуа-гики і сюжету твору. У вступному слові вчитель розкриває основу і дже-^теми'„(-сті, зачитує уривки з листів М. Коцюбинського до В. Гнатюка і М. Горького про ^^елг рння від Карпат і гуцулів, яких він відвідав улітку 1911р., повертаючись з лікування ^в'^)аутоові Капрі. В листі до О. М. Горького від 29 липня 1911 р. він пише: «Все время ^н ипжу в зкскурсиях по горам, верхом на гуцульском коне, легком й грациозном, как д спина Побьівал в диких местах, доступних немногим, на «полонинах», где гуцули— мяпьі проводят со своими стадами все лето. Если бьі Вьі знали, как величественна лесь природа, какая первобьітная жизнь. Гуцульї — оригинальнейший народ, с богатой Аантазией, со своеобразной психикой. Глубокий язьічник—гуцул всю свою жизнь, по смерти, проводит в борьбе со зльїми духами, населяющими леса, горьі й водьі. Христи-анством он воспользовался только для того, чтобьі украсить язьіческий культ. Сколько здесь красивьіх сказок, преданий, поверий, символов! Собираю материал, переживаю природу, смотрю, слушаю й учусь». А в листі від 27 серпня 1910 року він писав: «Если бьі Вьі знали, какой зто удивительньїй, почти сказочньїй уголок, с густозеленьїми горами, с вечно шумяшими горньїми реками, чистий й свежий, точно вчера родившийся. Костю­ми, обьічаи, весь уклад жизни гуцулов—номадов (кочівників — О. Т), проводящих все лето со своими стадами на вершинах гор,— настолькосвоеобразньїикрасочньї.чточув-ствуешь себя перенесенньїм в какой—то новьій, неведомьій мир».

Листи засвідчують, що письменник вивчав звичаї, побут, фольклор і говірки Карпат, вважаючи їх живою казкою. Карпатська природа, життя і побут гуцулів, вірування і традиції склали джерела повісті. Не відразу далась і назва твору, як зас­відчують листи автора і спогади сучасників. Існувало тринадцять варіантів: «В зе­лених горах», «Тіні минулого», «Голос віків», «Відгомін передвіку», «Подих віків», «Спадок віків», «Голоси передвічні», «Дар предків», «Слідами предків», «Сила забутих предків», «Голос забутих предків». Аж потім народилась назва «Тіні забутих предків», яка вказує на загадковість, казковість і дихання віків'.

Письменник намагається вирішити проблеми: звідки в людини з'являються фантастичні уявлення, що своїм корінням сягають до вірувань далеких предків? Як вони зберігаються вподовж усього життя? Тему твору становить історія трагічного кохання Івана Палійчука і Марічки Гутенюкової, більшого і сильнішого за життя. Проблематика значно ширша: життя і смерть; людина і природа; кохання і нена­висть; добро і зло;язичництво і християнство.

Повість охоплює невеличкий відрізок часу, який дорівнював життю головного героя, ІД його народження до смерті. Але проекція часу набагато ширша і розгортається у трьох сових площинах відповідно до трьох культурних пластів, поданих у творі. Перший — п^?'⁴^⁴³ ""^ІДІ Дійсність із життя гуцульського села кінця XIX — початку XX ст. з його

утом, мовою, екзотизмом. Другий — пізнє середньовіччя з його ромео—джульєттів-^м ідеалом кохання, поставленим понад життя, наскрізним в існуванні людини, своє-

'КузнецовЮ.Б.,ОрликП.

. Слідами феї Моргани.— К. — 53 —

, 1990.— С. 126—144

ріпним засобом її вдосконалення. Третій пласт, який відстає від попередніх на тисячо • та, — це народні язичницькі вірування. Таким чином створюється відповідна часова п^ екція, що сягає в сивину століть аж до первісного існування людини. Після такого повідомлення доцільно провести бесіду за змістом:

— Як починається твір? Якими засобами автор розкриває внутрішній світ малог гуцула? Яку роль у цьому відіграє природа? З якою метою письменник удається л° фантастики? Як сприймають світ малі Іванко і Марічка? Як це світосприйманн⁰ змінюється в дорослому віці? Яку творі передаються людська праця, пісня, музика^ Що переважає в змалюванні життєпису Карпат — оптимізм чи песимізм? Як реалі зуються в повісті добрі й злі начала? Як передано таємничість казкового світу 1<ао-пат? Чому кохання Івана та Марічки від самого початку було приреченим? Що поси­лює його трагічність? Який епізод є кульмінаційним? Як і чому гинуть герої? У чому письменник вбачає джерела кохання? Як зображено похорони Івана? Чому він усмі­хається загадковою усмішкою смерті? Чи відповідають сюжету відомі слова: «Нет повести печальнеє на свете, чем повесть о Ромео й Джульетте»? Що ви знаєте про цих героїв? Чим герої повісті нагадують їх? Як ви розумієте назву твору?

У підсумку наголошуємо, що на відміну від Шекспіра, малюючи непереборну силу кохання, Коцюбинський бачить його джерела в таїнстві життя, природи, людської душі, яка зберігає в своїх глибинах увесь віковий досвід аж до вірувань далеких предків. Гар­монія людини і природи, почуттів ідій — головна особливість, яка визначає «первісне» життя гуцулів. У центрі природи завжди стоїть людина — «гуцул — здоровий, як гірське повітря, легкий, як потіку своєму бігу». Письменник зумів передати головне — дихання гір, тобто той міфологічний світ, в якому жили люди вчора, сьогодні, як і сотні й тисячі років тому, зумів показати закоріненість у віки сучасного йому гуцула.

Дата добавления: 2015-07-08