В кримінальній справі 3 страница

Апеляційним провадженням є розгляд справи в апеляцій­ному суді за апеляційною скаргою учасника апеляційного процесу. Забезпеченням апеляційного оскарження рішень суду є конституційною засадою судочинства в Україні. Від­повідно до ст. 347 КПК апеляція може бути подана на ви­роки, ухвалені місцевими судами, які не набули чинності; на постанови про застосування примусових заходів вихов­ного та медичного характеру; на ухвали місцевого суду про закриття справи або про направлення її на додаткове роз­слідування; на окремі ухвали та постанови місцевих судів, передбачені КГГК. Якщо апеляцію подає захисник, то до неї додається стільки копій, щоб їх можна було вручити всім учас­никам судового розгляду, інтересів яких стосується апеляція.

За загальним правилом, апеляція подається через суд, який постановив рішення, протягом 15 діб із моменту про­голошення вироку, ухвали, постанови.

Перш ніж приступити до написання апеляційної скарги захисник має вирішити такі питання:

- якщо він бере участь по справі в судовому засіданні,
слід з'ясувати у засудженого його ставлення до подачі апе­
ляційної скарги. Тут можуть бути декілька ситуацій:

- коли засуджений задоволений вироком і не має намі-
РУ оскаржувати його, хоча захисник переконує, що вирок
незаконний і є надія на певний успіх в апеляційній інстан-
Ціі. Як бути захисникові? В теорії й практиці немає єдиної
Думки. Одні стверджують, що захисникові слід таки підго­
тувати апеляційну скаргу, ознайомити з нею клієнта і взяти
^ВіД нього заяву про небажання подавати апеляційну скаргу;

- коли захисник у кримінальному процесі користується
Повною процесуальною самостійністю, а тому незалежно
^ВіД волі засудженого вправі оскаржувати вирок. Видається,
*Цо все-таки захисник не може подавати апеляційну скаргу

на вирок по справі, в якій він бере участь, у випадку видного небажання засудженого;

- у законі зазначено, що підозрюваний, обвинувачував ний, підсудний і засуджений вправі у будь-який момент процесу відмовитись від послуг захисника, а тому, кодц після вироку суду засуджений повідомляє захисникові, щ₀ він не хоче оскаржувати такий вирок, то цим самим ствер-джує, що з цього моменту він відмовляється від послуг цьо­го захисника.

Етап підготовки захисника до складання апеляційної скар­ги складається з певних організаційно-правових дій. Най­перше, захисник мусить добре ознайомитися з текстом ви­року. Після цього - винятково відповідальний момент - не пропустити 3-денний строк для ознайомлення із протоко­лом судового засідання. Адже в цьому документі має бути відображено весь хід процесу, всі клопотання і заяви захис­ника, зміст показань підсудного, потерпілого, свідків, екс­пертів та ін. Деколи, зіставляючи докази, викладені у виро­ку й протоколі судового засідання, можна побачити істотні суперечності. Трапляються випадки, коли суд «підганяє» у протоколі показання свідків, підсудного під вирок. Ось чо­му захисник має надзвичайно серйозно поставитися до ви­вчення цього документа.

Слід пам'ятати, що відповідно до з ч. З ст. 87 КПК про­токол судового засідання має бути складено й підписано го­ловуючим і секретарем не пізніше семи діб з дня закінчен­ня судового розгляду справи. Про виготовлення протоколу судового засідання повідомляються учасники судового роз­гляду. Водночас у ч. 2 ст. 88 КПК уточнюється, що про ви­готовлення протоколу судового засідання повідомляється прокурор, який брав участь у розгляді справи, і ті учасники судового розгляду, які заявили клопотання про ознайом­лення з ним.

У проекті постанови Пленуму Верховного Суду «Про застосування законодавства, яке забезпечує підозрювано­му, обвинуваченому, підсудному, засудженому право на захист» пропонується визнати правильною практику тих судів, які, при можливості, за власною ініціативою і за зго­дою засудженого чи іншого учасника судового розгляду вручають для ознайомлення і подання письмових заува­жень належно засвідчену копію протоколу судового засі­дання.

Необхідно мати на увазі, що, відповідно до закону»

знайомитися з протоколом судового засідання і подати на нього письмові зауваження можна лише в межах трьох діб з

_нЯ його складення. Якщо учасник судового розгляду не \е вкластися при ознайомленні з протоколом судового

і

_аСідання у строки, визначені законом, то у такому разі головуючий вправі цей строк продовжити. У разі, коли учас­ник судового розгляду справи умисно в межах відведеного строку зволікає ознайомлення з протоколом судового засі­дання чи пред'являє при цьому не передбачені законом ви­моги, особа, яка ознайомлює його з цим процесуальним документом, складає про це відповідний акт і передає його головуючому. Головуючий з урахуванням обсягу протоко­лу та даних про особу, яка з ним ознайомлюється (вік, осві-_та, стан здоров'я, наявність фізичних чи психічних вад тощо), затверджує графік ознайомлення. При подальшому зволі­канні ознайомлення з протоколом судового засідання, якщо це перешкоджає апеляційному провадженню справи чи ви­конанню судового рішення, головуючий своєю постановою припиняє ознайомлення.

Нерідко бувають випадки, коли захисник неодноразо­во приходить у суд, з'ясовуючи, чи виготовлено протокол судового засідання, і щоразу секретар призначає йому іншу дату. Згодом, коли, за спливом значного часу, захисник ознайомиться із протоколом судового засідання і напише на нього свої зауваження, то головуючий може залишити такі зауваження без розгляду, посилаючись на пропуск за­хисником установленого законом строку на подання таких зауважень. Посилання захисника на секретаря, яка ніби могла б підтвердити дані звернення захисника з питань го­товності протоколу, не завжди може зарадити в такій ситу­ації. Ось чому доцільно після оголошення вироку захисни­кові з'ясувати у підзахисного, чи має він намір ознайоми­тися із протоколом судового засідання і написати заяву від себе та, якщо необхідно і від клієнта, з проханням пові­домити захисника про можливість ознайомитися з протоко­лом судового засідання, а щодо підзахисного, який перебу-^ває під вартою,- про ознайомлення його з протоколом. За такої ситуації захисник отримає письмове повідомлення про те, що протокол виготовлено, і може з ним ознайоми­тись. Отже, встановлений строк для ознайомлення з прото­колом судового засідання й подання на нього своїх заува­жень не буде пропущено.

Приступаючи до написання зауважень на протокол судо-

вого засідання, необхідно пам'ятати, що такі зауважену мають бути не переліком записів, із якими не погоджується захисник, а кожне зауваження має бути обґрунтоване й ар. гументоване таким чином, щоб слушність зауважень захис. ника була очевидною. З цією метою захисник може вдатися до аналізу показань свідків на досудовому слідстві, щ_о§ довести, приміром, помилковість записів у показаннях свід. ків у судовому засіданні.

Дехто з адвокатів рекомендує ще в судовому засіданні, коли є підстави припускати, що, наприклад, важливі пока­зання свідка можуть не потрапити до протоколу судово­го засідання, вдатися до контрзаходів. Зокрема, у різних письмових клопотаннях і заявах захисник покликається на показання свідків, експертів, потерпілого. Цим самим він робить можливим згодом довести, що ті чи інші показання таки давали в судовому засіданні допитані особи.

Таким чином, суд змушений буде ці показання пізніше відтворювати у протоколі судового засідання з повною об'єктивністю.

Є ще один правовий засіб забезпечити особі можли­вість і впевненість у тому, що протокол судового засідання правдиво відтворюватиме хід судового засідання. Захист, відповідно до вимог ст. 87-1 КПК, вправі просити суд за­безпечити повне фіксування судового процесу фоногра­мою. У такому разі у випадках фонограма долучається до протоколу судового засідання.

Застосування звукозаписуючої апаратури, а також сте­нографування має стати обов'язковим, а не факультатив­ним, як це передбачено ст. 85-1 КПК: «... звукозапис може застосовуватися... при розгляді справи в суді». Правиль­ним було б закріпити в Кримінально-процесуальному кодек­сі положення про обов'язкову фіксацію технічними засобами судового розгляду в повному обсязі. Оскільки це є консти­туційною вимогою, її невиконання необхідно віднести до істотних порушень кримінально-процесуального закону, які дають підставу для скасування або зміни вироку.

Захисник має добре обґрунтовувати зауваження на про­токол судового засідання не лише з тією метою, щоб пере­конати головуючого у своїй правоті. Це має не другорядне значення і для розгляду справи в апеляційній інстанції, Д^е суд буде критично оцінювати відмову у задоволенні заува­ження на протокол судового засідання.

Нарешті, треба зазначити, що з протоколом судового за-ідання слід ознайомитись захисникові і в тому разі, коли ^С_уд повністю погодився з позицією захисту. Вирок може бути оскаржений у цьому випадку іншими учасниками процесу* і недоліки, допущені у протоколі судового засі­дання, можуть, згодом, призвести до скасування вироку, щоб цього не трапилось, захисник з такою ж відповідаль­ністю ознайомлюється із протоколом судового засідання і, за необхідності, робить свої зауваження. Слід мати на увазі, до після постановлення вироку судді дуже неохоче йдуть _на задоволення зауважень на протокол судового засідання, розуміючи, що цим самим вони «підривають» законність і обґрунтованість вироку. Якщо зауваження на протокол судового засідання будуть задоволені, це «у певних випад­ках буде означати факт визнання судом помилок, допуще­них у вироку».

Засвідчення тієї обставини, що адвокат ознайомився з протоколом судового засідання, не врегульовано нормами КПК, а судова практика склалася в різних областях неодна­ково. Приміром, в судах Луганської області адвокат робить відповідний запис на зворотному боці обкладинки криміна­льної справи. У судах Львівської області окремі суди від­бирають від адвоката письмове підтвердження на окремому аркуші паперу про те, що він ознайомився з протоколом судового засідання; в інших судах - взагалі цей факт ніяк не фіксують.

При ознайомленні з протоколом судового засідання не­припустимим є для адвоката робити будь-які помітки на аркушах з метою не допустити, щоб пізніше у протоколі були замінені певні аркуші. Такі дії є несумісними з адво­катською етикою, і підставно суди у таких випадках реагу­ють окремими ухвалами на адресу кваліфікаційно-дисцип­лінарних комісій.

Цікаве питання виникає щодо порядку ознайомлення засудженого з протоколом судового засідання. Чи він по-^винен ознайомитися з ним особисто чи разом з адвокатом? Фактично протокол судового засідання являє собою склад­ний процесуальний документ. Не завжди засуджений без Юридичної підготовки може кваліфіковано оцінити якість Протоколу в цілому або окремих його частин. Тому вида­ться більш доцільним, щоб ознайомлення засудженого ³ протоколом судового засідання проходило з участю ад-^воката.

У літературі наголошується, що протокол судового зась дання є не лише засобом фіксації та збереження інформації про хід розгляду кримінальної справи в суді і джерело^ відомостей про учасників і місце судового засідання, пр₀ досліджені докази, а й про всі заяви, клопотання, протести учасників процесу. А від того, «наскільки правильно, пов­но і об'ємно все буде зафіксовано у протоколі судового засідання, залежить, чи буде постановляючий судом вирок визнаний при розгляді справи вищестоящою інстанцією законним і обгрунтованим».

Наступним кроком у діях захисника буде вивчення ма­теріалів кримінальної справи, якщо він не брав участі в су­довому засіданні, або вивчення додаткових матеріалів, щ₀ можуть з'явитися вже після винесення вироку. Вивчивши ці матеріали, захисник ще раз звертається до судової прак­тики, спеціальної літератури. Щоб скласти добре мотиво­вану апеляційну скаргу, вимагається досконале володіння нормами матеріального і процесуального права, знання по­станов Пленуму Верховного Суду України з відповідної ка­тегорії справ, судової практики, обізнаність із науковими роз­робками з даної проблеми провідних вчених тощо. Лише після цього захисник приступає до написання апеляційної скарги.

Форма, стиль і спосіб написання апеляційної скарги в кожного захисника свої. Все залежить від характерних особ­ливостей, властивих захисникові, від практичного досвіду тощо. Водночас ст. 350 КПК встановлює лише певні вимо­ги щодо змісту апеляційної скарги.

Зокрема, в апеляції зазначається:

- назва суду, якому адресується апеляція;

- особа, яка подає апеляції;

- вирок, ухвала чи постанова, на які подається апеля­
ція, і назва суду, який їх постановив;

- вказівка на те, в чому полягає незаконність вироку,
ухвали, постанови та доводи на їх обґрунтування;

- прохання особи, яка подала апеляцію;

- перелік документів, які додаються до апеляції.
Апеляція складається з трьох частин: вступної, мотиву­
вальної, резолютивної.

У вступній частині захисник стисло викладає суть вироку, з яким він не погоджується, або резолютивну частину ви­року. Можна навести лише ту частину вироку, яка оскар-226

дується. Тут же слід навести конкретно факт порушення _акону. Після цього викладається мотивувальна частина _карги, в якій піддається критиці вирок. Критика має бути конкретною і предметною, викладена логічно, послідовно, з відповідними аргументами і обов'язково містити покли­кання на певні аркуші справи. Викладаючи мотивувальну частину скарги, захисник має її зміст узгоджувати із вимо­гами ст. 367 КПК, яка передбачає підстави для скасування _або зміни вироку чи постанови в апеляційній інстанції. Зокрема, ця норма встановлює, що не будь-які порушення матеріального чи процесуального права тягнуть скасування чи зміну судових рішень, підставою для яких можуть бути:

- однобічність або неповнота дізнання, досудового чи
судового слідства;

- невідповідність висновків суду, викладених у вироку
(постанові), фактичним обставинам справи;

- істотне порушення кримінально-процесуального за­
кону;

- неправильне застосування кримінального закону;

- невідповідність призначеного покарання тяжкості
злочину та особі засудженого.

Стверджуючи однобічність або неповноту дізнання, досу­дового та судового слідства, захисник має навести конкрет­ні міркування про те, які саме обставини залишилися недо-слідженими, з'ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи. Наприклад: не були допитані певні особи, не були витребувані і досліджені до­кументи, речові та інші докази для підтвердження чи спро­стування обставин, які мають істотне значення для прави­льного вирішення справи; не були досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який направив справу на додатко-^Ве розслідування або на новий судовий розгляд, за винят­ком випадків, коли дослідити їх було неможливо; необ­хідність дослідження тієї чи іншої обставини випливає з певних даних, встановлених при розгляді в апеляційному ^сУді (ст. 368 КПК). Невідповідність висновків суду, ви­кладених у вироку (постанові), фактичним обставинам ^справи може проявлятись: коли висновки суду не підтвер­джуються доказами, дослідженими в судовому засіданні; ^коди суд не взяв до уваги докази, які могли істотно впли-^нУти на його висновок; коли за наявності суперечливих ^°казів, які мають істотне значення для висновків суду,

у висновку (постанові) не зазначено, чому суд взяв д₀ уваги одні докази і відкинув інші; коли висновки суду викладені у вироку (постанові), містять істотні супереч­ності (ст. 369 КПК).

Підставою скасування вироку можуть бути також інцц істотні порушення вимог кримінально-процесуального за­кону, зокрема:

- за наявності підстав для закриття справи її не за­
крито;

- якщо вирок винесено незаконним складом суду;

- коли порушено право обвинуваченого на захист;

- коли порушено право обвинуваченого користуватись
рідною мовою, якою він володіє, і допомогою перекладача;

- якщо розслідування справи проводила особа, яка під­
лягала відводу;

- якщо справу розглянуто у відсутності підсудного, за
винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 262 КПК;

- коли порушено правила підсудності;

- у випадку порушення таємниці наради суддів;

- якщо вирок (постанову) не підписано будь-ким із
суддів;

- коли у справі відсутній протокол судового засідання
або перебіг судового процесу у передбачених цим кодексом
випадках не фіксувався технічними засобами;

' - коли порушено вимоги статей КПК про обов'яз- ¹ ковість пред'явлення обвинувачення і матеріалів розсліду­вання для ознайомлення;

^! - якщо обвинувальний висновок не затверджено про­курором або його не було вручено обвинуваченому;

- у випадку порушення вимог закону, який встановлює
незмінність складу суду, надання підсудному права висту­
пити в дебатах і з останнім словом (ст. 370 КПК).

'" Підставою для скасування або зміни вироку може також бути неправильне застосування судом кримінального закону, ^; у випадках:

- незастосування кримінального закону, який підлягає
застосуванню;

- застосування кримінального закону, який не підлягає
^в застосуванню;

- неправильне тлумачення закону, яке суперечить його
точному змісту (ст. 371 КПК).

Добра обізнаність захисника, з тим, які обставини ведуть

до скасування вироку, а які - до його зміни, дає можливість _в апеляційній скарзі згрупувати доводи, дати належну їм правову оцінку, правильно сформулювати основну думку захисту. Виклавши всі доводи і аргументи у мотивувальній частині скарги, захисник переходить до формулювання резолютивної частини, яку має викласти чітко, точно і кон­кретно, жодної альтернативи не може бути.

При підготовці апеляційної скарги захисникові слід також пам'ятати і про деякі інші особливості цієї стадії процесу.

Нове процесуальне законодавство, яке діє з 6 липня 2001 р., передбачає (ст. 374 КПК) скасування вироку (по­станови) з поверненням справи прокурору, на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд у певних випадках:

- коли під час дізнання чи судового слідства були до­
пущені такі істотні порушення кримінально-процесуаль­
ного закону, що виключали можливість ухвалення вироку
чи постанови;

- якщо є підстави для застосування кримінального за­
кону, який передбачає більш тяжкий злочин, обвинувачен­
ня у вчиненні якого засудженому не пред'являлося;

- якщо під час спеціального судового розгляду справи
встановлено таку однобічність або неповноту дізнання чи
досудового слідства, які не можуть бути усунені в судово­
му засіданні;

- за необхідності застосування більш тяжкого пока­
рання;

- з метою скасування необгрунтованого виправдуваль­
ного вироку першої інстанції;

- якщо мало місце необгрунтоване звільнення засудже­
ного від відбуття покарання.

Скасовуючи вирок, апеляційний суд не може вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвину­вачення, достовірність чи недостовірність обвинувачення, Достовірність чи недостовірність зібраних доказів.

Апеляційний суд може скасувати вирок лише в певній його частині і направити на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд, залишивши в силі другу частину вироку.

Апеляційний суд, за новим законом, відповідно до ст. 372 КПК, скасовуючи вирок першої інстанції, може по­становити свій вирок у випадках застосування закону про

більш тяжкий злочин чи збільшення обсягу обвинувачення за умови, якщо засудженому було пред'явлено обвинува­чення у вчиненні такого злочину чи у такому обсязі і від цього він захищався в суді першої інстанції.

Що стосується виправдальних вироків, то нове законо­давство встановило важливе положення про те, що апеля­ційний суд не вправі скасовувати виправдальний вирок лише з мотивів істотного порушення прав підсудного, а також не вправі скасувати постанову про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру лише з мотивів істотного порушення прав особи, стосовно якої ставиться питання про застосування цих заходів (ч. 2 ст. 367 КГЖ).

У разі подачі апеляційної скарги, яка за змістом не відпові­дає вимогам ст. 350 КПК, головуючий своєю постановою за­лишає апеляцію без руху і повідомляє про необхідність вико­нання вимог закону протягом семи діб від моменту одержання повідомлення. Якщо у визначений строк ці вимоги не будуть виконані, апеляція визнається такою, що не підлягає розгляду, постанову про це може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції, який вправі визнати апеляції такою, що підлягає розгляду, і дати розпорядження суду першої інстанції щодо виконання ним вимог ст. 351 КПК, тобто повідомлення про

апеляції.

Якщо термін подання апеляції, встановлений ст. 349 КПК, пропущено з поважних причин, суд, який постановив вирок, на клопотання апелянта може відновити його.

Питання про відновлення терміну розглядається у судо­вому засіданні. Постанова судді чи ухвала суду з питань відновлення пропущеного терміну може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції.

Подання апеляції на вирок, ухвалу чи постанову суду зупиняє набрання ними чинності. Справа призначається до розгляду не пізніше ніж за три місяці з дня направлення її до апеляційного суду. До початку розгляду справи захис­ник має право доповнити, змінити або відкликати апеля­ційну скаргу, а також подати своє заперечення на апеляцію іншого захисника. Правда, закон встановлює певні обме­ження для захисника щодо права відкликати апеляційну скаргу - лише за згодою засудженого чи виправданого.

Розгляд справи в апеляційному суді проводиться за пра­вилами глави 26 КПК з певними особливостями. Важливим етапом для захисника є попередній розгляд справи апеля-

ційним судом. В законі передбачено, що апеляційний суд у разі необхідності може провести попередній розгляд спра­ви. Попередній розгляд справи здійснюється у судовому засіданні суддею одноособово з обов'язковою участю про­курора. На судове засідання можуть бути викликані інші учасники судового розгляду, однак їх неявка не перешко­джає розгляду справи.

Попередній розгляд справи починається з доповіді судді, який повідомляє про підстави, з яких справу було внесено на попередній розгляд. Прокурор, інші учасники судового розгляду висловлюють свої думки щодо питань, винесених на розгляд. Постанова судді виноситься в нарадчій кімнаті. При попередньому розгляді справи апеляційний суд може прийняти одне з таких рішень:

- про питання, пов'язані У підготовкою справи до апе­
ляційного розгляду;

- про відмову в прийнятті апеляції до свого розгляду;

- про припинення провадження в справі;

- про повернення справи суду першої інстанції.

Адвокат має сам дбати про те, щоб володіти інформа­цією про день і годину попереднього розгляду справи, або висловити в апеляційній скарзі своє прохання про поперед­ній розгляд справи та про повідомлення його про день і годину такого розгляду. Це необхідно передбачити, оскільки, на жаль, ст. 357 КПК, що регулює порядок попереднього розгляду, ставить явно в нерівне становище прокурора і захисника: участь прокурора обов'язкова, а захисника суд може повідомити про день і годину попереднього розгляду справи, а може і не повідомити, не говорячи вже про те, що неявка захисту не перешкоджає провести попередній роз­гляд.

На цьому етапі захисник може висловити свої міркуван­ня щодо необхідності проведення судового слідства та його обсяг; витребування додаткових документів; визначити осіб, яких необхідно допитати в судовому засіданні; скасувати або змінити міру запобіжного заходу; викликати перекла­дача; про розгляд справи у відкритому чи закритому засі­данні тощо.

При попередньому розгляді справи суд може визнати не­обхідним проведення судового слідства в повному обсязі чи частково, коли є підстави вважати, що судове слідство судом першої інстанції було проведено неповно чи однобічно.

Апеляційний суд з метою усунення неповноти чи одно­бічності судового слідства в суді першої інстанції вправі дати цьому суду доручення про виконання окремих проце­суальних дій.

Якщо судове слідство не проводилось, головуючий ознайомлює учасників з новими матеріалами, вирішує кло­потання, і суд переходить до судових дебатів (ст. 318

КПК).

Першими виступають особи, які подали апеляцію. Про­курор, якщо він подав апеляцію, виступає першим, а в ін­ших випадках - останнім. Протокол та фіксування процесу ведуться лише у випадку, якщо проводилось судове слідство.

Виступи сторін у дебатах і судове слідство ведуться тіль­ки стосовно оскаржуваної частини вироку.

Перед видаленням суду до нарадчої кімнати підсудному, якщо він брав участь в апеляційному розгляді справи, нада­ється останнє слово.

Захисник у касаційній інстанції. Згідно зі ст. 383 КПК України, у касаційному порядку можуть бути перевірені вироки, ухвали, постанови апеляційного суду, винесені ним як судом першої інстанції, а також вироку і постанови, ухвалені в апеляційному порядку.

У частині, що стосується інтересів засудженого, скаргу можуть подати: сам засуджений, його захисник, законний представник. Особам, які вправі подати касаційну скаргу, касаційне подання, надається право ознайомитись в суді з матеріалами справи для вирішення питання про внесення касаційної скарги чи подання. Касаційні скарги розглядаються:

- колегією суддів палати Верховного Суду України з
кримінальних справ - на судові рішення, ухвалені Верхов­
ним Судом Автономної Республіки Крим, обласними, Ки­
ївським і Севастопольськими міськими судами, вироки ра­
йонних (міських) та міжрайонних (окружних) судів;

- колегією суддів військової палати Верховного Суду
України - на судові рішення, ухвалені військовими судами
регіонів і військово-морських сил, вироки військових судів
гарнізонів.

Касаційні скарги можуть бути подані протягом одного місяця від моменту проголошення вироку чи оголошення ухвали або постанови. Касаційні скарги і подання на судові рішення, зазначені у ч. 2 ст. 383 КПК, можуть бути подані

протягом шести місяців з моменту набуття ними законної сили.

Протягом строку, встановленого на касаційне оскар­ження, справа ніким не може бути витребувана з суду, який виконує судове рішення, за винятком суду касаційної інстанції.

Скарга, подана з пропуском встановленого для оскар­ження терміну, за відсутності клопотання про його віднов­лення, визнається такою, що не підлягає розгляду. Термін може бути відновлений у випадках і порядку, передбачених ст. 353 КПК.

Касаційні скарги на судові рішення, визначені у ч. 2 ст. 383 КПК, передаються судді касаційного суду, який протягом 15 діб вирішує питання про витребування справи. Водночас із витребуванням справи за наявності для цього підстав суддя може зупинити виконання судового рішення до розгляду подання або скарги в суді.

Щодо касаційних скарг чи подань на судові рішення, за­значені у ч. 1 ст. 383 КПК, то їх направлення зупиняє на­буття цими рішеннями законної сили. До початку розгляду справи в касаційному суді особа, що подала касаційну скар­гу, може доповнити, змінити відкликати ці подання, а та­кож подати свої заперечення на скаргу, подання іншого учасника судового розгляду, дотримуючись при цьому ви­мог ст. 355 КПК.

Засідання суду касаційної інстанції проводиться за участю прокурора. У ньому можуть брати участь особи, вказані у ст. 284 КПК. Учасники судового розгляду, що з'явились в судове засідання, мають право давати пояс­нення (ст. 391 КПК).

Якщо суд касаційної інстанції, за ухвалою, переносить розгляд справи, він повинен повідомити про це осіб, які беруть участь у справі.

На підтвердження або спростування доводів, викладених У скарзі або поданні, особи, що їх подали, мають право по­дати до касаційного суду документи, яких не було у справі. Нові матеріали не можуть бути отримані шляхом прове­дення слідчих дій. Особа, яка подала нові матеріали, повин­на вказати, як вони були отримані та яке значення мають Для вирішення справи. Нові матеріали можуть бути витре­бувані також касаційним судом.

За наявності у справі і додатково поданими матеріалами

касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість су­дового рушення, в тій частині, в якій воно було оскаржено. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого чи виправданого.

За результатами касаційного розгляду суд приймає одне з таких рішень:

- залишає вирок, постанову, ухвалу без змін, а касацій­
ну скаргу - без задоволення;

- скасовує вирок, постанову, ухвалу і закриває справу;

Дата добавления: 2015-08-20