Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Визначення

Читайте также:
  1. Анкета перевірки визначення порогу різниці інтен­сивності смаку методом потрійної проби
  2. В Аристотеля ми знаходимо також і розуміння, що дають підставу для, кількісного визначення сили. Для того щоб краще розібратися в суті справи
  3. Визначення
  4. Визначення автокореляції залишків, її природа, причини виникнення і наслідки .
  5. Визначення виробничого складу бетону
  6. ВИЗНАЧЕННЯ ВИТРАТ НА УТРИМАННЯ І ЕКСПЛУАТАЦІЮ ЗАСОБІВ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ОСНАЩЕННЯ

Артеріальна гіпотензія - це падіння рівня артеріального тиску нижче 90 мм рт.ст., яке супроводжується появою ряду симптомів (слабкість, пітливість, запаморочення). Зниження АД може бути викликане впливом багатьох факторів. Частіше спостерігаються минуча ортостатична гіпотензія, рідше можливий розвиток тривалої гіпотензії або шоку.


Патогенез артеріальної гіпотензії.

Артеріальний тиск залежить від збалансованості взаємодії цілого ряду складних регуляторних механізмів, що беруть участь в його підтримці. Нормальні показники артеріального тиску можуть дещо відрізнятися в залежності від віку, статі, росту, маси тіла, соматотипу. У зв'язку з цим розробляються центильні таблиці та шкали - номограми. Нормативні розподілу створюються в різних країнах та регіонах. Разом з тим значних етнічних чи регіональних відмінностей у розподілах за артеріального тиску не описано.

Ортостатична гіпотензія - різке зниження артеріального тиску (систоли чеського АТ більш ніж на 20 мм рт.ст. і діастолічного - більше ніж на 10 мм рт.ст.), обумовлене порушенням його регуляції. У нормі при б Стром вставанні створюються умови для депонування крові у венах ніг і нижньої частини тулуба, зменшення припливу крові до серця і серцевих ного викиду, що призводить до помірного зниження артеріального тиску. У відповідь на це барорецептори дуги аорти і каротидного синуса активують вегетатів ральні рефлекси і, зокрема, викликають помірне почастішання ритму. При цьому збільшується викид катехоламінів, підвищуються тонус гладкої мускулатури судин, скоротливість міокарда, що нормалізує серцевий викид і сприяє зниженню АТ до нормального рівня.
Однією з найбільш частих причин артеріальної гіпотензії являється враження вегетативної нервової системи, при яких знижується адренергічні реакції. Ці стани реєструються при цукровому діабеті, амілоїдозі, порфірії, перніціозной анемії, алкоголізмі, спинний сухотка, сирингомієлії, важкій формі варикозного розширення вен, після перенесеної інфекції. Ортостатичнагіпотензія може бути також обумовлена зниженням чутливості барорецепторів. У цих випадках багато інших чинників, вклю чаю лікарські препарати, викликають більш значне зниження артеріального тиску при швидкій зміні положення. Дисфункція вегетативної нервової системи може передаватися у спадщину (синдром Райна-Дея). До лікарських препаратів, що порушує вегетативні рефлекторні механізми контролю артеріального тиску, відносяться гіпотензивні препарати (симпатолітики, гангліоблокатори, блокатори Бетта-адренорецепторів, вазодилататори). При феохромоцитоми, а також при первинному гіперальдостеронізм в положенні лежачи реєструється артеріальна гіпертензія, але в положенні стоячи можливий розвиток гіпотензії.
Багато препаратів, що використовуються для лікування психічних розладів, також здатні викликати оборотне порушення вегетативних механізмів регуляції рівня артеріального тиску і обумовлювати його зниження в поло женні стоячи. Таку дію викликають інгібітори моноаміноксидази, трициклічні антидепресанти (амітриптилін, іміпрамін). Ортостатичну гіпотензію викликають деякі цитостатики (вінкристин), барбітурати, алкоголь, L-Дотаїну, хінідин. При органічних ураженнях вегетативної нервової системи неясного генезу (синдром Шая-Дрейджера), для яких характерне враженням симпатичної і парасимпатичної нервової системи, базальних гангліїв і провідних шляхів спинного мозку, відбувається пригнічення вазоконстрикторного реакції артеріол та вен. В результаті порушення регуляції тонусу судин АТ в положенні лежачи може бути високим, а у вертикальному - низьким. У таких випадках реєструють і інші прояви вегетативної дисфункції - пригнічення потовиділення, атонію кишковика і сечового міхура, шлунка, імпотенцію, зменшення слино-і сльозовиділення, розширення зіниці і погіршення зору.

До артеріальної гіпотензії можуть призвести запальні та дистрофічні захворювання серця і судин, тубулопатіі, захворювання крові, що протікають з порушенням гемопоезу і ураженням згортання і протизгортальної систем, захворювання, що приводять до порушення місцевих, гуморальних, автономних вегетативних і центральних механізмів регуляції діяльності серця, судинного тонусу, підтримання водно-електролітного балансу, нормального гемопоезу, фізіологічного співвідношення згортання і протизгортальної систем [1-5,10,11]. Зазначені патологічні процеси можуть призвести до зниження серцевого викиду, загального периферичного опору, об'єму циркулюючої крові, в'язкості крові [2,10,11,13].
Згідно міжнародної статистичної класифікації хвороб (МКБ-10), артеріальна гіпотензія відноситься до IX класу «Хвороби системи кровообігу».

У літературі різними авторами запропоновано понад 20 класифікацій гіпотензивних станів. Найповнішою в даний час вважається класифікація Н.С. Молчанова в модифікації І. Брязунова, А. Мулатова:

1. Фізіологічна (адаптивна):
а) спортивна (підвищеної тренованості);
б) метіозалежна (у жителів гірських і южних районов);
в) функціональна (індивідуальний варіант норми);
г) натрійзалежна (знижене вживання хлориду натрію).
2. Патологічна

a) первинна

b) вторинна

У сучасній клінічній практиці розрізняють гіпотонії фізіологічні і патологічні: хоч чітку межу між ними провести не вдається. Фізіологічна артеріальна гіпотонія, обумовлена в основному конституціональними і спадковими факторами, зустрічається нерідко в абсолютно здорових людей, що виконують звичайну фізичну роботу, і не супроводжується будь-якими скаргами та патологічними змінами в організмі.

Патологічна гіпотонія підрозділяється на первинну і вторинну (симптоматичну), у кожній з яких виділяють гострі та хронічні форми. Нейроциркуляторна дистонія по гіпотонічному типу по суті є синонімом гіпотонічній хвороби (або первинної артеріальної гіпотонії).

В основі первинної артеріальної гіпотонії лежить підвищення тонусу парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи, порушення функції вищих вегетативних центрів вазомоторний регулювання, що веде до стійкого зменшення загального периферичного опору току крові. Компенсаторна збільшення серцевого викиду в цих випадках виявляється недостатнім для нормалізації артеріального тиску. Швидкість кровотоку при первинній хронічної артеріальної гіпотонії зазвичай не ізменєїе. Обсяг циркулюючої крові знаходиться в межах норми або трохи знижено: іноді є схильність до нормоволемічна поліцитемії.

Зазначені зрушення обумовлені швидше за все виразним зменшенням готівковій та резервної глюкокортикоїдної активності кори надниркових залоз при незміненій мінералкортікоідной активності. Екскреція з сечею адреналіну достовірно знижена, а дофаміну - підвищена. Певне значення мають і електролітні зрушення (тенденція до гіперкаліємії і гіпонатріємії при декілька збільшеної екскреції із сечею іонів натрію і зменшеною - іонів калію.

Основне значення у виникненні гіпотонічній хвороби, очевидно, належить тривалого психоемоційне напруження, в окремих випадках - психічної травми. За сучасними уявленнями, первинна гіпотонія є особливою формою неврозу вищих судиноруховий центрів з порушенням регуляції судинного тонусу.


Дата добавления: 2015-07-10; просмотров: 250 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми.| КЛІНІЧНА КАРТИНА.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)